Постановление суда № 135485246, 02.04.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/2502/25 провадження № 1-кп/632/108/26

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Златопіль

Златопільский міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Златопільського відділу Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 від 10 лютого 2026 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12025221120000325 від 06 листопада 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перше Вигорне Тимського району Курської області, без визначеного місця реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У Златопільському міськрайонному суді Харківської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025221120000325 від 06 листопада 2025 року ОСОБА_4 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не проведено, ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею та у подальшому судом під час продовження запобіжного заходу, не зменшились і не зникли.

Зокрема, на думку прокурора, обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки розуміючи тяжкість кримінального покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, може залишити місце свого мешкання, у тому числі шляхом виїзду за межі району, області, враховуючи, відсутність стійких соціальних зв`язків (офіційно не працює, стабільного джерела доходів не має, малолітніх дітей та батьків похилого віку на утриманні не має, веде аморальний спосіб життя. Вказане свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків та осіб, які б могли вплинути на його поведінку, та таким чином забезпечити нормальну процесуальну поведінку останнього), а також враховуючи той факт, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Крім того, прокурор вважає, що наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим, який ґрунтується на тому, що обвинувачений ОСОБА_4 будучи засудженим 30 вересня 2025 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за вчинення умисного кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, який на даний час не сплачений, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про небажання останнього змінити образ життя та стати на шлях виправлення.

Водночас, прокурор зазначив про відсутність на даний час ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, оскільки судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку статті 349 КПК України, без допиту зазначених осіб.

На думку прокурора, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат під час судового засідання проти задоволення клопотання заперечували, оскільки на їх думку, прокурором не доведено реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Заявили клопотання про обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому, сторона захисту зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 не перешкоджав проведенню досудового розслідування та не має на меті переховуватися від суду. Тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для обрання такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов`язаний встановити, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

Судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за якого санкцією статті передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2025 року щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком застосування до 20 лютого 2026 року, який було продовжено ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2026 року до 11 квітня 2026 року, включно.

Підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали зокрема достатні підстави вважати, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - обвинувачений може переховуватися від слідства та суду, можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд, звертає увагу, що обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

Отже, на даній стадії судового провадження суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Тяжкість пред`явленого обвинувачення сама по собі не може розглядатися як самостійна та безумовна підстава для утримання особи під вартою. Водночас таке обвинувачення у сукупності з іншими встановленими обставинами кримінального провадження об`єктивно впливає на оцінку ризику втечі. Зокрема, усвідомлення обвинуваченим можливості призначення суворого покарання у разі визнання його винуватим істотно підвищує мотивацію до ухилення від правосуддя з метою уникнення кримінальної відповідальності.

За таких умов ризик втечі набуває реального характеру та значно зростає, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не здатне належним чином його нівелювати чи забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Отже, щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд вважає необхідним зазначити таке.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, зокрема, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторно вчинити злочини («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25 квітня 2000 року, заява № 31315/96), Суд наголосив, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, констатує, що тяжкість інкримінованого правопорушення та суворість можливого покарання у сукупності з іншими обставинами створюють реальну загрозу належній процесуальній поведінці. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_4 , хоча і має місце проживання, проте не має легальних джерел доходів та позбавлений міцних соціальних зв`язків. Обвинувачений не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має на утриманні неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків, що свідчить про відсутність стримуючих факторів (соціальних «якорів»), які б гарантували його явку до суду. Зазначені обставини у своїй сукупності дають суду достатні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не здатні забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігти ризику переховування від правосуддя.

Крім того, суд звертає увагу, що указом Президента України № 64/2022 на всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє дотепер. Запровадження такого правового режиму зумовлене збройною агресією проти України та істотно впливає на суспільно-політичну ситуацію, функціонування державних інституцій і рівень безпекових ризиків.

Відтак суд наголошує, що під час оцінювання ризиків, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом і тримання під вартою зокрема, суд зобов`язаний ураховувати всі обставини в їх сукупності, а також усі наявні матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу. У цьому контексті запровадження воєнного стану та триваюча збройна агресія є об`єктивними чинниками, які безпосередньо впливають на поведінку обвинувачених і можливість належного здійснення кримінального провадження.

Суд зазначає, що в умовах воєнного стану істотно ускладнюється контроль за переміщенням осіб, зростає ймовірність використання нестабільної безпекової ситуації для ухилення від правосуддя, а також існують додаткові можливості для незаконного залишення місця проживання чи переховування від суду. З огляду на це ризик переховування обвинуваченого в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є реальним та достатньо вагомим.

Таким чином, суд вважає, що сукупність наведених обставин свідчить про наявність реальної, а не гіпотетичної, імовірності того, що обвинувачений може вдатися до дій, спрямованих на перешкоджання судовому розгляду, зокрема шляхом ухилення від явки до суду. За таких умов ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, є належно обґрунтованим і підлягає врахуванню під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 раніше вчиняв кримінальні правопорушення, за що притягався до кримінальної відповідальності, зокрема, 30 вересня 2025 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області був засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, який дотепер не сплатив. На даний час йому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що у сукупності свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінально-протиправних діянь. За таких обставин, враховуючи, відсутність стабільного матеріального забезпечення у поєднанні з характером інкримінованого кримінального правопорушення, суд вважає, що існує певна ступінь ймовірності повторного вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

Суд враховує, що саме нестача законних засобів до існування може спонукати особу до вчинення нових кримінальних правопорушень з метою отримання матеріальної вигоди. З огляду на це існують достатні підстави вважати, що у разі незастосування належного запобіжного заходу підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі корисливого характеру, що підтверджує наявність ризику, передбаченого пунктом п`ятим частини першої статті 177 КПК України.

Таким чином, аналізуючи викладене, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, суд вважає, що існує певна ступень імовірності наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Отже суд доходить висновку, що обставини, які могли б свідчити про можливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не встановлено, а тому клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Таким чином, суд, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, відомості, що стосуються особи обвинуваченого, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість тримання обвинуваченого під вартою, вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.

Посилання сторони захисту на недоведеність існування ризиків суд вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, у тому числі ризику втечі від суду, об`єктивно вбачається з відомостей, наявних у кримінальному провадженні, наведених судом вище.

Вирішуючи питання продовження застосування застави у розмірі, який був визначений ухвалою слідчого судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2024 року, як альтернатива триманню під вартою, суд приймає до уваги таке.

На час розгляду зазначеного клопотання від сторони захисту не надходило клопотань про зменшення розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчим суддею визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 гривень.

Суд зазначає, що розмір застави повинен, головним чином, визначатися із аналізу особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки обвинуваченого до суду достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

Зазначений розмір, з урахуванням майнового стану обвинуваченого та його родини, не є явно непомірним для нього. У той же час він є значним та, на думку суду, цілком здатним забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку обвинуваченого.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, у якому він мешкав, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки у зв`язку з запровадженням правового режиму воєнного стану;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176 - 178, 193, 194, 197, 369 372 КПК, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Златопільського відділу Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 від 10 лютого 2026 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, до 31 травня 2026 року, включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 відмовити.

Залишити без змін альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою слідчого судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2025 року у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674; призначення платежу: застава у справі № 632/2502/25, провадження № 1-кп/632/108/26), до сплину терміну тримання під вартою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, у якому він мешкав, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки у зв`язку з запровадженням правового режиму воєнного стану;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Златопільського міськрайонного суду Харківської області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави до 31 травня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, що перебуває під вартою протягом того-ж строку, з моменту отримання копії ухвали.

Суддя:ОСОБА_1