Постановление суда № 135096462, 23.03.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

23 березня 2026 р. Справа № 120/1602/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сало Павло Ігорович) перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 13.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків зазначених у мотивувальній частині ухвали суду шляхом:

- зазначення належного відповідача з урахуванням предмету позову або уточнення найменування відповідача, зазначеного у позовній заяві;

- надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн;

- надання засвідчених належним чином доданих до позовної заяви документів.

Разом із тим, відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 № ОСОБА_2 виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, відтак позбавлений можливості здійснювати розгляд даної справи.

Враховуючи наведене та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами та доповненнями), Засад використання автоматизованої системи документообігу у Вінницькому окружному адміністративному суді, затверджених рішенням Зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 № 11, на підставі розпорядження керівника апарату суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" від 19.03.2026 №49 проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №120/1602/26 між суддями Вінницького окружного адміністративного суду.

Згідно з ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 справу передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук І.М.

З огляду на викладене суд доходить висновку про необхідність прийняття даної справи до свого провадження.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ухвалою від 13.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків зазначених у мотивувальній частині ухвали суду шляхом:

- зазначення належного відповідача з урахуванням предмету позову або уточнення найменування відповідача, зазначеного у позовній заяві;

- надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн;

- надання засвідчених належним чином доданих до позовної заяви документів.

25.02.2026 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

До поданої заяви позивач долучив уточнену позовну заяву, у якій визначив відповідачем Вінницьке управління Державної казначейської служби у Вінницькому районі.

Також до поданої заяви ОСОБА_1 надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 26.01.2026 року за період з січня 2025 року по грудень 2025 року. Вказані відомості, на думку позивача, підтверджують відсутність у нього доходів, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Надаючи оцінку зазначеному клопотанню та долучених до нього доказів слід зазначити, що у заяві про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 визначено відповідачем Вінницьке управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі.

Однак, як можна побачити з матеріалів позовної заяви, повернення позивачу виконавчого документа оформлено листом Вінницького управління Державної казначейської служби України Вінницької області за № 02-32-10/117 від 26.01.2026.

Відтак позивачу необхідно визначити належного відповідача з урахуванням предмету позову або уточнити найменування відповідача, зазначеного у позовній заяві.

Визначаючись щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, звільнити від сплати судового збору за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

За приписами зазначених норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору.

На підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав звільнення його від сплати судового збору позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2025 року по грудень 2025 року відповідно до яких інформація про доходи відсутня.

Водночас, із зазначеної інформації не зрозуміло за рахунок яких саме доходів існує позивач в період з січня 2025 року по грудень 2025 року.

Варто зазначити, що факт відсутності офіційних доходів не є безперечним підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки позивач може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо.

Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.04.2022 року у справі № 9901/377/21.

Такими чином, заявнику у підтвердження важкого матеріального становища необхідно надати докази про наявність або відсутність доходу, зокрема: податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію, довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.

Відтак, оскільки позивачем не надано суду доказів його незадовільного майнового стану, в т.ч. з урахуванням усіх доходів отриманих у 2025 році, то суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наявних матеріалів.

З огляду на викладене, позивачу слід надати докази сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. чи/або надати додаткові докази на підтвердження його незадовільного майнового стану.

З приводу тверджень позивача, щодо належного засвідчення даданих до позовної заяви документів, слід зазначити наступне.

Вимоги до оформлення документів, які додаються до позовної заяви, установлені статтею 94 КАС України.

Так, частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Отже, у разі надання суду копії документа як доказу у справі, такий документ повинен бути засвідчений учасником справи, який його подає, наприклад у спосіб написання слів "Згідно з оригіналом" та проставлення особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого суду у копії.

Разом з тим, в порушення наведених нормативних приписів, додані до позовної заяви документи та додані до заяви щодо виконання ухвали від 13.02.2026 року не засвідчені із урахуванням вищезазначених правил.

Наведені вище обставини свідчать про виконання позивачем вимог ухвали від 13.02.2026 про залишення позовної без руху не в повному обсязі, що згідно положень п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

Разом із тим, слід враховувати, що частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вище викладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, вважаю за необхідне продовжити строк виконання ухвали суду від 13.02.2026 на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 12, 31, 35, 248, 256, 257 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до свого провадження адміністративну справу №120/1602/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії та продовжити строк виконання ухвали суду від 13.02.2026 на 5 днів з дня отримання даної ухвали суду від 23.03.2026.

2. Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна