Решение № 135480293, 06.04.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/2222/25

Номер провадження 2/341/246/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

УСТАНОВИВ

Представниця Ткаченко Ю. О. в інтересах ТзОВ «Деал фінанс груп» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позові просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 23.07.2025 № 71949265 у розмірі 22302,0 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,0 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором від 23.07.2025 № 71949265, у зв`язку з чим у неї виникла загальна заборгованість на суму 22302,0 грн, з яких: 7000,0 грн розмір заборгованості за тілом кредиту, 252,0 грн розмір заборгованості за процентами, 1050,0 грн розмір заборгованості за комісією, 14000,0 грн розмір заборгованості за пенею/неустойкою.

Ухвалою суду від 24.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 22.01.2026, яке відкладалось на 13.02.2026.

У зв`язку з клопотанням відповідачки про відкладення розгляду справи судове засідання, яке призначено на 13.02.2026, відкладено на 01.04.2026.

12.03.2026 відповідачка надіслала до суду пояснення, у яких підтвердила, що 23.07.2025 отримала кредит у розмірі 7000,0 грн. У зв`язку зі складним матеріальним становищем не змогла кошти повернути вчасно. На цей час вона перебуває у декретній відпустці та доглядає двох малолітніх дітей. Постійного доходу немає, крім державних соціальних виплат на дітей. Вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є неспівмірним з основним боргом та її доходом. Просила суд: зменшити або відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки такі є надмірними; зменшити розмір відсотків та штрафних санкцій; врахувати її матеріальне становище; розрахувати суму боргу на оплату частинами протягом 2-3 років.

У судове засідання 01.04.2026 сторони не з`явились.

Представниця позивача у позовній заяві просить справу розглядати без участі представника, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Повістку-повідомлення з датою засідання надіслано на офіційну зареєстровану адресу відповідачки, яку вона отримала 14.03.2026.

Водночас до позову долучено докази направлення відповідачці копії позовної заяви з додатками за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

23.07.2025 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71949265 (далі Договір, Кредитний договір) (а. с. 12-18).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору сума кредиту 7000,0 грн.

Строк кредитування 24 дні (п. 2.2.2).

Процентна ставка 0,150 % (фіксована) (п. 2.2.3).

Згідно з п. 2.2.4 комісія за надання кредиту 15,0 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1050,0 грн.

Цей договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 62044. Номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Відповідно до копії квитанції підтверджується перерахування коштів 23.07.2025 у розмірі 7000,0 грн на номер платіжної картки НОМЕР_2 (а. с. 21 зворот).

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту: дата видачі кредиту 23.07.2025; кількість днів у розрахунковому періоді 24 дні; чиста сума кредиту 8302,0 грн; сума кредиту за договором 7000,0 грн; проценти за користування кредитом 252,0 грн; комісія за надання кредиту 1050,0 грн; реальна річна процентна ставка 1398,62 грн; загальна вартість кредиту 8302,0 грн (а. с. 19).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за Договором загальна заборгованість станом на 19.11.2025 становить 22302,0 грн, з яких: 7000,0 грн розмір заборгованості за тілом кредиту, 252,0 грн розмір заборгованості за процентами, 1050,0 грн розмір заборгованості за комісією, 14000,0 грн розмір заборгованості за пенею/неустойкою.

З указаного розрахунку суд установив, що 23.07.2025 надано кредит у розмірі 7000,0 грн. Протягом періоду з 23.07.2025 до 15.08.2025 відповідачці нараховувались проценти за ставкою 0,15 % згідно з п. 2.2.3 Договору, тобто по 10,50 грн на день. Протягом періоду з 16.08.2025 до 04.10.2025 відповідачці нараховувалась пеня за ставкою 4 %, тобто по 280,0 грн на день (а. с. 10 зворот-11).

Таке нарахування процентів та строк їх нарахування відповідають та не суперечать погодженим сторонами Договору умовам, які відповідачка прийняла.

