Приговор № 135190815, 26.03.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/2693/25

Номер провадження 1-кп/462/264/26

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390000193 від 16.02.2025 року відносно:

ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 Кримінального кодексу України (далі КК України) несудимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

І. Рух справи в суді

17.04.2025 року (вх. № 9478) з Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області у Залізничний районний суд м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390000193 від 16.02.2025 року відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, цифровий носій (а.с. 1, 2-5, 6-14, 15, 16, 17).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю ОСОБА_1 (а.с. 18).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.04.2025 року справу призначено до підготовчого судового розгляду (а.с. 19).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.04.2025 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 29).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.05.2025 року клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141390000193 від 16.02.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 06.07.2025 року включно (а.с. 57-59).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.06.2025 року клопотання прокурора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141390000193 від 16.02.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 08.08.2025 року включно (а.с. 82-84).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.07.2025 року клопотання прокурора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141390000193 від 16.02.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 25.09.2025 року включно (а.с. 107-109).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2025 року клопотання прокурора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141390000193 від 16.02.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 17.11.2025 року включно (а.с. 142-145).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.11.2025 року клопотання прокурора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141390000193 від 16.02.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 02.01.2026 року включно (а.с. 169-172).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.11.2025 року усне клопотання прокурора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 про накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_7 задоволено. Постановлено накласти на свідка ОСОБА_7 грошове стягнення за невиконання нею своїх процесуальних обов`язків у вигляді 0, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 514 грн. 00 коп. у дохід держави (а.с. 173-174).

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2025 року клопотання прокурора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141390000193 від 16.02.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 07.02.2026 року включно.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.01.2026 року постановлено судове засідання здійснювати дистанційно у режимі відеоконференції між Залізничним районним судом м. Львова та Державною установою « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.01.2026 року клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141390000193 від 16.02.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 30.03.2026 року включно.

ІІ. Формулювання обвинувачення

2.1. Щодо обставин кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України

ОСОБА_3 , 16.02.2025 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2 , сидячи за одним столом зі своєю дружиною ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту під час спільного вживання алкогольних напоїв із останньою, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, спрямованого на позбавлення життя іншої людини, його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння смерті ОСОБА_6 , маючи у власному користуванні спеціальний засіб для відстрілу гумових куль марки «Форт-17Р», калібру 9мм, № НОМЕР_1 , скерував зазначений пристрій в голову ОСОБА_6 та утримуючи його в своїй руці на відстані близько 30 см. від її обличчя, здійснив постріл у життєво важливий орган, а саме голову ОСОБА_6 в ділянку чола.

У результаті вказаних протиправних дій, ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 вогнепальне сліпе кульове поранення голови у вигляді підшкірної гематоми голови, перелому кісток склепіння та основи черепа праворуч, геморагічно-контузійного вогнища лобних часток, субдурального крововиливу праворуч, субарохноїдального крововиливу, сторонніх (кісткових) уламків в черепній коробці, перелому верхніх стінок обох орбіт, які відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Відтак, ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав необхідними для позбавлення життя ОСОБА_6 , однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілу ОСОБА_6 вчасно госпіталізовано у ІНФОРМАЦІЯ_5 , КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що за адресою: АДРЕСА_3 , де останній надано кваліфіковану медичну допомогу.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством.

2.2. Правова кваліфікація кримінального правопорушення

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у закінченому замаху на вчинення умисного вбивства, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

3.1. Щодо позиції обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, визнав лише частково, заперечивши фактичні обставини справи в частині наявності у нього умислу на позбавлення життя дружини.

Обвинувачений пояснив суду, що 16.02.2025 року повернувся додому після добової зміни на підприємстві з виробництва вікон. Вдома дружина запропонувала йому випити, на що він погодився, хоча усвідомлював, що через наявність у нього контузії вживання алкоголю йому заборонено. До цього моменту він тривалий час не вживав спиртних напоїв, і цей випадок став першим за довгий період. Сварки між подружжям розпочалися ще вдома на ґрунті ревнощів та звинувачень у зраді. Обвинувачений зазначив, що дружина стає конфліктною саме під час вживання алкоголю. Після того, як вони випили вдома, дружина приблизно на годину пішла до подруги, а коли повернулася вони продовжили пити разом. Надалі вони поїхали в гості до ОСОБА_8 , проте проміжок часу від моменту збирання в гості до здійснення пострілу він не пам`ятає. Щодо обставин самого пострілу ОСОБА_3 стверджував, що мав на меті лише налякати дружину, аби вона перестала емоційно на нього тиснути. Він був переконаний, що перший патрон у пістолеті був шумовий (холостий), а наступним за ним лише один травматичний. Здійснюючи постріл, він був впевнений, що стріляє холостим патроном, який не може спричинити смерть, а отже, не мав наміру позбавляти потерпілу життя. Також обвинувачений зазначив, що свідок ОСОБА_7 надала неправдиві показання: за його словами, саме вона телефонувала в поліцію, тоді як він сам мав намір викликати швидку допомогу і з цією метою пішов до автомобіля за тактичною аптечкою. Коли на місце події прибула поліція, він не чинив супротиву, добровільно видав зброю, яка була схована у нього за поясом, та надав пояснення. Один із працівників поліції взяв його тактичну аптечку та побіг надавати потерпілій першу медичну допомогу, а інший поліцейський залишився з ним та застосував спеціальний засіб кайданки.

3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати його винним у закінченому замаху на вчинення умисного вбивства, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті.

3.3. Щодо позиції сторони захисту

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає частково.

