Приговор № 135735112, 16.04.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1460/26

Провадження №1-кп/944/1130/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025140000000039 від 01.02.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м.Полтава, українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, пенсіонера, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 Кримінального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_5 з 2004 року по даний час є директором ТОВ «АН Сервіс», (Київська область, м. Бориспіль, вул. Новопрорізна, 8а), яке спеціалізується на торгівлі, окрім іншого, запчастинами до суден та літаків. За час перебування на займаній посаді він був обізнаний у необхідності отримання дозволів Державної служби експортного контролю України для здійснення міжнародних передач товарів військово/подвійного призначення окремих запчастин чи комплектуючих до літаків. Крім того, він, як директор підприємства, при необхідності звертався до Держекспортконтролю та отримував такі дозволи. Проте, будучи обізнаним про необхідність отримання такого дозволу, ОСОБА_4 у невстановлений час, однак не пізніше 01.02.2025, перебуваючи у м. Києві, більш точне місце не встановлено, вступив у злочинну змову із громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер), та усвідомлюючи характер своїх злочинних дій внаслідок порушення правил міжнародних передач товарів військового/подвійного призначення, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, з метою пересилання через митний кордон України до Федеративної Республіки Німеччини товарів військового призначення, не маючи при цьому дозволу Державної служби експортного контролю України на здійснення міжнародних передач таких товарів, прибув близько 06:30 год. 01.02.2025 на Автостанцію «Київ» біля залізничного вокзалу у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри 32, де здійснив відправку рейсовим автобусом марки "Vanhool", р.н. НОМЕР_2 , що слідував по маршруту «Одеса-Швайнфурт», отриманих напередодні від ОСОБА_6 , блоку захисту та управління генератором БЗУ-4А-2С, с/н: 2248538; блоку захисту та управління генератором БЗУ-4А-2С, с/н: 2248509; радіовисотоміру А-037-1 Г, с/н: 11436; радіовисотоміру А-037-1 Г, с/н: Ц 022, що є товарами військового призначення, при цьому повідомивши водіям, що це є незаборонені для переміщення старі трансформатори. У подальшому, 01.02.2025 близько 16:20 год., під час проведення митного огляду рейсового автобуса марки "Vanhool", р.н. НОМЕР_2 у МАПП "Краковець", що слідував в напрямку на виїзд з України в Республіку Польща за маршрутом «Одеса-Швайнфурт», у технічному багажному відділенні зазначеного автобуса службовими особами Львівської митниці виявлено зазначені вище відправлені ОСОБА_4 два блоки захисту та управління генератором БЗУ-4А-2С, які призначені для захисту та управління лівого та правого генераторів ГТ40ПЧ6, що встановлені на військових вертольотах типу Ми-24 та їх модифікаціях, а також два прилади А-037-1Г зі складу радіовисотоміра А-037, які використовуються у складі радіоелектронного обладнання винищувачів МиГ-29 та багатоцільових військово транспортних вертольотів Ми-8МТВ, Ми-171. За описом та характеристиками вказані прилади відносяться до підпозиції ML10.a позиції ML10 «Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю», який є додатком до «Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», затвердженого постановою КМУ № 1807 від 20.11.2003. Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку міжнародна передача товарів військового призначення, може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю. Встановлено, що Держекспортконтроль не видавав ОСОБА_4 дозвільні документи на здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, включаючи й вищевказаних.

Таким чином, ОСОБА_4 порушив встановлений порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 333 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, обцяв, що надалі кримінальних правопорушень вчиняти не буде.

Прокурор підтримав висунуте ОСОБА_4 державне обвинувачення в суді у повному обсязі, заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч.3 ст. 349 КПК України та просив визнати ОСОБА_4 винуватим у пред`явленому обвинуваченні та призначити йому покарання за ч.1 ст. 333 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Окрім цього просив застосувати спеціальну конфіскацію до речових доказів у кримінальному провадженні.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви Суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти розгляду в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч.3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглядає кримінальне провадження у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Оцінюючи зібрані по справі докази, з врахуванням принципу змагальності та критерію «поза розумним сумнівом», суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною повністю.

Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 333 КК України є вірною, оскільки він порушив встановлений порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує обставини кримінального правопорушення, його наслідки, характер інкримінованого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України є: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої обставини.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в межах санкції ч. 1 ст. 333 КК України у вигляді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Суд вважає, що таке покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Суд дійшов переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

Інші рішення щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Згідно з ч.9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено - переходять у власність держави.

Відповідно до ч. 4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне до речових доказів у вигляді блоку захисту та управління генератором БЗУ-4А-2С, с/н: 2248538, блоку захисту та управління генератором БЗУ-4А-2С, с/н: 2248509, радіовисотоміру А-037-1 Г, с/н: 11436, радіовисотоміру А-037-1 Г, с/н: Ц 022,на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 05.02.2025 року накладено арешт на предмети, схожі на блок захисту та управління генератором БЗУ-4А-2С, с/н: 2248538, блок захисту та управління генератором БЗУ-4А-2С, с/н: 2248509, радіовисотомір А-037-1 Г, с/н: 11436, радіовисотомір А-037-1 Г, с/н: Ц 022.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про спеціальну конфіскацію речових доказів у власність держави, арешт накладений на них скасуванню не підлягає.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Керуючись статтями 349, 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Зобов`язати ОСОБА_4 сплатити штраф у місячний строк з моменту набрання чинності цим вироком та повідомити про сплату штрафу, шляхом надання відповідного документу.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- на підставі ст. 96-1, ст.96-2 КК України, блок захисту та управління генератором БЗУ-4А-2С, с/н: 2248538, який знаходиться у сейф-пакеті №1, блок захисту та управління генератором БЗУ-4А-2С, с/н: 2248509, який знаходиться у сейф-пакеті №2, радіовисотомір А-037-1 Г, с/н: 11436, який знаходиться у сейф-пакеті №3, радіовисотомір А-037-1 Г, с/н: Ц 022, який знаходиться у сейф-пакеті №4, які передані на відповідальне зберігання до кімнати речових доказів слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області - в порядку спеціальної конфіскації конфіскувати у власність держави.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляції вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1