16.09.2025 між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТзОВ «Деал фінанс груп» укладено договір факторингу № 16/09/25 (далі Договір факторингу) (а. с. 22-25).

Суд установив, що відповідно до Договору факторингу, реєстру прав вимог від 19.11.2025 № 19/11/25-02 та платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 19.11.2025 № 579936539.1 до ТзОВ «Деал фінанс груп» перейшло право вимоги до відповідачки за Договором (а. с. 22-25, 29-31).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Деал фінанс груп» за Договором за період з 18.11.2025 до 12.12.2025 загальна заборгованість становить 22302,0 грн, з яких: 7000,0 грн розмір заборгованості за тілом кредиту, 252,0 грн розмір заборгованості за процентами, 1050,0 грн розмір заборгованості за комісією, 14000,0 грн розмір заборгованості за пенею/неустойкою. Станом на 12.12.2025 заборгованість за Договором не погашена, залишок заборгованості складає 22302,0 грн (а. с. 04).

У відповідачки є син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а. с. 68).

Відповідно інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5 та ОК-7) убачається, що відповідачка отримує допомогу у розмірі 8000,0 грн щомісячно (а. с. 71-72).

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», чого не заперечує у своїх поясненнях відповідачка.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» перейшло до ТзОВ «Деал фінанс груп» на підставі договору факторингу від 16.09.2025 № 16/09/25.

У Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, комісія, з якими відповідачка ОСОБА_1 ознайомилась і які прийняла шляхом підписання відповідного Договору.

Отже, суд установив, що відповідачка була ознайомлена з указаними у вищевказаному Договорі умовами отримання і користування кредитними коштами, на них погодилась, частково виконувала ці умови шляхом отримання коштів.

Факт отримання кредитних коштів у розмірі 7000,0 грн відповідачка підтверджує у своїх поясненнях.

Докази повернення кредиту, сплати комісії та процентів відсутні.

Таким чином, суд установив, що сформована і заявлена у позові до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000,0 грн, заборгованість зі сплати процентів у розмірі 252,0 грн та заборгованість зі сплати комісії у розмірі 1050,0 грн відповідає погодженим сторонами умовам договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором у загальному розмірі 8302,0 грн (7000,0 +252,0 +1050,0) підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за Договором в частині суми нарахованої пені/неустойки в розмірі 14000,0 грн, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору та нарахування пені/неустойки позикодавцем.

Тобто, в цьому випадку відповідачка як позичальниця звільнена від обов`язку сплати пені/неустойки за прострочення своїх кредитних зобов`язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору та під час дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені/неустойки у розмірі 14000,0 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,0 грн, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги від 22.08.2025 № 22-08/25/ДІЛ, укладеним між ТзОВ «Деал фінанс груп» та адвокатом Ткаченко Ю. О., копією витягу з акта № 3-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 22.08.2025 № 22-08/25/ДІЛ, копією акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів, копією ордера про надання правничої допомоги, копією свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 31 зворот-37).

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1675,14 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 901,75 грн (а. с. 5).

Надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення на 2-3 роки, суд виходить з такого.

Приписами частини першої статті 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

Суд звертає увагу відповідачки на те, що виконання судових рішень починається після набрання ними законної сили.

Таким чином, рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області у цій справі не набрало законної сили, а тому ще не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, заява відповідачки про розстрочення виконання рішення у цій справі, яке не набрало законної сили, є передчасною і розгляду не підлягає.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 137, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» заборгованість за Договором кредиту від 23.07.2025 № 71949265 у розмірі 8302,0 грн, з яких: 7000,0 грн розмір заборгованості за тілом кредиту, 252,0 грн розмір заборгованості за процентами, 1050,0 грн розмір заборгованості за комісією.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 901,75 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1675,14 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.

Учасники:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, код ЄДРПОУ 44280974;

відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