Зокрема, захисник заперечив проти кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, вважаючи висновки обвинувачення про наявність умислу на вбивство необґрунтованими. Сторона захисту стверджує про відсутність суб`єктивної сторони вбивства, наголошуючи, що ОСОБА_3 діяв без наміру на заподіяння смерті, оскільки був переконаний, що першим у магазині пістолета «Форт-17Р» є холостий патрон, який він спеціально споряджав останнім для можливості здійснення попереджувального пострілу з метою залякування та припинення конфлікту. Технічним підтвердженням версії захисту, на думку адвоката, є висновок експерта № КСЕ-19/114-25/5093/БЛ від 26.03.2025 року, згідно з яким серед вилучених речових доказів зафіксовано невідстріляний холостий патрон, що корелює з показаннями обвинуваченого про помилку в черговості патронів у магазині та підтверджує наявність об`єктивного сумніву щодо умислу на вбивство. Також захисник акцентував увагу на віктимній поведінці потерпілої ОСОБА_6 , яка під час конфлікту провокувала обвинуваченого словами: «Ну давай стріляй, ти того не зробиш», що підтвердили сама потерпіла та свідок ОСОБА_7 . Окрім того, захистом наголошено на позитивній посткримінальній поведінці ОСОБА_3 , який не намагався втекти чи приховати зброю, а навпаки надав домедичну допомогу з тактичної аптечки та наполягав на виклику поліції, що свідчить про відсутність наміру убивати. Суду запропоновано врахувати особу обвинуваченого як учасника бойових дій, наявність у нього III групи інвалідності внаслідок війни, отримані контузії та позитивні характеристики. На підставі наведеного, посилаючись на п. 22 та п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 07.02.2003 року та стандарт доведення «поза розумним сумнівом», захисник просив перекваліфікувати дії ОСОБА_3 на ч. 1 ст. 128 КК України як необережне тяжке тілесне ушкодження та призначити мінімальне покарання.

3.4. Щодо позиції потерпілої сторони

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що сама своєю поведінкою спровокувала чоловіка на такий крок, проте вона його прощає та не має до нього жодних претензій матеріального чи морального характеру. Потерпіла просила суд не визнавати ОСОБА_3 винним, не карати його суворо та повернути чоловіка додому, оскільки дітям потрібен батько. Вона наголосила, що виправлення чоловіка можливе без ізоляції від суспільства, а діти потребують його присутності та виховання.

IV. Позиція суду

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України частково.

Так, діючи відповідно до положень ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), суд визначив обсяг і порядок дослідження доказів та здійснив їх безпосередню перевірку у судовому засіданні.

У ході розгляду судом послідовно та всебічно досліджено докази, зібрані органом досудового розслідування, а також докази, подані сторонами. Кожен із них оцінено з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності з урахуванням їх взаємного зв`язку, логічної узгодженості та спроможності підтвердити або спростувати обставини, що підлягають доказуванню.

Саме такий підхід дав змогу суду відокремити фактичні дані від припущень, критично оцінити позиції сторін та сформувати внутрішнє переконання на підставі перевірених і процесуально допустимих доказів.

V. Досліджені у судовому засіданні докази

Окрім часткового визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності.

5.1. Щодо показів потерпілої та свідків

Зокрема, показами потерпілої та свідків, які допитані безпосередньо у судовому засіданні, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведені до присяги (а.с. 55, 72, 74, 102, 211):

- ОСОБА_6 , допитана у судовому засіданні в якості потерпілої, надала покази та зазначила, що вона перебуває у шлюбі з обвинуваченим, вони мають двох спільних дітей. Працює в «Ескулаб». Щодо обставин події 16.02.2025 року потерпіла пояснила, що того дня вони з чоловіком вживали алкогольні напої за місцем проживання (випили близько 0,7 л горілки). Оскільки цього виявилося замало, вони зателефонували подрузі ОСОБА_9 (свідку ОСОБА_7 ) та на автомобілі ОСОБА_3 поїхали до неї на вул. Папоротну. Там на кухні вони продовжили вживання алкоголю (за оцінкою потерпілої близько літра на кожного). Між нею та чоловіком виникла тривала словесна перепалка (від 20 хвилин до години), причиною якої були ревнощі та її образа на чоловіка за те, що після звільнення зі служби він «півтора місяця перебував невідомо де». Потерпіла визнала, що протягом останніх пів року вона постійно «доводила» чоловіка за це, здійснюючи таким чином своєрідну «помсту». Вона знала, що ОСОБА_3 під час служби пережив психологічні травми, і розуміла, що в стані сп`яніння його не можна провокувати, проте свідомо продовжувала конфлікт. Під час сварки ОСОБА_3 дістав пістолет, який зазвичай носив із собою для самозахисту протягом останніх 4 років. Обвинувачений неодноразово вимагав: «Закрий рот», на що потерпіла відповідала: «Ну давай, стріляй, ти цього не зробиш». Потерпіла зазначила, що це була миттєва реакція з боку чоловіка він, сидячи за столом, здійснив один постріл з близької відстані (близько 50 см) в область її чола. Фізичного насильства (ударів) до моменту пострілу не було. Потерпіла наголосила, що в тверезому стані ОСОБА_3 ніколи не виявляв агресії, він є зовсім іншою людиною. На переконання потерпілої, обвинувачений не мав наміру її вбивати, а подія сталася через надмірну кількість алкоголю та її власну провокативну поведінку. Щодо міри покарання, потерпіла просила суд не позбавляти чоловіка волі та «відпустити його на волю», оскільки вважає, що «сама його до цього довела».

- ОСОБА_10 , допитана у судовому засіданні в якості свідка, надала покази та зазначила, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_3 є її вітчимом, а потерпіла її матір`ю. Разом вони проживають близько 10 років. Щодо обставин події 16.02.2025 року свідок повідомила, що вранці перебувала за місцем свого проживання ( АДРЕСА_4 ). Вранці їй зателефонувала матір (потерпіла) та попросила прийняти в гості молодших брата та сестру ( ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ). Близько 16 год. 00 хв. свідку зателефонувала подруга та повідомила, що її матір перебуває в лікарні у критичному стані. Намагаючись зв`язатися з матір`ю, свідок зателефонувала на її номер, проте слухавку взяла подруга матері ОСОБА_9 (свідок ОСОБА_7 ), яка в стані паніки повідомила, що потерпілій вистрілили в голову. Після цього свідок негайно виїхала до лікарні швидкої медичної допомоги, де перебувала з матір`ю весь подальший період лікування. Характеризуючи стосунки між подружжям, свідок описала їх як хороші, зазначивши, що конфлікти іноді траплялися, як і в будь-якій сім`ї. ОСОБА_10 підкреслила, що за останній рік не проживала разом із ними, проте за всі 10 років спільного життя вона не пам`ятає випадків застосування вітчимом насильства до матері. Обвинуваченого свідок охарактеризувала виключно з позитивного боку, зазначивши, що він сприймається нею як рідний батько, завжди допомагав у вирішенні проблем та забезпечував її потреби. На думку свідка, причиною трагедії став виключно алкоголь, оскільки в іншому випадку подія б не сталася. Також ОСОБА_10 зазначила, що після повернення з війни ОСОБА_3 тривалий час взагалі не вживав алкогольних напоїв та не курив. На завершення свідок висловила переконання, що якби обвинувачений дійсно мав намір вбити її матір, він би зробив це набагато раніше, а не в такий спосіб.

- ОСОБА_13 , допитаний у судовому засіданні в якості свідка, надав покази та зазначив, зокрема, що він проходить службу на посаді заступника командира першої роти другого батальйону ІНФОРМАЦІЯ_7 у званні капітана поліції. 16.02.2025 року разом із напарником ОСОБА_14 отримав виклик про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за адресою: АДРЕСА_5 . Прибувши за вказаною адресою, на відстані близько 30 метрів від будинку, вони помітили чоловіка (обвинуваченого), який відходив від автомобіля марки «Skoda» чорного кольору, тримаючи в руках тактичну аптечку, та направлявся в бік будинку. Оскільки напарник ОСОБА_14 є бойовим медиком, вони одразу ідентифікували предмет у руках чоловіка та припустили його причетність до події. На запитання поліцейських щодо місця перебування пораненої особи, обвинувачений відповідав нечітко, проте жестами вказував на будинок. Свідок прийняв рішення вилучити аптечку у ОСОБА_3 , після чого напарник ОСОБА_14 побіг до помешкання для надання допомоги, а свідок ОСОБА_13 залишився з обвинуваченим на вулиці. На запитання про місцезнаходження зброї ОСОБА_3 добровільно повідомив, що вона знаходиться за спиною. Свідок обережно вилучив у обвинуваченого пістолет марки «Форт-17Р», який перебував на затворній затримці (що свідчило про відстріл боєприпасів та відсутність патрона у патроннику), та помістив його на землю, після чого застосував до ОСОБА_3 спеціальний засіб кайданки. Свідок ОСОБА_13 підтвердив, що обвинувачений перебував у стані очевидного алкогольного сп`яніння, що ускладнювало спілкування, проте факт здійснення пострілу ОСОБА_3 не заперечував. Будь-якого опору поліцейським він не чинив, намагань втекти не робив, поводився неагресивно та виконував усі законні вимоги представників правоохоронних органів. У квартиру свідок не заходив, оскільки забезпечував охорону затриманої особи на вулиці до приїзду слідчо-оперативної групи та бригади швидкої медичної допомоги.

- ОСОБА_14 , допитаний у судовому засіданні в якості свідка, надав покази та зазначив, зокрема, що він (старший лейтенант поліції УПП у м. Львові) 16.02.2025 року із напарником ОСОБА_15 отримали виклик про стрільбу в житловому районі Левандівка. У фабулі виклику було зазначено, що чоловік здійснив постріл жінці в голову. Прибувши першими на місце події, вони помітили чоловіка (обвинуваченого), опис якого (наявність бороди) збігався з інформацією у виклику. Обвинувачений у цей момент підійшов до автомобіля, відкрив багажник та дістав аптечку. Оскільки напарник ОСОБА_15 залишився з ОСОБА_3 для з`ясування обставин та затримання, свідок ОСОБА_14 направився безпосередньо за адресою виклику. Зайшовши до квартири через відчинені двері, на кухні свідок виявив жінку (потерпілу), яка перебувала у безсвідомому стані. Візуально було встановлено поранення голови з лівої сторони. Свідок негайно почав надавати потерпілій першу домедичну допомогу, стабілізував її стан та постійно перевіряв дихання до приїзду бригади швидкої медичної допомоги, оскільки характер травми викликав сумніви щодо можливості її виживання. На місці події свідок спілкувався з подругою потерпілої (свідком ОСОБА_7 ), від якої дізнався, що постріл стався під час конфлікту на ґрунті спільного вживання алкоголю. За словами ОСОБА_7 , між подружжям виник «спір» щодо того, чи зможе ОСОБА_3 вистрілити, і оскільки потерпіла в це не вірила, обвинувачений здійснив постріл, щоб довести свою спроможність це зробити. Свідок підтвердив, що обвинувачений перебував у стані очевидного алкогольного сп`яніння, проте опору поліції не чинив. Після затримання ОСОБА_3 повідомив, що він є військовослужбовцем, та виявляв активне бажання самостійно надати потерпілій домедичну допомогу, проте був відсторонений свідком у зв`язку з проведенням процесуальних дій. Також свідок зазначив, що безпосередньо на місці події (на кухні) ним було виявлено одну відстріляну гільзу, яка знаходилася на відстані близько 20 см від голови потерпілої. Потерпілу було забрано з квартири на ношах бригадою швидкої допомоги у стані без свідомості.

- ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), допитана у судовому засіданні в якості свідка, надала покази та зазначила, що знає сім`ю ОСОБА_16 близько 7 років. Охарактеризувала обвинуваченого як «нормальну, хорошу людину», коли він не вживає алкоголь, проте зазначила про зміни в його поведінці під впливом спиртного. Щодо подій 16.02.2025 року свідок пояснила, що вранці, близько 10 год. 30 хв. 11 год. 00 хв., до неї зателефонувала ОСОБА_6 з проханням позичити гроші на придбання горілки. Свідок зустрілася з потерпілою біля магазину, де вони придбали алкоголь, після чого пішли до помешкання Хоми, де на них чекав ОСОБА_17 (обвинувачений). Усі троє розпочали вживання спиртних напоїв (випили близько 0, 7 л горілки), що тривало приблизно годину. Вже тоді між подружжям виникали конфлікти на ґрунті ревнощів та через давню зраду ОСОБА_17 , яку ОСОБА_18 не могла йому вибачити. Під час перебування у їхньому домі свідок пістолета не бачила. Згодом ОСОБА_3 попросив свідка позичити йому гроші для певної покупки, у зв`язку з чим усі троє на автомобілі під керуванням обвинуваченого поїхали до помешкання ОСОБА_7 , куди прибули орієнтовно о 12 год. 30 хв. 13 год. 00 хв. Перебуваючи на кухні у свідка, вони продовжили вживати алкоголь. Конфлікт між подружжям спалахнув з новою силою, ініціатором якого була ОСОБА_6 . Свідок неодноразово просила їх не сваритися в її домі. Приблизно через пів години перебування вдома свідок вперше побачила у руках обвинуваченого пістолет. Він почав його перезаряджати, при цьому на підлогу впали гільзи (свідок пригадує щонайменше дві). ОСОБА_7 зробила йому зауваження та забрала пістолет (або він сам поклав його на край столу, точно момент пригадати не може через значний проміжок часу), після чого ситуація на деякий час стабілізувалася. Обвинувачений неодноразово просив дружину заспокоїтися, проте вона продовжувала емоційно дорікати йому зрадою. На чергову вимогу ОСОБА_3 «закрити рот», бо він «зараз стрельне їй у голову», потерпіла відповіла, що не вірить у це і що він такого не зробить. Тоді обвинувачений, продовжуючи сидіти за круглим столом, взяв пістолет і здійснив один постріл у голову потерпілої. Після пострілу вона миттєво впала, почалася кровотеча. ОСОБА_3 залишився сидіти на місці та сказав свідку викликати поліцію. Свідок натомість викликала швидку медичну допомогу, яка приїхала через 15 20 хвилин (поліція прибула раніше). Пізніше свідок бачила пістолет уже на городі. Потерпіла була госпіталізована у безсвідомому стані, хоча за 10 хвилин до приїзду медиків ненадовго приходила до тями. Після вчиненого ОСОБА_3 зі свідком не спілкувався, окрім єдиного прохання щоб вона доглядала за дітьми. На уточнюючі запитання свідок підтвердила, що обвинувачений саме перезаряджав зброю (не натискав на гачок до моменту пострілу), а гільз на підлозі було декілька. Також свідок зазначила, що за рік до цього випадку ОСОБА_17 уже спричиняв ОСОБА_18 перелом щелепи. На запитання про намір обвинуваченого (вбити чи налякати) свідок констатувала: «що хотів те зробив», хоча підтвердила, що постріл був спровокований тривалим конфліктом.

5.2. Щодо письмових доказів у справі

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за встановленими судом обставинами, крім показань потерпілої, свідків також підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:

- витягом з ЄРДР № 12025141390000193 від 16.02.2025 року, який містить відомості про реєстрацію правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 1-2, Т. 1);

- постановою про призначення групи слідчих від 16.02.2025 року, якою визначено персональний склад осіб, уповноважених на проведення досудового розслідування (а.с. 3, Т. 1);

- постановою про призначення групи прокурорів та супровідним листом, якими підтверджено повноваження прокурорів щодо здійснення нагляду у формі процесуального керівництва (а.с. 5-6, Т. 1);

- електронним рапортом, що фіксує первинний виклик та обставини виявлення події правоохоронними органами (а.с. 7-8, Т. 1);

- інформацією про особу, яка містить повні анкетні та установчі дані фігурантів провадження (а.с. 9, Т. 1);

- запитом та відповіддю на нього, якими отримано фактичні дані, необхідні для встановлення обставин справи (а.с. 10-11, Т. 1);

- заявою на огляд житла, що підтверджує надання власником добровільної згоди на проведення слідчої дії (а.с. 12, Т. 1);

- протоколом огляду місця події від 16.02.2025 року, згідно з яким зафіксовано обстановку в квартирі та факт вилучення пістолета з гільзою (а.с. 13-16, Т. 1);

- постановою про визнання речовим доказом, якою вилученим під час огляду предметам надано відповідний процесуальний статус (а.с. 17-18, Т. 1);

- цифровим носієм з відеозаписом ОМП та фототаблицею, що детально візуалізують розташування об`єктів та хід слідчої дії (а.с. 19-48, Т. 1);

- клопотанням та ухвалою про арешт майна від 17.02.2025 року, якими забезпечено збереження вилучених предметів як речових доказів (а.с. 49-53, Т. 1);

- постановою та протоколом обшуку від 16.02.2025 року (а.с. 54-61, Т. 1);

- цифровим носієм з відеозаписом обшуку та фототаблицею, що підтверджують процедурну правильність проведення обшуку (а.с. 62-69, Т. 1);

- клопотанням та ухвалою про обшук від 18.02.2025 року, якими надано дозвіл на обшук автомобіля (а.с. 70-74, Т. 1);

- протоколом огляду місця події від 16.02.2025 року та фототаблицею, де зафіксовано слідову картину злочину, зокрема біологічні нашарування (а.с. 75-81, Т. 1);

- постановою про визнання речовим доказом, якою об`єктам, знайденим під час ОМП, надано статус доказів (а.с. 82, Т. 1);

- клопотанням та ухвалою про арешт майна від 20.02.2025 року, що наклали обтяження на вилучене під час огляду майно (а.с. 83-87, Т. 1);

- постановою та протоколом обшуку від 16.02.2025 року (а.с. 88-95, Т. 1);

- цифровим носієм з відеозаписом обшуку та фототаблицею, якими задокументовано результати обшуку квартири (а.с. 97-104, Т. 1);

- клопотанням та ухвалою про обшук від 18.02.2025 року, що санкціонували доступ до квартири (а.с. 105-109, Т. 1);

- рапортом про обставини виявлення правопорушника, який містить відомості про затримання особи безпосередньо після пострілу (а.с. 110, Т. 1);

- протоколом затримання ОСОБА_3 від 16.02.2025 року, яким зафіксовано процедуру обмеження волі особи в порядку ст. 208 КПК Укрвїни (а.с. 151-153, Т. 1);

- постановою про визнання речовим доказом (а.с. 154, Т. 1);

- фототаблицею до протоколу затримання, що фіксує стан затриманого та його речей на момент доставлення до відділку (а.с. 155-162, Т. 1);

- клопотанням та ухвалою про арешт від 20.02.2025 року, якими накладено арешт на речі затриманого (а.с. 163-167, Т. 1);

- постановою та протоколом зняття інформації від 17.02.2025 року, якими отримано доступ до записів камер відеоспостереження (а.с. 183-185, Т. 1);

- протоколом огляду відеозаписів та фототаблицею, якими зафіксовано пересування фігурантів (а.с. 186-194, Т. 1);

- цифровим носієм з відеозаписом та постановою, що закріплює відеоматеріал як доказ у справі (а.с. 195-196, Т. 1);

- заявою ОСОБА_3 (а.с. 202, Т. 1);

- протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 26.02.2025 року, під час якого він відтворив механізм події за своєю версією (а.с. 203-209, Т. 1);

- цифровим носієм з відеозаписом експерименту, що фіксує показання та дії обвинуваченого на місці події (а.с. 210, Т. 1);

- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 , під час якого підтверджено фактичну картину конфлікту (а.с. 211-216, Т. 1);

- цифровим носієм з відеозаписом слідчого експерименту зі свідком (а.с. 217, Т. 1);

- постановою та протоколом відібрання біологічних взірців, якими зафіксовано отримання матеріалу для експертиз (а.с. 218-220, Т. 1);

- клопотанням та ухвалою про тимчасовий доступ від 21.02.2025 року, що стали підставою для вилучення медичної документації (а.с. 221-225, Т. 1);

- протоколом тимчасового доступу та описом, згідно з якими вилучено медичні документи (а.с. 227-228, Т. 1);

- супровідним листом, постановою та копією медичної карти № 14507, що містять клінічні дані про поранення ОСОБА_6 (а.с. 229-257, Т. 1);

- висновком судово-медичної експертизи № 73/25 від 28.03.2025 року, який встановив наявність у потерпілої тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 258-262, Т. 1);

- витягом з ЄРДР від 16.02.2025 року (а.с. 26, Т. 2);

- заявою-клопотанням ОСОБА_6 та розпискою про повернення телефону (а.с. 30-40, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення молекулярно-генетичної експертизи (а.с. 50-51, Т. 2);

- постановою про відібрання біологічних зразків від 16.02.2025 року (а.с. 55, Т. 2);

- протоколом отримання зразків для експертизи (а.с. 56, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення імунологічної експертизи (а.с. 57-58, Т. 2);

- висновком експерта № 288/2025-ім, яким підтверджено наявність крові (а.с. 59-62, Т. 2);

- постановою про відібрання зразків (а.с. 64, Т. 2);

- протоколом отримання зразків (а.с. 65, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення імунологічної експертизи (а.с. 66-67, Т. 2);

- висновком експерта № 274/2025-ім (а.с. 68-70, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення імунологічної експертизи (а.с. 71-72, Т. 2);

- висновком експерта № 289/2025-ім (а.с. 73-75, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 76-77, Т. 2);

- висновком експерта № 98/2025-ц (а.с. 78-80, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 81-82, Т. 2);

- висновком експерта № 99/2025-ц (а.с. 83-86, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 87-88, Т. 2);

- висновком експерта № 100/2025-ц (а.с. 89-92, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 93-94, Т. 2);

- висновком експерта № 101/2025-ц (а.с. 95-98, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 99-100, Т. 2);

- висновком експерта № 111/2025-ц (а.с. 101-103, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 104-105, Т. 2);

- висновком експерта № 110/2025-ц (а.с. 106-108, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 109-110, Т. 2);

- висновком експерта № 109/2025-ц (а.с. 111-114, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 115-116, Т. 2);

- висновком експерта № 106/2025-ц (а.с. 117-121, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 122-123, Т. 2);

- висновком експерта № 107/2025-ц (а.с. 124-126, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення цитологічної експертизи (а.с. 127-128, Т. 2);

- висновком експерта № 108/2025-ц (а.с. 129-131, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення амбулаторної психіатричної експертизи (а.с. 132-133, Т. 2);

- висновком експерта № 447 від 27.03.2025 року щодо психічного стану обвинуваченого (а.с. 134-136, Т. 2);

- супровідним листом та постановою про призначення комплексної експертизи зброї та хімічної експертизи (а.с. 137-139, Т. 2);

- висновком експерта № КСЕ-19/114-25/5093-ФХРВ, згідно з яким на внутрішніх поверхнях каналу ствола наданого на дослідження пістолета «ФОРТ-17Р» калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 виявлено нашарування кіптяви та незгорілі частки нітроцелюлозного пороху, що свідчить про проведення пострілу (пострілів) з вказаної зброї після її останнього чищення (а.с. 140-145, Т. 2);

- висновком експерта № КСЕ-19/114-25/5093-БЛ, згідно з яким наданий на дослідження пістолет «ФОРТ-17Р» калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 є пристроєм для відстрілу патронів, споряджених еластичними снарядами несмертельної дії, є справним і придатним до стрільби, а вилучена під час огляду місця події гільза відстріляна саме з вказаного пістолета (а.с. 146-154, Т. 2);

- квитанцією про здачу речових доказів на зберігання (а.с. 156, Т. 2).

VІ. Правове обґрунтування зміни кваліфікації діяння

Суд, провівши судовий розгляд у межах пред`явленого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши обставини кримінального провадження та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов переконання про необхідність зміни кваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, виходячи з наступних мотивів:

6.1. Критерії розмежування складів злочинів

Вирішальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження є встановлення змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема: спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, а також поведінку винного і потерпілого, що передувала події. Для кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України необхідно встановити, що винна особа діяла з прямим умислом, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала смерть потерпілого і бажала її настання, проте смерть не настала з причин, що не залежали від її волі.

6.2. Аналіз суб`єктивної сторони діяння та знаряддя злочину

Судовим розглядом встановлено, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілою виник раптово, на ґрунті неприязних відносин під час спільного вживання алкогольних напоїв.

Хоча ОСОБА_3 здійснив постріл у життєво важливий орган (голову), суд вважає, що прямий умисел на вбивство не знайшов свого підтвердження з огляду на таке:

- специфіка знаряддя злочину: використаний пристрій «Форт-17Р» є спеціальним засобом, призначеним для відстрілу еластичних (гумових) куль. За своєю конструкцією він є пристроєм несмертельної дії. Факт застосування саме спецзасобу, за наявності у обвинуваченого об`єктивної можливості використати інші предмети (ніж чи інші знаряддя), свідчить про спрямованість його волі на травмування, а не на позбавлення життя.

- припинення агресії та стан потерпілої: судом встановлено, що після здійснення одного пострілу ОСОБА_3 не продовжував активних дій. Відповідно до медичної документації та висновку експерта, потерпіла перебувала у стані сопору (глибокого пригнічення свідомості), що робило її фактично безпорадною. Перебуваючи наодинці з потерпілою, яка не могла чинити опору, обвинувачений мав безперешкодну можливість здійснити повторні постріли або застосувати інший спосіб для доведення вбивства до кінця, проте за власною волею припинив протиправні дії.

- поведінка після події: відсутність спроб приховати знаряддя злочину, змити сліди крові або залишити місце події до приїзду служб, підтверджує відсутність у ОСОБА_3 заздалегідь сформованого умислу на вбивство.

6.3. Застосування практики Верховного Суду та концепція неконкретизованого умислу

При визначенні спрямованості умислу суд приймає до уваги сталу практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Зокрема, у постанові ККС ВС від 04.06.2025 року у справі № 294/2236/23 зазначено, що у випадках здійснення пострілу в голову з пристрою для відстрілу гумових куль, особа діє з неконкретизованим (невизначеним) умислом. За такого умислу винний хоча і передбачає можливість настання будь-яких тяжких наслідків, проте не бажає саме смерті потерпілого, а тому має нести відповідальність за фактично спричинену шкоду.

Аналогічна позиція викладена у постанові ККС ВС від 15.09.2022 року у справі № 577/195/20, де вказано, що якщо винна особа мала можливість довести намір на вбивство до кінця, але не зробила цього за власною волею це виключає склад замаху на вбивство.

Оскільки ОСОБА_3 обмежився одним пострілом і зупинився, побачивши наслідки, його дії не можуть бути кваліфіковані як замах на вбивство.

6.4. Висновок щодо остаточної кваліфікації

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство. Як зазначено в обвинувальному акті, обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, проте смерть потерпілої не настала з причин, що не залежали від його волі.

Суд вважає, що такі висновки органу досудового розслідування про наявність у ОСОБА_3 прямого умислу на заподіяння смерті ОСОБА_6 не є обґрунтованими та повністю спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Зокрема, теза обвинувачення про те, що злочин не було доведено до кінця «з причин, що не залежали від волі особи», суперечить встановленим обставинам справи. Судом з`ясовано, що після здійснення одиничного пострілу ОСОБА_3 не зустрів жодних зовнішніх перешкод чи стороннього втручання, які б завадили йому продовжити протиправні дії. Перебуваючи наодинці з потерпілою, яка внаслідок отриманого поранення перебувала у безпорадному стані (сопорі) і не могла чинити опору, обвинувачений мав безперешкодну об`єктивну можливість довести ймовірний намір на вбивство до кінця будь-яким доступним способом. Однак він за власною волею припинив агресію та обрав поведінку, спрямовану на надання допомоги ОСОБА_6 , що є фундаментально несумісним із конструкцією замаху на вбивство.

Водночас, оцінюючи доводи захисту щодо перекваліфікації дій ОСОБА_3 на ст. 128 КК України як необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з установленими обставинами справи. Для розмежування умисного злочину та необережності визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків. Використання спецзасобу «Форт-17Р» у ході конфлікту, його направлення в бік потерпілої та постріл у голову з близької відстані свідчать про те, що ОСОБА_3 не міг не усвідомлювати небезпеку своїх дій. Навіть враховуючи версію про перший холостий патрон, спорядження магазину сумішшю травматичних та холостих набоїв створює ситуацію, де особа свідомо допускає можливість помилки та настання тяжких наслідків. Така форма вини свідчить про наявність неконкретизованого умислу, за якого винний хоча і не бажає смерті особи, проте усвідомлює можливість заподіяння шкоди здоров`ю та байдуже ставиться до її настання.

Таким чином, судом встановлено, що умисел ОСОБА_3 мав неконкретизований (невизначений) характер. Здійснюючи постріл у голову зі спеціального засобу «Форт-17Р», обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння та допускав настання будь-яких тяжких наслідків, включаючи смерть, проте не бажав і не спрямовував свою волю саме на позбавлення потерпілої життя. За такого умислу особа має нести відповідальність за фактично заподіяну шкоду.

Оскільки внаслідок дій обвинуваченого потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді внутрішньомозкового крововиливу, набряку головного мозку та уламкового перелому лобної кістки, які за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких, дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

6.5. Щодо формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

16.02.2025 року близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2 , під час спільного вживання алкогольних напоїв зі своєю дружиною ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з неконкретизованим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для здоров`я іншої особи, здійснив один постріл із власного спеціального засобу для відстрілу гумових куль марки «Форт-17Р» (калібру 9мм, № НОМЕР_1 ) в голову ОСОБА_6 з близької відстані (близько 30 см).

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а саме: вогнепальне сліпе кульове поранення голови у вигляді підшкірної гематоми, перелому кісток склепіння та основи черепа праворуч, геморагічно-контузійного вогнища лобних часток, субдурального та субарахноїдального крововиливів, наявності сторонніх (кісткових) уламків у черепній коробці, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи.

Кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 щодо подружжя, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає його як таке, що пов`язане з домашнім насильством.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що кваліфікується за ч. 1 ст. 121 КК України.

VІІ. Мотиви суду, оцінка та висновки

Судом досліджено вичерпний перелік доказів, які сторона обвинувачення надала у якості доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 та доводи сторона захисту.

