Решение № 135528243, 07.04.2026, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/166/26

Справа № 470/89/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного підприємства «Дослідне господарство «Реконструкція» селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення виплат за листками непрацездатності та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2026 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідача, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний його представником Терлецькою Т.О., що діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 654 від 17 грудня 2025 року.

В позові зазначено, що з 29 грудня 2017 року по 31 грудня 2024 року позивач працював на посаді тракториста-машиніста у ДП ДГ «Реконструкція» селекційно генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення. Наказом в.о. директора вказаного підприємства від 31 грудня 2024 року позивача було звільнено з роботи за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На час його звільнення відповідач не розрахувався з ним по заробітній платі, у розмірі 105919,66 грн. та по виплаті за листками непрацездатності (лікарняними), у розмірі 43279,79 грн. Судовим наказом Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2025 року з відповідача на користь позивача було стягнуто 105919,66 грн. заборгованості по заробітній платі, однак заборгованість за лікарняними у вищезазначеному розмірі так і залишається не виплаченою, хоча відповідач обіцяв розрахуватися з ним у добровільному порядку. На підставі зазначеного, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за листками непрацездатності, у розмірі 43279,79 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 262407,08 грн. та витрати за правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн.

Позивач та його представник адвокат Терлецька Т.О. в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували (а.с.42-44).

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів (а.с.34,40).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази суд дійшов наступного.

Так з матеріалів справи, а саме довідки відповідача від 28 липня 2025 року №104 вбачається, що з 29 грудня 2017 року до 31 грудня 2024 року позивач працював у державному підприємстві «Дослідне господарство «Реконструкція» селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на посаді тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (а.с.10-11).

Наказом в.о. директора державного підприємства «Дослідне господарство «Реконструкція» селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення № 92/к від 31 грудня 2024 року позивача було звільнено із займаної посади з 31 грудня 2024 року, на підставі п.1 ст.36 КЗпП за угодою сторін, з невикористаними днями відпустки 39 календарних днів (а.с.9).

Згідно довідки відповідача №104 від 28 липня 2025 року, станом на 31 грудня 2024 року, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає 105919,66 грн., а заборгованість за листками непрацездатності (лікарняними) за рахунок Пенсійного фонду України, складає 43279,79 грн. (а.с.10-11).

Судовим наказом Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2025 року з відповідача на користь позивача було стягнуто нараховану але не виплачену заробітну плату, в розмірі 105919,66 грн., однак заборгованість за листками непрацездатності до даного часу відповідачем не виплачена (а.с.14-15).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно ч.1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України можуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року № 264/2678/17).

За змістом ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа №1-13/2013) вказав, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, враховуючи, що державне підприємство «Дослідне господарство «Реконструкція» селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення припинивши трудовий договір за угодою сторін з позивачем не виконало вимоги трудового законодавства, порушило вимоги статті 116 КЗпП України, не здійснивши виплату позивачу належних йому сум при звільненні, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за листками непрацездатності (лікарняними), розмірі 43279,79 грн.

Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс14, яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Крім того, згідно з п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою ст.117 КЗпП України, не більш як за шість місяців.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 постанови передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено з роботи у грудні 2024 року, а згідно довідки відповідача № 104 від 28 липня 2025 року позивачу за жовтень 2024 року нараховано заробітну плату, в розмірі 11981,48 грн. та за листопад 2024 року 11522,48 грн. Відповідно заробітна плата позивача за 2 місяці до звільнення склала 23503,96 грн., середньомісячна заробітна плата склала 11751,98 грн., а середній заробіток позивача за 6 місяців, за вимогами ст.117 КЗпП України, склав 70511,88 грн. (а.с.10-11).

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) вказувала, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Також Велика Палата Верховного Суду в означеній постанові зазначила, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи розмір невиплачених позивачу сум при звільненні, який складає 149199,45 грн., з яких 105919,66 грн. заборгованість по заробітній платі та 43279,79 грн. заборгованість за листками непрацездатності, суд дійшов висновку, що нарахована до стягнення у справі сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в розмірі 70511,88 грн. є очевидно не співмірною зі встановленим розміром заборгованості, зокрема розміром заборгованості за листками непрацездатності.

З огляду на очевидну неспівмірність нарахованих до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, у розмірі 7100,00 грн., що становить близько 10% нарахованих до стягнення сум та відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Крім того, зі змісту п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 50379,79 грн. (43279,79 грн. заборгованість за листками непрацездатності та 7100,00 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору за даним позовом, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір, у розмірі 503,79 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 824,04 грн. (а.с.22-24,26-27).

Керуючись ст.ст.10, 13, 258, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства «Дослідне господарство «Реконструкція» селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення виплат за листками непрацездатності та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Реконструкція» селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, (код ЄДРПОУ 00855061), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість за листками непрацездатності, у розмірі 43279,79 (сорок три тисячі двісті сімдесят дев`ять грн. 79 коп.) грн.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Реконструкція» селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, (код ЄДРПОУ 00855061), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 7100,00 (сім тисяч сто) грн., з відрахуванням з вказаної суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Реконструкція» селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, (код ЄДРПОУ 00855061), на користь держави судовий збір, у розмірі 503,79 грн. та на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 824,04 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: державне підприємство «Дослідне господарство «Реконструкція» селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, (код ЄДРПОУ 00855061), юридична адреса: вул. Центральна, 2 с. Лепетиха Березнегуватської ТГ Баштанського району Миколаївської області, 56234.

Повний текст рішення суду складено 07 квітня 2026 року.

Суддя С. А. Луста