Приговор № 135580608, 09.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/801/26

Провадження по справі № 1-кп/522/2372/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106, кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163510000883 від 10.12.2025 року, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Одеса, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, є військовозобов`язаним, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

Викладення обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Встановлено, що ОСОБА_3 , 01.12.2025 близько 15 год. 00 хв., в умовах діючого на території України воєнного стану, перебував в приміщенні магазину «АВРОРА», який належить ТОВ «Вигідна покупка» (ЄДРПОУ 41130363), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. №19-А, де у нього виник протиправний намір на незаконне заволодіння чужим майном.

Перебуваючи у приміщенні вищезазначеного магазину та реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_3 , рухаючись по торгівельній залі, оглянув наявний у ньому товар та обрав предметом свого злочинного посягання наступні одиниці товарів, а саме: 1) термос з нержав. сталі Krauff 750 мл арт.26-178-032 (код 125693) в кількості однієї одиниці вартістю 290 гривень 83 копійки; 2) кава смажена в зернах Le Cafe Espresso 1 кг (код 118686) в кількості трьох одиниць вартістю 499 гривень 17 копійок кожна та загальною вартістю 1 тисяча 497 гривень 50 копійок; 3) кондиціонер д/пран. Tesori dOriente Біл.мус.1160 мл (код 127024) в кількості однієї одиниці, вартістю 249 гривень 17 копійок; 4) кондиціонер д/прання Tesori dOriente Візант. 1160 мл (код 127025) в кількості однієї одиниці, вартістю 249 гривень 17 копійок; 5) кондиціонер д/прання Tesori dOriente Аюрведа 1160 мл (код 127023) в кількості однієї одиниці, вартістю 249 гривень 17 копійок; 6) подовжувач з вольтм. з/з LUNO 3р.+вим.3м арт.29677 (код 95057) в кількості однієї одиниці, вартістю 332 гривні 50 копійок; 7) рукавички жіночі зимові однотонні в асортименті арт. HZ1981020 в кількості трьох одиниць, вартістю 190 гривень 83 копійок кожні та загальною вартістю 572 гривні 50 копійок, а всього товарів на загальну суму 3 тисячі 440 гривень 83 копійки, які належать ТОВ «Вигідна покупка» (ЄДРПОУ 41130363).

У подальшому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, переконавшись, що його дії залишаються непомітними для оточуючих та мають таємний характер, ОСОБА_3 , рухаючись по торгівельній залі вищевказаного магазину, поступово брав вищезазначені товарні одиниці, які складав до кошику для товарів.

Після чого, підійшовши до каси самообслуговування, під час здійснення розрахункових товарів пробив лише частину дрібних товарів, тоді як інші товари не скануючи та не здійснюючи їх оплату умисно перекладав із кошика до пакету для покупок. Після завершення формальної оплати лише частини товару ОСОБА_3 склав усі відібрані ним товари до пакету та разом із вищевказаними товарами покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ними на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 завдав ТОВ «Вигідна покупка» (ЄДРПОУ 41130363) майнову шкоду на загальну суму 3 тисячі 440 гривень 83 копійки.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі, підтвердив обставини кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, та пояснив суду, що 01.12.2025 року приблизно об 11:00 годин, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем викрав товари (каву в зернах, термос, ополіскувач для прання, подовжувач, рукавички) з магазину «Аврора», розташованого за адресою: м. Одеса вулиця Середньофонтанська, 19, де розташовується ж/к «Чудо місто», - частину з яких пробив через касу самообслуговування, а частину ні. Погодився із сумою викраденого майна, зазначеної в обвинувальному акті 3400, 83 гривень. 09.12.2025 року був затриманий вдома працівниками поліції, які доставили його до райвідділу. Вказав, що викраденні товари повернув в день затримання, що підтверджується наявною в матеріалах кримінального провадження розпискою.

Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, відшкодування завданої шкоди, та призначити йому покарання не пов`язане із позбавленням волі, визначивши йому іспитовий строк. Зазначив, що потерпілому шкоду відшкодовано шляхом повернення викрадених товарів. Запевняв, що більше не вчинятиме правопорушень, наразі працевлаштований у таксі та належні висновки для себе зробив.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини кримінального провадження, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Мотивування прийнятого рішення.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК України).

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

В судовому засіданні прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених чт. 76 КК України. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Захисник просила призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених чт. 76 КК України.

Обвинувачений підтримав захисника.

В матеріалах провадження міститься заява представника потерпілої особи про здійснення судового розгляду без його участі, покарання залишає на розсуд суду.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, з вищою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, проживаючий в м. Одеса, раніше не судимий, у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, та те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення та відшкодував завдані збитки.

Також згідно наявної в матеріалах кримінального провадження заяви представника ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» ОСОБА_6 від 14.01.2026 року, претензії матеріального та морального характеру до ОСОБА_3 відсутні, шкоду відшкодовано в повному обсязі.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність пом`якшуючих покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді п`яти років позбавлення волі.

Врахувавши в сукупності наведені вище обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відшкодування шкоди в повному розмірі шляхом повернення викраденого, наявність пом`якшуючої покарання обставини, а саме щире каяття, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченою та досягне своєї мети.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання обраний ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2025 року, слід вважати таким, що втратив свою дію.

Арешти на майно у даному кримінальному провадженні не накладалися.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.

Витрати для проведення експертиз відсутні та цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 50, 63, 65, 75, 76, 185 КК України, ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі п 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2025 року, - вважати таким, що втратив свою дію.

Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Речові докази:

- DVD-R диск зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- рукавички жіночі зимові однотонні в асортименті арт. HZ1981020 (код 119857) білого кольору в кількості трьох одиниць; кава смажена в зернах Le Cafe Espresso 1 кг в кількості трьох пачок; термос з нержав. сталі Krauff 750 мл в кількості однієї одиниці; кондиціонер д/пран. Tesori dOriente Білий мускус 1160 мл в кількості однієї одиниці; кондиціонер д/прання Tesori dOriente Візантія 1160 мл в кількості однієї одиниці; кондиціонер д/прання Tesori dOriente Аюрведа 1160 мл в кількості однієї одиниці, вважати повернутими власнику представнику потерпілої особи ОСОБА_6 , згідно протоколу передачі на відповідальне зберігання від 22.12.2025 року.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_7