Частина 6 ст. 22 КПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно із положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Диспозицією ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Суд приймає до уваги показання обвинуваченого, сприймає їх як позицію обраної лінії захисту та вважає, що винуватість обвинуваченого за встановленими судом обставинами знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, оцінив сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Аналізуючи доводи сторони обвинувачення щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (замах на умисне вбивство), суд вважає їх такими, що не знайшли свого повного підтвердження під час судового розгляду.

Для кваліфікації діяння як замаху на вбивство обов`язковим є встановлення прямого умислу на позбавлення життя. Проте фактичні обставини справи вказують на іншу спрямованість умислу обвинуваченого:

- технічна характеристика знаряддя: використаний ОСОБА_3 пристрій «Форт-17Р» згідно з висновком балістичної експертизи № КCE-19/114-25/5093/БЛ від 26.03.2025 року є спеціальним засобом несмертельної дії, призначеним для відстрілу еластичних куль. Використання зброї, яка конструктивно не призначена для гарантованого позбавлення життя, ставить під обґрунтований сумнів наявність умислу саме на вбивство;

- об`єктивні дані щодо пострілу: висновком комплексної експертизи № КCE-19/114-25/5093-ФХВР від 01.04.2025 року підтверджено наявність продуктів пострілу (нітроцелюлозного пороху) у каналі ствола пістолета обвинуваченого. При цьому зафіксований стан зброї після події (затворна затримка) та наявність лише однієї ідентифікованої гільзи на місці події свідчать про те, що ОСОБА_3 здійснив одиничний постріл і не вчиняв спроб продовжувати стрільбу, хоча мав для цього об`єктивну можливість;

- посткримінальна поведінка: покази свідків-поліцейських ОСОБА_14 та ОСОБА_13 чітко зафіксували, що негайно після пострілу обвинувачений не намагався покинути місце події або приховати знаряддя злочину, а навпаки взяв тактичну аптечку та ініціював надання першої допомоги потерпілій. Такі дії є фундаментально несумісними з бажанням настання смерті особи;

- динаміка конфлікту та позиція потерпілої: потерпіла ОСОБА_6 під час судового розгляду підтвердила, що постріл був миттєвою емоційною реакцією на її тривалу вербальну провокацію. Вона прямо заперечила наявність у чоловіка наміру її вбити, вказавши на неконкретизований характер умислу.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_3 , здійснюючи постріл у голову з близької відстані, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачав можливість настання тяжких наслідків для здоров`я (непрямий неконкретизований умисел), проте не мав на меті позбавлення життя.

Оскільки внаслідок дій обвинуваченого потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді внутрішньомозкового крововиливу, набряку головного мозку та уламкового перелому лобної кістки, які за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких, суд дійшов переконання про необхідність зміни правової кваліфікації діяння.

За таких обставин суд вважає винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, доведеною поза розумним сумнівом. Дії обвинуваченого були протиправними, винними та караними. Обставини, які б виключали кримінальну відповідальність або свідчили про неосудність особи, судом не встановлені.

VІІІ. Призначення покарання

8.1. Загальні положення

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, враховує, що таке є важливим етапом кримінальної відповідальності та здійснюється виключно щодо особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідає принципу Nullum crimen, nulla poena sine lege («Немає злочину, немає покарання без закону»). Покарання має особистий і індивідуалізований характер, оскільки його застосування передбачає врахування обставин справи та особистості винного, що узгоджується з принципом Poena personalis est («Покарання є особистим»). Воно є завершальним етапом кримінального процесу, і його призначення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, в якій визначено порядок прийняття рішення щодо покарання, з урахуванням правової оцінки діяння та особи обвинуваченого. Призначене покарання повинно відповідати вимогам законності, обґрунтованості, справедливості і бути необхідним, що відповідає принципу Fiat iustitia, ruat caelum («Нехай здійсниться правосуддя, хоч би впало небо»). Справедливість, як основний принцип призначення покарання, є базовою засадою правопорядку та критерієм довіри суспільства до правосуддя, що відображається у принципі Iustitia fundamentum regnorum («Справедливість основа держав»). Покарання, як засіб досягнення справедливості, має не лише каральний, а й превентивний характер, оскільки воно сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає принципу Poena non est ultio, sed cautio («Покарання це не помста, а застереження»), і спрямоване на попередження злочинних діянь як самого засудженого, так і інших осіб.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров`я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом`якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

8.2. Щодо обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення

Обставинами, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину щодо подружжя, особою у стані алкогольного сп`яніння.

8.3. Щодо обставин призначення покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).

Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше несудимий (а.с. 143, Т. 1 матеріалів кримінального провадження), на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (а.с. 134, 135, Т. 1 матеріалів кримінального провадження), позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи (а.с. 131, Т. 1 матеріалів кримінального провадження), є учасником бойових дій (а.с. 140, Т. 1 матеріалів кримінального провадження), має на утриманні малолітніх неповнолітніх дітей, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до категорії тяжких злочинів), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній визнав свою вину частково, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі, що відповідатиме поняттю та меті покарання.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

8.4. Щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням

Згідно ст. 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з сукупності всіх обставин справи, наслідків вчиненого діяння та посткримінальної поведінки ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства.

Приймаючи таке рішення, суд враховує: щире каяття та активне надання допомоги потерпілій безпосередньо після пострілу; позитивні характеристики обвинуваченого як учасника бойових дій, що свідчить про наявність у нього високого рівня соціальної відповідальності у минулому; позицію потерпілої, яка не наполягає на суворому покаранні та підтвердила відсутність претензій до обвинуваченого.

За таких умов суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, достатній для контролю за його поведінкою, та поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Окремо суд враховує правову позицію, викладену в постанові Об`єднаної палати ККС Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 453/225/19, згідно з якою «злочином, пов`язаним із домашнім насильством», слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх у конкретній статті КК як ознаку складу злочину.

Оскільки насильницькі дії ОСОБА_3 вчинені щодо дружини в межах спільного місця перебування, суд констатує наявність ознак домашнього насильства.

