Решение № 135569739, 08.04.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/177/26

Провадження № 2/364/229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 Володарський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участі секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , тел: НОМЕР_2 ,

до Володарської селищної ради, Київська область, Білоцерківський район, Код ЄДРПОУ: 04359732, адреса: Україна, 09301, Київська область, Білоцерківський район, селище Володарка, пл. Миру, 4,

третя особа Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Якименська Людмила Леонідівна, адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 ,

про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`ю на час відкриття спадщини та визнання спадкоємцем четвертої черги, -

встановив:

До Володарського районного суду Київської області звернулася ОСОБА_2 з позовом до Володарської селищної ради, Київської області, Білоцерківського району, третя особа Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Якименська Людмила Леонідівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`ю на час відкриття спадщини та визнання спадкоємцем четвертої черги. Просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та визнання спадкоємцем четвертої черги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним в період з 01.10.1987 року до дня смерті проживала і була зареєстрована позивачка. ОСОБА_1 вказує, що оскільки ОСОБА_3 був людиною похилого віку зі слабким здоров`ям, вона допомагала йому в побутових справах (прибирання, прання, приготування їжі, походи до магазину, аптеки тощо). Також за власні кошти здійснювала поточні, в тому числі і косметичний ремонт житлового будинку. Також вказує, її мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 із померлим перебувала в офіційному зареєстрованому шлюбі, тому вона вважає, що оскільки з 01.10.1987 року до 28.05.2005 року вона постійно проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю, та до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована з ним за однією адресою, допомагала йому в побутових справах, то вона набула прав спадкоємця померлого і фактично прийняла спадщину, також вона є спадкоємцем після смерті вітчима.

Окрім цього, ОСОБА_1 вказує, що за її заявою нотаріусом Білоцерківської районної нотаріального округу Київської області заведено спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Нотаріус видав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, які підтверджують наявність в неї справа на спадкування та відсутнє підтвердження її проживання разом зі спадкоємцем на момент смерті, тому вона позбавлена можливості в інший спосіб, аніж судовий підтвердити факт її проживання з померлим ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини та наявність в неї права на спадкування за законом (четверта черга спадкування) після смерті останнього.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.

Представник відповідача - Володарської селищної ради, в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи - Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Якименська Людмила Леонідівна, в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву, якою просила розглядати справу без її участі, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 10). ОСОБА_3 до дня смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , що стверджено довідками виданими старостою Завадівського старостинського округу від 26.05.2025 № 308 та 26.01.2026 № 28, 30 (а.с. 17-18, 21). За життя ОСОБА_3 заповіт не складав.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач вказує, що після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно до якої входить земельна ділянка площею 3.5561 га, кадастровий номер 3221683600:10:005:0016 з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на праві приватної власності.

Окрім цього, позивач вказує, що вона допомагала померлому в побутових справах (прибирання, прання, приготування їжі, походи до магазину, аптеки тощо). За власні кошти здійснювала поточні, в тому числі і косметичний ремонти житлового будинку. Також вказує, її мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 із померлим перебувала в офіційному зареєстрованому шлюбі, що стверджено свідоцтво про укладення шлюбу (а.с. 12).

З цих підстав позивачка вважає, що оскільки з 01.10.1987 року до 28.05.2005 року вона постійно проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю, та до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована з ним за однією адресою, то вона набула прав спадкоємця померлого і фактично прийняла спадщину, також вона є спадкоємцем після смерті вітчима. На підтвердження даного факту позивачкою додано до матеріалів справи довідки виданими старостою Завадівського старостинського округу 26.05.2025 № 308 та 26.01.2026 № 27, 30 (а.с. 17-18, 21).

Позивач в позовній заяві та в судовому засіданні також вказувала, що вона зверталася до нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області із заявою на підставі якої заведено спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , але нотаріусом було видано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, які підтверджують наявність в неї права на спадкування та відсутнє підтвердження її проживання разом зі спадкоємцем на момент смерті.

Суд критично ставиться до вказаного позивачкою факту, оскільки приватний нотаріус Людмила Якименська надала відповідь на запитувану судом інформацію, яка вказує, що спадкова справа на майно померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася, оскільки спадкоємцем порушено строк для надання заяви про прийняття спадщини.

Окрім цього, 23.01.2026 на звернення ОСОБА_1 нею було видано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,5562 га, місцезнаходження: Україна, Київська область, Білоцерківський район, Володарська ТГ (до змін на підставі Постанови ВРУ від 17.07.2020 року за №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів»: Україна, Київська область, Володарський район, Лобачівська сільська рада), кадастровий номер земельної ділянки 3221683600:10:005:0016, яка залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та надано роз`яснення щодо вирішення питання в судовому порядку.

Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд враховує правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину четвертої черги спадкоємців за законом, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини.

В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї спадкодавця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з спадкодавцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Судом встановлено, що на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю із спадкодавцем позивачкою надано лише довідки які видані старостою Завадівського старостинського округу 26.05.2025 № 308 та 26.01.2026 № 27, 30 та які вказують, що позивачка не проживала із померлим ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , до 2025 року, а була зареєстрована за даною адресою до дня смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 17-18, 21), що в свою чергу ніяким чином не можу бути підтвердженням факту спільного проживання позивачки зі спадкодавцем протягом останніх п`яти років на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

При цьому суд зазначає, що наявність документів, які вказують, що позивачка була зареєстрована за адресою де проживав до дня смерті спадкодавець не є належним доказом, оскільки ці документи не підтверджують факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків із померлим, а лише надають інформацію про її персональні дані.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.11.2019 року у справі № 202/5003/16-ц.

Більше того, Верховний Суд у постанові від 23.09.2022 року у справі № 755/13926/20 зазначив, що саме по собі надання періодичної допомоги та піклування не може слугувати достатнім підтвердженням наявності між особами відносин, притаманних членам однієї сім`ї.

Зокрема у постанові від 25.05.2022 року у справі № 542/1648/19 Верховний Суд зауважив про те, що надання позивачем допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтями 1261-1264 ЦК України визначені черги спадкоємців за законом: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Четверта черга спадкоємців за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. По даній справі встановлення факту проживання однією сім`єю позивача ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті останнього, необхідно позивачу для отримання спадщини, автоматично призводить до визнання позивача спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України.

Встановлення вказаного факту має визначені юридичні наслідки, що виражаються у отриманні статусу спадкоємця четвертої черги.

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1259 Цивільного Кодексу України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Таким чином, для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Окрім вказаних обставин викладених у позовній заяві та наданих показань самої позивачки в судовому засіданні, та наявність довідок які вказують на місце реєстрації позивача, інших доказів позивачем не надано.

Отже, виходячи з наданих матеріалів справи, слід зазначити, що, позивач не надала належних та достатніх доказів проживання однією сім`єю, спрямованих на довготривалі відносини в спірний період проживання з особою, яка померла, однією сім`єю щонайменше п`ять років.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки судом не встановлено факту спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , наявність взаємних прав і обов`язків, спільного побуту, у задоволенні позовних вимог про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та визнання позивача спадкоємцем четвертої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 необхідно відмовити.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А тому, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1258, 1264, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 76-78, 83, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Володарської селищної ради, третя особа Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`ю на час відкриття спадщини та визнання спадкоємцем четвертої черги відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Володарського районного суду Київської області або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 08.04.2026 року.

Суддя О. В. Ткаченко