Решение № 135208352, 24.03.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/5186/25

Провадження 2-а-1/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

при секретарі Таценку М.Д.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Лимара Романа Володимировича, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Лимара Романа Володимировича (далі відповідач, інспектор Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Лимар Р.В.), у якому просить: поновити позивачу строк на подання адміністративного позову; визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5399729 від 05.08.2025 року, винесену інспектором Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Лимарем Р.В., якою позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн., закривши провадження в справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.08.2025 року відповідачем винесено постанову серії ЕНА № 5399729 відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за якою 24.07.2025 року о 13 год. 30 хв. за адресою: м. Обухів, вул. Чумацький шлях, 29 водій, керуючи моторойлером, та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), не мав права керування даним транспортним засобом, без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1а ПДР та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Оскаржувану постанову позивач отримав 05.08.2025 року, відтак, останнім днем подачі позовної заяви є 15.08.2025 року.

24.07.2025 року позивач звернувся до відділення невідкладної медичної допомоги КНП ОМР «Обухівської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування» відповідно до довідки директора КНП ОМР «Обухівської БЛІЛ» від 28.07.2025 року № 994, оскільки позивач зазнав тілесних ушкоджень.

У матеріалах адміністративної справи № 372/4549/25 міститься консультаційний висновок лікаря, за яким позивачу встановлено діагноз струс головного мозку.

Згідно з інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров`я 21.08.2025 року позивач отримав медичний висновок про тимчасову непрацездатність.

Факт отриманих травм підтверджується консультаційним висновком лікаря, де встановлено діагноз: перелом лопатки, ділянка не уточнена, основний, заключний; закритий перелом тіла правої лопатки зі зміщенням, закритий перелом медіальної стінки орбіти, обох пластинок крилоподібного відростка клиновидної кістки, луски скроневої кістки праворуч, великого крила клиновидної кістки праворуч, больовий синдром.

Позивач вважає, що стан тимчасової непрацездатності, необхідність проходження обстежень і лікування є об`єктивними та поважними причинами пропуску строку на звернення до суду з позовною заявою.

Позивач не згоден з оскаржуваною постановою, оскільки не порушував правила дорожнього руху, вважає, що ця постанова винесена при неповному дослідженні всіх обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, у п. 7 оскаржуваної постанови графа «До постанови додаються:» не заповнена, отже докази порушення позивачем ПДР у відповідача відсутні, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Зміст правопорушення у цій постанові викладено суперечливо, з посиланням як на ч. 1 так і на ч. 2 ст. 126 КУпАП; не додано доказів, що позивач є особою, яка не має права керування транспортним засобом, тобто, що він не мав посвідчення водія, чи отримане ним посвідчення водія не містить відповідної категорії, що дає право керувати відповідним транспортним засобом; не додані докази керування позивачем транспортним засобом, зокрема, постанова не містить посилань на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, відсутні посилання на будь-який доказ, що здійснює фіксацію такого порушення.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, тому він звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Лимара Р.В. про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26.09.2025 року відкрито провадження за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Лимара Р.В. про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та призначено справу до розгляду на 06.11.2025 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20.01.2026 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області (далі ГУНП в Київській області).

24.02.2026 року на адресу Обухівського районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ГУНП в Київській області Оверчук Олени Миколаївни (далі Оверчук О.М.), у якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На обґрунтування відзиву зазначила, що відповідно до постанови серії ЕНА № 5399729 від 05.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3 400 грн. Із вказаної постанови вбачається, що 05.08.2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом без відповідного права керування, чим порушив п. 2.1а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно пояснень старшого інспектора ВРПП Обухівського РУП Лимара Р.В., 24.07.2025 року у м. Обухів, по вул. Чумацький Шлях, 29, ОСОБА_1 , керучи транспортним засобом та будучи причетним до ДТП, не мав права керування даним транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, за що відносно гр. ОСОБА_2 винесена постанова серії ЕНА № 5399729 про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 3 400 грн.

Представник ГУНП в Київській області зазначає, що відповідно до Закону України «Про дорожній рух» (далі ЗУ «Про дорожній рух»), порядок дорожнього руху встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством. Дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення ДТП та їх наслідків.

ОСОБА_3 вказує, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, необхідно розцінювати як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності під час накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що підстави, котрі б вказували на те, що інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення допущені порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови, відсутні, а тому ОСОБА_3 просить залишити позов ОСОБА_1 без задоволення.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача.

Відповідачі у судове засідання не з`явились; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що згідно з копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5399729 від 05.08.2025 року, винесеної інспектором Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Лимарем Р.В. щодо ОСОБА_1 ; транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність): Б/Н; час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 24.07.2025 року о 15 год. 30 хв. у м. Обухів по вул. Чумацький шлях, 29 водій, керуючи «моторолер» та будучи причетним до ДТП не мав права керування даним транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1 а ПДР Керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ; стаття, частина КУпАП: ст. 126 ч. 2; прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: штраф 3 400 грн.; до постанови додаються: (не заповнено).

Згідно з копією Медичного висновку Національної служби здоров`я України № 1111-ВВ9Е-ХС63-926А від 26.08.2025 року: вид (тип): Медичний висновок про тимчасову непрацездатність; категорія: захворювання або травма загального характеру; пацієнт: cba30024-66fa-4672-9827-f8513fc0b2e8; пацієнт ідентифікований; тимчасово непрацездатна особа: cba30024-66fa-4672-9827-f8513fc0b2e8; період непрацездатності: 21.08.2025 10.09.2025; назва закладу охорони здоров`я: Комунальне некомерційне підприємство Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування».

Відповідно до копії Консультаційного висновку спеціаліста КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» від 21.08.2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: перелом лопатки, ділянка не уточнена, основний. Заключний: закритий перелом тіла на шийки правої лопатки зі зміщенням (травма 24.07.2025).

Згідно копії Консультаційного висновку спеціаліста КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» від 26.08.2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: перелом лопатки, ділянка не уточнена, основний. Заключний: закритий перелом тіла правої лопатки зі зміщенням, закритий перелом медіальної стінки орбіти, обох пластинок крилоподібного відростка клиновидної кістки, луски скроневої кістки праворуч, великого крила клиновидної кістки праворуч, больовий синдром.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 6 цього Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 цього Кодексу постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

За положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до абз. першого п. 5 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За приписами п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі ПДР).

Відповідно до пп. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5399729 від 05.08.2025 року, зазначено, що 24.07.2025 року о 15 год. 30 хв. у м. Обухів по вул. Чумацький шлях, 29 водій (позивач) керуючи «моторолер» та будучи причетним до ДТП, не мав права керування даним транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1 а ПДР та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Отже, у цій постанові зафіксовано, що водій керував «моторолером».

Згідно п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 квт.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 5399729 від 05.08.2025 року у графі «транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність)» зазначено: «Б/Н», тобто фактичні дані, які мають бути вказані у постанові, зокрема, марка, модель, реєстраційний номер, належність транспортного засобу, оскаржувана постанова не містить.

За приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

При цьому, оскаржувана постанова не містить посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, а також, відомостей про транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), що свідчить про недотримання відповідачем встановлених ч. 3 ст. 283 КУпАП вимог до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, графа цієї постанови «До постанови додаються:» не заповнена.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що до оскаржуваної постанови не додано доказів, що позивач є особою, яка не має права керування транспортним засобом та не мала при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; постанова не містить посилань на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, відсутні посилання на будь-який доказ, що здійснює фіксацію такого порушення. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вчиненого з боку позивача порушення, яке йому інкримінується.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

За положеннями ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 40 цього Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

У постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 зазначено, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснено, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

За положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Таких доказів відповідач суду не надав.

Частина 2 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06.12.1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

У рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)

Оскільки суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини позивача повинні тлумачитися на його користь.

З матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР відповідачем суду не надано.

Встановлені під час судового розгляду справи обставини вказують на відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови як протиправної та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а відтак, про обґрунтованість позовних вимог та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, інспектор районного управління поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діє від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 48 цього Кодексу якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20.01.2026 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що належним відповідачем у даній справі є саме Головне управління Національної поліції в Київській області, та що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог до відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області, та про відмову в задоволенні позовних вимог до інспектора Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Лимара Р.В.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.12.2018 року у справі № 724/716/16, від 17.06.2020 року у справі № 127/6881/17, від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17.

За змістом ст. 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Оскаржувану постанову винесено 05.08.2025 року, та в той же день постанову отримано позивачем.

Як зазначає позивач у позові, 24.07.2025 року він звернувся до відділення невідкладної медичної допомоги КНП ОМР «Обухівської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування», відповідно до довідки директора КНП ОМР «Обухівської БЛІЛ» від 28.07.2025 року № 994, оскільки позивач зазнав тілесних ушкоджень. Згідно з інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров`я 21.08.2025 року позивач отримав медичний висновок про тимчасову непрацездатність.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з копією Медичного висновку Національної служби здоров`я України № 1111-ВВ9Е-ХС63-926А від 26.08.2025 року: вид (тип): Медичний висновок про тимчасову непрацездатність; категорія: захворювання або травма загального характеру; пацієнт: cba30024-66fa-4672-9827-f8513fc0b2e8; пацієнт ідентифікований; тимчасово непрацездатна особа: cba30024-66fa-4672-9827-f8513fc0b2e8; період непрацездатності: 21.08.2025 10.09.2025; назва закладу охорони здоров`я: Комунальне некомерційне підприємство Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування».

Відповідно до копії Консультаційного висновку спеціаліста КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» від 21.08.2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: перелом лопатки, ділянка не уточнена, основний. Заключний: закритий перелом тіла на шийки правої лопатки зі зміщенням (травма 24.07.2025).

Відповідно до копії Консультаційного висновку спеціаліста КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» від 26.08.2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: перелом лопатки, ділянка не уточнена, основний. Заключний: закритий перелом тіла правої лопатки зі зміщенням, закритий перелом медіальної стінки орбіти, обох пластинок крилоподібного відростка клиновидної кістки, луски скроневої кістки праворуч, великого крила клиновидної кістки праворуч, больовий синдром.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вказані обставини щодо тимчасової непрацездатності та проходження позивачем обстежень і лікування є поважними причинами пропуску ним строку на звернення до суду з позовною заявою, тому строк звернення до суду з даним адміністративним позовом підлягає поновленню.

Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією ІД: 6955-4025-6430-3431 від 23.09.2025 року.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача підлягає стягненню 605,60 грн. у відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 126, 222, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 5, 6, 48, 77, 132, 139, 286, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до інспектора Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Лимара Романа Володимировича, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Лимара Романа Володимировича - відмовити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5399729 від 05.08.2025 року, винесену інспектором Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Лимарем Романом Володимировичем, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом тридцять днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Г. Сташків