Решение № 135584098, 01.04.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3749/25

номер провадження 2/695/649/26

01 квітня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,

представника відповідача - адвоката Семенюк О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3084216237/270071 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов даного договору відповідачу надано кредит у сумі 2000,00 грн., строком на 10 днів, за процентною ставкою 1,85% за 1 день користування кредитом. 31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №3084216237/270071 від 18.05.2020. 03 червня 2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021 відступив право вимоги за кредитним договором №3084216237/270071 від 18.05.2020 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7500,00 грн., із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами у розмірі 5500,00 грн.

Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3084216237/270071 від 18.05.2020 у розмірі 7500,00 грн. та 2422,40 грн. судового збору.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.

01 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Семенюк О.Г., у якому вона зазначила, що на підтвердження видачі товариством кредитних коштів, позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 18.05.2020 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів без номеру та без дати видачі, без належного підпису зазначено, «цим підтверджуємо, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-2 від 15.09.2018 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПРОФІГІД» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: транзакція № НОМЕР_2 , платіжна картка № НОМЕР_1 ». Таким чином, ідентифікувати відповідача як власника банківської картки та отримувача цих коштів за вказаним документом неможливо. Також цей документ не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Вказане «підтвердження» не є належним та достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом заборгованості. Крім того, представник позивача також не надав доказів існування будь яких правовідносин між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ПРОФІТГІД» щодо здійснення переказу коштів. Інших документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, представником позивача не надано. Крім того, без зазначення повного номера банківської картки, на яку було здійснено переказ кредитних коштів, неможливо встановити, що вона належить саме відповідачу. Більш того, банком-емітентом банківської картки № НОМЕР_1 , на яку нібито було перераховано кредитні кошти, є MONOBANK (UNIVERSAL BANK) і лише цей банк може надати первинні бухгалтерські документи, які підтверджують отримання кредиту, а саме: зарахування коштів на рахунок відповідача. Однак, позивач таких документів до суду не надав, чим не довів виникнення між позивачем та відповідачем будь-яких правовідносин. Таким чином, розрахунки заборгованості, надані позивачем, є неналежними доказами наявності заборгованості, а отже, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності та розміру заборгованості, на якій наполягає позивач. Самі по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, такі розрахунки заборгованості не підтверджують наявності заборгованості у відповідача перед позивачем. Щодо подальшого переоформлення кредитних зобов`язань представник відповідача зазначила, що 31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №3084216237/270071 від 18.05.2020. Крім того, 03.06.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021 відступив право вимоги за кредитним договором №3084216237/270071 від 18.05.2020 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача. На обґрунтування позовних вимог щодо укладення договору факторингу представник позивача надав суду копію договору факторингу №1-03/06/2021 від 31.05.2021, копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу, копію договору відступлення права вимоги, витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги. У наданому представником позивача витягу з реєстру боржників до договору факторингу та витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги зазначені лише номер і дата кредитного договору, ІПН боржника, прізвище боржника та сума боргу. При чому у витягу чітко зазначено, що дата укладання договору - 18.05.2020, а дата закінчення - 27.05.2020. При цьому зазначений залишок по відсоткам становить 5500,00 грн., проте не наведений сам розрахунок по відсоткам. У наданій представником позивача виписці з особового рахунку вбачається, що прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами становить 5500,00 грн. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Долучена до позовної заяви виписка з особового рахунку за кредитним договором № 3084216237/270071 не містить відомостей про те, яким чином сформована заборгованість за договором, зокрема за відсотками. Разом із тим, представником позивача не надано доказів укладення договору про надання фінансового кредиту, а саме: доказів про ідентифікацію відповідача, оскільки договір підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора. Крім цього, надані представником позивача документи не містять відомостей про отримання кредитних коштів відповідачем, що суперечить положенням ст. 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Саме представник позивача повинен був отримати від ТОВ «ГОУФІНГОУ» первинні документи, які підтверджують укладення кредитного договору, що повністю кореспондується з приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України. Враховуючи викладене вище, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1

06 жовтня 2026 року від ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що згідно з матеріалами справи, між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначеного відповідачем під час укладення договору. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено , чи примусу без жодного зовнішнього тиску, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Відповідно до встановленого алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі первісного кредитора, що застосовується з метою акцепту оферти та належного укладення електронного договору, позичальнику надається можливість перейти за посиланням на відповідну вебсторінку, де він має змогу ознайомитися з умовами публічної оферти, яка містить усі істотні умови договору відповідно до вимог цивільного законодавства. Додатково, для підтвердження волевиявлення, на номер мобільного телефону, зазначеного позичальником у заявці на отримання кредиту, направляється SMS-повідомлення із відповідною інформацією. Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено п. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, первісним кредитором генерується та відправляється на номер телефону, вказаного позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». У конкретному випадку, відповідач здійснив усі передбачені дії, а саме: отримав одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений ним під час оформлення заявки, ввів його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердив акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. У зв`язку з чим, доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «ПРОФІТГІД». Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на веб сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт товариства. До бази даних товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак, відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Окрім цього, посилання відповідача, із яких можна зробити висновок про начебто обов`язок позивача надати суду виписку з особового рахунку клієнта, є помилковими. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, регулює питання бухгалтерського обліку виключно в банках України. Первісний кредитор та позивач не є банківськими установами, дія зазначеного положення на них не поширюється, у зв`язку з чим формування виписок по особових рахунках клієнтів у їхній діяльності не передбачено. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредит надається строком на 10 днів, тобто до 27.05.2020. Строк дії договору 10 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Згідно п.1.3. за цим договором, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п. 4.3. кредитного договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатку до цього договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору. У зв`язку з чим, позивач вважає, що позичальник погодився на умови визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Враховуючи викладене вище, ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» просив відзив на позовну заяву відповідача у справі № 695/3749/25 залишити без розгляду та задоволення.

