Решение № 135501233, 07.04.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/974/26

Провадження № 2/591/388/26

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

07 квітня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, в особі представника Сипливої Тетяни Анатоліївни до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

05.02.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

Позов обґрунтований тим, що 05.08.2024 сторони у справі уклали кредитний договір № № 05.08.2024-100002701. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, в той час як відповідачка не повернула своєчасно отримані у кредит кошти та нараховані відсотки, не сплатила комісії, пеню. У зв`язку з цим у відповідачки перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 8295,00 грн, яка складається з 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 3255,00 грн заборгованості за відсотками, 540,00 грн заборгованості по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), 1500,00 грн неустойки. Відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і не погашає заборгованість за договором. В зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13.02.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначений на 07.04.2026.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутності, просив задовольнити позов, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, у судове засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в її електронний кабінет.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення, у судовому засіданні 07.04.2026 постановлено протокольну ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.08.2024 сторони у справі уклали кредитний договір № 05.08.2024-100002701.

Відповідно до умов розділу 3 кредитного договору № 05.08.2024-100002701, дата надання/видачі кредиту, сума Кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; строк, на який надається кредит встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти та як і дата його повернення (виплати) кредиту та проценти за користування Кредитом.

Згідно пунктів 2-4 заявки кредитного договору №05.08.2024-100002701 сума кредиту: 3000 грн. Строк, на який надається Кредит відповідачу - 124 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 06.12.2024.

Сплата комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості визначена у пунктах 11 та 12 заявки кредитного договору.

Вказаною заявкою погоджений розмір процентів за договором, зокрема пунктом 9 визначено, денну процентну ставку та її розрахунок: 1.47% = (5460/3000)/124 ? 100%.

Умовами пунктів 11 та 12 договору передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 270 грн, яка нараховується одноразово, та комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 270 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №05.08.2024-100002701 (кредитної лінії) містить аналогічні умови кредитування та підписана відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора E756.

Факт ідентифікації відповідачки як позичальника підтверджується Інформацією отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.

Факт перерахування відповідачці кредитних коштів підтверджується квитанцією іРау.ua про зарахування №14-0202 від 02.02.2026, яким підтверджується перерахування 05.08.2024 3000 грн на карту НОМЕР_2 .

Вказані вище кредитні кошти були перераховані відповідачці на виконання умов договору про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2, укладеним позивачем з ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Як зазначає позивач, відповідачка не повернула своєчасно суму кредиту, не сплатила відсотки та комісії, 04.09.2024 оплативши позивачу частково 1665,00 грн. У зв`язку з цим у відповідачки перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 8295 грн, яка складається з 3000 грн заборгованості за тілом кредиту, 3255 грн заборгованості за відсотками, 540 грн заборгованості по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), 1500 грн неустойки.

Несвоєчасна сплата обумовлених кредитним договором платежів порушує право позивача на отримання власних грошових коштів, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов`язань, відповідальності за порушення зобов`язання, а також питання, пов`язані з кредитом.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Щодо форми укладеного кредитного договору суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості його укладання в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У ході розгляду справи встановлено, що спірний кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір відповідач підписала шляхом використання електронного підпису, подавши заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого отримала одноразовий ідентифікатор, який використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Відтак суд робить висновок, що спірний кредитний договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позикодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між його сторонами не міг бути укладений.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідачка згідно укладеного договору отримала у користування кредитні кошти, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів, комісії своєчасно та у повному обсязі не повернула, чим порушила взяті на себе зобов`язання.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником виконання зобов`язань, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення кредитного договору між ним та відповідачкою, факт надання відповідачці кредитних коштів.

Відповідачка доказів сплати заборгованості у повному обсязі або аргументованих заперечень позовним вимогам не подала, правом на участь у розгляді справи не скористалася, контррозрахунку заборгованості не надавала.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про правомірність, обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за наданим кредитом та відсотками.

Що стосується заборгованості по сплаті комісій, суд зазначає наступне.

Відповідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за спірним договором, загальна вартість кредиту становить 8295 грн, у тому числі 540 грн заборгованості по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), яку було отримано при перерахуванні коштів відповідачеві.

Умовами заявки кредитного договору, а саме пунктом 11 погоджено, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту, становить 270 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Пунктом 12 заявки визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості 270 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Відповідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За змістом частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Згідно положень частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач окрім комісії за надання кредиту фактично встановив для відповідача обов`язок сплачувати комісію, не конкретизувавши в умовах договору, за надання яких саме послуг чи виконання яких дій ця комісія стягується. Доказів, які б підтверджували вчинення позикодавцем будь-яких фактичних чи юридично значимих дій, за які могла бути нарахована зазначена комісія, позивачем до матеріалів справи не подано. Крім того матеріали справи не містять відомостей про те, чи звертався взагалі відповідач до позивача за будь-якою інформацією щодо розміру кредиту чи з інших питань.

Тому, вимога про сплату 540 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема принципам визначеності та прозорості умов договору, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо стягнення заборгованості по сплаті неустойки у сумі 1500 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання за договором, відповідно якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що таке прострочення неустойка (штраф, пеня) та інші платежі сплата за яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за (прострочення виконання, невиконання, часткове виконання) за такими договорами підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої неустойки слід відмовити.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволений частково, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 2007,72 грн пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 280-289, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, буд. 133А м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 05.08.2024-100002701 у розмірі 6255,00 грн, яка складається з 3000 грн заборгованості за тілом кредиту, 3255 грн заборгованості за відсотками; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2007,72 грн.

В іншому відмовити.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, буд. 133А м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю.О. Зеря