Постановление суда № 135774941, 17.04.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/395/26

Провадження № 2/602/361/2026

У Х В А Л А

"17" квітня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про самовідвід судді у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

До Лановецького районного суду Тернопільської області, через свого представника Кобзар П.Г., звернулося ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 визначено головуючого суддю у цій справі - Наумчука В.А.

17 квітня 2026 року суддею Наумчуком В.А. подано заяву про самовідвід від розгляду цієї справи, яка мотивована тим, що відповідач у цій справі, Святинюк В.Г., є знайомою судді та є дочкою заступника керівника апарату Лановецького районного суду Тернопільської області, Найчук С.Л., з якою у судді склалися дружні відносини.

Суд за результатами розгляду заяви про самовідвід судді у цій цивільній справі дійшов висновку, що дана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, (окрім тих, які передбачені пунктами 1-4 частини першої цієї ж статті).

Зі змісту частини першої статті 39 ЦПК України слідує, що з підстав, зазначених, зокрема у статті 36 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Частинами першою, другою, восьмою, дев`ятою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом […].

Європейський суд з прав людини пояснив, що вимоги щодо неупередженості мають два аспекти. По-перше, суд має бути неупередженим у суб`єктивному плані, тобто жоден член суду не повинен мати будь-яких особистих упереджень. Припускається, що особиста неупередженість існує, якщо немає доказів протилежного. По-друге, суд має бути неупередженим з об`єктивної точки зору, тобто він повинен запропонувати достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів щодо цього. За цим критерієм слід визначити, чи існують, незалежно від поведінки судді, будь-які факти, які можна перевірити та які можуть викликати сумніви щодо неупередженості судді. У цьому випадку навіть зовнішні ознаки мають значення. Адже у цих випадках йдеться довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості та обвинувачуваній особі зокрема. Тому кожний суддя, щодо неупередженості якого існують обґрунтовані сумніви, повинен відмовитися від ведення справи (див. рішення ЄСПЛ у справах «Білуга проти України», «Ветштан проти Швейцарії», «Грегорі проти Сполученого Королівства», «Кастільйо Альгар проти Іспанії»).

Відповідно пункту 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як роз`яснено у коментарях до Бангалорських принципів, неупередженість це основоположна риса, яку повинен мати суддя, і ключова ознака представників судової системи. Неупередженість повинна існувати і як факт, і в сприйнятті стороннього розумного спостерігача. Якщо є підстави вважати, що має місце упередженість, таке сприйняття ймовірно викличе незадоволення та відчуття несправедливості і відповідно підірве довіру до судової системи. Сприйняття неупередженості визначається за критерієм розумного спостерігача. Обґрунтовані сумніви в упередженості судді можуть виникати у стороннього розумного спостерігача, зокрема, у випадку, якщо з будь-якої причини існують реальні підстави сумніватися у здатності судді відкинути сторонні міркування, упередження чи прихильність і в здатності судді винести об`єктивне рішення щодо питань, які розглядаються.

Ті обставини, коли мати відповідача у цивільній справі та суддя, який розглядає цю справу, тривалий час працюють в одному суді та між ними склалися дружні відносини, є достатньо вагомими підставами для виникнення у стороннього розумного спостерігача обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді.

Отже, ураховуючи наведене вище, з метою утвердження права на справедливий суд, виконання завдань цивільного судочинства, запобігання обґрунтованим сумнівам в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді зазначеної цивільної справи, суд дійшов висновку про те, що заяву про самовідвід судді слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40, 260, 261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Заяву про самовідвід судді задовольнити.

Відвести суддю Наумчука Вячеслава Адамовича від розгляду цивільної справи 602/395/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Цивільну справу передати до канцелярії суду для виконання вимог ст. 33, 41 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: В. А. Наумчук