Решение № 135776174, 15.04.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

15.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 401/453/26 Провадження № 2/401/994/26

15 квітня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Рудської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №2451136 від 28.05.2020 року у розмірі 15 744 грн., а також судові витрати.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 09 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності. Відповідач подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до вимог частини першої статті 280 ЦПК України,суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі доказів, які є у справі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом в силу ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Аргументи позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал":

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 21 жовтня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2451136, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 4800 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій передбачених умовами договору. 08 лютого 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал". Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача за договором в сумі 15 744 грн., з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 4800 грн., заборгованість по відсотках 10944 грн.

Позиція відповідача, ОСОБА_1 :

Відповідач надіслала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтуванні відзиву зазначає, що кредитний договір був укладений у 2020 році, після чого вона не здійснювала жодних платежів по ньому, а тому на момент звернення позивача до суду сплив строк позовної давності. Крім цього посилається на те, що позивачем не надано належних доказів правомірності переходу права вимоги та розрахунок заборгованості є необґрунтованим.

У своєму відзиві просить провести розгляд справи за її відсутності, оскільки вона перебуває за межами України.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Матеріалами справи встановлено, що 28.05.2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2451136.

Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС кредитодавця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок. Ідентифікація Споживача в ІТС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого кредитодавцем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір): 4800 грн. строк кредиту 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1.90 % в день та застосовується у межах строку кредиту. (а.с.13-15)

На виконання умов договору ТОВ "Авентус Україна" перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 4800 грн., що підтверджується довідкою. (а.с.19) Факт отримання грошових коштів у кредит відповідач не заперечує у своєму відзиві.

В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, не повернула своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, внаслідок чого станом на 07.02.2021 року утворилася заборгованість, що складається з: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4800 грн., заборгованість по відсотках - 10944 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с.20-25)

08 лютого 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", в тому числі за договором №2451136. (а.с.25-29)

На підтвердження переходу права вимоги позивач надав копії платіжного доручення, акту приймання-передачі Реєстру Боржників до договору про відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 від 08.02.2021, Витяг з реєстру боржників до вище вказаного договору, відповідно до якого до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №2451136 від 28.05.2020 у сумі 15744 грн. (а.с. 29-30).

Таким чином ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 та стало новим кредитором за вищевказаним договором.

13.02.2026 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" направило відповідачу письмову претензію, у якій повідомило про наявність договору відступлення права вимоги та необхідність сплати заборгованості за кредитом.

Встановлені обставини справи вказують на те, що між сторонами договору виник спір щодо виконання зобов`язання за кредитним договором від 28 травня 2020 року.

Оцінка суду (джерела права):

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст.526, 527 та 530 ЦК України, - зобов`язання має виконуватися належним чином та в установлений строку відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Висновок суду:

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ "Авентус Україна" 28.05.2020 було укладено кредитний договір №2451136.

Із кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання за кредитним договором виконав, перерахувавши відповідачу 28.05.2020 року кредитні кошти в розмірі 4800 грн.

08.02.2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право вимоги за вище вказаним кредитним договором.

Позивачем надано належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором №2451136, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Так, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову в тій частині, що позивачем не надано належних доказів правомірності переходу права вимоги до позивача, оскільки вони спростовуються вищенаведеним та ні чим об`єктивно не підтверджується.

Наявні в матеріалах справи Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, підтверджують право грошової вимоги ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_2 за кредитним договором №2451136 від 28.05.2020.

Доказів того, що відповідач ОСОБА_1 здійснила погашення існуючої заборгованості на рахунки ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", або на рахунки первісного кредитора, відповідачем не надано, а відповідач самостійно підтверджує, що з моменту отримання нею кредиту вона не здійснювала жодного платежу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" як новий кредитор у встановленому законом порядку відповідно до умов договору відступлення прав вимоги набув права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2451136.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача, який є новим позикодавцем, щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором за основною сумою боргу в розмірі 4800 грн., обґрунтованими та доведеними, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не заслуговують на увагу заперечення відповідача щодо спливу строку позовної давності на момент звернення позивача до суду.

Відповідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до положень ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан.

Законом від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків давності та відповідно до пункту 19 Розділу "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи, що строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, продовжені на час дії воєнного стану, тому позивачем при зверненні з вказаним позовом до суду не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в сумі 10 944 грн.

Так, згідно умов кредитного договору №2451136 від 28.05.2020 року укладеного з ТОВ «Авентус Україна», відповідачу надано кредит у розмірі 4800 грн., які підлягають стягненню.

Згідно умов кредитного договору №2451136 від 28.05.2020 укладеного з ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", та графіку платежів за вказаним договром, відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4800,00 грн. на строк 30 днів (до 27.06.2020). Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п.п.13, 1.4 Договору)

Згідно п. 1.5.2 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,90% відсотків в день від суми кредиту, і застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку кредитування кредитом відповідно до п.4.1 - 4.6 цього Договору.

Розділом 4 Договору встановлено порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача (пролонгація).

Згідно п. 4.1 Договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 4.1. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. п. 4.2.-4.5. договору.

Споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3. договору. (п. 4.2 договору).

За правилами п. 4.3. договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Між тим, належних та допустимих доказів пролонгації договору №2451136 про надання споживчого кредиту від 28.05.2020 матеріали справи не містять, оскільки відсутні докази про продовження строку користування кредитом, акцептування пропозиції споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення), як це передбачено п. 4.4 Договору.

Враховуючи наведене, суд вважає недоведеним позивачем факту продовження строку кредитування понад 30 днів, який було визначено у пункті 1.4 договору №2451136 про надання споживчого кредиту від 28.05.2020.

У зв`язку з цим суд вважає, що підстави для нарахування відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування (згідно розрахунку заборгованості) - відсутні.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації.

Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, з огляду на положення ст. ст. 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, про що зазначено вище, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за кредитним договором від 28.05.2020 року №2451136 починаючи з 21.11.2021 задоволенню не підлягають. Вказані умови договору суперечать положенням ст. ст. 1048, 1050 ЦК України та висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до вимог ст. ст. 4, 6 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Сам факт передачі заявленого позивачем розміру заборгованості в порядку відступлення права вимоги не свідчить про обґрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить наведеним вище положенням Цивільного кодексу України.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 1995 грн. за період з 28.05.2020 року по 27.06.2020 року (4800 грн. (сума кредиту) х 1,90 % (процентна ставка) : 100 % = 91,20 грн. х 30 днів (строк кредитування) = 2736 грн.).

В іншій частині позовних вимог про стягнення відсотків необхідно відмовити за безпідставністю вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (справи № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2024, акту №481 наданих послуг (правової допомоги) від 13.02.2026, детальний опис робіт (послуг) за договором №0107 від 01.07.2024.

Відповідно детального опису робіт заявлена до стягнення сума 8000 грн. включає: усну консультацію - 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової пропозиції - 30 хв., складання позовної заяви - 3 год. 30 хв., подання заяви до суду.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи розумність розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх заявлених витрат позивача на професійну правову допомогу. Суд вважає розмір судових витрат позивача на правову допомогу, пов`язаний зі складанням позовної заяви про стягнення заборгованості за договорами, яка є типовою для позивача, явно завищеною. Крім того, за практикою Верховного Суду надання консультацій, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції входять до процесу підготовки і складання позовної заяви, тому окремій грошовій оцінці не підлягають. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про зменшення розмір витрат на правову допомогу до 6000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., так як позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1274,38 грн. (2662,40 х (7356 грн./15744 грн.), та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2803,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282, ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №2451136 від 28.05.2020 у розмірі 7356 грн., а також судовий збір у розмірі 1274,38 грн. та витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 2803,36 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження за адресою: 79029, м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, 4-й поверх, код за ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом