Постановление суда № 135718721, 08.04.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3063/24

Номер провадження 2/504/3085/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Вінська Н.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства «Перспектива» Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 19 червня 2024 року до суду з вищеназваним позовом до відповідача КП «Перспектива», просила:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на запит про інформацію, протиправній відмові на запит на інформацію, відмові у наданні належним чином засвідчених копій документів, що мають відношення до безпечного життя та здоров`я людини, навколишнього природного середовища, безпеки майна людини;

-зобов`язати директора КП «Перспектива» вчинити певні дії, а саме надати відповіді на запит на інформацію, надати за запитом про інформацію належним чином засвідчені копії документів, які мають відношення безпечного життя та здоров`я людини, навколишнього природного середовища, безпеки майна людини;

-стягнути з директора КП «Перспектива» на відшкодування моральної шкоди 15000,00 грн. (а.с.1-5).

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 липня 2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року провадження в справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України (не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства); роз`яснено, що спір в цій частині вимог віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.10.2025 року ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року про закриття в частині позовних вимог провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Перспектива» Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

06.04.2026 року суддею Доброславського районного суду Одеської області Барвенко В.К. заявлено та задоволено самовідвід від розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026 року справу передано для розгляду судді Вінській Н.В.

Згідно ч. 12 ст. 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Водночас, суд звертає увагу, що звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами, визначеними процесуальним законом.

Відповідно до ст. 185, 187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи та зміст поданої позовної заяви, суд вважає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175- 177 Цивільного процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без руху за таких обставин.

Відповідно до п 2. ч. 3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, позивачем в позовній заяві не зазначено:

-не вказані реєстраційні номери облікової картки платника податків позивача або номер і серія паспорта у разі відмови від отримання РНОКПП з релігійних переконань;

- місце реєстрації, проживання чи перебування позивача, зазначивши лише адресу для листування;

- позивачем не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача;

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Також у позовній заяві позивач, всупереч ст. 175, 176 ЦПК України, не вказала ціни позову

У порушення п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи..

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч. 4 ст. 175 ЦПК України).

В порушення зазначених вимог, позивачем не додано до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому позивач посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу для звільнення від сплати судового збору при поданні даного позову.

Так, положеннями ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів. Отже, приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову пов`язаного з наданням тих чи інших послуг.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», яке закріплене у п. 17 ст. 1 цього закону, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 3, п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Положеннями п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору; про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст. 15 і 23 цього закону. Права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.

Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

А тому заявник, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відтак, судом встановлено, що спірні правовідносини не пов`язані із придбанням, замовленням чи використанням товарів або послуг для особистих потреб позивача, а також не стосуються якості, обсягу чи умов надання відповідної послуги. Зміст позову свідчить про оскарження дій суб`єкта господарювання щодо ненадання відповіді на інформаційні запити, що за своєю правовою природою є аспектом реалізації права на інформацію, а не спором, який виник із договірних відносин між споживачем і виконавцем послуг.

Відсутність в прохальній частині позову вимог, спрямованих на захист прав ОСОБА_1 як споживача, виключає можливість віднесення даної справи до категорії спорів про захист прав споживачів, а відтак відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Окрім того, позивачем не надано суду доказів, що вона є споживачем будь яких послуг, які надаються відповідачем, не долучено договору з відповідачем про надання послуг з водопостачання чи вивезення ТПВ. .

Тому посилання позивача на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Позовна заява містить вимогу не майнового характеру та вимогу майнового характеру.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання фізичною особою позову немайнового характеру встановлена 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір ставки судового збору за позовну вимогу немайнового характеру з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», становить 1211,20 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Позивачем заявлено в вимогу відшкодування 15 000 грн. моральної шкоди.

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі є майновою вимогою та складає ціну матеріальних вимог.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі №202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 у справі №9901/194/20, від 28.10.2021 у справі №140/10792/21 (П/9901/443/21).

З врахуванням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди становить 1 211,20 грн.

Окрім того Положеннями частини другої статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта статті 95 ЦПК України).

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина п`ята статті 95 ЦПК України).

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія/копія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів «Згідно з оригіналом», назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

В порушення даної норми позивачем не засвідчено належним чином долучені до позову копії документів, позовна заява не містить вказівки про те у кого перебувають оригінали долучених документів.

Згідно до пункту 10 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, позивачем не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 13, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В АЛ И В:

Заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства «Перспектива» Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вінська Н. В.