З урахуванням зазначеного, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілої ОСОБА_6 , суд вважає за необхідне одночасно із призначенням покарання та звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України, застосувати до ОСОБА_3 захід у виді направлення для проходження програми для кривдників.

Суд переконаний, що таке покарання є справедливим, пропорційним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження нових правопорушень. Це забезпечує розумний баланс між інтересами суспільства та правами особи, що цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з правовою позицією у справі «Скоппола проти Італії» (Scoppola v. Italy № 2).

IX. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

9.1 Щодо запобіжного заходу

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/1154/25 від 18.02.2025 року (а.с. матеріалів кримінального провадження 180-181, Т. 1), та продовжений востаннє ухвалою Залізничного районного суду м. Львова № 462/2693/25 від 30.01.2026 року (а.с. 228-230а) залишити до вступу вироку у законну силу.

9.2. Щодо зарахування строку попереднього ув`язнення

Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 затримано 16.02.2025 року, у порядку ст. 208 КПК України (а.с. 151-153, Т. 1 матеріалів кримінального провадження), 17.02.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 170-172, Т. 1 матеріалів кримінального провадження).

Отже ОСОБА_3 , слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме: з дня затримання 16.02.2025 року до дня набрання вироком законної сили.

9.3. Щодо арешту майна

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/1154/25 від 20.02.2025 року, № 462/1154/25 від 21.02.2025 року (а.с. 52-53, 86-87, 166-167, Т. 1 матеріалів кримінального провадження) було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати.

9.4. Щодо процесуальних витрат

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні становлять 14 326 грн. 20 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченої на користь держави, зокрема:

- 2 387 грн. 70 коп. витрат на проведення комплексної судової експертизи вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, хімічної експертизи, вибухових речовин продуктів вибуху та пострілу, висновок експерта № КСЕ-19/114-25/5093-ФХВР від 01.04.2025 року (а.с. 141, Т. 2 матеріалів кримінального провадження);

- 11 938 грн. 50 коп. витрат на проведення комплексної балістичної та експертизи вибухових речовин і продуктів вибуху та пострілу, висновок експерта № КСЕ-19/114-25/5093/БЛ від 26.03.2025 року (а.с. 147, Т. 2 матеріалів кримінального провадження).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання 5 (п`ять) років позбавлення волі.

2. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 3 (три) роки.

3. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

4. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, передбачених ст. 91-1 КК України, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

5. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 16.02.2025 року до дня набрання вироком законної сили.

6. Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до вступу вироку у законну силу.

7. Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

8. Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 14 326 (чотирнадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 20 коп.

9. Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова 462/1154/25 від 20.02.2025 року, № 462/1154/25 від 21.02.2025 року (а.с. 52-53, 86-87, 166-167, Т. 1 матеріалів кримінального провадження), а саме на:

- штани сірого кольору зі слідами РБК, спортивну куртку темно-сірого кольору зі слідами РБК, один чобіт світло-сірого кольору, які були вилучені 16.02.2025 року під час огляду місця події;

- чорну шкіряну куртку на блискавку, светр чорно-сірого кольору, джинси синього кольору з ременем чорного кольору, шкіряні кросівки чорного кольору, побутовий розкладний ніж, які були вилучені 16.02.2025 року під час особистого обшуку в ході затримання ОСОБА_3 ;

- металевий предмет, схожий на пістолет із написом «Форт-17 Р» 9 мм. № НОМЕР_1 із магазином, металевий предмет схожий на гільзу із написом «СОВА 9мм РА», металевий предмет схожий патрон 9 мм із серцевиною зеленого кольору, мобільний телефон марки «ОРРО» із чохлом чорного кольору та написом «Все буде Україна», жіночий чобіт сірого кольору 38 розміру із РБК, два ключі: один чорного кольору із зображенням автомобіля марки «Шкода Октавія», інший - металевий ключ, два скляні стакани та один одноразовий стакан, які були вилучені 16.02.2025 року під час огляду місця події.

10. Речові докази у кримінальному провадженні:

- металевий предмет, схожий на пістолет із написом «Форт-17 Р» 9 мм. № НОМЕР_1 із магазином; металевий предмет схожий на гільзу із написом «СОВА 9мм РА»; металевий предмет схожий на кулю 9 мм із серцевиною зеленого кольору, два змиви РБК із плитки підлоги кухні; біологічна речовина із волоссям вилучена із підлоги кухні; біологічна речовина із волоссям вилучена із коробки із чаєм; біологічна речовина із волоссям вилучена із стіни кухні; два стакани скляні та один одноразовий (а.с. 17-18, Т. 1 матеріалів кримінального провадження) знищити;

- мобільний телефон марки «OPPO» із чохлом чорного кольору та написом «Все буде Україна»; жіночий чобіт сірого кольору 38 р. із РБК; два ключі: один чорного кольору із зображенням автомобіля марки «Шкода Октавія», інший - металевий ключ (а.с. 17-18, Т. 1 матеріалів кримінального провадження) повернути законним власникам;

- штани сірого кольору зі слідами РБК; спортивна куртка темно-сірого кольору зі слідами РБК; один чобіт світло-сірого кольору; (а.с. 82, Т. 1 матеріалів кримінального провадження) повернути законним власникам;

- первинні упаковки, одна гільза, яка є частиною холостого пістолетного патрону кал. 9мм Р.А. (а.с. 82, Т. 1 матеріалів кримінального провадження) знищити;

- шкіряна куртка чорного кольору на блискавці; светр чорно-сірого кольору; джинси синього кольору з ременем чорного кольору; кросівки чорного кольору шкіряні; розкладний побутовий ніж (а.с. 154, Т. 1 матеріалів кримінального провадження) повернути законним власникам;

- цифровий носій з відеозаписом з камер спостереження вилучений з квартири АДРЕСА_6 (а.с. 196, Т. 1 матеріалів кримінального провадження) залишити у матеріалах кримінального провадження.

11. Порядок оскарження вироку, набрання законної сили та отримання копії вироку

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8

Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 26.03.2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1