Решение № 135393371, 26.02.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1759/25

Номер провадження по справі 2/387/194/26

З АО ЧН Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 11.11.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики №26830 укладеного 10.09.2018 у розмірі 25104,50 грн.

Свій позов ТОВ "ФК"ГЕЛЕКСІ" обґрунтовує тим, що між ТОВ "ФК" ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 10.09.2018 укладено договір позики №26830, в межах якого ОСОБА_1 , як позичальнику, надано кредит в розмір 5000,00 грн, строк повернення 09.10.2018 зі сплатою відсотків та комісії за користування кредитом. Проте, відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків, тому за останньою виникла та рахується заборгованість перед позивачем на загальну суму 25104,50 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду із відповідним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання остання повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом 23.01.2026 опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 13.01.2026.

Судове засідання у визначену судом дату (13.01.2026) не відбулося у зв`язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню. Розгляд справи призначено на 26.02.2026.

Суд, ухвалою від 26.02.2026, постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з огляду на позицію позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у справі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 10.09.2018 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №26830 який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису/37202171/. Відповідно до предмету договору, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі 5000,00 грн., строк повернення позики 09.10.2018. Згідно п. 1.2 договору позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.п. 1.1.1 Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника). Пунктом 1.1.2.1 -1.1.2.2 договору передбачено проценти у розмірі 0,01% на день від поточного залишку позики, комісійна винагорода у розмірі 1,4% відсотка на день від початкового розміру позики. Згідно п. 5.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, передбачено підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 відсотка на день від суми позики за кожний день прострочення. Відповідно до п.4.1 позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 09.10.2018 (а.с.5-9).

До договору додано: графік платежів до договору позики №26830 від 10.09.2018, де зазначено: сума позики 5000,00 грн, проценти за користування позикою 14,50 грн, комісійна винагорода за користування позикою 2030,00 грн, термін платежу 09.10.2018. Заборгованість за договором позики усього 7044,50 грн. Вказаний графік платежів підписано електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором /37202171/(а.с.9); паспорт позики, який містить основні умови кредитування: сума позики 5000,00 грн, проценти за користування позикою 14,50 грн, комісійна винагорода за користування позикою 2030,00 грн, термін платежу 09.10.2018. Заборгованість за договором позики 7044,50 грн (а.с. 10-12).

10.09.2018, на виконання умов договору позики №26830 , ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» перерахувало на банківську картку ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн (а.с.20).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №26830 від 10.09.2018 за період з 10.09.2018 по 07.08.2025 становить 27015,76 грн, та складається із: простроченої позики у розмірі 5000,00 грн.; прострочених відсотків у розмірі 74,50 грн; прострочених комісій у розмірі 20030,00 грн; пені за тілом 591,60 грн; пені за відсотками 5,31 грн; пені за комісіями 1314,35 грн.(а.с.13-16).

При цьому, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн. та заборгованість за відсотками і комісією за користування позикою у розмірі 20104,50 грн., а всього у розмірі 25104,50 грн (а.с.2).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доказів погашення кредитної заборгованості відповідачкою суду надано не було, відтак позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн..

Разом з тим, перевіряючи позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за відсотками за договором позики №26830 від 10.09.2018, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в сумі 74,50 грн, виходячи з наступного.

При укладенні кредитного договору, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

За умовами договору позики №26830 від 10.09.2018, строк повернення позики 09.10.2018 (п.1.1.5 договору).

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Відповідно до договору позики №26830 від 10.09.2018 у разі продовження строку договору позичальником , нарахування процентів та комісійної винагороди за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк договору (п. 4.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи належних та допустимих доказів пролонгації договору позики №26830 від 10.09.2018 матеріали справи не містять.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність факту продовження строку кредитування після 09.10.2018, який було визначено у пункті 1.1.5 договору позики №26830 від 10.09.2018.

З огляду на наведене, підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування відсутні.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору позики №26830 від 10.09.2018 становить 14,50 грн (5000х0,01%х29днів), та підлягає стягненню з відповідачки.

Поряд з цим, суд дійшов висновку про неправомірність вимоги про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 20030,00 грн, виходячи з такого.

Так, положеннями п. 1.1.2.2 договору позики №26830 від 10.09.2018 передбачена комісійна винагорода, яка складає 1,4% в день від початкового розміру позики відповідно п. 1.1.1 договору, а відповідно до пункту 5.3 договору, у випадку прострочення передбачено підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 відсотка на день від суми позики за кожний день прострочення.

При цьому суд зважає на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), за якою банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У даній справі комісійна винагорода за користування позикою відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.

Відтак положення про комісію є нікчемним, що є підставою відмови в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 20030,00 грн.

При вирішенні питання судових витрат, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 укладеного між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ"; копію акту №26830 наданих послуг правничої допомоги за догвоором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 ; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001139 (а.с. 22, 17,28).

Відповідно до акту №26830 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025, адвокатом Рудзей Ю.В. надано наступні послуги: правовий аналіг обставин спірних правовідносин, складання позовної заяви та формування додатків до позовної заяви. Вартість послуг згідно зазначеного акту склала 5000,00 грн.

Суд погоджується, що наведені у розрахунку витрати дійсно пов`язані з розглядом справи. Разом з тим, ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідачки, в розмірі 998,73 грн

Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 483,86 грн .

На підставі викладеного, ст.ст.11, 207, 526, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, керуючись,ст.12,13,81,141,263-265,280-282ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛЕКСІ" заборгованість за договором позики №26830 укладеного 10.09.2018 в розмірі 5014 гривень 50 копійок (п`ять тисяч чотирнадцять гривень 50 копійок), з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками - 14,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛЕКСІ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 483 гривні 86 копійок (чотириста вісімдесят три гривні 86 копійок) та витрати на професійну правову допомогу у розмір 998 гривень 73 копійки (дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 73 копійки).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛЕКСІ" ( 01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, 10/1, код ЄДРПОУ 41229318);

відповідач -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2026

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО