Постановление суда № 135201070, 26.03.2026, Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер № 538/483/26 Провадження № 2-з/538/5/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

26 березня 2026 року м.Лохвиця

Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Кунець М.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, визнання права власності на гараж та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

17 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, визнання права власності на гараж та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

25 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- заборонити ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням в даній справі вчиняти дії щодо передачі у власність іншим особам земельної ділянки кадастровий номер 5322610100:50:009:0865, площею 0,0023 га, цільове призначення - 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації, що проводять реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до набрання законної сили рішенням в даній справі вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322610100:50:009:0865, площею 0,0023 га, цільове призначення - 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) та її територіальних органів до набрання законної сили рішенням в даній справі вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки кадастровий номер 5322610100:50:009:0865, площею 0,0023 га, цільове призначення - 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: (Шевченка), 5/1.

В обгрунтування заяви позивач зазначив, що предметом позову є земельна ділянка площею 0,0023 га, цільове призначення - 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322610100:50:009:0865, власником якої на сьогодні є ОСОБА_2 та на якій розміщений гараж, що побудований на підставі дозвільних документів його дідом, ОСОБА_3 . Відповідно ОСОБА_2 має право вчиняти будь-які передбачені законом правочини, в тому числі і щодо відчуження цієї земельної ділянки.

Таким чином, якщо ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням у цій справі вчинить правочини, на підставі яких земельна ділянка кадастровий номер 5322610100:50:009:0865, площею 0,0023 га, цільове призначення - 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 буде передана у власність інших осіб, у разі задоволення позовних вимог не забезпечить реального захисту моїх прав, що є головною метою судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом заяви за відсутності учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З урахуванням викладених заявником обставин та вищезазначених доказів, які надані заявником на підтвердження його вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки існує спір і дане може зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду в разі його задоволення.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Крім того, згідно п. 10 Постанови Пленуму ВСУ N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або, згідно положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду вказаної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

При розгляді заяви про забезпечення позову, суддею враховується практика Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України», № 60750/00, від 20 липня 2004 року право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Згідно позиції, викладеної в абзаці п`ятому пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Зважаючи на викладене та враховуючи характер спірних правовідносини, які виникли між сторонами, заяву про забезпечення позову слід задовольнити.

Підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення, передбачених ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, визнання права власності на гараж та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння- задовольнити.

Вжити заходи щодо забезпечення позову:

- заборонити ОСОБА_2 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням в даній справі вчиняти дії щодо передачі у власність іншим особам земельної ділянки кадастровий номер 5322610100:50:009:0865, площею 0,0023 га, цільове призначення - 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації, що проводять реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до набрання законної сили рішенням в даній справі вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322610100:50:009:0865, площею 0,0023 га, цільове призначення - 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) та її територіальних органів до набрання законної сили рішенням в даній справі вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки кадастровий номер 5322610100:50:009:0865, площею 0,0023 га, цільове призначення - 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: (Шевченка), 5/1, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 538/483/26.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову для негайного виконання позивачу та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею з 26.03.2026.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