Решение № 135658367, 14.04.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства МРІЯ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства МРІЯ до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2025 №66579/15-32-07-09-25;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2025 №66583/15-32-07-09-25.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що первинні документи є основою для податкового обліку. При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. На підтвердження здійснення позивачем перевезень та формування витрат позивач надав відповідачу наступні документи: подорожні листи на службові легкові автомобілі, лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, звіти ГСМ. Зокрема, в подорожніх листах на службовий легковий автомобіль детально визначені види робіт, наприклад: об`їзд полів із зазначенням номерів полів, залишок палива при виїзді, фактична витрата палива, кількість виданого палива по картці, залишок палива при поверненні. При цьому, СФГ «Мрія» є сільськогосподарським підприємством, фермерським господарством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Для забезпечення своєї статутної діяльності СФГ «Мрія» станом на 2025 рік уклало 335 договорів оренди. Загальна площа земельних ділянок, на якій СФГ «Мрія» здійснює вирощування зернових культур, складає 1690,9552 гектарів. При цьому, земельні ділянки розташовані на різних масивах, зокрема, «Маразліївка», «Маразліївка 1», «Зелене», «Полянка», з огляду на що використання палива з метою об`їзду полів є необхідним, обґрунтованим та таким, що безпосередньо стосується господарської діяльності позивача. Також, у власності (оренді) СФГ «Мрія» перебувають наступні легкові автомобілі: Toyota Land Cruiser Prado Prestige 2.8 AT, VOLGSWAGEN AMAROK, VOLKSWAGEN CADDY, OPEL VIVARO, MITSUBISHI OUTLANDER. До перевірки СФГ «Мрія» надало первинні бухгалтерські документи, а саме: лімітно-забірні картки на отримання запасних частин, відомості дефектів, акти списання запасних частин, зведені відомості щодо обліку видачі запасних частин. Зазначені документи оформлені належним чином, із зазначенням усіх реквізитів, необхідних для можливості підтвердження господарської операції. Отже висновки акту перевірки є протиправними та необґрунтованими.

Ухвалою від 22.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 14.04.2026 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі № 420/1286/26 відмовлено.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що СФГ «МРІЯ» порушило вимоги п. 189.1 ст. 189, абзацу «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) та не нараховувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вартість списаних дизельного пального та бензину, у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених документів, чим занизило показники у рядку 4 (колонка Б), у т. ч. (рядках 4.1 та 4.2) Декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою та за ставкою 7%» на загальну суму, всього у сумі 302 022 грн та як наслідок порушення п. 189.1 ст. 189, абзацу «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами), у зв`язку із чим перевіркою встановлено факт відсутності складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму операцій (без ПДВ) 1 824 805,50 грн., в тому числі: по операціям, що оподатковуються за основною ставкою 20% та за ставкою 7%, всього на суму (без ПДВ) 1 824 805,50 грн. на останній день місяця, в якому здійснено таке списання. Під час проведення перевірки СФГ «МРІЯ» не надано первинні документи, які складені з порушенням, відповідно до критеріїв визнання первинного документу (частина 1 та 2 ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV (зі змінами та доповненнями)визначеним Методичними рекомендаціями щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затвердженими Наказом Мінагрополітики від 21.12.2007 року № 929 та п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами), щодо використання запасних частин до автотранспорту, тракторів та вибуття яких відображено СФГ «МРІЯ» у бухгалтерському обліку по кредиту рахунка 207 «Запасні частини» на загальну суму 7 066 752,86 грн. Таким чином, СФГ «МРІЯ» порушило вимоги п. 189.1 ст. 189, абзацу «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу та не нарахувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вартість списаних запасних частин, у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених документів, а саме відомості дефектів на ремонт машини, що не дає можливість, визначити, які дефекти чи ступінь зносу деталей, які підлягають реставрації чи заміні та фактичну кількість поставлених на машину вузлів, деталей та запасних частин, яким чином здійснювалось формування вартісного показника витрачених ремонтних матеріалів в розрізі їх найменування за номенклатурними номерами в залежності від кількості витрачених матеріалів запасних частин та їх ціни, чим занизило показники у рядку 4 (колонка Б), у т. ч. (рядках 4.1 та 4.2) Декларацій за основною ставкою 20% на загальну суму ПДВ 959 353 грн та як наслідок порушення п. 189.1 ст. 189, абзацу «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу, у зв`язку із вищеописаним СФГ «МРІЯ», перевіркою встановлено факт відсутності складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму операцій (без ПДВ) 4 796 766 грн., в тому числі: по операціям, що оподатковуються за основною ставкою всього на суму (без ПДВ) 4 796 766 грн. на останній день місяця, в якому здійснено таке списання. Таким чином, в порушення п. 189.1 ст. 189, абзацу «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу СФГ «МРІЯ» не нарахувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вартість списаного палива та запасних частин, у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених документів, чим занизило показники у рядку 4 (колонка Б), у т. ч. (рядки 4.1 та 4.2) Декларацій на загальну суму ПДВ 1 261 375 грн.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство МРІЯ (код ЄДРПОУ 22496958), є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС України в Одеській області.

Основним видом діяльності господарства обрано: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Інші види діяльності: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підставі направлень виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області від 05.11.2025 № 21805/15-32-07-09-18 головним державним інспектором Приморського відділу перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Слєпченко Ларисою, від 05.11.2025 № 21806/15-32-07-09-18 головним державним інспектором Приморського відділу перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Примаченко Вікторією, від 05.11.2025 № 21807/15-32-07-09-17 головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, координації та інформаційно-аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області Потапенко Вікторією, відповідно до підпункту 20.1.4, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 та пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 05.11.2025 року № 11448-п, у зв`язку із невиконанням свого обов`язку щодо надання копій первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово господарські відносини, вид і обсяг операцій та розрахунків за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2024 на запит Головного управління ДПС в Одеській області від 22.08.2025 № 11976/КПР/15-32-07-09-06, проведена позапланова виїзна документальна перевірка СФГ «МРІЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.05.2025 року №62710/15-32-07-09-03 , згідно з висновками якого встановлено порушення:

1. п. 189.1 ст. 189, абзацу «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 1 261 375 грн.

2. п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами), у зв`язку з відсутністю реєстрації в ЄРПН податкових накладних, відповідно до абзацу «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України на загальну суму операцій (без ПДВ) 6 621 571 грн, в тому числі: по операціям, що оподатковуються за основною ставкою на суму (без ПДВ) 6 137 424 грн та ставкою 7% на суму (без ПДВ) 484 147 грн.

3. п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами), Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, в частині не вірного зазначення у податкових розрахунках РНОКПП та заповнення даних з помилковими даними щодо нарахованих, виплачених доходів.

12.12.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 66579/15-32-07-09-25, яким збільшено СФГ «МРІЯ» суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1261375 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 126138 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 66583/15-32-07-09-25, яким до СФГ «МРІЯ» застосовано штраф у розмірі 104421,00 грн.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно п. 78.4, 78.5, 78.6, 78.7, 78.8 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу. Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України.

Згідно акта від 22.05.2025 року №62710/15-32-07-09-03, перевіркою показників в рядку 4 (колонка Б), у т. ч. (рядках 4.1 та 4.2) Декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою та за ставкою 7%», проведена на підставі даних регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів, перелік яких наводиться в додатку 4 до акту перевірки, встановлено їх заниження на загальну суму 1 261 375 грн.

Перевіркою наданих регістрів бухгалтерського обліку (обороти по рахунку 203 «Паливо») за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, встановлено списання дизельного палива та бензину на автотранспорт. В бухгалтерському обліку підприємства дане списання відображено наступними проводками Дт 23111, 23112 Кт 203.

Перевіркою встановлено, що СФГ «МРІЯ» здійснювало списання дизельного палива та бензину на підставі документів, які складені з порушенням, відповідно до критеріїв визнання первинного документу (частина 1 та 2 ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), що не дають можливості дослідити фактичну кількість (обсяг) їх використання на транспортні засоби підприємства, а саме: відсутні дані про здійснення поїздок легковим автотранспортом, у багатьох наданих до перевірки подорожніх листах відсутні дані спідометра при виїзді автотранспорту, відсутня інформація щодо руху пального його залишку при виїзді та поверненні, відсутня інформація щодо маршруту автотранспорту, відповідні подорожні листи складались за місяць одним документом. В наданих до перевірки документах використання легкового автотранспорту та списаного на них дизельного палива та бензину встановлено, що за сумами списання у первинних документах (подорожніх листах на службовий легковий автомобіль та лімітно-забірних картках на отримання матеріальних цінностей, які виписуються помісячно (до кожного акту списання товарно-матеріальних цінностей) не міститься інформація про маршрут, який здійснював транспортний засіб; інформацію про розрахунок фактичних витрат палива (ємність баку, показники спідометра при виїзді та прибутті, факт заправки палива, місце відправки та місце прибуття транспортного засобу, іншу інформацію, яка впливає на норми витрат палива, зокрема для використання обігрівачів, кондиціонерів, причепів, вантажів, інше). Тобто, до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів. В подорожніх листах на службовий легковий автомобіль в розділі І «Завдання водієві» - вказано «по району по області». Тобто відсутня інформація куди і з якою ціллю рухався службовий автомобіль. В лімітно-забірних картах на отримання матеріальних цінностей (помісячно) вказано: дата, кількість виданого пального, кількість використаного пального, залишок пального, підписи завскладу та одержувача. У СФГ «МРІЯ» у розрахунку нормування витрат палива відсутній контроль за його витратами, не врахування допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації техніки, з урахуванням технічних характеристик кожної моделі (модифікації) транспортного засобу, та системи об`єктивних коригуючи коефіцієнтів, які дозволяють врахувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Крім того, згідно акта перевірки №62710/15-32-07-09-03 від 22.05.2025 року, перевіркою наданих регістрів бухгалтерського обліку (обороти по рахунку 207 «Запасні частини») за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, встановлено списання запасних частин, шин на проведення ремонту сільськогосподарської техніки, проведеної власними силами. В бухгалтерському обліку підприємства дане списання відображено наступними проводками Дт 2311, 2312 Кт 207. До перевірки СФГ «МРІЯ» надало первинні бухгалтерські документи, а саме: лімітно-забірні картки на отримання запасних частин, відомості дефектів, акти списання запасних частин, зведені відомості щодо обліку видачі запасних частин, на підставі яких зроблені відповідні бухгалтерські записи по рахункам 207 в кореспонденції з рахунками 231. При цьому, до окремих лімітно-забірних карток не надано відомостей дефектів, що унеможливлює визначення дефектів деталей, вузлів, які підлягають заміні або реставрації у автотранспортному засобі, сільськогосподарській техніці та агрегатах та відповідно правомірність підтвердження фактичного використання списаних запасних частин у господарській діяльності платника податків.

Так, виходячи із положень пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, щодо отримання, списання або передачі активів, є первинні документи документи, які містять відомості про господарську операцію (дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства).

Суд встановив, що СФГ «МРІЯ» є сільськогосподарським підприємством з основним і фактичним видом діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Також, суд встановив, що до перевірки на підтвердження факту використання у власній господарській діяльності пально-мастильних матеріалів СФГ «МРІЯ» надало лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, акти списання та подорожні листи на кожний службовий легковий автомобіль.

Поряд з цим, суд зазначає, що норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом №43 від 10.02.1998, призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації. Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно з встановленими нормативами.

Отже, безпосереднім призначенням Наказу №43 є планування витрат палива з метою їх раціонального використання. Разом з тим, норми списання палива на підприємстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами, а також підтверджені відповідними розрахунками, з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм і інших факторів.

Також, суд наголошує, що Наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», яким затверджено документи, які є підставою для обліку транспортної роботи підприємства та списання витраченого пального на загальний пробіг втратив свою чинність, а Методичні рекомендації з нормування витрат палива, електричної енергії, мастильних, інших експлуатаційних матеріалів автомобілями та технікою, розроблені ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» в редакції 1 від 17.11.2023р. розроблено (як зазначено в тексті самих Рекомендацій) на підставі нечинного наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» та вони не є нормативно-правовим актом. Положення Наказу №43 взагалі не містять імперативних норм, порушення яких може трактуватися як порушення вимог податкового законодавства. Отже, не може бути обов`язковим для визначення бази при обчисленні об`єкта оподаткування.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства не місять вимог щодо фіксування в подорожніх листах зазначеної відповідачем в акті перевірки інформації.

Стосовно посилання контролюючого органу на необхідності обов`язкового застосування наказу Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998 «Про затвердження Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», на що ревізори вказують у акті перевірки, то суд приходить до висновку, що положення вищевказаного наказу мають лише рекомендаційний характер. А саме, як вказується у п. 2 наказу, останнім передбачено лише доведення до відома затверджених норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті до зацікавлених міністерств і відомств та забезпечення їх публікацію. Жодним із пунктів даного наказу не передбачено обов`язковість його застосування автотранспортними підприємства, в тому числі приватними підприємствами та підприємцями. Тому, на переконання суду, таке застосування може мати лише рекомендаційний характер.

Також, Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі №817/1429/16 дійшов висновку про протиправність дій податкового органу при визначенні понаднормовості витрат унаслідок застосування наказу Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998 «Про затвердження Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», які не зареєстровані Мін`юстом, не є нормативно-правовим актом у розумінні ч. 2 ст. 117 Конституції України, а отже, не підлягають застосуванню судом відповідно до положень принципу законності, та не є джерелом права, яке застосовується судом, і мають виключно рекомендаційний характер при плануванні витрат палива з метою його раціонального використання.

Оцінюючи доводи контролюючого органу щодо ненадання до окремих лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей відомостей дефектів, та наявності недоліків в актах, суд звертає увагу на те, що Методичні рекомендації створенні з метою надання рекомендацій для використання певного виду первинної документації. Використання документів, передбачених Методичними рекомендаціями, не є обов`язковим, і позивач має право використовувати вказані документи повністю або частково, а також використовувати інші форми документації.

Проте, ненадання до окремих лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей відомостей дефектів не може слугувати підставою для висновків про відсутність використання у господарській діяльності, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 дійшов висновку про те, що запитувані податковим органом документи такі як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується використання в господарській діяльності придбаних запасних частин, шин на проведення ремонту техніки.

При цьому, суд зауважує, що лімітно-забірні картки фіксують об`єми, а не їх безпосереднє використання у господарській діяльності, тому ненадання до таких карток відомостей дефектів не може бути підставою для нарахування позивачу податкових зобов`язань.

Також, суд приймає до уваги посилання позивача на те, що Наказ Міністерства аграрної політики України від 21.12.2007 №929 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, як того вимагає Указ Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03 жовтня 1992 року №493/92. Відтак, оскільки цим наказом (пункт 2) приписано, зокрема, довести його до відома сільськогосподарських підприємств, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики, то твердження про те, що цей наказ має для підприємств рекомендаційний характер є обґрунтованими.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 420/6375/19.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З врахуванням нормативно-правового регулювання та обставин справи, суд доходить висновку, що позивач для перевірки та до матеріалів справи надав належні та достатні докази використання пального та запасних частин для ведення господарської діяльності, нормативно та документально обґрунтував здійснений розрахунок витрат палива.

Водночас, у розумінні Закону №996-XIV вказані витрати повинні бути підтверджені первинними документами, які б давали змогу упевнитись у тому, що до складу втрат платником податків не включаються понаднормові витрати паливно-мастильних матеріалів. Для списання паливно-мастильних матеріалів важливо, щоб саме первинний документ містив усі необхідні дані, що характеризують господарську операцію, роботу автомобіля та витрату ним паливно-мастильних матеріалів. Платник податку має право враховувати витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів на підставі первинних документів у межах установлених чи самостійно розрахованих норм витрачання палива.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 802/1464/17-а.

При цьому, матеріали справи свідчать, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій у спірний період та реальність здійснення господарської діяльності, в т.ч. фактичне використання дизельного палива.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цієї особи, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Суд зауважує, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

У податковому обліку витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі частини 2 статті 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абз.1 п.56.4 ст.56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 804/5693/16.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що акт перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд доходить висновку щодо помилковості висновку Головного управління ДПС в Одеській області про заниження податкових зобов`язань на 1 261 375 грн. та висновку про не складення та не реєстрацію податкових накладних на загальну суму операцій (без ПДВ) 6 621 571 грн., а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають встановленим у статті 2 КАС України вимогам щодо обґрунтованості, є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 22379,01 грн.

Керуючись ст. 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства МРІЯ (67760, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Маразліївська сільська рада, вул. Комплекс будівель та споруд №2, ЄДРПОУ 22496958) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №66579/15-32-07-09-25 від 12.12.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №66583/15-32-07-09-25 від 12.12.2025.

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства МРІЯ (67760, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Маразліївська сільська рада, вул. Комплекс будівель та споруд №2, ЄДРПОУ 22496958) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22379,01 грн. (двадцять дві тисячі триста сімдесят дев`ять гривень 01 копійка).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.