Постановление суда № 135755828, 10.04.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/882/26

1-кп/532/119/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки кримінальне провадження № 12019170190000596 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

Встановив:

У провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурор Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

У поданому клопотанні прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , продовжують існувати, тому прохав продовжити строк дії запобіжного заходу строком на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання і прохав його задовольнити. Також зазначив, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою, не зможуть запобігти ризикам, які стали підставою для взяття обвинуваченого під варту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Наведені прокурором у клопотанні ризики зведені переважно до загальних припущень, що випливають із тяжкості обвинувачення, знайомства окремих осіб між собою та формального посилання на насильницький характер інкримінованого діяння. Водночас саме по собі посилання на тяжкість обвинувачення не є достатнім критерієм для висновку про існування ризиків.

Ризик переховування прокурором не доведений належними фактичними даними. Навпаки, ОСОБА_4 протягом досудового розслідування п`ять разів з`являвся за повістками на слідчі дії, до суду для розгляду питання про запобіжний захід прибув самостійно, державний кордон не перетинав, закордонного паспорта не має, раніше не судимий, має дружину та малолітню дитину. Саме ці обставини підлягають оцінці за пунктами 4, 5, 8, 9 частини першої статті 178 КПК України як дані про міцність соціальних зв`язків, сімейний стан, репутацію та відсутність попередньої кримінальної поведінки.

Не доведений і ризик незаконного впливу на свідків або потерпілу. У клопотанні прокурор по суті виходить лише з того, що окремі свідки знайомі з обвинуваченим або місце їх проживання йому відоме. Проте сама по собі гіпотетична можливість контакту не є доказом ризику в розумінні частини другої статті 177 КПК України.

Так само декларативними є посилання прокурора на ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. У клопотанні не наведено жодної конкретної поведінки ОСОБА_4 , яка б свідчила про намір знищувати докази, узгоджувати неправдиві показання, зривати судовий розгляд чи готувати нове кримінальне правопорушення.

При цьому, слабкість самої доказової бази обвинувачення безпосередньо впливає на оцінку ризиків. Із обвинувального акта та клопотання прокурора вбачається, що сторона обвинувачення не подала жодного прямого доказу того, що саме ОСОБА_4 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення.

Таким чином, захисник обвинуваченого прохав суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою. Якщо суд дійде висновку про необхідність подальшого застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, з покладенням процесуальних обов`язків, достатніх для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Якщо суд дійде висновку про неможливість повної відмови в задоволенні клопотання прокурора та про необхідність подальшого застосування запобіжного заходу, сторона захисту просить розглянути можливість визначення ОСОБА_4 застави в розмірі, який суд визнає співмірним його особі, майновому та сімейному стану, достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки та таким, що не матиме характеру фактичної безальтернативності тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав свого захисника.

Суд, заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 16.02.2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 12.04.2026 року.

Підставою для обрання запобіжного заходу стало існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 статті 177 КПК України, а саме:

- переховування від суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за особливо тяжке кримінальне правопорушення у вигляді від 7 до 15 років позбавлення волі може бути визнане ОСОБА_4 більш небезпечним ніж втеча, в зв`язку з чим запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повне та всебічне розслідування кримінального провадження, що може вплинути на неупереджене, повне та всебічне розслідування кримінального провадження. Крім цього, на існування зазначеного ризику впливає також і запровадження воєнного стану на території України, що зумовлює на сьогоднішній наявність непідконтрольних територій на території держави;

- незаконний вплив на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, про наявність яких свідчить реєстр матеріалів досудового розслідування, який надано суду з обвинувальним актом. Свідки є знайомими ОСОБА_4 , йому відомо місце їх проживання. При цьому, злочин, в якому він обвинувачується, вчинений із застосуванням насильства по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 . У разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з тримання під вартою, ОСОБА_4 може застосувати заходи фізичного або психічного впливу до свідків з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання;

- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Суд вважає, що на теперішній час ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, не змінились, є дійсними.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування не є єдиною підставою для застосування до нього менш суворого запобіжного заходу.

Твердження сторони захисту в частині необґрунтованого обвинувачення та недопустимості певних доказів судом відхиляються, оскільки ці питання не є предметом розгляду даного клопотання, а оцінюються судом при розгляді кримінального провадження по суті.

Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає 12.04.2026 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому існують на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується в умисному вбивстві, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Керуючись статтями 176-178, 183-184, 186, 193-194, 196-197, 205, 314, 395 КПК України, суд, -

Постановив:

Клопотання старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» строком на 60 (шістдесят) днів, до 08 червня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 негайно після її оголошення.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя