Решение № 135697267, 14.04.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 947/22803/25

Провадження №2/190/127/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м.Пятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

Позивач ТОВ «УКР Кредит Фінанс» звернувся через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1271-1512 від 12.09.2023 року в розмірі 23265 грн. 76 коп.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12.09.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1271-1512 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на підставі якого відповідачем було отримано кредит шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 5600,00 грн., строком на 300 календарних днів, до 07.07.2024 року, базовий період 14 днів, пільгова процентна ставка -0,01% в день, стандартна процентна ставка 3,00% в день, знижена процентна ставка 2,50 % в день. Тобто, позивач через партнера АТ КБ «Приватбанк», з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LigPay від 02.12.2019 року, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач не виконала своїх зобов`язань за договором, не повернула своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 23.05.2025 року, становить 45486,00 грн. з яких: 5320,00 грн., - прострочена заборгованість за кредитом; 40166,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами. При цьому, кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 22 220 грн. 24 коп., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 23265,76 грн.. В зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 23265,76 грн., з яких: 5320,00 грн., - прострочена заборгованість за кредитом; 17945,76 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Однак відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, не надала своєчасно позивачу кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, в зв`язку з викладеним позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

17.12.2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якій остання в задоволені позову ТОВ «УКР кредит фінанс» просить відмовити, посилаючись на те, що нею дійсно 12.09.2023 року було укладено з позивачем договір про відкриття кредитної лінії №1271-1512, відповідно до якого їй було перераховано суму кредиту у розмірі 5600,00 грн. Вважає , що позивачем підвищено розмір відсотків (процентних ставок) за користування кредитом. Оскільки розмір нарахованих відсотків перевищує розмір подвійної суми, одержаної споживачем за договором, а тому стягнення відсотків за договором в такому розмірі суперечить вимогам ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», тому вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволені бути не можуть. Крім того, вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , шлюб з яким зареєстровано 18.02.2023 року. Вказує, що її чоловік ОСОБА_2 , починаючи з 22.04.2023 року проходив строкову військову службу, а з 14.06.2025 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації ВЧ НОМЕР_1 , тобто вона є дружиною військовослужбовця, а тому нарахування відсотків, неустойки, комісії по кредиту є порушенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». До того ж вона, перебуває у відпустці по догляду за новонародженою дитною, та у зв`язку з народженням дитини її матеріальний стан погіршився. За таких умов відповідачці об`єктивно не має можливості виконати взяті на себе обов`язки, які не відповідають законодавству України. Також заперечує щодо розміру судового збору заявленного позивачем.

19.02.2026 року на адресу суду від представника позивача ТОВ «УКР Кредит фінанс» -Кодь В.О., надійшло письмове пояснення, згідно якого вказують, що позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою, що визначена безпосередньо кредитним договором. Позивач не здійснював нарахування штрафних санкцій (пеню, штраф, неустойка), а тому доводи відповідача, що нарахований розмір процентів за кредитним договором суперечить вимогам ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» є хибним, оскільки зазначена норма регулює максимальний розмір нарахування безпосередньо штрафних санкцій, а не процентів за кредитним договором. Щодо твердження відповідача, що вона має право на застосування пільги як дружини військовослужбовця призваного за мобілізацією, вважають наступним: так договір про відкриття кредитної лінії №1271-1512 був укладений між позивачем та відповідачем 12.09.2023 року, а чоловік відповідачки ОСОБА_2 , з яким вона перебуває у шлюбі є військовослужбовцем за призовом по мобілізації та перебуває на військовій службі з 14.06.2025 року. Тобто, варто зауважити, що сам договір був укладений раніше до призову за мобілізацією чоловіка відповідачки на військову службу, а також те, що позивачем нараховано проценти за користування кредитом у період з 12.09.2023 року по 07.07.2024 року, з чого слідує, що чоловік відповідачки в той час не був військовослужбовцем, що проходив військову службу за контрактом. При цьому, позивачем після 07.07.2024 року проценти за спірним кредитним договором не нараховувалися, на підставі чого позивачем здійснено правомірно нарахування процентів за кредитним договором, та вважають, що відповідачка не підпадає під дію застосування пільги як до дружини військовослужбовця, а тому просять позовні вимоги задовольнити.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними письмовими матеріалами справи.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Письмовими матеріалами справи встановлено, що представник позивача в позові зазначає, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР Кредит фінанс» (creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР Кредит фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

12.09.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1271-1512 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (одноразовий ідентифікатор A8472) на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 5600.00 грн., строком на 300 календарних днів, базовий період 14 днів, знижена процентна ставка-2,50% в день, стандартна процентна ставка 3.00% в день, а також підписано Паспорт споживчого кредиту.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит, та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо така буде) не пізніше ніж в останній календарний день Строку кредитування, вказаного у п. 4.12. цього договору шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця.

Згідно з пунктом 11.1 договору цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк», позивач через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір №4010 від 02.12.2019 року про надання послуг в системі LigPay, видав відповідачу кредитні кошти в сумі 5600,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Згідно довідки про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019 та копії довідки про перерахування суми кредиту №1271-1512 від 12.09.2023 року позивач перерахував відповідачу на платіжну катрку № НОМЕР_2 кредитні кошти в сумі 5600,00 грн..

Також, 12.09.2023 року відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (А8472) було підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1271-1512.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором №1271-1512 від 12.09.2023 року, станом на 23.05.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача по кредитному договору перед позивачем становить: 45486,00 грн., з яких: 5320,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 40166,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Проте, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами, у загальному розмірі 22220 грн. 24 коп., за умовами погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 23265,76 грн., в зв`язку з чим просить стягнути з відповідачки не повну суму заборгованість за кредитним договором, а лише її частину, а саме: 5320,00 грн., - прострочену заборгованість за кредитом; 17945,76 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем частково погашено заборгованість за договором у розмірі 4734,24 грн.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 2 ст.612ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання, а на підставі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1, 2 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Закон України від 03.09.2015 р. № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон), визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

З письмових матеріалів справи вбачається, що 12.09.2023 року між сторонами було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1271-1512. Відповідач отримала кредитні кошти, тобто позивачем були виконані зобов`язання за договором у повному обсязі. При цьому, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим, станом на 23.05.2025 року у відповідача ОСОБА_1 , виникла заборгованість у розмірі 45486 грн. 00 коп..

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 22220,24 грн., за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 23265,76 гривень.

Враховуючи вищезазначене, Позивач просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором №1271-1512, а лише її частину, у розмірі 23265,76 грн.

17 грудня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 278/2177/15-ц, провадження № 61-22158св19 (ЄДРСРУ № 93630925) підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі№161/16891/15-ц).

Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі№342/180/17та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р.№ 6-16цс15.

Підпункт 14 пункту 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року (далі Положення), що діяло на час виникнення кредитних відносин між сторонами по даній справі, вказує, що первинний документ, який містить відомості про операцію.

Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення).

Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.

Суд приходить до висновку, що виписка по картковому рахунку є належним доказом щодо наявності заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами.

А тому, посилання позивача на роздруківку розрахунку заборгованості за зазначеним договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи позивача та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, відомості про рух коштів та нарахування процентів.

Таким чином, суд не може перевірити правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У зв`язку із не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів на підтвердження виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), підстави для стягнення на користь позивача заборгованості, відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволенню не підлягають, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 76-80, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Кредит фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева