Постановление суда № 135317607, 30.03.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/66/26

Провадження 2/201/52/2026

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

30 березня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Піняєва В.Д.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ТОВ «КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі Рішення № 1/2020 учасника ТОВ "КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС", код ЄДРПОУ 39135357 від 10 березня 2020р. ОСОБА_2 була призначена на посаду директора ТОВ "КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС" з 11 березня 2020 року.

26 листопада 2025 року позивачем була відправлена Укрпоштою з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення за місцезнаходженням ТОВ "КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС": 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36 В, літ. «Д», приміщення 68, заява про звільнення з посади директора від 25.11.2025 року.

У заяві про звільнення позивач просила звільнити її з посади директора ТОВ «КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС» за власним бажанням з 15 грудня 2025 року. Дата бажаного звільнення була визначена з урахуванням двотижневого строку, передбаченого частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України.

Єдиному учаснику ОСОБА_3 , частка якого у статутному капіталі Товариства складає 100%, заява про звільнення Укрпоштою не направлялася, оскільки він проживає на території РФ у Калінінградській області.

27 листопада 2025 року заяву про звільнення було направлено на адресу електронної пошти єдиного учасника Товариства ОСОБА_3 , а також на адресу електронної пошти ТОВ "КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС".

Окрім заяви про звільнення було направлено повідомлення щодо скликання Загальних зборів учасників ТОВ «КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС» до 15 грудня 2025 року, метою проведення яких є розгляд та вирішення питань порядку денного, зокрема питання про звільнення позивача з посади директора Товариства.

За даними, що містяться на офіційному сайті Укрпошта відправлення не було вручено ТОВ "КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС" й 11.12.2025 року повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання.

Позивач вказувала, що доклала усіх зусиль задля реалізації свого права на припинення трудових відносин, виконала вимоги КЗпП України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо порядку припинення трудових відносин з ініціативи працівника, однак внаслідок бездіяльності ТОВ "КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС" не може припинити трудові відносини та повною мірою реалізувати своє право на працю.

Учасник ТОВ "КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС" проігнорував повідомлення позивача про звільнення і не розглянув по суті її заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків по створенню нового виконавчого органу.

З наведених підстав позивач просила визнати припиненими з 15 грудня 2025 року її трудові відносини у зв`язку зі звільненням з посади директора, за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а також зобов`язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ідентифікаційний код 37401206, внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ "КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС", ідентифікаційний код 39135357, місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36 В ЛІТ. "Д", прим. 68, 01133, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про її, ОСОБА_1 , звільнення з посади директора "КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС", ідентифікаційний код 39135357 з 15 грудня 2025 року.

Ухвалою від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Позивач у заяві від 29 січня 2026 року просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у даній цивільній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Частинами 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно п.8.8.1 Статуту управління Товариством здійснює одноосібний виконавчий орган Директор. Назвою одноосібного виконавчого органу є «Директор».

Директор обирається загальними зборами учасників Товариства (п. 8.8.3 Статуту).

Таким чином в даному випадку, позивач є не просто найманим працівником, а є директором підприємства, який є виконавчим органом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства (в даному випадку позивача як одноособового виконавчого органу) відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Таким чином, ознайомившись із Статутом Товариства, суд перевірив і встановив, що позивач перебуває на посаді директора ТОВ «КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС», є одноособовим виконавчим органом підприємства та наділена правом вчиняти дії від імені Товариства, а тому за своєю суттю даний спір є корпоративним та має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Вказане узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20, додатково див. постанову Верховного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21 (провадження № 61-7896св21).

Згідно п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись сст. 255 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ ПРО МЕНЕДЖЕРС», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.О.Куць