№ 135690168, 14.04.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/343/26

провадження № 3/631/218/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко Ірина Олександрівна, при секретарі судового засідання Ляшенко І. М., за участю прокурора Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області Малюкіна Р. В., особи щодо якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововодолазького районного суду Харківської області адміністративний матеріал, що надійшов від Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, щодо притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Рокитне Нововодолазького району Харківської області, громадянка України, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , працює спеціалістом І категорії загального відділу Нововодолазької селищної ради (Ватутінський старостинський округ № 10), зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2026 року, вказаний адміністративний матеріал переданий в провадження судді Пархоменко І. О.

З протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією № 30/26, складеного 05 березня 2026 року вбачається, що

ОСОБА_1 , яка 27 червня 2024 року припинила виконувати функції посадової та службової особи Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, будучи відповідно до п. п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону несвоєчасно, без поважних причин, а саме, 09 жовтня 2024 року о 15:11 годині подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме з 01 січня 2024 року по 27 червня 2024 року (при звільненні), чим вчинила правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні особа, щодо якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні правопорушення пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визнала повністю та щиро розкаялася. Вказала, що дійсно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування невчасно, просила суворо не карати.

Прокурор Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Малюкін Р. В. у судовому засіданні вказав, що на його думку у діяннях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 , припинивши 27 червня 2024 року виконувати функції особи, уповноваженої на виконання функцій держави в міжрегіональному центрі ДСНС, декларацію при звільненні (яку повинна була подати упродовж 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності, відповідно до вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції») подала 09 жовтня 2024 року, тобто несвоєчасно, чим вчинила правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Днем виявлення будь-якого адміністративного правопорушення є день складання та підписання уповноваженою на те особою протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Просив визнати ОСОБА_1 , яка порушила вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та призначити стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, висновок прокурора, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, а також безпосередньо перевіривши у нарадчій кімнаті відкрите електронне джерело офіційний вебсайт Національного агентства з питань запобігання корупції Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://рublіс.nazk.gov.ua), суддя дійшов такого.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції».

Абзацем 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

За п. 1 ч. 1 ст. 65 - 1 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Суддею встановлено, що 05 березня 2026 року старшим оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України капітаном поліції Пліс Анастасією Олегівною складено протокол № 30/26 щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції є органи Національної поліції.

Згідно з п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

За письмовим запитом в установленому законом порядку безоплатно одержує від державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб державної форми власності інформацію, необхідну для виконання визначених цим Законом завдань та повноважень поліції, у тому числі стосовно військовополонених, у вигляді та у формі, що зазначені в такому запиті (п. 36 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Вжиття заходів для виявлення адміністративних правопорушень передбачає, в тому числі, збирання органами поліції у процесуально передбаченому порядку будь-яких фактичних даних - доказів, які могли б вказувати про таке правопорушення.

Приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП унормовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Статтею 255 КУпАП визначено перелік суб`єктів, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, а саме, мають право складати протоколи за ст. ст. 172-4 172-9, 172-9-2 КУпАП уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), НАЗК (в частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).

Перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, наведено у примітках до ст. 51-3, 56 Закону України «Про запобігання корупції».

Закріплені в Законі України «Про Національну поліцію» дискреційні повноваження поліції щодо виявлення адміністративних правопорушень, навіть за наявності встановлених Законом України «Про запобігання корупції» конкретних повноважень НАЗК щодо контролю за дотриманням суб`єктами декларування вимог фінансового контролю, не свідчать про відсутність повноважень в органів поліції на виявлення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Аналогічна позиція міститься у листі НАЗК Голові Національної поліції України від 06 лютого 2019 року № 44-01/8418/19, рішенні Вищої Ради правосуддя від 10 лютого 2021 року у справі № 300/1дп/15-21.

Порядок оформлення в органах Національної поліції України матеріалів про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376.

Згідно з п. 6 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, передбачено, що Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Відповідно до вимог пункту 14 розділу IV Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 09 листопада 2015 року № 83 (у редакції наказу Національної поліції України від 23 вересня 2025 року № 1111), ДВБ для виконання покладених завдань і функцій має право складати відповідно до вимог законодавства України протоколи про адміністративні правопорушення за фактами вчинення поліцейськими, державними службовцями та іншими працівниками поліції адміністративних правопорушень, пов?язаних з корупцією.

Резюмуючи викладене суддя доходить висновку, що працівники Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України є уповноваженими особами на виявлення правопорушень, пов`язаних з корупцією та складання відповідних протоколів, а отже протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 30/26 складений належною уповноваженою посадовою особою. Те саме стосується доказів, наявних у адміністративних матеріалах.

Щодо суб`єкта правопорушення, суддя зазначає таке.

Стаття 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначає коло суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до п. п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим, є суб?єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

У цілях визначення суб?єктів, на яких поширюється дія Закону (відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»), під «посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Організаційно-розпорядчі функції (обов?язки) - це обов?язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Згідно з п. 1.1., 1.8 р. 1 Статуту Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - МЦГР ШР) є аварійно-рятувальним формуванням центрального підпорядкування ДСНС із статусом державної аварійно-рятувальної служби та призначений для виконання заходів із гуманітарного розмінування (розмінування), піротехнічних робіт та виконання інших завдань та заходів у сфері протимінної діяльності в межах визначених повноважень. МЦГР ШР є бюджетною установою, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державної казначейської служби України, установах банків України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, МЦГР ШР є юридичною особою і набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Відповідно до п. п. 1.1 розділу 1 Положення про відділення обслуговування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, затвердженого наказом Міжрегіонального центру ДСНС від 17 червня 2022 року № 281, відділення обслуговування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій є структурним підрозділом Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

За ч. 1 ст. 99 глави 22 розділу IX Кодексу цивільного захисту України до персоналу (кадрів) органів та підрозділів цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Наказом виконувача обов?язків начальника Міжрегіонального центру ДСНС від 30 червня 2022 року № НК-394 ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року призначено на посаду начальника відділення обслуговування Міжрегіонального центру ДСНС.

