Постановление суда № 135412413, 03.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

03 квітня 2026 р. Справа № 520/13108/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 25.03.2026 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд установити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (боржника) - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Салтівський відділ Державної казначейської служби України Харківської області, Управління державної казначейської служби України у місті Харкові подати звіти про виконання судового рішення у справі № 520/13108/2020 від 01.12.2020, встановити відповідний строк для цього (не заперечую про 30-ть робочих днів).

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що наразі рішення суду у справі №520/13108/2020 від 01.12.2020 не виконано. За доводами позивача, невиконання рішення суду протягом п`яти років і трьох місяців є фактом невиконання (неналежного виконання) суб`єктами владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача, тому наявні всі підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Позивач просив розглянути заяву без його участі.

Отже, враховуючи положення частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд встановив наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі № 520/13108/2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, з урахуванням виплачених сум, за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік, обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про порядок і строк виконання рішення.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Як встановлено судом з матеріалів справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі № 520/13108/2020 набрало законної сили 02.04.2021.

Із програми «Діловодство спеціалізованого суду" судом установлено, що на виконання вказаного судового рішення Харківським окружним адміністративним судом виготовлено виконавчий лист щодо зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, з урахуванням виплачених сум, за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік, обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Зазначений виконавчий лист отримано позивачем 06.05.2021 та подано до виконавчої служби для примусового виконання.

Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом з матеріалів справи встановлено, що виконавчий лист у даній справі перебуває на примусовому виконанні старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гука Сергія Віталійовича, виконавче провадження ВП № 65444354, (примусове виконання розпочато за постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2021) (а.с. 23-24 т. 2).

Також, матеріали справи містять постанови про стягнення виконавчого збору та визначення мінімального розміру витрат виконавчого провадження (а.с. 26-27, 29-30 т. 2).

Однак, інших відомостей, окрім фактично пред`явлення виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 520/13108/2020, зокрема, щодо вжиття державним виконавцем заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для примусового виконання виконавчого листа в даній справі, окрім надсилання запитів до відповідача, матеріали справи не містять.

До заяви про встановлення судового контролю позивач додала лише свій паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, посвідчення судді у відставці, пенсійне посвідчення, довідку до акта огляду МСЕК та докази направлення заяви іншим учасникам справи. Жодних інших документів позивачем до суду разом з заявою про встановлення судового контролю не подано.

При цьому, у заяві про встановлення судового контролю позивач не зазначила жодних доводів та не надала відповідних доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання.

Так, позивач у заяві про встановлення судового контролю не зазначила дій відповідача, що свідчили б про умисне невиконання рішення суду, не навела належних та достатніх обґрунтувань щодо того, що рішення суду не буде фактично та в повному обсязі виконане в ході виконавчого провадження, тобто не навела обґрунтованих доводів щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі № 520/13108/2020. Судом таких обставин також не встановлено.

При цьому, з матеріалів справи судом установлено та не заперечується позивачем, що відповідач добровільно виконав рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі № 520/13108/2020 в частині, яка підлягала негайному виконанню та здійснило нарахування та виплату недоотриманої суддівської винагороди за квітень 2020 року судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 у розмірі 24047 грн 62 коп. Водночас, рішення по даній справі в іншій частині боржником у повному обсязі не виконано. Залишок недоотриманої суддівської винагороди складає 115550 грн 35 коп, який Територіальне управління не може самостійно виплатити в повному обсязі, оскільки здійснює виплати лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Викладене спростовує доводи позивача щодо невчинення відповідачем жодних дій задля виконання рішення суду в даній справі та свідчить про часткове виконання рішення суду відповідачем і вжиття відповідачем заходів для виконання рішення суду. Єдиною перешкодою для виконання судового рішення є відсутність фінансування.

Позивачем не надано жодних доказів наявності у відповідача відповідного фінансового забезпечення, що могло бути направлено на сплату коштів позивачу, що свідчило б про ухилення відповідача від виконання рішення суду та про наявність підстав для встановлення судового контролю.

Суд зазначає, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Враховуючи викладене суд зазначає, що на даний час відсутні підстави для висновку про невжиття відповідачем дій для виконання рішення суду у справі № 520/13108/2020.

Окрім того, суд зазначає, що ухвалою від 02.10.2023 було змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №520/13108/2020 та встановлено спосіб виконання рішення, шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 115 550 грн 35 коп (сто п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 35 копійок).

Таким чином, в частині виплати позивачу заборгованості з нарахованої суддівської винагороди наразі змінено спосіб і порядок виконання судового рішення із зобов`язання здійснити виплату на стягнення з боржника коштів у розмірі 115 550 грн 35 коп.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у силу частини першої статті 1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

За змістом частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45).

Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що судове рішення про стягнення з державного органу коштів виконується органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Судове рішення про стягнення коштів не покладає на відповідача (боржника) зобов`язань. За відсутності зобов`язання відповідач (боржник) не має про що звітувати суду. Участь боржника у виконанні рішення про стягнення - відсутня. Виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів відбувається шляхом безспірного списання коштів з його рахунків органами Державної казначейської служби України.

Зазначене виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача коштів, адже у процедурі виконання рішення суду про стягнення коштів відсутні будь-які дії боржника, про вчинення яких він міг би звітувати.

Крім того, суд звертає увагу на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим та не може призвести до виникнення бюджетних призначень, що є умовою для виконання судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі № 806/2594/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інших доводів щодо наявності підстав для застосування судового контролю заява позивача не містить.

За таких обставин, враховуючи ненаведення позивачем обґрунтованих підстав та ненадання доказів на обґрунтування заяви про встановлення судового контролю, зокрема, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі № 520/13108/2020, у зв`язку з чим у задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН