Решение № 135583246, 09.04.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1891/26

Провадження № 2/750/1740/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар судових засідань Суконнова В.М.,

за участі представника позивача адвоката Водолагіна С.М.,

представника відповідача Солончевої О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника- адвоката Водолагіна Сергія Миколайовича звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівської міської ради (далі відповідач), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги сторона позивача обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_2 , мала у спільній сумісній власності із позивачкою майно, на яке претендує Позивачка, як спадкоємиця першої черги, а саме квартиру загальною площею 43.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка звернулася до нотаріальної контори про подання заяви про вступ в спадщину за законом, але їй було відмовлено в прийняті заяви та відкриття спадщини, оскільки позивачкою пропущено шестимісячний строк для подачі такої заяви та рекомендовано, звернутися до суду про встановлення додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску указаного строку сторона позивача вказує те, що позивач довгий час після втрати матері не могла вгамувати емоції і з холодним розумом перевірити і вчасно виконати всі правові (юридичні) норми, ще й досі знаходиться в хиткому емоційному стані. Окрім того, вона постійно проживає в м. Києві, де восени та взимку минулого та поточного років склалася тяжка ситуація внаслідок систематичних обстрілів міста військовими рф, що додало стресів і перемкнуло її увагу на переживання та проживання кожного дня в умовах періодичних ракетних атак, відключень опалення, світла, води. У зв`язку із зазначеними обставинами певний позивач перебувала у Житомирській області.

Ухвалою суду від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Другої чернігівської нотаріальної контори копії матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 .

Через канцелярію суду 09.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він заперечив проти задоволення позову та вказав, що відповідно до статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. У даному випадку строк на подачу заяви про прийняття спадщини охоплює період з 12.05.2025 по 12.11.2022 (кінцевий строк подачі заяви нотаріусу). Позивач не довів факт існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання зави про прийняття спадщини саме за зазначений вище період. Стресові умови проживання позивача у м. Києві, тяжкий емоційний стан позивача та тимчасовий її виїзд до Житомирської області не підтверджується доказами, а відключення опалення, світла, води у м. Києві розпочалися на початку 2026 року, що є загальновідомим фактом. Також відповідач звертає увагу суду на відсутність письмової відмови третьої особи у прийняті заяви про прийняття спадщини.

05 березня 2026 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, у якій він вказує про отримання на електронну адресу 04.03.2026 відзиву на позов. Заперечує доводи сторони відповідача, вказує, що зазначені у позовній заяві обставини об`єктивно існували. Щодо доводів відповідача про відсутність письмової відмови третьої особи у прийняті заяви про прийняття спадщини, вказує, що законодавство України не передбачає такої обов`язкової умови перед зверненням до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, як наявність письмової відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій. Позивач просить не позбавляти її права власності, враховуючи близькі стосунки з матір`ю, а також факт відсутності спору з приводу спадкового майна.

Через канцелярію суду 13.03.2026 надійшла заява від завідувача Другої чернігівської державної нотаріальної контори А. Кравченко про розгляд справи без участі представника контори. Також у листі повідомлялося, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за даними Інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 03.03.2026 не заводилася.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, від 09.04.2026 закрито підготовче провадження та, з урахуванням думки учасників справи, призначено розгляд справи по суті на 09.04.2026.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Також звернув увагу суду, що у разі встановлення додаткового строку для подачі позивачем заяви про прийняття спадщини, вона матиме право на спадкування частки спадкового майна. Відповідно у разі відмови у встановленні строку, відповідач через процедуру визнання спадщини відумерлою, потенційно також міг би отримати у власність лише частку у праві власності на квартиру, а не увесь об`єкт нерухомості.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8), є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого Деснянським районним відділом РАЦС м. Чернігова 07.04.1977 (а.с. 11) .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13 травня 2025 року, серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігів Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 13).

Згідно із свідоцтвом про право власності, виданого Виконавчим комітетом Деснянської районної ради у м. Чернігові від 04.01.2006 (а.с. 14, 15), ОСОБА_2 мала у спільній сумісній власності із позивачем, а також із ОСОБА_3 майно, на яке претендує позивач, як спадкоємиця першої черги, а саме квартиру загальною площею 43.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 30.07.2012 серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігів Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 12).

Згідно з копію Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 03.03.2026 №84360801 (а.с. 45), а також за змістом листа завідувача Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 04.03.2026 № 381/01-16 (а.с. 44) спадкова справ після смерті ОСОБА_2 не заводилася.

Додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини необхідний позивачу для вступу у спадщину оформлення правовстановлюючого документу на частку в об`єкті нерухомого майна, що належала спадкодавиці на праві спільної власності, а саме у квартирі загальною площею 43.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частина 2 статті 1220 ЦК України визначає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкодавиця ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини 1 статті 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Частина 2 статті 1221 ЦК України також визначає, що якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Так, у даному випадку місцем відкриття спадщини є місто Чернігів Чернігівської області.

Частина 1 статті 1223 ЦК України встановлює, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до частини 2 статті 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На момент відкриття спадщини єдиним спадкоємцем першої черги є позивач, що підтверджується дослідженими матеріалами справи, зокрема інформацією Другої чернігівської державної нотаріальної контори та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно з частиною 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, оскільки часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч. 2. ст. 1220 ЦК України), а саме: 12.02.2025, то строк для подачі позивачем заяви до нотаріуса про прийняття спадщини сплив 12.11.2025.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи сторін суд доходить висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску позивачем строку для подачі заяви про прийняття спадщини поважними.

Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Згідно положень книги 6 Цивільного кодексу України, спадкове право захищає власність фізичних осіб.

Позивач, пов`язана зі спадкодавцем кровним походженням, усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, становлять майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких вона є. Позивач визнає факт пропуску строку звернення до нотаріуса по питанню оформлення спадщини, обгрунтовує його тяжким психо-емоційним станом, викликаним як смертю рідної людини, так і подіями в Україні, зокрема у м. Києві, пов`язаними із воєнними діями, які також впливають на здатність своєчасно та ефективно здійснювати права та обов`язки, пов`язані із спадкуванням.

Відповідно до пунктів 2, 5, 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість не обґрунтованого, надмірного або непропорційного втручання держави у цивільно-правові відносини, зокрема, право власності, наявність механізмів судового захисту цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі № 681/203/17-ц від 17.10.2018, причини пропуску строку на прийняття спадщини повинні визначатися судом в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більш, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

З урахуванням вищевикладеної практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, а також з огляду на нетривалий період пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, ураховуючи наведені стороною позивача доводи щодо причин та обставин його пропуску, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на те, що позивач заявив про відмову від відшкодування судових витрат, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, відповідно до статей 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦКУ, керуючись статтями 4, 23, 50, 95, 175, І 77, 183, 184 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_4 ), додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тривалістю один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Чернігівська міська рада, 14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Магістратська, буд.№ 7, код ЄДРПОУ 34339125.

Третя особа: 14002, м. Чернігів, Друга чернігівська державна нотаріальна контора, вул. Івана Мазепи, буд.19, код ЄДРПОУ 02901765.

Суддя