Решение № 135560641, 09.04.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1575/25

2/729/321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.05.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3934541.

Крім того, 31.08.2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 100362833.

29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3934541. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3934541.

Відповідач порушила умови кредитного договору № 3934541, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним договором в розмірі 41409,69 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 34409,69 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1000,00 грн заборгованість за комісіями.

17.12.2021 було укладено договір № 17/12-2021-62 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100362833. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100362833.

Відповідач порушив умови кредитного договору № 100362833, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним договором в розмірі 41825,00 грн, з яких: 5000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 35875,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 950,00 грн. заборгованість за комісіями.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 83234,69 грн. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом із судовими витратами.

24.02.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить частково задовольнити позовні вимоги з підстав наведених у відзиві.

24.02.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у відповіді на відзив.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, у відзиві просять позовні вимоги задовольнити частково, з підстав наведених у відзиві.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослiдивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов пiдлягає частковому задоволенню з наступних пiдстав.

Судом встановлено, що 31.08.2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір № 100362833. Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3625,0 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок (а.с. 10-16).

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору №100362833 є Анкета-Заява позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача (а.с.17).

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, що підтверджується квитанцією №1749780291 від 31.08.2021 року (а.с.24).

Згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за договором №100362833 від 31.08.2021 станом на 28.11.2021 року складала 24575,00 грн. (а.с.25-26).

17.12.2021 було укладено договір № 17/12-2021-62 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100362833 (а.с. 59-67).

Відповідно до Реєстру прав вимоги до договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача у розмірі 24575,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 18625,00 грн. заборгованості по процентам, 950,00 грн. заборгованість по комісії (а.с.75).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100362833(а.с.35-45).

Відповідно до Реєстру прав вимоги до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 41825,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 35875,00 грн. заборгованості по процентам, 950,00 грн. заборгованість по комісії. (а.с.58).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 року має заборгованість за договором №100362833 від 31.08.2021 року в розмірі 41825,00 грн, з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 35875,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 950,00 грн. заборгованість по комісії (а.с. 28).

20.05.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3934541. Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 29-32).

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору № 3934541 є Анкета-Заява позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача (а.с.92).

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, що підтверджується квитанцією №1652561963 від 20.05.2021 року (а.с. 112).

Згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за договором №3934541 від 20.05.2021 року станом на 01.11.2021 року складала 15309,69 грн. (а.с.113-114).

29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3934541(а.с.76-84).

Відповідно до Реєстру прав вимоги до договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача у розмірі 15309,69 грн., яка складається з: 6000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 8309,69 грн. заборгованості по процентам, 1000,00 грн. заборгованість по комісії (а.с.91).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3934541(а.с.35-45).

Відповідно до Реєстру прав вимоги до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 41409,69 грн., яка складається з: 6000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 34409,69 грн. заборгованості по процентам, 1000,00 грн. заборгованість по комісії. (а.с.57).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 року має заборгованість за договором №3934541 від 20.05.2021 року в розмірі 41409,69,00 грн, з яких: 6000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 34409,69 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1000,00 грн. заборгованість по комісії (а.с. 27).

Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитними договорами №100362833 від 31.08.2021 року та №3934541 від 20.05.2021 року в загальному розмірі 83234,69 грн.

Вказані вище договори відступлення права вимоги є дійсними та чинними, відомості про те, що вони оскаржувалися в судовому порядку відсутні.

Станом, на час розгляду справи відповідач не надала суду доказів сплати нею зазначеної суми заборгованості за кредитом.

Так само, відповідач не надала доказів виконання нею зобов`язання за кредитними договорами первісному кредитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Судом встановлено, що 20.05.2021 року та 31.08.2021 року відповідач у власному особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» добровільно та усвідомлено подала заявки на отримання кредитів № 3934541 та № 100362833. Ці електронні заявки зберігаються в особистому кабінеті відповідача на сайті кредитодавця. Після подання заявок ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачу одноразові цифрові коди (ідентифікатор) через SMS. Введення відповідачем цих одноразових паролей слугувало підтвердженням акцепту згоди на укладення Договорів про споживчий кредит № 3934541 від 20.05.2021 року та № 100362833 від 31.08.2021 року в електронній формі. Отже, між відповідачем та первісним кредитором були укладені електронні кредитні договори на умовах, відображених у файлах особистого кабінету (текст договору та Правила кредитування).

Відповідно до законодавства України, оформлення споживчого кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в письмовій (традиційній) формі власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору відповідач отримав проєкт кредитного договору з усіма додатками в електронному вигляді та ознайомився з його умовами і Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», розміщеними на сайті кредитодавця. Це відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець завчасно надає споживачу повну інформацію для прийняття ним обґрунтованого рішення (зокрема, безоплатно надається паспорт споживчого кредиту у визначеній законом формі). Отже, відповідач мала можливість повно і належно ознайомитися з умовами кредитування до моменту укладення договору, що підтверджує усвідомленість її волевиявлення.

