Решение № 135603248, 08.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/959/26

381/466/26

Рішення

Іменем України

08 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруга А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

29.01.2026 представником товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі по тексту кредитор, позивач, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») з використанням системи «Електронний суд» подано позовну заяву до Фастівського міськрайонного суду Київської області до ОСОБА_1 (далі, відповідачка, позичальниця, боржниця) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 10.12.2024 між позивачем, як кредитором, та відповідачкою, як позичальницею, шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено договір № 516227-КС-002 про надання кредиту.

Цей договорів підписаний позичальницею шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був попередньо направлений кредитором на номер телефону позичальниці.

За вказаним договором в борг надані 11 000 гривень на умовах строкового платного володіння з подальшим поверненням та сплатою процентів, комісій.

Згідно тверджень позивача, станом на 07.01.2026, сума заборгованості за кредитним договором становить 27 370,40 гривень і складається з 10 810 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 10 110,40 гривень суми прострочених платежів по процентам, 5 390 гривень заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України, 1 060 гривень суми прострочених платежів за комісією.

Далі, позивач наводить в позовній заяві правові норми, що регулюють укладення договорів, в тому числі й у електронній формі та посилається на релевантну, на його думку, судову практику для підтвердження факту укладення договору та виникнення у відповідачки зобов`язань щодо сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свого представника, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 27 370,40 гривень, що складається з 10 810 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 10 110,40 гривень суми прострочених платежів по процентам, 5 390 гривень заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України, 1 060 гривень суми прострочених платежів за комісією.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін спору, клопотання представника позивача задоволено та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію: - чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; - про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 10.12.2024 по 01.04.2025 включно.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, витребувані докази були надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повністю, а саме надано: - інформацію про те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , була емітована картка № НОМЕР_1 .

Також, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано виписку про рух грошових коштів за період з 10.12.2024 по 01.04.2025 року, що підтверджує обставини зарахування на рахунок відповідачки коштів у сумі, зазначеній в договорі про надання кредиту.

10 березня 2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідачки.

У відзиві викладені заперечення щодо заявлених позовних вимог. Зокрема, стверджується, що договір кредиту був укладеним з відповідачкою.

Однак, відповідачка вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути доказом безспірності заборгованості та її розміру. Даний розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Крім того, відповідачка зазначає про нікчемність умов кредитного договору в частині нарахування комісії та зазначає, що в період дії воєнного стану відсутні підстави для нарахування процентів річних за правилами частини 2 статті 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

17 березня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, поданий представницею позивача з використанням системи «Електронний суд».

За змістом відповіді на відзив стверджується, що до позовної заяви долучені всі необхідні докази для підтвердження обставин укладення кредитного договору та погодження істотних умов договору, а також подальшого отримання відповідачкою грошових коштів, у розмірі та на умовах, визначених договором.

Представник стверджує, що за відсутності доказів повернення коштів позичальницею, існують підстави для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, а умови щодо рахування комісії є чинними та підлягають врахуванню під час вирішення спору по суті.

В судове засідання, призначене на 08 квітня 2026 року учасники справи не з`явились, були повідомлені належним чином про час і дату проведення судового засідання, у відзиві та відповіді на відзив просили проводити розгляд справи без їхньої участі.

З урахуванням викладеного, на підставі приписів частини 1 статті 233 ЦПК України, суд проводить розгляд справи без участі представників позивача, відповідачки.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

10 грудня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 516227-КС-002 про надання кредиту в електронній формі (а. с. 18-29).

Сума наданого кредиту становить 11 000 гривень.

Строк, на який надається кредит 16 тижнів.

Стандартна процентна ставка 1 % в день, фіксована.

Комісія за надання кредиту 2 200 гривень.

Згідно пункту 7.5 договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1 (один) відсоток від неповернутої позичальником суми кредиту.

Цей договір підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений шляхом направлення оферти позичальниці в електронній формі та подальшого акцептування оферти.

Кредитором були надані в користування відповідачці, як позичальниці, грошові кошти, однак остання не виконала зобов`язання щодо їх повернення, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі, зазначеній в позовній заяві.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 07 січня 2026 року загальна заборгованість становить 27 370,40 гривень, що складається з 10 810 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 10 110,40 гривень суми прострочених платежів по процентам, 5 390 гривень заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України, 1 060 гривень суми прострочених платежів за комісією (а. с. 12-14).

Розмір заборгованості також зазначений у довідці кредитора станом на 08 січня 2026 року (а. с. 15).

Для підтвердження обставин перерахування грошових коштів відповідачці, як позичальниці, були надані довідки ТОВ «ПрофітГід» (а. с. 51).

Також, з наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була емітована картка № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) та 10.12.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 , був зарахований платіж у сумі 11 000 гривень, що відповідає сумі, зазначеному в договорі № 516227-КС-002 від 10.12.2024.

Відповідачка, як позичальниця, факт укладення кредитного договору не заперечувала.

Крім цього, слід зазначити, що відповідачкою у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 3 600,00 грн., обставини щодо внесення коштів у зазначеній сумі не заперечуються нею.

Суд вважає, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування».

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування».

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладено та він є регулятором спірних правовідносин сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного виконання умов договору позичальницею та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачкою порушені умови кредитного договору, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що між сторонами спору було укладеного договір та погоджено всі істотні умови зобов`язання, а докази, що надані для підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідачки є належними, допустимими, достовірними та достатніми у розумінні приписів статті 77-80 ЦПК України.

Суд, перевіривши правильність зазначеного розрахунку, вважає, що розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією визначений правильно.

Однак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення процентів річних згідно статті 625 ЦК України.

Як слідує зі змісту пункту 7.5 договору, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань за користування кредитом передбачено нарахування процентів річних на суму заборгованості згідно приписів статті 625 ЦК України.

Також, зі змісту розрахунку заборгованості, наданому позивачем, слідує, що за період часу 25 грудня 2024 року та з 08 січня 2025 року до 26 лютого 2025 року нараховані проценти на прострочену заборгованість у розмірі у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (а. с. 12, 12 зворот).

Разом із тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Станом на дату укладення кредитного договору, як і станом на дату подання позову, дія воєнного стану не припинена, а отже виключається можливість нарахування і стягнення процентів за прострочення виконання зобов`язання за правилами частини 2 статті 625 ЦК України.

При цьому, суд зауважує, що згідно з розрахунком заборгованості, 25 грудня 2024 року відповідачкою, як позичальницею, були внесені кошти для погашення заборгованості, з них 110 гривень скеровано в рахунок оплати процентів, нарахованих за правилами частини 2 статті 625 ЦК України.

Оскільки, як зазначалося вище, нарахування цих процентів в період дії воєнного стану є незаконним, то суд, керуючись приписами статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», зменшує загальний розмір заявлених до стягнення процентів на зазначену суму платежу.

Отже, розмір процентів, що підлягають стягненню становить 10 000,40 гривень (10 110,40 гривень 110 гривень).

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить 21 870,40 гривень, що складається з 10 810 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 10 000,40 гривень суми прострочених платежів по процентам, 1 060 гривень суми прострочених платежів за комісією.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідачки про те, що розрахунок заборгованості не є належним доказом існування заборгованості, так як в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт надання кредиту, цей розрахунок заборгованості надає можливість суду перевірити правильність нарахування процентів та строк їх нарахування і, відповідно, встановити суму боргу, який підлягає стягненню.

При цьому, заперечую доказове значення цього розрахунку, за наявності належних, допустимих та достатніх доказів надання коштів в борг, відповідачка в супереч приписів статті 12, 81 ЦПК України правильність цього розрахунку не спростувала, а також не надала доказів щодо погашення заборгованості у розмірі більшому, ніж визнається позивачем.

Далі, суд зауважує, що в силу приписів статті 3, 204, 627 ЦК України, свобода договору є однією із засад цивільного законодавства, а правомірність правочину презюмується.

Сторонами спору були погоджені умови щодо нарахування комісії, можливість нарахування такого виду платежу передбачена статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Правильність нарахування заборгованості за комісією не спростована відповідачкою, а правові позиції, на які здійснено посилання у відзиві на позов, стосуються регулювання правовідносин до набрання чинності статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто не є релевантними.

Далі, з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 80 % від первинно заявлених, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 2 129,92 гривень, як компенсація витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 516227-КС-002 від 10 грудня 2024 рокуу сумі 21 870,40 гривень, що складається з 10 810 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту, 10 000,40 гривень суми прострочених платежів по процентам, 1 060 гривень суми прострочених платежів за комісією.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 129,92 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.