20 жовтня 2025 року до суду надійшла заява представника ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» Пархомчука С.В. про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Представник ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив просили розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Представник відповідача адвокат Семенюк О.Г. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала поданий відзив на позовну заяву. Зазначила, що відповідач кредитного договору з позивачем не укладав. Також вона вказала, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі. У зв`язку з цим представник відповідача послалася на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, відповідно до якого за відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 18.05.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3084216237/270071 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тобто укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов даного договору відповідачу надано кредит у сумі 2000,00 грн., строком на 10 днів, за процентною ставкою 1,85% за 1 день користування кредитом.

Таким чином, факт укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3084216237/270071 від 18.05.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ГОУФІНГОУ» є доведеним.

31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК«СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021, укладеного між клієнтом ТОВ «ГОУФІНГОУ» та фактором ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1

03 червня 2021 року між кредитором ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та новим кредитором ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-03/06/21 від 03.06.2021, укладеного між кредитором ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», останнє набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Як вбачається з умов кредитного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3084216237/270071 від 18.05.2020, зокрема пункту 1.4 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з розділом 7 договору відповідач зазначив наступний номер електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_3 .

Факт перерахування грошових коштів підтверджено довідкою ТОВ «ПРОФІТГІД» про переказ на картку № НОМЕР_3 грошових коштів в розмірі 2000,00 грн.

Твердження представника відповідача, що позивач не надав до суду доказів отримання боржником коштів, суд не бере до уваги, оскільки перерахування кредитних коштів за вищевказаним договором відбувалося на рахунок відповідача ОСОБА_1 , який вона вказала при оформленні договору. Доказів про неотримання кредитних коштів, представник відповідача не надала.

Кредитні кошти за вказаним договором надавались на особистий картковий рахунок вказаний відповідачем, відтак всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №164 від 29 липня 2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за кредитним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3084216237/270071 від 18.05.2020 у сумі 2000,00 грн., однак він належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статі 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1045 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом відхиляються аргументи представника відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази укладення кредитного договору в електронній формі між сторонами, зважаючи на таке.

Як вбачається з правового висновку ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене ЗУ «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

ВС наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Таким чином можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі.

За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, суд вважає, що посилання скаржника про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.

Відтак позивачем, на думку суду, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем, його змісту, а також факту перерахунку кредитних коштів позичальнику та такі висновки є більш вірогідними ніж твердження скаржника про те, що при укладенні договору позичальник не пройшов належної ідентифікації попри підтвердження матеріалами справи перерахунку обраного відповідачем розміру кредиту на вказану ним же банківську картку саме у день укладення кредитного договору.

У позовній заяві ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» просило, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Згідно п. 1.1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3084216237/270071 від 18.05.2020, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором

Відповідно п. 1.2. цього договору, кредит надається строком на 10 днів, тобто до 27.05.2020. Строк дії договору 10 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 1.3. цього договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Розмір відсотків згідно з додатком № 1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 500,00 грн.

Пунктом 3.3.3 договору про надання фінансового кредиту передбачено, що продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Відповідно до п 4.3. цього договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 500,00 грн.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що кредит надається строком на 10 днів.

Отже, позивач ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за кредитним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3084216237/270071 від 18.05.2020 з відповідача підлягає стягненню 2500,00 грн, а саме: 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 500,00 грн. - нараховані проценти.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

Представником позивача подано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн., а саме: договір про надання правової допомоги №11/07/25 від 11.07.2025; акт про отримання правової допомоги від 20.10.2025; платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 9619 від 20.10.2025; рахунок від 20.10.2025 за надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 11.07.2025.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 10500,00 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід представника позивача у подібних справах, розгляду справи в спрощеному провадженні, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає можливим зменшити їх розмір до 1000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

На підставі вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 807,47 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (місцезнаходження: вул. Саперне Поле 12, м. Київ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44243120) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» суму заборгованості за договором № 3084216237/270071 від 18.05.2020 у розмірі 2500 грн..

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судовий збір в розмірі 807,47 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 06.04.2026.

Суддя: К.М. Ушакова