Згідно з умовами Кредитних договорів, вони містять усі істотні умови і укладені у спосіб та формі, що відповідають вимогам закону. Договорами прямо передбачено, що визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих його частин або додатків (включно з Правилами) не тягне недійсності чи неукладеності всього договору в цілому. Отже, електронний договір є юридично чинним і обов`язковим для сторін.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (кодом) по суті є різновидом удосконаленого електронного підпису. Він полягає у використанні алфавітно-цифрового коду, надісланого підписантові через засоби зв`язку (SMS, електронну пошту тощо), для підтвердження волі укласти договір. Такий спосіб автентифікації широко застосовується, зокрема, у сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів за допомогою ЕПОІ неодноразово підтверджувалася в судовій практиці.

Так, у постанові Верховного Суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 зроблено висновок, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення: договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний згідно зі ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічну правову позицію щодо можливості укладення цивільно-правових договорів в електронній формі висловлено у постанові ВС від 16.12.2020 у справі №561/77/19, де зазначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України), а будь-який договір, укладений на підставі ЦК або ГК України, може мати електронну форму і вважається укладеним у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

В силу приписів ст. 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, доки судом не встановлено іншого. В даному випадку відсутні будь-які дані про оспорення чи нікчемність кредитного договору, тому презумпція його чинності не спростована. Отже, всі права та обов`язки сторін за договором підлягають захисту і виконанню на загальних підставах.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Мілоан» було належним чином укладено договори про споживчий кредит № 3934541 від 20.05.2021 року та № 100362833 від 31.08.2021 року на умовах, визначених сторонами в електронній формі. На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять документи, за якими відповідачу були перераховані кредитні кошти, на вказаний нею банківський рахунок. Переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника. Відповідач отримала обумовлені договором кошти, у зв`язку з чим зобов`язана повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.

Щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбаченостаттею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним(Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Позивач на підтвердження набуття права вимоги за договорами № 3934541 від 20.05.2021 року та № 100362833 від 31.08.2021 року надано копії договорів факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021 року та № 29-11-102 від 29.11.2021 року, укладених між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» та копію договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр», а також відповідні копії реєстрів боржників до вказаних Договорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів того, що вказані договори факторингу визнані недійсними суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт капітал», від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр».

Отже, ТОВ «Коллект центр» набуло статус нового кредитора за договорами про споживчий кредит № 3934541 від 20.05.2021 року та № 100362833 від 31.08.2021 року до відповідача.

Щодо розрахунку заборгованості та його розміру, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, ТОВ «Коллект центр» просило суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3934541 від 20.05.2021 року у розмірі

41409,69 грн., яка складається з: 6000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 34409,69 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1000,00 грн. заборгованість по комісії; за кредитним договором № 100362833 від 31.08.2021 року у розмірі

41825,00 грн, з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 35875,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 950,00 грн. заборгованість по комісії

Відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн. та 6000,00 грн. Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Мілоан» матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн. та 6000,00 грн.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача за кредитними договорами заборгованості за відсотками в розмірі 34409,69 грн. та 35875,00 грн. суд проаналізувавши умови договорів та надані розрахунки, приходить до наступних висновків.

Так, у кредитному договорі № 3934541 від 20.05.2021 року сторонами узгоджено, що кредит надається строком на 30 днів, дата повернення кредиту 19.06.2021 року.

Водночас відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п. 2.2.2 договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).

Пунктом 2.3.1.1 договору передбачено, що позичальник може неодноразово продовжувати строк кредитування, для чого, у т.ч. має сплатити комісію та певну частку заборгованості по кредиту. Строк можливого продовження встановлено на 3, 7 та 15 днів кожен раз. Якщо позичальник здійснює продовження кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.

Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

За кредитним договором № 3934541 від 20.05.2021 року ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит 20.05.2021 року. Як видно з наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відомостей про щоденні нарахування та погашення, з 20.05.2021 року до 19.06.2021 року тривав строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту, за кожен день строку користування кредитом у розмірі 125,00 грн. на день.

Оскільки ОСОБА_1 з 19.06.2021 року періодично сплачувала на повернення кредиту відповідні суми і продовжила користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.1. та 2.3.1.2. кредитного договору строк кредитування був продовжений (пролонгований), їй були нараховані проценти за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. та 1.6. Договору.

Відтак строк кредитування за кредитним договором № 3934541 від 20.05.2021 року тривав з 20.05.2021 року до 01.11.2021 року включно, тобто в межах строку дії загального періоду пролонгації на пільгових та стандартних (базових) умовах, внаслідок чого ТОВ «Мілоан» правомірно нарахувало заборгованість за відсотками у розмірі 8309,69 грн.

Згідно із п. 2 договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Вердикт капітал», до останнього перейшло, зокрема, право грошової вимоги до Боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в Реєстрах Боржників (п.п.2.3).

Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 15309,69 грн., яка складається з: 6000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 8309,69 грн. заборгованості по процентам, 1000,00 грн. заборгованість по комісії

Із розрахунку заборгованості за договором № 3934541 від 20.05.2021 року вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» здійснено нарахування заборгованості по відсоткам в розмірі 26100,00 грн за період з 01.12.2021 року до 23 лютого 2022 року.