Відповідно до п. 7.6 розділу 7 вказаного Положення начальник відділення обслуговування Міжрегіонального центру ДСНС щоденно контролює та організовує роботу підлеглих, забезпечує їм належні умови праці, здійснює контроль за своєчасним нарахуванням квартирної плати та плати за спожиті комунальні послуги, організовує роботу щодо передачі квартир, які стоять на балансі Міжрегіонального центру в комунальну власність, організовує ведення документації щодо утримання житлового фонду відповідно до вимог чинного законодавства тощо.

Таким чином, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника відділення обслуговування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій була суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Наказом начальника Міжрегіонального центру ДСНС від 27 червня 2024 року № 356-HК/87 ОСОБА_1 з 28 червня 2024 року переведено з посади начальника відділення обслуговування Міжрегіонального центру ДСНС на посаду викладача навчального пункту підготовки фахівців піротехнічних підрозділів Міжрегіонального центру ДСНС.

Тобто, ОСОБА_1 27 червня 2024 року припинила виконувати функції посадової та службової особи Міжрегіонального центру.

Суддею встановлено, що упродовж 30 днів з дня припинення вказаної діяльності вона знову здійснення діяльності, яка уповноважує на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не продовжувала та не розпочала.

За протоколом № 30/26 від 05 березня 2026 року ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного проступку за ч. 1 ст. 172 6 КУпАП.

Частина 1 ст. 172 6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону суб?єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов?язані подати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до п. 2 ч. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23 липня 2021 року № 449/21, декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб?єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду. Декларація при звільненні не подається у таких випадках: особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді; особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 календарних днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 09 жовтня 2024 року о 15:11 годині подала декларацію при звільненні шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції (покликання на вказану декларацію в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування: https://public.nazk.gov.ua/documents/4277c7c-el43-4475-0251-f113488db245).

У вказаній декларації нею зазначено період, за який її подано, а саме, 01 січня 2024 року 30 червня 2024 року, хоча припинення перебування на посаді начальника відділення обслуговування Міжрегіонального центру ДСНС відбулося 27 червня 2024 року.

Отже, ОСОБА_1 , припинивши 27 червня 2024 року виконувати функції особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в Міжрегіональному центрі ДСНС, декларацію при звільненні (яку відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону повинна була подати упродовж 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності) подала 09 жовтня 2024 року, тобто несвоєчасно.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомлював, що його бездіяльність є порушенням Закону (є протиправною), тягне за собою адміністративну відповідальність, і бажав так чинити, або свідомо допускав, що така бездіяльність призведе до порушення Закону, хоча не бажав його порушувати.

На виконання приписів ст. 252 КУпАП, для прийняття відповідного процесуального рішення, суддя, керуючись законом і правосвідомістю, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Слід зазначити, що при дослідженні доказів по справі не встановлено, що ці докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому правові підстави для визнання їх недопустими відсутні.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суддя дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: ОСОБА_1 , припинивши 27 червня 2024 року бути начальником відділення обслуговування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, являючись згідно з п. п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб?єктом якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, без поважних причин, а саме: 09 жовтня 2024 року о 15:11 годині подала декларацію при звільненні шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», у зв?язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Місцем вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є місце фактичного проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

Часом вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, є 09 жовтня 2024 року о 15 годині 11 хвилин, тобто дата та час несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації при звільненні.

Положення ст. 38 КУпАП зазначають, що законодавець пов`язує початок обчислення строку виявлення правопорушення з моментом, коли встановлено, що у діях особи є склад правопорушення (встановлено правопорушення).

Дії особи, що має право скласти протокол, до моменту складання протоколу можуть свідчити, що виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що таке діяння містить склад адміністративного правопорушення (встановлено об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону), зазначається тільки при складанні протоколу і саме з дати його складання слід рахувати строк накладання стягнення.

З огляду на викладене, датою виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є момент з`ясування всіх необхідних даних і отримання пояснень, оскільки лише після цього можливо встановити всі необхідні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто є дата складання протоколу щодо ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зауважив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

З рапорту, складеного старшим оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України капітаном поліції А. Пліс вбачається, що згідно з даними Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов?язані з корупцією правопорушення та ІТС «ІПНП України» відомості щодо притягнення до відповідальності за правопорушення, пов?язане з корупцією стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суддя враховує приписи ст. 23 КУпАП, якими визначено, що адміністративне стягнення застосовується не тільки з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, й бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 34 КУпАП є щире розкаяння.

Обставин, що обтяжують відповідальність за ст. 35 КУпАП, суддею не встановлено.

Ураховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким чином, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір по справі про адміністративне правопорушення

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 34, 35, 38, 40-1, 172-6, 245, 279, 280, 283-285, 287 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п`ятдесят) гривням 00 копійок який стягнути на користь держави (номер рахунку (ІBAN): UA948999980313010106000020559; код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або вислати особі, щодо якої її винесено.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі несплати штрафу у строк встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І. О. Пархоменко