Постановление суда № 135129382, 25.03.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/44/26

Провадження № 2/210/869/26

У Х В А Л А

іменем України

25 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення експертизи за уточненим позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-Механічний завод» про визнання протиправними наказів, -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2025 року до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-Механічний завод» про визнання протиправного наказу та подавши 09 лютого 2026 року заяву про зменшення/збільшення розміру позовних вимог просив суд визнати протиправним та скасувати наказ винесений відповідачем за №250 від 27.10.2025 року «про зміну в організації виробництва і праці, зміну організаційної структури ФСЛЦ», визнати протиправним та скасувати наказ винесений відповідачем за №251 від 27.10.2025 року «Про зміну розміру оплати праці ОСОБА_1 », поновити попередні умови праці ОСОБА_1 , стягнути заробітну плату з відповідача на користь позивача, яку остання недоотримала у зв`язку з незаконним зменшенням посадового окладу за весь час дії таких незаконних наказів та стягнути моральну шкоду з відповідача на користь позивача в розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 09 січня 2026 року вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін.

Звертаючись до суду з вказаним позовом представником разом з позовом було подано клопотання про призначення експертизи, в якому, просив суд призначити у справі судову психологічну експертизу з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду даної справи, підтвердження факту спричинення моральної шкоди, причино-наслідкового зв`язку та визнання грошового еквіваленту понесення моральних страждань, слід призначити та провести судову психологічну експертизу за участю позивача.

26 лютого 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання, в якому представник зазначила, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про наявність у неї психічного розладу або необхідність застосування спеціальних знань у галузі психіатрії. У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за психіатричною чи психологічною допомогою, відсутні медичні довідки, виписки, амбулаторні карти, відомості про встановлення будь-якого діагнозу або проходження лікування. Події, на які посилається позивач як на підставу для стягнення моральної шкоди, мали місце понад чотири місяці тому, однак протягом цього часу позивач не надає доказів звернення за спеціалізованою медичною допомогою та не вживала заходів для фіксації свого психічного стану. Така обставина свідчить про відсутність об`єктивних даних, які б створювали підстави для сумнівів у її психічному стані або необхідності проведення судово-психіатричної експертизи.

Фактично, заявлене клопотання спрямоване на отримання доказів шляхом призначення експертизи замість належного виконання позивачем свого обов`язку доказування. За відсутності первинних медичних документів, експертиза не може виконувати функцію формування доказової бази, оскільки її предметом є дослідження вже наявних даних про стан особи у визначений період. Призначення експертизи за таких обставин призведе лише до безпідставного затягування розгляду справи та порушення принципу розумності строків судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, що висновок експерта є доказом в цивільному процесі, але такий не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Предметом спору у цій справі є , зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Метою психологічної експертизи щодо моральної шкоди є встановлення наявності чи відсутності моральних страждань внаслідок протиправних дій або бездіяльності інших осіб; причинного зв`язку між ситуацією спричинення шкоди та стражданнями; встановлення, в чому саме полягають моральні страждання в юридично визначених обставинах; визначення інтенсивності, глибини та тривалості страждань.

Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

Особливо примітним і, безперечно, слушним, зважаючи на важливість закріплення однакового розуміння принципів дії механізму захисту особистих немайнових прав потерпілих осіб, є прагнення ЄСПЛ додержуватися послідовної лінії у визначенні розмірів компенсацій, що присуджуються у зв`язку з вчиненням однотипних порушень. Так, у рішенні від 04 квітня 2006 року у справі «Шевченко проти України» ЄСПЛ, «об`єктивно оцінюючи ситуацію, переглянувши присудження компенсацій у подібних справах і з огляду на порушення, що були виявлені у даній справі», присудив заявникові 2 000 євро як компенсацію моральної шкоди.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 462/6463/16-ц «...призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 372/4412/15-ц».

Таким чином, у вказаній категорії справ призначення психологічної експертизи є не обов`язковим.

Вимога про стягнення моральної шкоди є однією із вимог, які заявлені позивачем при зверненні до суду, а висновок експерта в разі його наявності, оцінюється судом разом з іншими доказами у справі і не може мати вирішального значення щодо задоволення вимог про стягнення моральної шкоди навіть в разі наявності відповідного висновку експерта.

Таким чином, враховуючи, що визначення розміру моральної шкоди, що належить до компетенції суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення про призначення судово-психологічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 103, 260, 261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Хоменко Андрія Семеновича про призначення експертизи відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н. Ю. Вікторович