Водночас вказані нарахування здійснені ТОВ «Вердикт капітал» після 01 листопада 2021 року, тобто поза межами строку кредитування, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, доведеними є розмір відсотків, яке ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_1 за користування кредитними коштами у розмірі 8309,69 грн. Саме таку суму процентів слід стягнути з ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ «Коллект центр».

За кредитним договором № 100362833 від 31.08.2021 року ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит 31.08.2021 року. Як видно з наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відомостей про щоденні нарахування та погашення, з 31.08.2021 року до 29.09.2021 року тривав строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту, за кожен день строку користування кредитом у розмірі 125,00 грн. на день.

Оскільки до 29.09.2021 року ОСОБА_1 не повернула кредит і продовжила користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах. У цей день ОСОБА_1 були нараховані проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту у розмірі 250,00 грн.

З 30.09.2021 до 28.11.2021 року включно тривав базовий строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом у розмірі 250,00 грн. на день. Указаний строк кредитування закінчився 28.11.2021 року після спливу 60 календарних днів.

Відтак строк кредитування за кредитним договором № 100362833 від 31.08.2021 року тривав з 31.08.2021 року до 28.11.2021 року включно, тобто в межах строку дії загального періоду пролонгації на стандартних (базових) умовах, внаслідок чого ТОВ «Мілоан» правомірно нарахувало заборгованість за відсотками у розмірі 18625,00, 00 грн.

Згідно із п. 2 договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Вердикт капітал», до останнього перейшло, зокрема, право грошової вимоги до Боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в Реєстрах Боржників (п.п.2.3).

Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 24575,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 18625,00 грн. заборгованості по процентам, 950,00 грн. заборгованість по комісії.

Із розрахунку заборгованості за договором № 100362833 від 31.08.2021 року вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» здійснено нарахування заборгованості по відсоткам в розмірі 17250,00 грн за період з 17.12.2021 року до 23 лютого 2022 року.

Водночас вказані нарахування здійснені ТОВ «Вердикт капітал» після 28.11.2021 року, тобто поза межами строку кредитування, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, доведеними є розмір відсотків, яке ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_1 за користування кредитними коштами у розмірі 18625,00 грн. Саме таку суму процентів слід стягнути з ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ «Коллект центр».

Встановлення банком комісії в сумі 950,00 грн. та 1000,00 грн. у кредитних договорах № 3934541 від 20.05.2021 року та № 100362833 від 31.08.2021 року відповідає вимогам Законом України «Про споживче кредитування» та Правилам розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Вказаний висновок суду корелюється з правовими позиціями, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) та постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.

Щодо строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Статті 256, 260 ЦК України вказують, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до погоджених сторонами умов договору, сторонами погоджено пролонгацію дію договору. Таким чином, строк позовної давності щодо заявлення вимог про стягнення заборгованості за такими Договорами не минув.

В тому числі, п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України чітко передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (строк дії карантину введеного Урядом України, у звязку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) становив з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року).

У Постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 р. по справі № 679/1136/21 Верховний Суд надав роз`яснення, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

В тому числі, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно, запровадження на території України карантину і введення воєнного стану припадають на період у який позивач мав би реалізувати своє право на звернення до суду.

Закон України «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» від 14.05.2025 року набрав чинності 04.09.2025 року, тож не розповсюджується на вимоги позовної заяви, оскільки на відповідний період було зупинено строк позовної давності, а закон не має зворотної дії в часі.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 257, 258 ЦК України, п. 12,19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України з урахуванням роз`яснень Верховного Суду, які викладені у Постанові від 07.09.2022 року по справі № 679/1136/21 посилання Відповідача на пропущення строку позовної давності щодо будь якої вимоги Позивача є безпідставним та необгрунтованим.

Отже, строки позовної давності позивачем не були пропущені, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору у передбачені договором строки кредит не погашений.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3934541 від 20.05.2021 у розмірі 15309,69 грн., яка складається з: 6000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 8309,69 грн. заборгованості по процентам, 1000,00 грн. заборгованість по комісії; за кредитним договором № 100362833 від 31.08.2021 року, яка складається з: 5000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 18625,00 грн. заборгованості по процентам, 950,00 грн. заборгованість по комісії. В іншій частині, а саме стягнення нарахованої ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості по відсоткам, позов задоволенню не підлягає.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 1401 від 01.08.2025 року, витяг з Акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року.

Суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, стороною відповідача, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат, не подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.03.2025 року по справі № 275/150/22 (провадження 61-13766св24).

З огляду на категорію та складність справи, предмет позову, клопотання представника відповідача про зменшення розміру правової допомоги, суд не вбачає обґрунтовування розміру витрат, яка визначена в розмірі 25000,00 грн. та приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення витрат та стягнення з позивача на користь позивача ТОВ «Таліон плюс» понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. На переконання суду, саме така сума відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості, реальності, розумності та пропорційності до предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1160,81 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

у х в а л и в:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 39884 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 69 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕК ЦЕНТР» частину витрат по сплаті судового збору в розмірі 1160 (одна тисяча сто шістдесят) грн. 81 коп. та частину витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., разом у розмірі 8160 (вісім тисяч сто шістдесят) грн. 81 коп.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.І. Бойко