Решение № 135498063, 06.04.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3918/25

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 грудня 2021 року між ОСОБА_1 і АТ «Таскомбанк» було укладено договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» № 002/13482130-SP, підписанням якого акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку та беззастережно приєднався до умов договору. Строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. При цьому після закінчення зазначеного періоду, строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту; направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредитної лінії та/або про закриття поточного рахунку. 26 травня 2025 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК» ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/30-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № НІ/11/30-Ф від 26 травня 2025 реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК» ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 62 098,43 грн, з яких: 35 000,00 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 27 098,43грн - загальна заборгованість по відсоткам.

Також, 07 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 100663812. 16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16 липня 2024 року до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 5 220,00 грн, з яких: 5 220,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу.

Всупереч умовам вказаних договорів, відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання. Після відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 67 318,43 грн і судові витрати.

За ухвалою суду від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

30 грудня 2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву № 1058971 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank» (а.с.8-11, 13-14).

26 травня 2025 року АТ «Таксомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № НІ/11/30-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 62 098,43 грн (а.с.12, 16-21).

Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу № НІ/11/30-Ф, ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 002/13482130-SP від 30 грудня 2021 року в розмірі 62 098,43 грн, з яких: 35 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 27 098,43 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 21).

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 жовтня 2025 року, за кредитним договором № 002/13482130-SP від 30 грудня 2021 року становить 62 098,43 грн, яка складається із: 35 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 27 098,43 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 15).

Також, 07 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100663812, який підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора V52570, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 6 000,00 грн, строком кредитування 75 днів, який складається із пільгового періоду, що становить 15 днів і починається із дати видачі кредиту та завершується 22 лютого 2022 року, та поточного періоду, що становить 60 днів і настає з наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 23 квітня 2022 року, зі сплатою процентної ставки в розмірі 0,01% за кожен день користування кредитом під час пільгового періоду та 5,00% за кожен день користування кредитом під час поточного періоду; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду визначені в розмірі 9,00 грн, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду визначені в розмірі 18 000,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 24 009,00 грн (а.с. 26-31, 32, 33, 34).

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16 липня 2024 року до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 5 220,00 грн, з яких: 5 220,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу (а.с. 38-43).

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ОСОБА_1 сплачував грошові кошти за кредитним договором № 100663812 на користь ТОВ «Мілоан» у розмірі 1 089,00 грн (а.с. 36).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, оскільки відповідач умови договору про споживчий кредит № 100663812 від 07 лютого 2022 року належним чином не виконував, жодних заперечень щодо цього суду не надав, право вимоги за цим договорам перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 5 220,00 грн, яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 002/13482130-SP від 30 грудня 2021 року суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 002/13482130-SP від 30 грудня 2021 року, яка згідно розрахунку, станом на 31 жовтня 2025 року становить 62 098,43 грн і складається із: 35 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 27 098,43 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 15).

Слід зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 , виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Тоді як розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Проте, позивачем не надано до суду первинної виписки з карткового рахунку відкритого на ім`я відповідача, з якої можна було б встановити факт виконання банком договору щодо надання коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також наявність у нього заборгованості за кредитом.

А наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Крім того, даний розрахунок складається лише з підсумкової суми заборгованості станом на 31 жовтня 2025 року. У розрахунку не розписано ані суми наданого кредиту, ані дату та розміри нарахування відсотків, ані дату та розмір сплаченої відповідачем заборгованості. Тобто з наданих доказів суд навіть не може встановити, яку суму кредиту надано відповідачу та чи виконуючи зобов`язання боржник визнавав умови договору.

Отже, суд вважає, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а відповідно і доказів про наявність заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність і достовірність кожного доказу окремо, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та недоведеними, а тому дійшов висновку про необхідність відмови в їх задоволенні.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 234,80 грн, виходячи з розрахунку: 5 220,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 3 028 грн (сума сплаченого судового збору) / 67 318,43 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 512, 514, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 100663812 від 07 лютого 2022 року у розмірі 5 220 (п`ять тисяч двісті двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 234 (двісті тридцять чотири) гривні 80 копійки.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 06 квітня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО