Решение № 135402045, 01.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1579/26

Номер провадження2/711/1511/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2026 року ТОВ «Цикл Фінанс», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 16808,22 грн, втрати на правничу допомогу та витрати на сплату судового збору (вхідний №7400, а.с.1-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 28 грудня 2018 року між акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22038000103664.

Відповідно до кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», розміщений на офіційному веб-сайті банку та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір. Банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором.

Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до умов кредитного договору, клієнт підтверджує, що він самостійно ознайомився з інформацією на офіційному сайті банку, необхідною для отримання споживчого кредиту, він усвідомлено прийняв рішення щодо укладення цього кредитного договору. Банк надав йому у письмовій формі, актуальний на дату укладення цього кредитного договору, Паспорт споживчого кредиту та всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування, в тому числі для порівняння різні пропозиції банку з метою прийняття клієнтом обґрунтованого рішення про укладення цього Кредитного договору, а також, що банк не обмежував його у часі для ознайомлення із зазначеною інформацією та для прийняття рішення.

У мотивувальній частині позову позивач вказує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання внаслідок чого 15 грудня 2021 року, згідно умов договору факторингу №15/12/21, АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило право вимоги за Кредитними договором № 22038000103664 від 28.12.2018 на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.

Згідно договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, сума боргу за Кредитним договором перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 16808,22 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 9807,31 грн, заборгованість по відсотках 208,83 грн та заборгованість по комісії 6792,08 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Кредитного договору, позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором сукупно в розмірі 16808,22 грн, а також витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 14 год 10 хв 01 квітня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.97-98).

Представник позивача Жабченко Т.М. у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника ОСОБА_2 у підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 17 березня 2026 року (а.с.100 зворот, 101 зворот). Водночас у п.6-7 прохальної частини позовної заяви від 20.02.2026 представник позивача Жабченко Т.М. просила суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, а також не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 01 квітня 2026 року о 14 год 10 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим, 01 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа розглядалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 28 грудня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22038000103664 (далі Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» із змінами та доповненнями, затверджений банком та розміщений на офіційному веб-сайті банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, підписанням якого клієнт приєднується до кредитного договору в цілому. Цей кредитний договір є невід`ємною частиною УДБО та разом вони становлять єдиний кредитний договір.

Відповідно до умов Кредитного договору АТ «Банк Кредит Дніпро» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 18063,97 грн у тимчасове платне користування строком на 24 місяці до 28 грудня 2020 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит, а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3., 1.4. Кредитного договору, строк кредитування складає 24 місяці. Кінцева дата повернення кредиту 28 грудня 2020 року. Цільове призначення: на споживчі потреби. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується: на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001% річних, а на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 56% річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту 4,7% від суми кредиту. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро».

Крім того суд встановив, що Кредитний договір №22038000103664 від 28 грудня 2018 року підписаний ОСОБА_1 власноручним підписом, що підтверджується розділом «Клієнт» Кредитного договору (а.с.72 зворот).

Також, 28.12.2018 між ПрАТ «УАСК АСКА-Життя» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя за програмою «Страхування життя клієнтів» №ВР-22038000103664, згідно умов якого розмір страхового платежу за договором страхування становить 3496,25 грн. Вигодонабувачем за цим договором є АТ «Банк Кредит Дніпро» (а.с.73).

АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 18063,97 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.9-51).

Натомість, відповідач належним чином не виконував кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим, станом на 14.12.2021, утворилась заборгованість у розмірі 16 808,22 грн, яка складається із: заборгованість по тілу кредиту 9807,31 грн, заборгованість по відсотках 208,83 грн та заборгованість по комісії 6792,08 грн (а.с.82-84).

Також суд встановив, що 15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21, відповідно до п.1.1 1.3 якого на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 Цивільного кодексу України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від клієнта за цим договором (а.с.58-61).

Відповідно акту приймання-передачі прав вимоги від 15.12.2021 та витягу з реєстру боржників, які є додатками до договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021, АТ «Банк Кредит Дніпро» передало, а ТОВ «Цикл Фінанс» прийняла на умовах, визначених договором факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021, право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за кредитним договором № 22038000103664 від 28.12.2018 в розмірі 16 808,22 грн, яка складається із: заборгованість по тілу кредиту 9807,31 грн, заборгованість по відсотках 208,83 грн та заборгованість по комісії 6792,08 грн (а.с.53, 67).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на зазначених у ньому умовах шляхом підписання позичальником ОСОБА_1 означеного правочину власноручним підписом.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від АТ «Банк Кредит Дніпро» грошових коштів в сумі 18063,97 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи, що досліджені безпосередньо у судовому засіданні, підтверджується той факт, що сума кредиту, що була обумовлена між АТ «Банк» Кредит Дніпро та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування первісним кредитодавцем на його розрахунковий рахунок, відкритий в означеній банківській установі.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю АТ «Банк Кредит Дніпро», так і його правонаступнику ТОВ «Цикл Фінанс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9807,31 грн в рахунок погашення тіла кредиту та 208,83 грн у рахунок погашення відсотків за користування сумою кредиту підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії в розмірі 6792,08 грн, то суд зазначає про таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 28.12.2018 (день укладення Кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 28.12.2018 (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 28.12.2018 (день укладення Кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 28.12.2018 (день укладення Кредитного договору), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що п.1.2 Кредитного договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4,7% від суми кредиту щомісячно. При цьому в Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, за які встановлена щомісячна оплата у виді комісії за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач як правонаступник первісного кредитодавця АТ «Банк Кредит Дніпро» не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору, тому положення Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту в розмірі 4,7% від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Відтак, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування кредитодавцем комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4,7% від суми кредиту щомісячно, а відповідно і про відмову в стягненні такої складової заборгованості, що в грошовому виразі становить 6792,08 грн.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3500 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/1579/26, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №43453613/1 від 25 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Гулієвою С.А. (а.с.55-57); 2) акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 26.01.2026 (а.с.9); 3) детального опису робіт, виконаних адвокатом Гулієвою С.А., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.54); 4) посвідчення адвоката, яким документована Гулієва С.А. (а.с.81); 5) додаткової угоди №22038000103664 від 26.01.2026 до договору про надання правової допомоги №43453613/1 від 25 серпня 2025 року (а.с.65); 6) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №12018/10 від 21.08.2025 (а.с.85).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Гулієвою С.А. в конкретній цивільній справі, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження як факту надання відповідного виду правничої допомоги, так і оплати вартості такої допомоги.

З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) та від 22.10.2025 у справі № 761/415/24 (провадження № 61-6667св25), що застосовуються судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення.

Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачем були пред`явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 16 808,22 грн, які судом задоволені частково в розмірі 10 016,14 грн, що складає 59,59% від ціни позову (10 016,14 грн / 16 808,22 грн), тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин принципу пропорційності визначення судових витрат, визначивши розмір витрат на правничу допомогу, що надана позивачу, в розмірі 59,59%, що відповідає розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що у грошовому виразі складає 2 085,65 грн (3500 грн (розмір витрат на правничу допомогу, що визнаний судом співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та узгоджується з орієнтовним розрахунком судових витрат) х 0,5959 (розмір задоволених позовних вимог)).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що саме 2 085,65 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача як витрати на правничу допомогу, що останньому надавались адвокатом Гулієвою С.А.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.4 прохальної частини позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №СЗ-628 від 28.01.2026 (а.с.70).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №22038000103664 від 28.12.2018 обгрунтованими і задовольнив їх на суму 10 016,14 грн, що складає 59,59% від ціни позову (10 016,14 грн / 16 808,22 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 586,52 грн, тобто 59,59% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,5959).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 10 016,14 грн, з яких: 9807,31 грн заборгованості за тілом кредиту, та 208,83 грн заборгованість за відсотками. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1586,52 грн - судового збору, та 2085,65 грн витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 512, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1048-1049, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст.1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22038000103664 від 28 грудня 2018 року в розмірі 10 016 (десять тисяч шістнадцять) гривень 14 (чотирнадцять) копійок, з яких: 9807 (дев`ять тисяч вісімсот сім) гривень 31 (тридцять одна) копійка - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 208 (двісті вісім) гривень 83 (вісімдесят три) копійки сума заборгованості за відсотками.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2085 (дві тисячі вісімдесят п`ять) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок та на сплату судового збору в розмірі 1586 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят шість) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки, а всього 3 672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) гривні 17 (сімнадцять) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 01 квітня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПУО: 43453613, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко