Постановление суда № 135035983, 23.03.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа 303/2159/26

№ 1-кп/303/204/26

Номер рядка стат. звіту 252, 125, 279

У Х В А Л А

18 березня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду в м. Мукачеві, клопотання прокурора, подані у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року:

- про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Мукачівського району, с. Станово, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, у відповідності до ст. 89 КК України не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України;

- про продовження запобіжного заходу у тримання під вартою без визначення застави щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Кленовець, Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.209, ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України;

- про продовження запобіжного заходу у тримання під вартою без визначення застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Мукачева, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, у відповідності до ст. 89 КК України не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.307 КК України;

- про продовження запобіжного заходу у тримання під вартою без визначення застави щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Мукачева Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.1 ст.209, ч.3 ст.307 КК України;

- про продовження запобіжного заходу у тримання під вартою без визначення застави щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Мукачева, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.307 КК України;

- про продовження запобіжного заходу у тримання під вартою без визначення застави щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця села Станово, Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.307 КК України;

- про продовження запобіжного заходу у тримання під вартою без визначення застави щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця міста Мукачева Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, у відповідності до ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.307 КК України;

- про продовження запобіжного заходу у тримання під вартою без визначення застави щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця села Шенборн Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, у відповідності до ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.307 КК України;

- про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця села Верхня Визниця Мукачівського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України;

- про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця села Станово, Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_12 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_13 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України;

- про продовження запобіжного заходу у тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400, 00 гривень щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця села Кленовець, Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України;

- про продовження запобіжного заходу у тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 757 000, 00 гривень щодо обвинуваченого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця села Страбичеве Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_14 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_15 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, у відповідності до ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.2 ст.307 КК України;

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_15

сторони захисту - обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14

- захисників (адвокатів) ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (у режимі відео конференції), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням:

- ОСОБА_3 за ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України,

- ОСОБА_4 за ч.1 ст.209, ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України,

- ОСОБА_5 за ч.3 ст.307 КК України,

- ОСОБА_6 за ч.1 ст.209, ч.3 ст.307 КК України,

- ОСОБА_7 за ч.3 ст.307 КК України,

- ОСОБА_8 за ч.3 ст.307 КК України,

- ОСОБА_9 за ч.3 ст.307 КК України,

- ОСОБА_10 за ч.3 ст.307 КК України,

- ОСОБА_11 за ч.3 ст.332 КК України,

- ОСОБА_12 за ч.3 ст.332 КК України,

- ОСОБА_13 за ч.3 ст.332 КК України,

- ОСОБА_14 за ч.2 ст.307 КК України.

1) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, визначених ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 05.03.2026 року, та просив його задоволити.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст.332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що «не пізніше квітня 2025 року, ніде непрацюючий мешканець АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаним про місця та осіб, які займаються виготовленням психотропної речовини метамфегамін, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, спільно із своїми знайомими ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , стали на злочинний шлях нетрудового збагачення за рахунок вчинення протиправних дій, спрямованих на незаконний збут психотропних речовин та організували і очолили організовувану групу, до складу якої залучили ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Переслідуючи кінцеву мету такої протиправної діяльності - отримання незаконного доходу, а як спосіб її досягнення перевезення, зберігання, пересилання та збут психотропних речовин з наступним оберненням отриманих грошових коштів на свою та співучасників користь, ОСОБА_3 , діючи як організатор очолюваного ним злочинного об`єднання, для реалізації своїх намірів розробив злочинний план, який передбачав наступні неправомірні дії: пошук потенційних покупців для збуту психотропної речовини, ведення перемовин із ними з цих питань; розподіл між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , психотропної речовини, відповідно до обсягу можливого збуту; упакування психотропної речовини у спосіб, який би забезпечував неможливість вільного виявлення психотропної речовини сторонніми особами; перевезення та збут за грошові кошти незаконно виготовленої, забороненої в обігу речовини - «метамфетамін»; отримання грошових коштів від збуту психотропної речовини з подальшим їх зняттям та розподілом між учасниками організованої групи.

Розраховуючи на довго тривалість і систематичність передбачених планом злочинних дій та розуміючи неможливість самостійної реалізації злочинного задуму, ОСОБА_3 , роз`яснив учасникам організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , його суть та узгодив з ними ступені співучасті і роль кожного у цій діяльності для досягнення запланованого результату.

Дії членів організованої групи були направлені на вчинення особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, організації мережі збуту «метамфетаміну» з метою подальшого отримання грошових коштів від такої протиправної діяльності. Кожен із учасників групи усвідомлював, що невиконання будь-ким із них своїх злочинних обов`язків позбавляло б можливості реалізувати заплановані протиправні наміри.

Так, 06.08.2025 о 17 год. 55 хв. ОСОБА_9 , діючи у складі організованої групи, знаходячись у дворі біля будинку № 6 по вул. Закарпатській в м. Мукачево, на виконання відведеної йому злочинної ролі безпосереднього виконавця злочину, за вказівкою ОСОБА_4 , ігноруючи вимоги Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», умисно, з корисливих мотивів незаконно збув за 4000 гривень особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який перебував під контролем працівників правоохоронного органу, психотропну речовину «метамфетамін» вагою 1,4231 грам, яку попередньо отримав при невстановлених обставинах від ОСОБА_4 ..

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10115-НЗПРАП від 20.08.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,4231 грам..

Окрім цього, 13.08.2025 ОСОБА_4 діючи в складі організованої групи та дотримуючись заздалегідь обумовленого плану, умисно, незаконно, з метою подальшого збуту перевозив та зберігав в своєму транспортному засобі VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_1 , який об 11 год. 05 хв. був припаркований біля будинку № 107 по вул. Університетській в м. Мукачево, психотропну речовину - «метамфетамін» вагою 40 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром.

У ході проведення НС(Р)Д - негласне отримання зразків, для порівняльного дослідження, 13.08.2025 об 11 год. 05 хв. відібрано 0,0158 грам психотропної речовини «метамфетамин».

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10433-НЗПРАП від 04.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,0158 грам.

Крім цього, 18.08.2025 о 17 год. 08 хв. ОСОБА_8 , реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, розуміючи противоправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, знаходячись біля будинку № 6 по вул. Петра Дорошенка в м. Мукачеві, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув громадянину ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , психотропну речовину «метамфетамін» вагою 1,9712 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром, після чого ОСОБА_25 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11960-НЗПРАП від 29.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,9712 грам.

Також, 04.10.2025 о 14 год. 02 хв. ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, втілюючи єдиний злочинний план організованої групи, перебуваючи на сходинах між четвертим та п`ятим поверхами в будинку АДРЕСА_16 , збув за грошові кошти в сумі 7 000 грн особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, психотропну речовину «метамфетамін» вагою 7,5075 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/12305-НЗПРАП від 28.10.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 7,5075 грам.

Окрім того в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год. 17 хв. 25.10.2025, ОСОБА_8 , реалізуючи спільні злочинні наміри організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - «метамфетамін» загальною вагою 30,7666 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром.

В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах вказану психотропну речовину ОСОБА_8 переніс за місцем свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_17 де заховавши в шафі спальної кімнати умисно, повторно, незаконно з метою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 годині 17 хвилин під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/13352-НЗПРАП від 17.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 30,7666 грам.

Крім того, 21.08.2025 о 13 год. 51 хв. ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, дотримуючись заздалегідь обумовленого плану та керуючись встановленими в злочинній групі правилами поведінки, перебуваючи в м. Мукачево, біля трикотажної фабрики «Мрія», що по вул. Т. Масарика, 13, отримав від особи зі зміненими анкетними даними ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, грошові кошти в сумі 1000 грн., як оплату за психотропну речовину - «метамфетамин».

Після цього ОСОБА_10 , сів в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 та керуючи ним прослідував до будинку № 37 по вул. Свято-Михайлівській в м. Мукачево, де зустрівся з ОСОБА_7 та разом з ним спустились в підвальне приміщення вказаного будинку.

В подальшому, ОСОБА_10 , продовжуючи свої злочинні дії спільно із ОСОБА_7 , вийшовши з підвального приміщення сіли в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 , та під керуванням ОСОБА_10 , прослідували на територію АЗС «SEiELL», яка розташована за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 3, де ОСОБА_28 , вийшовши з вказаного транспортного засобу, умисно, з корисливих мотивів у складі організованої групи, незаконно збув 0,1035 грам психотропної речовини - «метамфетамін» ОСОБА_27 за попередньо отримані грошові кошти в сумі 1000 грн.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10692-НЗПРАП від 04.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,1035 грам.

Окрім того в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год. 15 хв. 25.10.2025, ніде непрацюючий мешканець міста Мукачево, Закарпатської області ОСОБА_7 , реалізуючи спільний злочинний план організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - «метамфетамін» у великих розмірах, зокрема п`ять згортків загальною вагою 3,4222 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, вказану психотропну речовину ОСОБА_7 переніс за місцем свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_18 , де заховавши в одній з кімнат будинку умисно, незаконно, з метою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 год. 15 хв. під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/13351-НЗПРАГ1) від 18.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 3,4222 грам.

Крім цього, 26.08.2025 о 15 год. 15 хв. ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, знаходячись за адресою: АДРЕСА_19 , всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», перебуваючи в транспортному засобі марки SEAT ALTEA, номерний знак НОМЕР_3 , запросив до нього особу зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, де останній передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 13 000 гривень в якості попередньої оплати вартості психотропної речовини - «метамфетамін», домовившись при цьому зустрітись в цьому самому місці в вечірній час.

Надалі, о 21 год. 07 хв. 26.08.2025, ОСОБА_6 , діючи у складі організованої групи, попередньо отримавши при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах психотропну речовину від інших учасників злочинної групи, знаходячись на стоянці по вул. Ужгородська, 26 в місті Мукачево, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, психотропну речовину метамфетамін вагою 5,1675 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11539-НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 5,1675 грам.

Крім цього, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 21 год. 10 хв. 02.09.2025 ОСОБА_5 , діючи в складі організованої групи, виконуючи функції співорганізатора та безпосереднього виконавця, дотримуючись методів конспірації та маскуючи свою протиправну діяльність, з метою незаконного збуту, шляхом розподілу та передачі в подальшому для реалізації учасниками організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з відома організатора Повідайчика 1.1, придбав психотропну речовину - «метамфетамін» вагою 465 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром, яку переніс та в подальшому умисно, незаконно зберігав в недобудованому будинку по АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2122781600:01:001:0040.

У ході проведення НС(Р)Д - негласне отримання зразків, для порівняльного дослідження, 02.09.2025 о 21 год. 10 хв. відібрано 2,8611 грам.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11541 НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 2,8611 грам.

Також, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06 години 25.10.2025, діючи в складі організованої групи, на виконання відведеної йому ролі співорганізатора та безпосереднього виконавця, з метою незаконного збуту, шляхом розподілу та передачі в подальшому для реалізації учасниками організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з відома організатора Повідайчика 1.1, та співорганізатора ОСОБА_4 , незаконно придбав психотропну речовину метамфетамін загальною вагою 21,4535 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром, та наркотичний засіб рослинного походження -«канабіс» вагою 141,1367 грам, які в подальшому умисно, незаконно переніс та зберігав на території земельних ділянок з кадастровими номерами: 2122781600:01:001:0041 та 2122781600:01:001:0040, розташованих на території с. Верхній Коропець, Мукачівського району, Закарпатської області до моменту виявлення і вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку, що мало місце 25.10.2025 о 06 годині 30 хвилин.

Відповідно до висновків експерта № СЕ-19/107-25/13381-НЗПРАП від 19.11.2025 та № СЕ-19/107-25/13353-НЗПРАП від 14.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 21,4535 грам. Крім цього, вилучена речовина рослинного походження є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «канабісом», загальна маса «канабісу» (у перерахунку на канабіс основу) становить 141,1367 грам.

В той же час, ОСОБА_4 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 21 год. 50 хв. 02.09.2025, діючи в складі організованої групи, на виконання відведеної йому ролі співорганізатора та безпосереднього виконавця, з метою незаконного збуту, шляхом розподілу та передачі в подальшому для реалізації учасниками організованої групи ОСОБА_30 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з відома організатора Повідайчика 1.1, придбав психотропну речовину - «метамфетамін» загальною вагою 136 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром, яку в подальшому умисно, незаконно перевозив та зберігав у своєму транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_4 , та який був припаркований біля будинку І. Зріні, 174.

У ході проведення НС(Р)Д - негласне отримання зразків, для порівняльного дослідження, 02.09.2025 о 21 год 50 хв було відібрано 1,9038 грам.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11541 НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,9038 грам.

Крім цього, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_31 , у невстановлені органом досудового розслідування точні день та час, але не пізніше 22.08.2025, вирішили організувати схему щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу до якої залучили ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та інших не встановлених на даний час осіб.

Зокрема, 22.08.2025 точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_4 діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час особами, організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , через державний кордон України поза пунктами пропуску поблизу лінії державного кордону України з селища Тересва, Хустського району до Румунії.

Так, 22.08.2025 о 16 год. 47 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , отримав від ОСОБА_33 , 1998 р.н., грошові кошти в сумі 5500 доларів США за успішне переправлення через державний кордон України її чоловіка ОСОБА_34 , при цьому розповівши тонкощі переправлення через кордон пов`язані з погодними умовами.

Окрім цього ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, втілюючи у життя єдиний злочинний план щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу, о 17 год. 49 хв. 03.09.2025 на вищевказаному транспортному засобі під`їхав до ТЦ «SILVERLAND», що за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 19, де зустрівся з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яким надав вказівки щодо переправлення 9 (дев`ять) осіб чоловічої статі призивного віку через державний кордон України та разом з ними обумовив план успішного переправлення вказаних осіб з території Хустського району до Румунії, після чого за допомогою мобільного телефону керував всіма етапами успішно реалізованого плану.

В подальшому, 04.09.2025 о 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_35 , перебуваючи в транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , обговорили тонкощі переправлення осіб через державний кордон України.

Продовжуючи свої злочинні дії 04.09.2025 о 18 год. 40 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за кермом транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , домовився по мобільному телефоні з ОСОБА_36 про зустріч з метою отримання грошових коштів за успішне переправлення осіб через кордон.

О 19 год. 38 хв. того ж дня, ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі, який був припаркований біля будинку № 13-В, ж) вул. Бабяка, в м. Ужгород, зустрівся з ОСОБА_11 , який присівши на пасажирське крісло зазначеного транспортного засобу передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США за успішне переправлення (дев`ятьох) осіб через державний кордон України.

У ході досудового розслідування, 25.10.2025 р. слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_37 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.03.2026 р. частково задоволено клопотання сторони захисту, залишено без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 1 497 600 грн., яку внесено 06.03.2026 р., з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків закінчується 20.03.2026 р..

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з- під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ст. 182 КПК України строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не визначено, отже такий запобіжний захід є безтерміновим до моменту його зміни або скасування.

Згідно з приписами ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження відсутні підстави для заміни або скасування застосованого щодо ОСОБА_37 запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія покладених обов`язків на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку дії обов`язків ОСОБА_3 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , обвинувачується за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 332 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь-яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_16 , не заперечили проти задоволення клопотання про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом у окремих випадках.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 05.03.2026 року (№308/15221/25, 1-кс/308/1390/26) підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишено без змін, визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі чотириста п`ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 497 600,00 (один мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот) гривень. У разі внесення застави у вказаному розмірі покладено на підозрюваного ОСОБА_3 на підставі ч.5 ст.194 КПК України, обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає та/або місця роботи, без дозволу прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до ГУ ДМС України у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну. Строк дії обов`язків у разі внесення застави строком до 20 березня 2026 року.

06.03.2026 року було внесено заставу за обвинуваченого ОСОБА_3 у розмірі 1 497 600,00 (мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот) гривень.

Отже визначення початку строку дії покладених обов`язків днем внесення застави повністю узгоджується з приписами ст. 184, 202 КПК України.

Слід також зазначити, що сутність обов`язків, які покладаються на обвинуваченого на підставі ст. 194 КПК України, полягає в їх додатковій природі по відношенню до застосованого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. В даному випадку таким запобіжним заходом є застава, яка почала діяти щодо обвинуваченого з моменту її внесення 06 березня 2026 року.

За таких обставин, вирішення питання про продовження строку дії покладених обов`язків здійснюється в межах передбачених законом строків, отже подане прокурором клопотання може розглядатися по суті.

Прокурор ініціює продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді, посилаючись на те, що строк дії обов`язків закінчується, розгляд кримінального провадження триває, що вказує на, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з боку обвинуваченого та побоювання про можливість допущення неналежного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків перед судом.

Відповідно до ч.5, 7 ст.194 КПК України обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. З огляду на приписи ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.

Загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу визначені у ст. 194, 199 КПК України, конструкції яких передбачають такі критерії дослідження слідчим суддею обставин (фактів): 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 3) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за доцільне задоволити клопотання прокурора та продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою слідчого суді від 05 березня 2026 року у даному кримінальному провадженні.

2) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.209, ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 27.10.2025 року, та просив його задоволити.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.209, ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що «не пізніше квітня 2025 року, ніде непрацюючий мешканець АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаним про місця та осіб, які займаються виготовленням психотропної речовини метамфегамін, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, спільно із своїми знайомими ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , стали на злочинний шлях нетрудового збагачення за рахунок вчинення протиправних дій, спрямованих на незаконний збут психотропних речовин та організували і очолили організовувану групу, до складу якої залучили ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Переслідуючи кінцеву мету такої протиправної діяльності - отримання незаконного доходу, а як спосіб її досягнення перевезення, зберігання, пересилання та збут психотропних речовин з наступним оберненням отриманих грошових коштів на свою та співучасників користь, ОСОБА_3 , діючи як організатор очолюваного ним злочинного об`єднання, для реалізації своїх намірів розробив злочинний план, який передбачав наступні неправомірні дії: пошук потенційних покупців для збуту психотропної речовини, ведення перемовин із ними з цих питань; розподіл між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , психотропної речовини, відповідно до обсягу можливого збуту; упакування психотропної речовини у спосіб, який би забезпечував неможливість вільного виявлення психотропної речовини сторонніми особами; перевезення та збут за грошові кошти незаконно виготовленої, забороненої в обігу речовини - «метамфетамін»; отримання грошових коштів від збуту психотропної речовини з подальшим їх зняттям та розподілом між учасниками організованої групи.

Розраховуючи на довго тривалість і систематичність передбачених планом злочинних дій та розуміючи неможливість самостійної реалізації злочинного задуму, ОСОБА_3 , роз`яснив учасникам організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , його суть та узгодив з ними ступені співучасті і роль кожного у цій діяльності для досягнення запланованого результату.

Дії членів організованої групи були направлені на вчинення особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, організації мережі збуту «метамфетаміну» з метою подальшого отримання грошових коштів від такої протиправної діяльності. Кожен із учасників групи усвідомлював, що невиконання будь-ким із них своїх злочинних обов`язків позбавляло б можливості реалізувати заплановані протиправні наміри.

Так, 06.08.2025 о 17 год. 55 хв. ОСОБА_9 , діючи у складі організованої групи, знаходячись у дворі біля будинку № 6 по вул. Закарпатській в м. Мукачево, на виконання відведеної йому злочинної ролі безпосереднього виконавця злочину, за вказівкою ОСОБА_4 , ігноруючи вимоги Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», умисно, з корисливих мотивів незаконно збув за 4000 гривень особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який перебував під контролем працівників правоохоронного органу, психотропну речовину «метамфетамін» вагою 1,4231 грам, яку попередньо отримав при невстановлених обставинах від ОСОБА_4 ..

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10115-НЗПРАП від 20.08.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,4231 грам..

Окрім цього, 13.08.2025 ОСОБА_4 діючи в складі організованої групи та дотримуючись заздалегідь обумовленого плану, умисно, незаконно, з метою подальшого збуту перевозив та зберігав в своєму транспортному засобі VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_1 , який об 11 год. 05 хв. був припаркований біля будинку № 107 по вул. Університетській в м. Мукачево, психотропну речовину - «метамфетамін» вагою 40 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром.

У ході проведення НС(Р)Д - негласне отримання зразків, для порівняльного дослідження, 13.08.2025 об 11 год. 05 хв. відібрано 0,0158 грам психотропної речовини «метамфетамин».

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10433-НЗПРАП від 04.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,0158 грам.

Крім цього, 18.08.2025 о 17 год. 08 хв. ОСОБА_8 , реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, розуміючи противоправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, знаходячись біля будинку № 6 по вул. Петра Дорошенка в м. Мукачеві, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув громадянину ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , психотропну речовину «метамфетамін» вагою 1,9712 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром, після чого ОСОБА_25 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11960-НЗПРАП від 29.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,9712 грам.

Також, 04.10.2025 о 14 год. 02 хв. ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, втілюючи єдиний злочинний план організованої групи, перебуваючи на сходинах між четвертим та п`ятим поверхами в будинку АДРЕСА_16 , збув за грошові кошти в сумі 7 000 грн особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, психотропну речовину «метамфетамін» вагою 7,5075 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/12305-НЗПРАП від 28.10.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 7,5075 грам.

Окрім того в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год. 17 хв. 25.10.2025, ОСОБА_8 , реалізуючи спільні злочинні наміри організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - «метамфетамін» загальною вагою 30,7666 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром.

В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах вказану психотропну речовину ОСОБА_8 переніс за місцем свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_17 де заховавши в шафі спальної кімнати умисно, повторно, незаконно з метою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 годині 17 хвилин під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/13352-НЗПРАП від 17.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 30,7666 грам.

Крім того, 21.08.2025 о 13 год. 51 хв. ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, дотримуючись заздалегідь обумовленого плану та керуючись встановленими в злочинній групі правилами поведінки, перебуваючи в м. Мукачево, біля трикотажної фабрики «Мрія», що по вул. Т. Масарика, 13, отримав від особи зі зміненими анкетними даними ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, грошові кошти в сумі 1000 грн., як оплату за психотропну речовину - «метамфетамин».

Після цього ОСОБА_10 , сів в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 та керуючи ним прослідував до будинку № 37 по вул. Свято-Михайлівській в м. Мукачево, де зустрівся з ОСОБА_7 та разом з ним спустились в підвальне приміщення вказаного будинку.

В подальшому, ОСОБА_10 , продовжуючи свої злочинні дії спільно із ОСОБА_7 , вийшовши з підвального приміщення сіли в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 , та під керуванням ОСОБА_10 , прослідували на територію АЗС «SEiELL», яка розташована за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 3, де ОСОБА_28 , вийшовши з вказаного транспортного засобу, умисно, з корисливих мотивів у складі організованої групи, незаконно збув 0,1035 грам психотропної речовини - «метамфетамін» ОСОБА_27 за попередньо отримані грошові кошти в сумі 1000 грн.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10692-НЗПРАП від 04.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,1035 грам.

Окрім того в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год. 15 хв. 25.10.2025, ніде непрацюючий мешканець міста Мукачево, Закарпатської області ОСОБА_7 , реалізуючи спільний злочинний план організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - «метамфетамін» у великих розмірах, зокрема п`ять згортків загальною вагою 3,4222 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, вказану психотропну речовину ОСОБА_7 переніс за місцем свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_18 , де заховавши в одній з кімнат будинку умисно, незаконно, з метою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 год. 15 хв. під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/13351-НЗПРАГ1) від 18.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 3,4222 грам.

Крім цього, 26.08.2025 о 15 год. 15 хв. ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, знаходячись за адресою: АДРЕСА_19 , всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», перебуваючи в транспортному засобі марки SEAT ALTEA, номерний знак НОМЕР_3 , запросив до нього особу зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, де останній передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 13 000 гривень в якості попередньої оплати вартості психотропної речовини - «метамфетамін», домовившись при цьому зустрітись в цьому самому місці в вечірній час.

Надалі, о 21 год. 07 хв. 26.08.2025, ОСОБА_6 , діючи у складі організованої групи, попередньо отримавши при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах психотропну речовину від інших учасників злочинної групи, знаходячись на стоянці по вул. Ужгородська, 26 в місті Мукачево, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, психотропну речовину метамфетамін вагою 5,1675 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11539-НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 5,1675 грам.

Крім цього, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 21 год. 10 хв. 02.09.2025 ОСОБА_5 , діючи в складі організованої групи, виконуючи функції співорганізатора та безпосереднього виконавця, дотримуючись методів конспірації та маскуючи свою протиправну діяльність, з метою незаконного збуту, шляхом розподілу та передачі в подальшому для реалізації учасниками організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з відома організатора Повідайчика 1.1, придбав психотропну речовину - «метамфетамін» вагою 465 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром, яку переніс та в подальшому умисно, незаконно зберігав в недобудованому будинку по АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2122781600:01:001:0040.

У ході проведення НС(Р)Д - негласне отримання зразків, для порівняльного дослідження, 02.09.2025 о 21 год. 10 хв. відібрано 2,8611 грам.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11541 НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 2,8611 грам.

Також, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06 години 25.10.2025, діючи в складі організованої групи, на виконання відведеної йому ролі співорганізатора та безпосереднього виконавця, з метою незаконного збуту, шляхом розподілу та передачі в подальшому для реалізації учасниками організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з відома організатора Повідайчика 1.1, та співорганізатора ОСОБА_4 , незаконно придбав психотропну речовину метамфетамін загальною вагою 21,4535 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром, та наркотичний засіб рослинного походження -«канабіс» вагою 141,1367 грам, які в подальшому умисно, незаконно переніс та зберігав на території земельних ділянок з кадастровими номерами: 2122781600:01:001:0041 та 2122781600:01:001:0040, розташованих на території с. Верхній Коропець, Мукачівського району, Закарпатської області до моменту виявлення і вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку, що мало місце 25.10.2025 о 06 годині 30 хвилин.

Відповідно до висновків експерта № СЕ-19/107-25/13381-НЗПРАП від 19.11.2025 та № СЕ-19/107-25/13353-НЗПРАП від 14.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 21,4535 грам. Крім цього, вилучена речовина рослинного походження є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «канабісом», загальна маса «канабісу» (у перерахунку на канабіс основу) становить 141,1367 грам.

В той же час, ОСОБА_4 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 21 год. 50 хв. 02.09.2025, діючи в складі організованої групи, на виконання відведеної йому ролі співорганізатора та безпосереднього виконавця, з метою незаконного збуту, шляхом розподілу та передачі в подальшому для реалізації учасниками організованої групи ОСОБА_30 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з відома організатора Повідайчика 1.1, придбав психотропну речовину - «метамфетамін» загальною вагою 136 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром, яку в подальшому умисно, незаконно перевозив та зберігав у своєму транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_4 , та який був припаркований біля будинку І. Зріні, 174.

У ході проведення НС(Р)Д - негласне отримання зразків, для порівняльного дослідження, 02.09.2025 о 21 год 50 хв було відібрано 1,9038 грам.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11541 НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,9038 грам.

Крім цього, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_31 , у невстановлені органом досудового розслідування точні день та час, але не пізніше 22.08.2025, вирішили організувати схему щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу до якої залучили ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та інших не встановлених на даний час осіб.

Зокрема, 22.08.2025 точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_4 діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час особами, організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , через державний кордон України поза пунктами пропуску поблизу лінії державного кордону України з селища Тересва, Хустського району до Румунії.

Так, 22.08.2025 о 16 год. 47 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , отримав від ОСОБА_33 , 1998 р.н., грошові кошти в сумі 5500 доларів США за успішне переправлення через державний кордон України її чоловіка ОСОБА_34 , при цьому розповівши тонкощі переправлення через кордон пов`язані з погодними умовами.

Окрім цього ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, втілюючи у життя єдиний злочинний план щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу, о 17 год. 49 хв. 03.09.2025 на вищевказаному транспортному засобі під`їхав до ТЦ «SILVERLAND», що за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 19, де зустрівся з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яким надав вказівки щодо переправлення 9 (дев`ять) осіб чоловічої статі призивного віку через державний кордон України та разом з ними обумовив план успішного переправлення вказаних осіб з території Хустського району до Румунії, після чого за допомогою мобільного телефону керував всіма етапами успішно реалізованого плану.

В подальшому, 04.09.2025 о 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_35 , перебуваючи в транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , обговорили тонкощі переправлення осіб через державний кордон України.

Продовжуючи свої злочинні дії 04.09.2025 о 18 год. 40 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за кермом транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , домовився по мобільному телефоні з ОСОБА_36 про зустріч з метою отримання грошових коштів за успішне переправлення осіб через кордон.

О 19 год. 38 хв. того ж дня, ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі, який був припаркований біля будинку № 13-В, ж) вул. Бабяка, в м. Ужгород, зустрівся з ОСОБА_11 , який присівши на пасажирське крісло зазначеного транспортного засобу передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США за успішне переправлення (дев`ятьох) осіб через державний кордон України.

Крім цього, у жовтні 2025 року, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 24.10.2025, ніде не працюючий мешканець Мукачівського району ОСОБА_4 , не маючи легальних доходів, з метою легалізації коштів, здобутих ним внаслідок протиправної діяльності в складі організованої ОСОБА_31 , ОСОБА_5 та ним особисто групи, діяльність якої полягала в незаконному обігу психотропних речовин мешканцям Закарпатської області, а також організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що ні він, ні його співмешканка ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , офіційно ніде не працюють, отже законних доходів не мають, здійснив фінансову операцію з коштами отриманими ним внаслідок своєї злочинної діяльності у складі організованої групи, шляхом придбання у громадянина ОСОБА_39 за такі кошти автомобіля марки BMW 5301 VIN: НОМЕР_6 .

Так, 24 жовтня 2025 року о 14 год 53 хв ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що отримані ним готівкові кошти в сумі 22500 доларів США внаслідок злочинної діяльності, пов`язаної із незаконним обігом психотропних речовин та організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, знаходячись поблизу ринку «ГІД», розташованого в м. Мукачево по вул. Т. Масарика, в ході зустрічі з громадянином ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , передав останньому грошові кошти в сумі 22 500 доларів США (еквівалентом згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.10.2025 становить 942 682,5 гривень), в якості попередньої повної оплати вартості автомобіля марки BMW 5301 VIN: НОМЕР_6 .

Надалі, цього ж дня, між ОСОБА_41 та співмешканкою ОСОБА_42 - громадянкою ОСОБА_43 , укладено договір купівлі-продажу № 24/10/90-24 від 24.10.2025, відповідно до умов якого громадянка ОСОБА_43 придбала у власність автомобіль марки BMW 5301 VIN: НОМЕР_6 .

Таким чином, ОСОБА_4 за грошові кошти в сумі 22500 доларів США, які ним були одержані внаслідок злочинної діяльності, пов`язаної з незаконним обігом психотропних речовин та організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України придбав у спільну сумісну власність наведений вище автомобіль, чим самим вчинив дії з набуття, володіння, використання, розпорядження майном (грошовими коштами), щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном.

Окрім цього ОСОБА_4 , не маючи легальних доходів, з метою легалізації коштів, здобутих ним внаслідок протиправної діяльності в складі організованої групи, діяльність якої полягала в незаконному обігу психотропних речовин мешканцям Закарпатської області, а також організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що ні він, ні його співмешканка ОСОБА_43 офіційне ніде не працюють, отже законних доходів не мають, здійснив фінансову операцію з коштами отриманими ним внаслідок своєї злочинної діяльності у складі організованої групи, шляхом облаштування салону краси « ІНФОРМАЦІЯ_20 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_20 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_43 на загальну суму 81 399,04 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 за грошові кошти в сумі 81 399,04 грн., які ним були одержані внаслідок злочинної діяльності, пов`язаної з незаконним обігом психотропних речовин та організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, облаштував меблями вище вказаний салон краси, чим самим вчинив дії набуття, володіння, використання, розпорядження майном (грошовими коштами), щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном.

У ході досудового розслідування, 27.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_4 застосовано^запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який неодноразово продовжувався, востаннє 22.01.2026 строком до 20.03.2026.

Обвинувачення ОСОБА_4 обґрунтовуються зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: матеріалами НС(Р)Д (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць, візуальне спостереження за місцем, візуальне спостереження за особою та ін. ), висновками експертиз, допитами свідків, протоколами обшуку, протоколами затримання особи, оглядами мобільних телефонів.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу ОСОБА_4 на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Необхідність в продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 1 ст. 209, ч. З ст. 307, ч. З ст. 332 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь-яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання "під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту,

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_22 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, та подав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, своє клопотання мотивує тим, що 27.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який неодноразово продовжувався, востаннє 22.01.2026 строком до 20.03.2026 року.

В наслідок того, що строк тримання під вартою закінчується, вважаємо, що на даний час, відпала потреба у застосуванні саме такого виду запобіжного заходу, а тому він повинен бути змінений іншим більш м`яким запобіжним заходом, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

ОСОБА_4 утримується в УВП №9, з 27 жовтня 2025 року у зв`язку з чим під час провадження досудового розслідування на протязі п`яти місяців обмежений прав та свобод, що є порушенням принципу поваги до свободи особистості.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

В даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 , має зареєстроване та фактичне місце проживання в АДРЕСА_2 , має батьків, є раніше не судимим.

Сторона захисту вважає, що наразі існують всі підстави для зміни запобіжного заходу та вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Захист, не погоджуємося з тими ризиками, які прокурор зазначив в клопотанні, а саме передбаченими п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, всупереч вимогам ст. 184, 199 КПК України, вважаємо, що прокурор наявність зазначених ризиків, їх не зменшення та продовження існування не обґрунтовує і доказів їх наявності суду не надав.

Зокрема, щодо ризику переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) просимо суд взяти до уваги те, що наразі прокурором зазначений ризик обґрунтовується лише тяжкістю та суворістю покарання, що загалом суперечить практиці ЄСПЛ з цього питання.

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний образ, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Таких відомостей клопотання прокурора не містить.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор не посилається на наявність будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які може знищити, спотворити або сховати ОСОБА_4 , а також відсутність необхідності проведення будь-яких дій з ними.

Щодо ризику впливу незаконного на свідків (п. З ч. 1 ст. 177 КПК України), який прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, оскільки знає їх анкетні дані та місце мешкання. Однак, прокурор будь-яких обґрунтувань такого ризику не наводить, виходячи з матеріалів кримінального провадження основні свідки це залегендовані особи, анкетні дані та місце мешкання, яких ОСОБА_4 невідомі, прокурор в клопотанні не посилається на необхідність допиту будь-яких свідків, заяв від них про незаконний вплив з боку ОСОБА_4 на них або про здійснення такого впливу суду не надано.

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»),

В свою чергу з боку ОСОБА_4 жодних дій направлених на незаконний вплив на будь-яку особу не здійснювалось, зокрема, не доведено можливість його впливу на будь-якого з інших обвинувачених.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), то на стадії судового розгляду кримінального провадження, коли докази вже зібрані та інші процесуальні дії проведені, цей ризик необхідно конкретизовувати та доводити окремо.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності (п. 5.ч. 1 ст. 177 КПК України).

Прокурор обґрунтовує його наявність тим, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність у зв`язку з відсутністю стійких соціальних зв`язків та постійного джерела доходів.

Хочемо зазначити, що ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, раніше не судимий.

Крім того, прокурор повинен довести той факт, що особа, стосовно якої він заявляє клопотання про продовження запобіжного заходу, має реальну можливість отримати доступ до речей, які вона хоче спотворити чи знищити, у володіння та користування, або ж на момент подання клопотання володіє чи користується ними, або/та вже спотворила чи знищила. У випадку, коли такі речі/документи перебувають у розпорядженні/володінні сторони обвинувачення, вона не може посилатися на можливість їх знищення обвинуваченим, оскільки саме прокурор несе персональну відповідальність за збереження таких документів чи речей.

Разом з тим, враховуючи, що кримінальне провадження передано до суду, оскільки сторона обвинувачення дійшла такого висновку, то за таких обставин, вважаємо, що в клопотанні прокурора не наведено жодних підстав вважати наявним такий ризик як можливість обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь- яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує йому уразі визнання його винуватим у вчиненні таких правопорушень; працездатний вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків в місці його постійного проживання; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи; нестабільний його майновий стан, недоведеність наявності постійних доходів, зокрема від проходження служби, але останній шукає легальну зайнятість, що підтверджується відповідним зверненням керівництва установи попереднього ув`язнення про його залучення до певних робіт, обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів; не доведення належними доказами не дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність відомостей про обвинувачення у вчиненні інших кримінальних правопорушень та направлення обвинувального акту щодо цього до суду; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Хочемо зазначити, що застосування до обвинуваченого безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, без врахування конкретних обставин цієї справи, буде становити невиправдане та непропорційне втручання в право цієї особи на свободу та особисту недоторканість, яке в контексті цієї справи не є необхідним в демократичному суспільстві, а тому подальше утримання ОСОБА_4 під вартою призведе до порушення ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коли інтереси правосуддя не потребують подальшого безальтернативного тримання під вартою обвинуваченого.

За таких обставин, просить суд врахувати, що ризики, які були встановлені судом при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальших його продовжень, на даний час зменшилися, та враховуючи не доведення стороною обвинувачення доцільності на даній стадії кримінального провадження продовження тримання обвинуваченого під вартою, захист вважає за можливе змінити останньому запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий - цілодобовий домашній арешт. Додав до заяви копію витягу з реєстру Кольчинської територіальної громади про місце реєстрації ОСОБА_4 ..

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_22 підтримав, та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, оскільки він не має наміру ухилятися від суду чи будь-яким іншим способом перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те що ризики, які були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2025 року, відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який 22.01.2026 року було продовжено до 20 березня 2026 року, включно.

На даний час, судове провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.209, ч.2 та ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, яке перебуває на стадії судового розгляду не завершене, а строк тримання під вартою спливає - 20.03.2026 року.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 (дванадцяти) років з конфіскацією майна.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Як встановлено у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_44 , раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, навчається на денній формі навчання у Львівському національному університеті ветеринарної медицини й біотехнологій імені С. З. Гжицького,за місцем навчання характеризується позитивно.

Матеріали клопотання прокурора не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Прокурором належно не мотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення процесуальних дій, а посилання прокурора у клопотанні на те, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чим перешкоджатиме повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, мають характер припущення та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Мотиви прокурора щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов`язаних із продовженням строку дії запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_4 ..

Вимоги ч.1 ст.183 КПК України передбачають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КК України.

Суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

З урахуванням викладеного суддя вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, не виправдовують подальше тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вплинути на свідків, чи ухилитись від суду.

Стороною обвинувачення не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин, суддя, що з урахуванням ризику переховування від суду, у тому числі й впливу на свідків, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілою, свідками та носити електронний засіб контролю.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суддя вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю строком на два місяці, а також покладенням на обвинуваченого, обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч. 5 ст.194 КПК України.

3) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 27.10.2025 року, та просив його задоволити.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що «не пізніше квітня 2025 року, ніде непрацюючий мешканець АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись,, а також будучи обізнаним про місця та осіб, які займаються виготовленням психотропної речовини метамфетамін, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, спільно із своїми знайомими ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , стали на злочинний шлях нетрудового збагачення за рахунок вчинення протиправних дій, спрямованих на незаконний збут психотропних речовин та організували і очолили організовувану групу, до складу якої залучили ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Переслідуючи кінцеву мету такої протиправної діяльності - отримання незаконного доходу, а як спосіб її досягнення - перевезення, зберігання, пересилання та збут психотропних речовин з наступним оберненням отриманих грошових коштів на свою та співучасників користь, ОСОБА_35 , діючи як організатор очолюваного ним злочинного об`єднання, для реалізації своїх намірів розробив злочинний план, який передбачав наступні неправомірні дії: пошук потенційних покупців для збуту психотропної речовини, ведення перемовин із ними з цих питань; розподіл між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_45 , психотропної речовини, відповідно до обсягу можливого збуту; упакування психотропної речовини у спосіб, який би забезпечував неможливість вільного виявлення психотропної речовини сторонніми особами; перевезення та збут за грошові кошти незаконно виготовленої, забороненої в обігу речовини - «метамфетамін»; отримання грошових коштів від збуту психотропної речовини з подальшим їх зняттям та розподілом між учасниками організованої групи.

Розраховуючи на довготривалість і систематичність передбачених планом злочинних дій та розуміючи неможливість самостійної реалізації злочинного задуму, ОСОБА_35 роз`яснив учасникам організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_46 його суть та узгодив з ними ступені співучасті і роль кожного у цій діяльності для досягнення запланованого результату.

Дії членів організованої групи були направлені на вчинення особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, організації мережі збуту «метамфетаміну» з метою подальшого отримання грошових коштів від такої протиправної діяльності. Кожен із учасників групи усвідомлював, що невиконання будь-ким із них своїх злочинних обов`язків позбавляло б можливості реалізувати заплановані протиправні наміри.

Так, 06.08.2025 о 17 год 55 хв ОСОБА_9 , діючи у складі організованої групи, знаходячись у дворі біля будинку № 6 по вул. Закарпатській в м. Мукачево, на виконання відведеної йому злочинної ролі безпосереднього виконавця злочину, за вказівкою ОСОБА_4 , ігноруючи вимоги Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», умисно, з корисливих мотивів незаконно збув за 4000 гривень особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який перебував під контролем працівників правоохоронного органу, психотропну речовину «метамфетамін» вагою 1,4231 грам, яку попередньо отримав при невстановлених обставинах від ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10115-НЗПРАП від 20.08.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,4231 грам.

Окрім цього, 13.08.2025 ОСОБА_4 діючи в складі організованої групи та дотримуючись заздалегідь обумовленого плану, умисно, незаконно, з метою подальшого збуту перевозив та зберігав в своєму транспортному засобі VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_4 , який об 11 год. 05 хв. був припаркований біля будинку № 107 по вул. Університетській в м. Мукачево, психотропну речовину - «метамфетамін» вагою 40 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром.

У ході проведення НС(Р)Д - негласне отримання зразків, для порівняльного дослідження, 13.08.2025 об 11 год. 05 хв. відібрано 0,0158 грам психотропної речовини « м етам ф етам и н ».

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10433-НЗПРАГ1 від 04.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,0158 грам.

Крім цього, 18.08.2025 о 17 год 08 хв ОСОБА_8 , реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, знаходячись біля будинку № 6 по вул. Петра Дорошенка в м. Мукачеві, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув громадянину ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , психотропну речовину «метамфетамін» вагою 1,9712 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром, після чого ОСОБА_25 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11960-НЗПРАП від 29.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,9712 грам.

Також, 04.10.2025 о 14 год 02 хв ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, втілюючи єдиний злочинний план організованої групи, перебуваючи на сходинах між четвертим та п`ятим поверхами в будинку АДРЕСА_16 , збув за грошові кошти в сумі 7 000 грн особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, психотропну речовину «метамфетамін» вагою 7,5075 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/12305-НЗПРАП від 28.10.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 7,5075 грам.

Окрім того в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год 17 хв 25.10.2025, ОСОБА_8 , реалізуючи спільні злочинні наміри організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - «метамфетамін» загальною вагою 30,7666 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром.

В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах вказану психотропну речовину ОСОБА_8 переніс за місцем свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_17 де заховавши в шафі спальної кімнати умисно, повторно, незаконно з метою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 годині 17 хвилин під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/13352-НЗПРАП від 17.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 30,7666 грам.

Крім того, 21.08.2025 о 13 год 51 хв ОСОБА_28 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, дотримуючись заздалегідь обумовленого плану та керуючись встановленими в злочинній групі правилами поведінки, перебуваючи в м. Мукачево, біля трикотажної фабрики «Мрія», що по вул. Т. Масарика, 13, отримав від особи зі зміненими анкетними даними ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, грошові кошти в сумі 1000 грн, як оплату за психотропну речовину-«метамфетамин».

Після цього ОСОБА_47 , сів в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 та керуючи ним прослідував до будинку №,37 по вул. Свято-Михайлівській в м. Мукачево, де зустрівся з ОСОБА_7 та разом з ним спустились в підвальне приміщення вказаного будинку.

В подальшому, ОСОБА_28 , продовжуючи свої злочинні дії спільно із ОСОБА_7 , вийшовши з підвального приміщення сіли в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 , та під керуванням ОСОБА_48 гірослідували на територію АЗС «SHELL», яка розташована за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 3, де ОСОБА_28 , вийшовши з вказаного транспортного засобу, умисно, з корисливих мотивів у складі організованої групи, незаконно збув 0,1035 грам психотропної речовини-«метамфетамін» ОСОБА_27 за попередньо отримані грошові кошти в сумі 1000 гри.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10692-НЗПРАП від 04.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,1035 грам.

Окрім того в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год 15 хв 25.10.2025, ніде непрацюючий мешканець міста Мукачево, Закарпатської області ОСОБА_7 , реалізуючи спільний злочинний план організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - «метамфетамін» у великих розмірах, зокрема п`ять згортків загальною вагою 3,4222 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, вказану психотропну речовину ОСОБА_7 переніс за місцем свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_18 , де заховавши в одній з кімнат будинку умисно, незаконно, з метою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 год 15 хв під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/13351-НЗПРАП) від 18.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 3,4222 грам.

Крім цього, 26.08.2025 о 15 год 15 хв ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, знаходячись за адресою: м. Мукачево, вул. Ужгородська, 26, всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», перебуваючи в транспортному засобі марки SEAT ALTEA, номерний знак НОМЕР_3 , запросив до нього особу зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, де останній передав ОСОБА_49 грошові кошти в сумі 13 000 гривень в якості попередньої оплати вартості психотропної речовини - «метамфетамін», домовившись при цьому зустрітись в цьому самому місці в вечірній час.

Надалі, о 21 год 07 хв 26.08.2025, ОСОБА_6 , діючи у складі організованої групи, попередньо отримавши при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах психотропну речовину від інших учасників злочинної групи, знаходячись на стоянці по вул. Ужгородська, 26 в місті Мукачево, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , який„ діяв під контролем працівників правоохоронних органів, психотропну речовину метамфетамін вагою 5,1675 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11539-НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 5,1675 грам.

Крім цього, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 21 год. 10 хв. 02.09.2025 ОСОБА_5 , діючи в складі організованої групи, виконуючи функції співорганізатора та безпосереднього виконавця, дотримуючись методів конспірації та маскуючи свою протиправну діяльність, з метою незаконного збуту, шляхом розподілу та передачі в подальшому для реалізації учасниками організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з відома організатора Повідайчика 1.1, придбав психотропну речовину - «метамфетамін» вагою 465 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром, яку переніс та в подальшому умисно, незаконно зберігав в недобудованому будинку по АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2122781600:01:001:0040.

У ході проведення НС(Р)Д негласне отримання зразків, для порівняльного дослідження, 02.09.2025 о 21 год 10 хв відібрано 2,8611 грам.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11541 НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 2,8611 грам.

Також, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06 години 25.10.2025, діючи в складі організованої групи, на виконання відведеної йому ролі співорганізатора та безпосереднього виконавця, з метою незаконного збуту, шляхом розподілу та передачі в подальшому для реалізації учасниками організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з відома організатора Повідайчика 1.1, та співорганізатора ОСОБА_4 , незаконно придбав психотропну речовину метамфетамін загальною вагою 21,4535 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром, та наркотичний засіб рослинного походження-«канабіс» вагою 141,1367 грам, які в подальшому умисно, незаконно переніс та зберігав на території земельних ділянок з кадастровими номерами: 2122781600:01:001:0041 та 2122781600:01:001:0040, розташованих на території с. Верхній Коропець, Мукачівського району, Закарпатської області до моменту виявлення і вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку, що мало місце 25.10.2025 о 06 годині 30 хвилин.

Відповідно до висновків експерта № № СЕ-19/107-25/13381-НЗПРАП від 19.11.2025 та № СЕ-19/107-25/13353-НЗПРАП від 14.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено-«метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 21,4535 грам. Крім цього, вилучена речовина рослинного походження є наркотичним засобом, обіг якого обмежено -«канабісом», загальна маса «канабісу» (у перерахунку на канабіс основу) становить 141,1367 грам

В той же час, ОСОБА_4 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 21 год 50 хв 02.09.2025, діючи в складі організованої групи, на виконання відведеної йому ролі співорганізатора та безпосереднього виконавця, з метою незаконного збуту, шляхом розподілу та передачі в подальшому для реалізації учасниками організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_29 , умисно, повторно, з корисливих мотивів) з відома організатора ОСОБА_37 придбав психотропну речовину - «метамфетамін» загальною вагою 136 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром, яку в подальшому умисно, незаконно перевозив та зберігав у своєму транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_4 , та який був припаркований біля будинку І. Зріні, 174.

У ході проведення НС(Р)Д - негласне отримання зразків, для порівняльного дослідження, 02.09.2025 о 21 год 50 хв було відібрано 1,9038 грам.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11541 НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,9038 грам.

У ході досудового розслідування, 27.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який неодноразово продовжувався, востаннє 21.01.2026 строком до 20.03.2026.

Обвинувачення ОСОБА_5 обгрунтовуються зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: матеріалами НС(Р)Д (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць, візуальне спостереження за місцем, візуальне спостереження за особою та ін. ), висновками експертиз, допитами свідків, протоколами обшуку, протоколами затримання особи, оглядами мобільних телефонів.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу ОСОБА_5 на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Необхідність в продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується за ч. З ст. 307 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь- яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обгрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (К.-Р. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Згідно із позиції ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту,

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою без визначення розміру застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_17 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, та подав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час, а вразі задоволення клопотання визначити обвинуваченому заставу, як альтернативу тримання під вартою в мінімальному розмірі, своє клопотання мотивує тим, що «зазначені у клопотанні прокурором ризики є гіпотетичними та нереальними. В клопотанні не зазначено, яким способом ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та чим відрізняються законні методи впливу від незаконних. Наприклад, обвинувачений не має коштів, майна немає, тому не здатний підкупити будь-кого, навіть якби хотів, а такого бажання він не має. Наскільки вагомими та істотними і ключовими є показання свідків у цій справі і які істотні обставини провадження вони можуть підтвердити чи спростувати прокурор не зазначив. Прокурор не зазначав, що бажає викликати та допитати свідка в суді, імені якого не називає. Тому вплив на свідків яким би він не був немає значення для цієї справи. Незаконний вплив на свідків заборонено законом та тягне відповідальність.

Тяжкість покарання, невідворотність покарання є припущенням, оскільки прокурор не є судом і докази ще не досліджені. Ризик переховування обвинуваченим ОСОБА_5 від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Обвинувачений ОСОБА_5 має позитивну характеристику, зареєстроване постійне місце проживання, іншого житла немає, має сім`ю, тобто соціальні зв`язки, братів та сестер, докази подані в додатку. Обвинувачений ОСОБА_5 не бажає уникати відповідальності. Тому мотиву переховуватися також немає.

Щодо розміру застави як альтернативи

У відповідності з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор не обґрунтував, чому обвинуваченому ОСОБА_5 не слід визначати заставу як альтернативу тримання під вартою.

Клопотання прокурора не відповідає ч.3 ст.184 КПК, згідно якої до клопотання додаються: 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК. з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Враховуючи вищенаведене просить задоволити його клопотання.»

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_17 підтримав, та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, оскільки він не має наміру ухилятися від суду чи будь-яким іншим способом перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на те що ризики, які були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2025 року, відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який 21.01.2026 року було продовжено до 20 березня 2026 року, включно.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12-ти років з конфіскацією майна.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 фактично проживає за адресою проживання іншого обвинуваченого ОСОБА_3 , що дає достатні підстави вважати про наявність ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Таким чином, прокурором у клопотанні та судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які слугували підставою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , суд врахував наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема існування ризики переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Ризиком у контексті кримінального провадження - є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, дійшов обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій обвинуваченим, оскільки попередньою ухвалою про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, судом була встановлена наявність існування ризику можливого переховування від суду ОСОБА_5 ..

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

При вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою за станом здоров`я, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України. Захисником обвинуваченого подано суду характеристику на ОСОБА_5 , видану ДУ «Закарпатська ЦУВП (№9), згідно якої останній правил поведінки та розпорядку дня дотримується.

4) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.1 ст.209, ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2026 року, та просив його задоволити.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.1 ст.209, ч.3 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що « ОСОБА_6 , будучі активним учасником організованої ОСОБА_31 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 групи, 26.08.2025 о 15 год 15 хв, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, знаходячись за адресою: АДРЕСА_19 , всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», перебуваючи в транспортному засобі марки SEAT ALTEA, номерний знак НОМЕР_3 , запросив до нього особу зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, де останній передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 13 000 гривень в якості попередньої оплати вартості психотропної речовини - «метамфетамін», домовившись при цьому зустрітись в цьому самому місці в вечірній час.

Надалі, о 21 год 07 хв 26.08.2025, ОСОБА_6 , діючи у складі організованої групи, попередньо отримавши при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах психотропну речовину від інших учасників злочинної групи, знаходячись на стоянці по АДРЕСА_19 , умисно, з корисливдх мотивів, незаконно збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, психотропну речовину метамфетамін вагою 5,1675 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин,' що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11539-НЗПРАП від 19.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 5,1675 грам.

Крім цього встановлено, що у серпні 2025 року при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 28.08.2025, ніде не працюючий мешканець міста Мукачева ОСОБА_6 , не маючи легальних доходів, з метою легалізації коштів, здобутих ним внаслідок протиправної діяльності в складі організованої групи, діяльність якої полягала в незаконному обігу психотропних речовин мешканцям Закарпатської області, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що ні він, ні його дружина ОСОБА_50 офіційне ніде не працюють, отже законних доходів не мають, здійснив фінансову операцію з коштами отриманими ним внаслідок своєї злочинної діяльності у складі організованої групи, шляхом придбання у громадянина ОСОБА_51 за такі кошти автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF GTI» VIN: НОМЕР_7 .

Зокрема, 28.08.2025 приблизно о 13 год 00 хв, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що отримані ним готівкові кошти в сумі 10000 доларів США внаслідок злочинної діяльності пов`язаної із незаконним обігом психотропних речовин, знаходячись поблизу Територіального сервісного центру МВС України №2141, розташованого в м. Ужгороді по вул. Кошового, в ході зустрічі з громадянином ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , передав останньому грошові кошти в сумі 10 000 доларів США (еквівалентом згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.08.2025 - 423 222 гривень), в якості попередньої повної оплати вартості автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF GTI» VIN: НОМЕР_7 .

Надалі, цього ж для, 28.08.2025 між ОСОБА_53 та дружиною ОСОБА_6 - ОСОБА_50 було укладено договір купівлі-продажу № 2141/2025/5574352, відповідно до умов якого громадянка ОСОБА_50 придбала у власність автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF GTI» VIN: НОМЕР_7 .

Таким чином, ОСОБА_6 за грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які ним були одержані внаслідок злочинної діяльності, пов`язаної з незаконним обігом психотропних речовин, придбав у спільну сумісну власність наведений вище автомобіль, чим самим вчинив дії з набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

У ході досудового розслідування, 25Л0.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який неодноразово продовжувався, востаннє 20.01.2026 строком до 20.03.2026.

Обвинувачення ОСОБА_6 обґрунтовуються зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: матеріалами НС(Р)Д (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць, візуальне спостереження за місцем, візуальне спостереження за особою та ін. ), висновками експертиз, допитами свідків, протоколами обшуку, протоколами затримання особи, оглядами мобільних телефонів.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу ОСОБА_6 на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Необхідність в продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 1 ст. 209, ч. З ст. 307 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь-яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (К.-Б. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Згідно із позиції ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту,

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою без визначення розміру застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. ».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_16 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, та подав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час, своє клопотання мотивує тим, що вважаємо, що на даний час відпала потреба у застосуванні найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою, а до обвинуваченого достатньо було б застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з огляду на наступне.

Запобіжні заходи застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК.

Також, необхідно відмітити, що з боку ОСОБА_6 , не було і не буде жодних переховувань від органів розслідування або суду, не було і не буде жодних дій з боку ОСОБА_6 , спрямованих на знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Дії, спрямовані на вплив свідків, потерпілих, експертів чи спеціалістів з боку ОСОБА_6 теж відсутні.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення у матеріалах справи містяться переважно докази, які отримані з порушенням чинного КПК України, і тому повинні бути визнані недопустимими, а у своїй сукупності не доводять вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується тяжкість покарання з урахуванням практики ЄСПЛ не може впливати на тяжкість застосування запобіжного заходу;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого є інвалідом ІІІ групи;

4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців ОСОБА_6 , має постійне місце проживання, мешкає та має на утриманні жінку та двох своїх дітей;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого характеризується позитивно;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого здатен внести заставу;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого - відсутні;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення - відсутні;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини відсутні.

Відсутнім є також і посилання на матеріали, що підтверджують обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні.

Як бачимо у змісті клопотання відсутнє обґрунтування доведеності того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи всі вище викладені норми та докази, саме запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту буде достатнім заходом для забезпечення належної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

Керуючись обставинами, які пом?якшують положення обвинуваченого, а саме інформація щодо близьких членів його сім`ї. Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 14 листопада 2018 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 13 січня 2022 року встановлюється, що обвинувачений має на утриманні та вихованні двох дітей, які потребують опіку батька вдома.

Для зміни запобіжного заходу необхідно вказати нові обставинами, які раніше не розглядалися суддею. В нашому випадку такими обставинами виступає значне погіршення стану здоров`я обвинуваченого.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №703548 від 26.02.2024 р. ОСОБА_6 є інвалідом ІІІ групи. Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №203/25/383/В від 19.03.2025 р. ОСОБА_6 встановлено ІІІ групу інвалідності. Вказаний діагноз також підтверджено рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №203/25/383/І від 19.03.2025 р.

Враховуючи встановлену групу інвалідності, перебуваючи під вартою стан здоров`я ОСОБА_6 значно погіршився, що погано впливає на його самопочуття.

Обвинувачений повинен проходити медичні обстеження та перебувати під наглядом лікарів, знаходячись під вартою останній позбавлений такої можливості.

Дані докази підтверджують необхідність перебування обвинуваченого вдома, поруч з своїми рідними. Таким чином, перебуваючи разом з сім`єю, він зможе забезпечувати та підтримувати її. Враховуючи погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити виконання всіх передбачених обвинуваченому обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_16 підтримав, та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, оскільки він не має наміру ухилятися від суду чи будь-яким іншим способом перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на те що ризики, які були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2025 року, відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який 20.01.2026 року було продовжено до 20 березня 2026 року, включно.

На даний час, судове провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.209, ч.3 ст.307 КК України, яке перебуває на стадії судового розгляду не завершене, а строк тримання під вартою спливає - 20.03.2026 року.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 (дванадцяти) років з конфіскацією майна.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Як встановлено у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_54 , раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, є інвалідом третьої групи загального захворювання, одружений, має на утриманні та вихованні малолітню дитину.

Матеріали клопотання прокурора не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Прокурором належно не мотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення процесуальних дій, а посилання прокурора у клопотанні на те, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чим перешкоджатиме повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, мають характер припущення та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Мотиви прокурора щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов`язаних із продовженням строку дії запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_6 ..

Вимоги ч.1 ст.183 КПК України передбачають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КК України.

Суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

З урахуванням викладеного суддя вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, не виправдовують подальше тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вплинути на свідків, чи ухилитись від суду.

Стороною обвинувачення не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин, суддя, що з урахуванням ризику переховування від суду, у тому числі й впливу на свідків, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілою, свідками та носити електронний засіб контролю.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суддя вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю строком на два місяці, а також покладенням на обвинуваченого, обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч. 5 ст.194 КПК України.

5) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, та просив його задоволити.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що « ОСОБА_28 , будучі активним учасником організованої ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 групи, 21.08.2025 о 13 год 51 хв, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, дотримуючись заздалегідь обумовленого плану та керуючись встановленими в злочинній групі правилами поведінки, перебуваючи в м. Мукачево, біля трикотажної фабрики «Мрія», що по вул. Т. Масарика, 13, отримав від особи зі зміненими анкетними даними ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, грошові кошти в сумі 1000 грн, як оплату за психотропну речовину - «метамфетамин».

Після цього ОСОБА_47 , сів в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 та керуючи ним прослідував до будинку № 37 по вул. Свято-Михайлівській в м. Мукачево, де зустрівся з іншим активним учасником організованої ОСОБА_31 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 групи, ОСОБА_7 та разом з ним спустились в підвальне приміщення вказаного будинку.

В подальшому, ОСОБА_28 , продовжуючи свої злочинні дії спільно із ОСОБА_7 , вийшовши з підвального приміщення сіли в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 , та під керуванням ОСОБА_55 прослідували на територію АЗС «SHELL», яка розташована за адресою: м. Мукачево," вул. Т. Масарика, 3, де ОСОБА_28 , вийшовши з вказаного транспортного засобу, умисно, з корисливих мотивів у складі організованої групи, незаконно збув 0,1035 грам психотропної речовини-«метамфетамін» ОСОБА_27 за попередньо отримані грошові кошти в сумі 1000 грн.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10692-НЗПРАП від 04.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,1035 грам.

Окрім того в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год 15 хв 25.10.2025, ніде непрацюючий мешканець міста Мукачево, Закарпатської області ОСОБА_7 , реалізуючи спільний злочинний план організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - «метамфетамін» у великих розмірах, зокрема п`ять згортків загальною вагою 3,4222 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, вказану психотропну речовину ОСОБА_7 переніс за місцем свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_18 , де заховавши в одній з кімнат будинку умисно, незаконно, з метою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 год 15 хв під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/13351-НЗПРАП) від 18.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 3,4222 грам.

За таких обставин ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненні повторно, у великих розмірах, організованою групою.

У ході досудового розслідування, 25.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який неодноразово продовжувався, востаннє 22.01.2026 строком до 20.03.2026.

Обвинувачення ОСОБА_7 обгрунтовуються зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: матеріалами НС(Р)Д (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць, візуальне спостереження за місцем, візуальне спостереження за особою та ін. ), висновками експертиз, допитами свідків, протоколами обшуку, протоколами затримання особи, оглядами мобільних телефонів.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу ОСОБА_7 на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Необхідність в продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується за ч. З ст. 307 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь- яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (К.-Є. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Згідно із позиції ЄСПЛ у справі «Летєльє проти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту,

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою без визначення розміру застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_18 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та подала клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час, своє клопотання мотивує тим, що «сторона захисту звертає увагу на це з огляду на те, що з фабули підозри та клопотання вбачається, що ОСОБА_56 здійснював розфасовку речовини на окремі дози та збував цю речовину наркозалежним. Наявні на досудовому слідстві в додатках Протокол про результати негласних слідчих дій від 26.09.2025року підтверджує лише факт спілкування ОСОБА_57 та ОСОБА_56 , Протокол про результати негласних слідчих дій від 21.08.2025 містить розмову ОСОБА_10 та ОСОБА_27 . І не має жодного відношення до ОСОБА_58 , перебування в транспортному засобі ОСОБА_56 не свідчить жодним чином про фасування та збут наркотичних речовин ним . Інших докумендів жодних сторона обвинувачення не надає.

Разом з тим клопотання прокурора с формальним, з огляду на наступне Обвинувачений не може жодним чином впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження , оскільки свідки є особами , які перебували у співпраці з правоохоронними органами та їх місце проживання та перебування підзахисним не відоме. Крім того такий ризик може убезпечуватися покладанням відповідних обов`язків на підозрюваного шляхом заборони спілкування зі свідками, експертами та іншими учасниками кримінального провадження. Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»),

Ризик переховування на який посилається сторона обвинувачення, обґрунтований лише тяжкістю покарання , годі як Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, шо вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58). В свою чергу ОСОБА_59 має на утриманні неповнолітню дитину, хворіючи маму за якою до цього часу доглядав , якій потрібний постійний догляд.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином , а саме впливу на інших нічим не підтверджений та спростовується тим, що підозрюваний до цього часу не притягався до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.51 рішення ЄСПЛ№ 12369від 26 червня 1991 року по справі «Латальє проти Франції» «...Попереднє затримання не мас передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування обвинувального вироку.

Стороною обвинувачення не надано ствердної відповіді та аргументів тому, чому неможливе застосування більш м`який запобіжного,заходу, а покладений на сторону обвинувачення обов`язок доведення існування ризиків визначених сі. 177 КПК України не дотриманий. Положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з`явилися нові (стаття 199 КПК України). Доведення таких обставин покладається на слідчого, прокурора.

Вважаємо, що стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, та вбачаємо за можливе застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу з урахуванням даних про особу підозрюваного, відсутність у нього судимостей, наявність стійких соціальних зв`язків та наявність на утриманні дитини та хворіючої матері Вважають, що безальтернативне продовження тримання під вартою стане порушенням п 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен мас право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків, передбачених законом і відповідно до процедури, встановленої законом.».

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_18 підтримав, та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, оскільки він не має наміру ухилятися від суду чи будь-яким іншим способом перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , посилаючись на те що ризики, які були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2025 року, відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який 22.01.2026 року було продовжено до 20 березня 2026 року, включно.

При застосуванні запобіжного заходу судом було належно оцінено та враховано ризики передбачені ст. 177 КПК України, знайдено їх обґрунтованими та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.184 КПК України встановлено наявність декількох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_7 перебуваючи на волі, може: особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, оскільки обвинувачується за ч.3 ст.307 КК України, тому існують ризики і в тому, що він вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь-яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Вищенаведене не дає підстав звертатися до суду із більш м`яким запобіжним заходом відносно ОСОБА_7 так як вони не забезпечать виконанням обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не втратили своєї актуальності на даний час, оскільки судовий розгляд триває, обвинувачений не допитаний, дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Дієвість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, убезпечує від настання ризиків, тому прокурор не вбачає підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого ним клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, дослідивши клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12-ти років з конфіскацією майна.

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 стійких соціальних зв`язків та наявність на утриманні дитини, не підтверджені жодними належними доказами. Наявність хворої матері, не є достатньою підставою зміни запобіжного заходу.

Прокурором у клопотанні та судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які слугували підставою застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому обвинуваченому ОСОБА_7 слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

6) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.307 КК України, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, та просив його задоволити.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що « ОСОБА_8 , будучі активним учасником організованої ОСОБА_31 , ОСОБА_5 та ОСОБА_60 групи, 18.08.2025 о 17 год 08 хв ОСОБА_8 , реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, знаходячись біля будинку № 6 по вул. Петра Дорошенка в м. Мукачеві, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув громадянину ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , психотропну речовину «метамфетамін» вагою 1,9712 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром, після чого ОСОБА_25 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/11960-НЗПРАП від 29.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,9712 грам.

Також, 04.10.2025 о 14 год 02 хв ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, втілюючи єдиний злочинний план організованої групи, перебуваючи на сходинах між четвертим та п`ятим поверхами в будинку АДРЕСА_16 , збув за грошові кошти в сумі 7 000 грн особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, психотропну речовину «метамфетамін» вагою 7,5075 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/12305-НЗПРАП від 28.10.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 7,5075 грам.

Окрім того в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год 17 хв 25.10.2025, ОСОБА_8 , реалізуючи спільні злочинні наміри організованої групи, розуміючи протиправний характер своїх дій та діючи в складі організованої групи, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - «метамфетамін» загальною вагою 30,7666 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є особливо великим розміром.

В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах вказану психотропну речовину ОСОБА_8 переніс за місцем свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_17 де заховавши в шафі спальної кімнати умисно, повторно, незаконно з метою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 годині 17 хвилин під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/13352-НЗПРАП від 17.11.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 30,7666 грам.

За таких обставин ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненні повторно, у великих та особливо великих розмірах, організованою групою.

У ході досудового розслідування, 25.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який неодноразово продовжувався, востаннє 20.01.2026 строком до 20.03.2026.

Обвинувачення ОСОБА_8 обґрунтовуються зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: матеріалами НС(Р)Д (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць, візуальне спостереження за місцем, візуальне спостереження за особою та ін. ), висновками експертиз, допитами свідків, протоколами обшуку, протоколами затримання особи, оглядами мобільних телефонів.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. ^

Враховуючи, що дія запобіжного заходу на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу ОСОБА_8 на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Необхідність в продовженні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КГ1К України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується за ч. З ст. 307 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь-яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (К.-Б. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Згідно із позиції ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з. чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту,

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою без визначення розміру застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити з наведеним у ньому підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_23 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, та подала клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, своє клопотання мотивує тим, що сторона захисту вважає, що даний запобіжний захід є занадто суворим і таким, що не відповідає обставинам справи та особі підозрюваного.

Клопотання захисник мотивує тим, що « ч. 4 ст. 132 КПК вказано, що для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Щодо обґрунтування даного клопотання , то варто вказати на те, що задовольняючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суддя не взяв до уваги ряду чинників, зокрема, наявність у ОСОБА_8 тісних соціальних зв`язків, а саме батьків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_22 та ОСОБА_61 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , з якими він проживав за адресою АДРЕСА_21 ) .

Важливою обставиною є те, що батьки обвинуваченого ОСОБА_8 являються пенсіонерами, про що свідчать копії пенсійних посвідчень, що додані до справи та те, що вони обоє являються інвалідами, батько - II групи, мати -III групи, відповідно до Довідок МСЕК, що додаються.

Проживаючи разом з батьками ОСОБА_8 здійснював за ними догляд.

Крім того, відповідно до Свідоцтва про одруження, що додається, ОСОБА_8 має дружину ОСОБА_62 , та доньку ОСОБА_63 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , що також підтверджується свідоцтвом про народження.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Вже тривалий час особа тримається під вартою без альтернативно .

ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання має тісні соціальні зв`язки, розуміє всю тяжкість обвинувачення і має намір з`ясувати всі обставини справи для доведення своєї невинуватості.

Звичайно ж повинні існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Зазвичай, як в клопотаннях про застосування запобіжного заходу так і в ухвалах слідчих суддів про задоволення вказаних клопотань, просто перераховано ризики, які встановлені ч.І ст. 177 КПК України .

Однак, відсутня доказова мотивація наявності вказаних ризиків...

Зокрема, і в даному випадку нічим не встановлено та не підтверджено наявність ризику щодо переховування від органів досудового розслідування або суду.

ОСОБА_8 раніше не судимий, а, отже, твердження про вчинення ним нових злочинів, також є непідтвердженим та безпідставним!!!

Щодо ризику про знищення або спотворення речей та документів , які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то варто сказати, що все, що становило цінність для слідства було отримано на стадії досудового розслідування і наразі яким небуть чином вплинути на докази немає можливості тай сенсу...Цей факт вказує на відсутність існування даного ризику.

Незаконний вплив на свідків також неможливий, так як свідки в даному кримінальному провадженні є легендованими і ніхто не знає їх справжніх анкетних даних та місце їх знаходження, що виключає наявність вказаного ризику.

Щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то не зрозуміло яким самим чином можна перешкоджати?

Сумуючи вищевказане я стверджую про відсутність ризиків, які б могли нашкодити проведенню судового провадження!!!! Натомість маємо грубе порушення Конституційних прав особи, за яке згодом комусь прийдеться відповідати.

Важливою обставиною для звернення з даним клопотанням є те, що допоки ОСОБА_8 утримується під вартою , батьки ледь зводить кінці з кінцями, так як обвинувачений завжди матеріально та фізично їм допомагав. А наразі вони залишилась одні.

Треба мати на увазі, що взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадках коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі(ч.1 ст.155 КПК, і коли є достатні дані підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч.2 ст.148 КПК).»

Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_23 підтримав, та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, оскільки він не має наміру ухилятися від суду чи будь-яким іншим способом перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , посилаючись на те що ризики, які були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2025 року, відносно підозрюваного ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який 20.01.2026 року було продовжено до 20 березня 2026 року, включно.

На даний час, судове провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яке перебуває на стадії судового розгляду не завершене, а строк тримання під вартою спливає - 20.03.2026 року.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 (дванадцяти) років з конфіскацією майна.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Матеріали клопотання прокурора не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Прокурором належно не мотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення процесуальних дій, а посилання прокурора у клопотанні на те, що перебуваючи на волі ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чим перешкоджатиме повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, мають характер припущення та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 , раніше не притягався до кримінальної відповідальності, проживає разом з батьками, які є пенсіонерами та інвалідами, батько - інвалід другої групи, мати - інвалід третьої групи, одружений, має на утриманні та вихованні неповнолітню дитину.

Мотиви прокурора щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов`язаних із продовженням строку дії запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_8 ..

Вимоги ч.1 ст.183 КПК України передбачають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КК України.

Суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

З урахуванням викладеного суддя вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, не виправдовують подальше тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вплинути на свідків, чи ухилитись від суду.

Стороною обвинувачення не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин, суддя, що з урахуванням ризику переховування від суду, у тому числі й впливу на свідків, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілою, свідками та носити електронний засіб контролю.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суддя вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю строком на два місяці, а також покладенням на обвинуваченого, обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч. 5 ст.194 КПК України.

7) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 26.10.2025 року, та просив його задоволити.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що « ОСОБА_9 , будучі активним учасником організованої ОСОБА_31 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 групи, 06.08.2025 о 17 год 55 хв, діючи у складі організованої групи, знаходячись у дворі біля будинку № 6 по вул. Закарпатській в м. Мукачево, на виконання відведеної йому злочинної ролі безпосереднього виконавця злочину, за вказівкою ОСОБА_4 , ігноруючи вимоги Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», умисно, з корисливих мотивів незаконно збув за 4000 гривень особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який перебував під контролем працівників правоохоронного органу, психотропну речовину «метамфетамін» вагою 1,4231 грам, яку попередньо отримав при невстановлених обставинах від ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10115-НЗПРАП від 20.08.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 1,4231 грам.

За таких обставин ОСОБА_9 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненні організованою групою.

У ході досудового розслідування, 26.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який неодноразово продовжувався, востаннє 19.01.2026 строком до 19.03.2026.

Обвинувачення ОСОБА_9 обґрунтовуються зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: матеріалами НС(Р)Д (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць, візуальне спостереження за місцем, візуальне спостереження за особою та ін. ), висновками експертиз, допитами свідків, протоколами обшуку, протоколами затримання особи, оглядами мобільних телефонів.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу ОСОБА_9 на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Необхідність в продовженні ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується за ч. З ст. 307 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь- яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (К.-Р. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Згідно із позиції ЄСПЛ у справі «Летельє про-ти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки,, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту,

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою без визначення розміру застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_20 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, та подала клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, своє клопотання мотивує тим, що «ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2025 року відносно ОСОБА_64 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. В ході досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_65 продовжувався.

На даний час відносно ОСОБА_9 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 998 400,00 гривень та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі звільнення ОСОБА_9 з- під варти внаслідок внесення застави.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні а також незаконному збуті громадянину ОСОБА_24 06.08.2025 о 17:55 год. в м. Мукачеві, біля будинку № 6 по вул. Закарпатській психотропної речовини метамфетаміну вагою 1,4231 г. У повідомленні про підозру стверджується, що зазначені дії були вчинені ОСОБА_9 у складі організованої злочинної групи, учасниками якої були ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ..

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

ОСОБА_9 перебуває під вартою з 26.10.2025 року. Упродовж п`яти місяців досудового розслідування ОСОБА_9 жодного разу не був допитаний. 07.01.2026 до слідчого скероване клопотання про проведення допиту ОСОБА_9 , яке залишено без відповіді.

Таким чином, утримання ОСОБА_9 під вартою, за відсутністю жодних слідчих дій з його участю, неможливістю надати показання з приводу висунутої підозри та захищатися від безпідставних звинувачень, зокрема, в участі у організованій злочинній групі є фактичним відбуттям покарання без ухвалення вироку про винуватість особи.

Вважаємо, що ризики, про існування яких стверджувала сторона обвинувачення на початку досудового розслідування та у ході його проведення, на даний час не існують.

У аспекті недоведеності ризику можливої спроби втекти та переховуватися слід врахувати обставини, що характеризують особу підозрюваного, який має постійне місце проживання в м. Мукачеві, виховувався у багатодітній родини, де четверо дітей, підтримує тісні родинні відносини з батьками ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , сестрами ОСОБА_68 , ОСОБА_69 та ОСОБА_70 , які проживають у місті Мукачеві, окрім меншої сестри ОСОБА_71 - військовослужбовця ЗСУ, яка перебуває у зоні ведення бойових дій. Також, ОСОБА_9 проживає без реєстрації шлюбу із ОСОБА_72 , разом виховують 3-річну доньку від першого шлюбу співмешканки.

ОСОБА_9 офіційно не працевлаштований, проте працював на будівництві в м. Мукачеві.

Відсутність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження підтверджується специфікою документування злочину у сфері незаконного обігу наркотиків, усі докази містяться у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, які завершені до моменту затримання підозрюваного, а свідок ОСОБА_24 (закупний) перебуває під захистом сторони обвинувачення.

Обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні одного епізоду збуту психотропної речовини за відсутністю доказів системної протиправної діяльності обвинуваченого спростовує існування ризику можливого продовження ОСОБА_9 вчинення аналогічних чи інших злочинів.

У підсумку, ОСОБА_9 готовий давати показання у судовому засіданні, зацікавлений у проведенні об`єктивного судового розгляду висунутого йому звинувачення.

Окрім цього, перебування під заставою особи, яку сторона обвинувачення вважає організатором злочинної групи - ОСОБА_3 , повністю нівелює твердження сторони обвинувачення про необхідність утримання під вартою в інтересах кримінального провадження ОСОБА_9 , який відповідно до обвинувального акту, відігравав незначну роль у злочинній ієрархії, не мав контактів з іншими учасниками злочинної групи, окрім ОСОБА_4 та не здійснював системної злочинної діяльності та не здобув статків з такої діяльності.».

Обвинувачений ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_20 підтримав, та просив змінити йому запобіжний захід на мінімальну заставу, оскільки він не має наміру ухилятися від суду чи будь-яким іншим способом перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , посилаючись на те що ризики, які були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2025 року, відносно підозрюваного ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, у розмірі 998 400,00 гривень, який 19.01.2026 року було продовжено до 19 березня 2026 року, включно.

При застосуванні запобіжного заходу судом було належно оцінено та враховано ризики передбачені ст. 177 КПК України, знайдено їх обґрунтованими та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12-ти років з конфіскацією майна.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_9 , при розгляді клопотання, не надано жодного належного доказу, на які він посилається у своєму клопотанні про зміну запобіжного заходу, як то: щодо наявності в обвинуваченого постійного місця проживання, виховання у багатодітній родини, де четверо дітей, щодо підтримання обвинуваченим тісних родинних відносин з батьками та сестрами. Також, відсутні докази проживання ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу з громадянкою ОСОБА_72 , разом з якою виховують 3-річну доньку від першого шлюбу співмешканки.

Прокурором у клопотанні та судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які слугували підставою застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому обвинуваченому ОСОБА_9 слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.

При вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м`яких запобіжних заходів, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою за станом здоров`я, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суддя вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, альтернативні (більш м`які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду, а тому наявна необхідність застосування такої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою у межах шістдесяти днів, відповідно до ч.1 ст.197 КПК України.

8) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, ОСОБА_10 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що « ОСОБА_28 , будучі активним учасником організованої ОСОБА_31 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 групи, 21.08.2025 о 13 год 51 хв, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи єдиний спільний злочинний план організованої групи, дотримуючись заздалегідь обумовленого плану та керуючись встановленими в злочинній групі правилами поведінки, перебуваючи в м. Мукачево, біля трикотажної фабрики «Мрія», що по вул. Т. Масарика, 13, отримав від особи зі зміненими анкетними даними ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , який діяв під контролем працівників правоохоронного органу, грошові кошти в сумі 1000 грн, як оплату за психотропну речовину-«метамфетамин».

Після цього ОСОБА_47 , сів в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 та керуючи ним прослідував до будинку № 37 по вул. Свято-Михайлівській в м. Мукачево, де зустрівся з ОСОБА_7 та разом з ним спустились в підвальне приміщення вказаного будинку.

В подальшому, ОСОБА_28 , продовжуючи свої злочинні дії спільно із ОСОБА_7 , вийшовши з підвального приміщення сіли в транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_2 , та під керуванням ОСОБА_48 прослідували на територію АЗС «SHELL», яка розташована за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 3, де ОСОБА_28 , вийшовши з вказаного транспортного засобу, умисно, з корисливих мотивів у складі організованої групи, незаконно збув 0,1035 грам психотропної речовини-«метамфетамін» ОСОБА_27 за попередньо отримані грошові кошти в сумі 1000 грн.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/10692-НЗПРАП від 04.09.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,1035 грам.

За таких обставин ОСОБА_47 , обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинене організованою групою.

У ході досудового розслідування, 25.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_73 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, який неодноразово продовжувався, востаннє 19.01.2026 строком до 19.03.2026.

Обвинувачення ОСОБА_46 обґрунтовуються зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: матеріалами НС(Р)Д (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць, візуальне спостереження за місцем, візуальне спостереження за особою та ін. ), висновками експертиз, допитами свідків, протоколами обшуку, протоколами затримання особи, оглядами мобільних телефонів.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу ОСОБА_46 на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Необхідність в продовженні ОСОБА_74 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КГІК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Шимон 1.1, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_47 , обвинувачується за ч. З ст. 307 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь- яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСГІЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (К.-Б. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Згідно із позиції ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту,

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому, більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою без визначення розміру застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_21 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_10 строку тримання під вартою з визначеною заставою, та заявив усне клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на надання обвинуваченому, який є військовослужбовцем, повернутися для продовження військової служби у ЗСУ.

Обвинувачений ОСОБА_10 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_21 підтримав, та повідомив, що він має намір повернутися на військову службу у ЗСУ.

Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , посилаючись на те що ризики, які були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2025 року, відносно підозрюваного ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, у розмірі 998 400,00 гривень, який 21.01.2026 року було продовжено до 20 березня 2026 року, включно.

При застосуванні запобіжного заходу судом було належно оцінено та враховано ризики передбачені ст. 177 КПК України, знайдено їх обґрунтованими та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12-ти років з конфіскацією майна.

Прокурором у клопотанні та судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які слугували підставою застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому обвинуваченому ОСОБА_10 слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_10 , суд врахував наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема існування ризики переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Ризиком у контексті кримінального провадження - є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, дійшов обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій обвинуваченим, оскільки попередньою ухвалою про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення застави, судом була встановлена наявність існування ризику можливого переховування від суду ОСОБА_10 ..

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Захисником обвинуваченого, не подано жодного належного доказу того, що обвинувачений є діючим військовослужбовцем, жодних даних щодо наявності у нього соціальних зв`язків, відомостей про стан здоров`я, які б могли бути враховані судом при вирішенні клопотання захисника та можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою за станом здоров`я, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суддя вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, альтернативні (більш м`які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду, а тому наявна необхідність застосування такої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою без визначенням строку у межах шістдесяти днів, відповідно до ч.1 ст.197 КПК України.

9) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, ОСОБА_11 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.332 КК України, визначених ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що « ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_31 , у невстановлені органом досудового розслідування точні день та час, але не пізніше 22.08.2025, вирішили організувати схему щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу до якої залучили ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та інших не встановлених на даний час осіб.

Зокрема, 22.08.2025 точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_4 діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час особами, організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , через державний кордон України поза пунктами пропуску поблизу лінії державного кордону України з селища Тересва, Хустського району до Румунії.

Так, 22.08.2025 о 16 год 47 хв ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , отримав від ОСОБА_33 , 1998 р.н., грошові кошти в сумі 5500 доларів США за успішне переправлення через державний кордон України її чоловіка ОСОБА_34 , при цьому розповівши тонкощі переправлення через кордон пов`язані з погодними умовами.

Окрім цього ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, втілюючи у життя єдиний злочинний план щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу, о 17 год 49 хв 03.09.2025 на вищевказаному транспортному засобі під`їхав до ТЦ «SILVERLAND», що за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 19, де зустрівся з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яким надав вказівки щодо переправлення 9 (дев`ять) осіб чоловічої статі призивного віку через державний кордон України та разом з ними обумовив план успішного переправлення вказаних осіб з території Хустського району до Румунії, після чого за допомогою мобільного телефону керував всіма етапами успішно реалізованого плану.

В подальшому, 04.09.2025 о 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_35 , перебуваючи в транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , обговорили тонкощі переправлення осіб через державний кордон України.

Продовжуючи свої злочинні дії 04.09.2025 о 18 год 40 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за кермом транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , домовився по мобільному телефоні з ОСОБА_11 про зустріч з метою отримання грошових коштів за успішне переправлення осіб через кордон.

О 19 год 38 хв того ж дня, ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі, який був припаркований біля будинку № 13-В, по вул. Бабяка, в м. Ужгород, зустрівся з ОСОБА_11 , який присівши на пасажирське крісло зазначеного транспортного засобу передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США за успішне переправлення 9 (девятьох) осіб через державний кордон України.

За таких обставин, ОСОБА_12 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

У ході досудового розслідування, 25.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 211 200 грн., яку внесено 12.12.2025, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків продовжувався та закінчується 22.03.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з- під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ст. 182 КПК України строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не визначено, отже такий запобіжний захід є безтерміновим до моменту його зміни або скасування.

Згідно з приписами ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження відсутні підстави для заміни або скасування застосованого щодо ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді застави.

Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів: реальна загроза одержання покарання у вигляді позбавлення волі спонукає людину, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема впливати на свідків та інших обвинувачених, а також виїзд за межі території України, що значною мірою може ускладнити об`єктивне проведення судового розгляду у даному кримінальному провадженні та, як наслідок, уникнення відповідальності; застосування до обвинуваченого більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків зазначених в клопотанні, оскільки в такому випадку обвинувачений матиме можливість впливати на свідків, покинути територію України та в такий спосіб перешкоджати судовому розгляду.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія покладених обов`язків на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку дії обов`язків ОСОБА_11 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_11 обвинувачується за ч. З ст. 332 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь- яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із заставою.

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідає меті, з якою вони застосовуються.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_11 не заперечив проти задоволення клопотання про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_75 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України у його відсутності, та повідомив, що він не заперечує проти продовження строку дії обов`язків визначених ст.194 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_11 ..

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом у окремих випадках.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року підозрюваному ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави, у розмірі 1 211 200,00 гривень. У разі внесення застави у вказаному розмірі покладено на підозрюваного ОСОБА_11 на підставі ч.5 ст.194 КПК України, обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає та/або місця роботи, без дозволу прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до ГУ ДМС України у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

12.12.2025 року було внесено заставу за обвинуваченого ОСОБА_11 у розмірі 1 211 200,00 гривень.

Отже визначення початку строку дії покладених обов`язків днем внесення застави повністю узгоджується з приписами ст. 184, 202 КПК України.

Слід також зазначити, що сутність обов`язків, які покладаються на обвинуваченого на підставі ст. 194 КПК України, полягає в їх додатковій природі по відношенню до застосованого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. В даному випадку таким запобіжним заходом є застава, яка почала діяти щодо обвинуваченого з моменту її внесення 12 грудня 2025 року.

За таких обставин, вирішення питання про продовження строку дії покладених обов`язків здійснюється в межах передбачених законом строків, отже подане прокурором клопотання може розглядатися по суті.

Прокурор ініціює продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 ухвалою слідчого судді, посилаючись на те, що строк дії обов`язків закінчується, розгляд кримінального провадження триває, що вказує на, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з боку обвинуваченого та побоювання про можливість допущення неналежного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків перед судом.

Відповідно до ч.5, 7 ст.194 КПК України обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. З огляду на приписи ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.

Загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу визначені у ст. 194, 199 КПК України, конструкції яких передбачають такі критерії дослідження слідчим суддею обставин (фактів): 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 3) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за доцільне задоволити клопотання прокурора та продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 ухвалою слідчого суді від 25 жовтня 2025 року у даному кримінальному провадженні.

10) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, ОСОБА_12 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України, визначених ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 14.11.2025 року, та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що « ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_31 , у невстановлені органом досудового розслідування точні день та час, але не пізніше 22.08.2025, вирішили організувати схему щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу до якої залучили ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та інших не встановлених на даний час осіб.

Зокрема, 22.08.2025 точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_4 діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час особами, організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , через державний кордон України поза пунктами пропуску поблизу лінії державного кордону України з селища Тересва, Хустського району до Румунії.

Так, 22.08.2025 о 16 год 47 хв ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний* знак НОМЕР_5 , отримав-від ОСОБА_33 , 1998 р.н., грошові кошти в

Окрім цього ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, втілюючи у життя єдиний злочинний план щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу, о 17 год 49 хв 03.09.2025 на вищевказаному транспортному засобі під`їхав до ТЦ «SILVERLAND», що за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 19, де зустрівся з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яким надав вказівки щодо переправлення 9 (дев`ять) осіб чоловічої статі призивного віку через державний кордон України та разом з ними обумовив план успішного переправлення вказаних осіб з території Хустського району до Румунії, після чого за допомогою мобільного телефону керував всіма етапами успішно реалізованого плану.

В подальшому, 04.09.2025 о 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_35 , перебуваючи в транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_10 , під керуванням ОСОБА_4 , обговорили тонкощі переправлення осіб через державний кордон України.

Продовжуючи свої злочинні дії 04.09.2025 о 18 год 40 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за кермом транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , домовився по мобільному телефоні з ОСОБА_11 про зустріч з метою отримання грошових коштів за успішне переправлення осіб через кордон.

О 19 год 38 хв того ж дня, ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі, який був припаркований біля будинку № 13-В, по вул. Бабяка, в м. Ужгород, зустрівся з ОСОБА_11 , який присівши на пасажирське крісло зазначеного транспортного засобу передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США за успішне переправлення 9 (девятьох) осіб через державний кордон України.

За таких обставин, ОСОБА_12 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

У ході досудового розслідування, 14.11.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., яку .внесеш.) 15.11.2025, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків неодноразово продовжувався та закінчується 22.03.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з- під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ст. 182 КПК України строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не визначено, отже такий запобіжний захід є безтерміновим до моменту його зміни або скасування.

Згідно з приписами ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження відсутні підстави для заміни або скасування застосованого щодо ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді застави.

Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів: реальна загроза одержання покарання у вигляді позбавлення волі спонукає людину, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема впливати на свідків та інших обвинувачених, а також виїзд за межі території України, що значною мірою може ускладнити об`єктивне проведення судового розгляду у даному кримінальному провадженні та, як наслідок, уникнення відповідальності; застосування до обвинуваченого більш м`яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків зазначених в клопотанні, оскільки в такому випадку обвинувачений матиме можливість впливати на свідків, покинути територію України та в такий спосіб перешкоджати судовому розгляду.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія покладених обов`язків на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку дії обов`язків ОСОБА_12 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_12 обвинувачується за ч. З ст. 332 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь-яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із заставою.

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідає меті, з якою вони застосовуються.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник ОСОБА_22 не заперечили проти задоволення клопотання про продовження строку дії обов`язків ОСОБА_12 , передбачених ст.194 КПК України.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом у окремих випадках.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 14.11.2025 року підозрюваному ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави, у розмірі 242 240,00 гривень. У разі внесення застави у вказаному розмірі покладено на підозрюваного ОСОБА_12 на підставі ч.5 ст.194 КПК України, обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає та/або місця роботи, без дозволу прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до ГУ ДМС України у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

15.11.2025 року було внесено заставу за обвинуваченого ОСОБА_12 у розмірі 242 240,00 гривень.

Отже визначення початку строку дії покладених обов`язків днем внесення застави повністю узгоджується з приписами ст. 184, 202 КПК України.

Слід також зазначити, що сутність обов`язків, які покладаються на обвинуваченого на підставі ст. 194 КПК України, полягає в їх додатковій природі по відношенню до застосованого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. В даному випадку таким запобіжним заходом є застава, яка почала діяти щодо обвинуваченого з моменту її внесення 15 листопада 2025 року.

За таких обставин, вирішення питання про продовження строку дії покладених обов`язків здійснюється в межах передбачених законом строків, отже подане прокурором клопотання може розглядатися по суті.

Прокурор ініціює продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_12 ухвалою слідчого судді, посилаючись на те, що строк дії обов`язків закінчується, розгляд кримінального провадження триває, що вказує на, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з боку обвинуваченого та побоювання про можливість допущення неналежного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків перед судом.

Відповідно до ч.5, 7 ст.194 КПК України обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. З огляду на приписи ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.

Загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу визначені у ст. 194, 199 КПК України, конструкції яких передбачають такі критерії дослідження слідчим суддею обставин (фактів): 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 3) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за доцільне задоволити клопотання прокурора та продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_12 ухвалою слідчого суді від 14 листопада 2025 року у даному кримінальному провадженні.

11) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, ОСОБА_13 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 05.02.2026 року, та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що « ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_31 , у невстановлені органом досудового розслідування точні день та час, але не пізніше 22.08.2025, вирішили організувати схему щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу до якої залучили ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 . ІНФОРМАЦІЯ_9 , та інших не встановлених наданий час осіб.

Зокрема, 22.08.2025 точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_4 діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час особами, організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , через державний кордон України поза пунктами пропуску поблизу лінії державного кордону України з селища Тересва, Хустського району до Румунії.

Так, 22.08.2025 о 16 год 47 хв ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , отримав від ОСОБА_33 , 1998 р.н., грошові кошти в сумі 5500 доларів США за успішне переправлення через державний кордон України її чоловіка ОСОБА_34 , при цьому розповівши тонкощі переправлення через кордон пов`язані з погодними умовами.

Окрім цього ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, втілюючи у життя єдиний злочинний план щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу, о 17 год 49 хв 03.09.2025 на вищевказаному транспортному засобі під`їхав до ТІД «SILVERLAND», що за адресою: м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 19, де зустрівся з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яким надав вказівки щодо переправлення 9 (дев`ять) осіб чоловічої статі призивного віку через державний кордон України та разом з ними обумовив план успішного переправлення вказаних осіб з території Хустського району до Румунії, після чого за допомогою мобільного телефону керував всіма етапами успішно реалізованого плану.

В подальшому, 04.09.2025 о 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_35 , перебуваючи в транспортному засобі марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , обговорили тонкощі переправлення осіб через державний кордон України.

Продовжуючи свої злочинні дії 04.09.2025 о 18 год 40 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за кермом транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT СС, номерний знак НОМЕР_5 , домовився по мобільному телефоні з ОСОБА_11 про зустріч з метою отримання грошових коштів за успішне переправлення осіб через кордон.

О 19 год 38 хв того ж дня, ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму транспортному засобі, який був припаркований біля будинку № 13-В, по вул. Бабяка, в м. Ужгород, зустрівся з ОСОБА_11 , який присівши на пасажирське крісло зазначеного транспортного засобу передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США за успішне переправлення 9 (девятьох) осіб через державний кордон України.

За таких обставин, ОСОБА_13 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками яких є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

У ході досудового розслідування, 05.02.2026 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн, з строком застосування до 25.03.2026.

Обвинувачення ОСОБА_13 обґрунтовуються зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: матеріалами НС(Р)Д (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць, візуальне спостереження за місцем, візуальне спостереження за особою та ін. ), висновками експертиз, допитами свідків, протоколами обшуку, протоколами затримання особи, оглядами мобільних телефонів.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу ОСОБА_13 на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Необхідність в продовженні ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити, інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_13 обвинувачується за ч. З ст. 332 КК України, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь-яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ССЕШ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача,, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (К.-Б. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Згідно із позиції ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту,

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити з наведеним у ньому підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_22 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_13 строку тримання під вартою, та подав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час, своє клопотання мотивує тим, що 05 лютого 2026 року слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду постановила ухвалу якою задовольнила клопотання слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_76 про застосування до підозрюваного ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.04.2025 р. № 12025070000000197 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України та застосував до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В наслідок того, що строк тримання під вартою закінчується, вважаємо, що на даний час, відпала потреба у застосуванні саме такого виду запобіжного заходу, а тому він повинен бути змінений іншим більш м`яким запобіжним заходом, виходячи з такого.

ОСОБА_13 утримується в УВП №9, з 05 лютого 2026 року у зв`язку з чим під час провадження досудового розслідування на протязі одного місяця обмежений прав та свобод, що є порушенням принципу поваги до свободи особистості.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

В даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_13 , має зареєстроване та фактичне місце проживання в АДРЕСА_2 , має батьків, також є студентом З курсу, денної форми навчання, факультету Менеджменту та індустрії гостинності, Мукачівського державного університету, раніше не судимим.

Сторона захисту вважає, що наразі існують всі підстави для зміни запобіжного заходу та вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Захист, не погоджуємося з тими ризиками, які прокурор зазначив в клопотанні, а саме передбаченими п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, всупереч вимогам ст. 184, 199 КПК України, вважаємо, що прокурор наявність зазначених ризиків, їх не зменшення та продовження існування не обґрунтовує і доказів їх наявності суду не надав.

Зокрема, щодо ризику переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) просимо суд взяти до уваги те, що наразі прокурором зазначений ризик обґрунтовується лише тяжкістю та суворістю покарання, що загалом суперечить практиці ЄСПЛ з цього питання.

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний образ, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Таких відомостей клопотання прокурора не містить.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор не посилається на наявність будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які може знищити, спотворити або сховати ОСОБА_13 , а також відсутність необхідності проведення будь-яких дій з ними.

Щодо ризику впливу незаконного на свідків (п. З ч. 1 ст. 177 КПК України), який прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_13 може незаконно впливати на свідків, оскільки знає їх анкетні дані та місце мешкання. Однак, прокурор будь-яких обґрунтувань такого ризику не наводить, виходячи з матеріалів кримінального провадження основні свідки це залегендовані особи, анкетні дані та місце мешкання, яких ОСОБА_13 невідомі, прокурор в клопотанні не посилається на необхідність допиту будь-яких свідків, заяв від них про незаконний вплив з боку ОСОБА_13 на них або про здійснення такого впливу суду не надано.

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»),

В свою чергу з боку ОСОБА_13 жодних дій направлених на незаконний вплив на будь-яку особу не здійснювалось, зокрема, не доведено можливість його впливу на будь-якого з інших обвинувачених.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), то на стадії судового розгляду кримінального провадження, коли докази вже зібрані та інші процесуальні дії проведені, цей ризик необхідно конкретизовувати та доводити окремо.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності (п. 5.ч. 1 ст. 177 КПК України).

Прокурор обґрунтовує його наявність тим, що ОСОБА_13 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність у зв`язку з відсутністю стійких соціальних зв`язків та постійного джерела доходів.

Хочемо зазначити, що ОСОБА_13 має стійкі соціальні зв`язки, він є студентом денної форми навчання, має постійне місце проживання, раніше не судимий.

Крім того, прокурор повинен довести той факт, що особа, стосовно якої він заявляє клопотання про продовження запобіжного заходу, має реальну можливість отримати доступ до речей, які вона хоче спотворити чи знищити, у володіння та користування, або ж на момент подання клопотання володіє чи користується ними, або/та вже спотворила чи знищила. У випадку, коли такі речі/документи перебувають у розпорядженні/володінні сторони обвинувачення, вона не може посилатися на можливість їх знищення обвинуваченим, оскільки саме прокурор несе персональну відповідальність за збереження таких документів чи речей.

Разом з тим, враховуючи, що кримінальне провадження передано до суду, оскільки сторона обвинувачення дійшла такого висновку, то за таких обставин, вважаємо, що в клопотанні прокурора не наведено жодних підстав вважати наявним такий ризик як можливість обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує йому уразі визнання його винуватим у вчиненні таких правопорушень; працездатний вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_13 наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків в місці його постійного проживання; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи; нестабільний його майновий стан, недоведеність наявності постійних доходів, зокрема від проходження служби, але останній шукає легальну зайнятість, що підтверджується відповідним зверненням керівництва установи попереднього ув`язнення про його залучення до певних робіт, обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів; не доведення належними доказами не дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше,- наявність відомостей про обвинувачення у вчиненні інших кримінальних правопорушень та направлення обвинувального акту щодо цього до суду; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Хочемо зазначити, що застосування до обвинуваченого безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, без врахування конкретних обставин цієї справи, буде становити невиправдане та непропорційне втручання в право цієї особи на свободу та особисту недоторканість, яке в контексті цієї справи не є необхідним в демократичному суспільстві, а тому подальше утримання ОСОБА_13 під вартою призведе до порушення ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коли інтереси правосуддя не потребують подальшого безальтернативного тримання під вартою обвинуваченого.

За таких обставин, просимо суд врахувати, що ризики, які були встановлені судом при застосуванні до ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальших його продовжень, на даний час зменшилися, та враховуючи не доведення стороною обвинувачення доцільності на даній стадії кримінального провадження продовження тримання обвинуваченого під вартою, захист вважає за можливе змінити останньому запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий - нічний домашній арешт.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладене, сторона захисту вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_13 достатньо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачає обмеження пересування та можливість застосування електронного засобу контролю (електронного браслета).

Обвинувачений ОСОБА_13 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_22 підтримав, та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, оскільки він не має наміру ухилятися від суду чи будь-яким іншим способом перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , посилаючись на те що ризики, які були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2026 року, відносно підозрюваного ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави, у розмірі 998 400,00 гривень. Строк дії ухвали до 25 березня 2026 року, включно.

На даний час, судове провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, яке перебуває на стадії судового розгляду не завершене, а строк тримання під вартою спливає - 25.03.2026 року.

ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 (дев`яти) років.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Як встановлено у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_13 ,є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, навчається на денній формі навчання у Мукачівському державному університеті на третьому курсі, проживає з батьками.

Матеріали клопотання прокурора не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Прокурором належно не мотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення процесуальних дій, а посилання прокурора у клопотанні на те, що перебуваючи на волі ОСОБА_13 може незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чим перешкоджатиме повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, мають характер припущення та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Мотиви прокурора щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов`язаних із продовженням строку дії запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_13 ..

Вимоги ч.1 ст.183 КПК України передбачають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КК України.

Суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

З урахуванням викладеного суддя вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, не виправдовують подальше тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вплинути на свідків, чи ухилитись від суду.

Стороною обвинувачення не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин, суддя, що з урахуванням ризику переховування від суду, у тому числі й впливу на свідків, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілою, свідками та носити електронний засіб контролю.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суддя вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю строком на два місяці, а також покладенням на обвинуваченого, обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч. 5 ст.194 КПК України.

12) У судовому засіданні, прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, ОСОБА_14 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.2 ст.307 КК України, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 27.10.2025 року, та просив його задоволити з наведених у ньому підстав.

Клопотання прокурора мотивована тим, що Мукачівським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_14 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.2 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що «не пізніше 06 години 10 хвилин 25.10.2025, ніде непрацюючий мешканець Мукачівського району, Закарпатської області ОСОБА_14 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаним про місця та осіб, які займаються виготовленням психотропної речовини «метамфетамін», усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - «метамфетамін» загальною вагою 6,0435 грам, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 634 від 29.07.2010) є великим розміром.

В подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах вказану психотропну речовину ОСОБА_14 переніс за місцем свого проживання, а саме до будинку АДРЕСА_15 , де заховавши в одній з кімнат будинку умисно, незаконно, Тметою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 годині 10 хвилин під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-25/12958-НЗПРАП від 25.10.2025 вилучена речовина містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- «метамфетамін», загальна маса «метамфетаміну» (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 6,0435 грам.

За таких обставин ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збут психотропних речовин у великих розмірах, вчиненні за попередньою змовою групою осіб.

У ході досудового розслідування, 27.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо ОСОБА_14 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 320 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 968 960,00 грн., який неодноразово продовжувався, востаннє 22.01.2026 строком до 20.03.2026.

Обвинувачення ОСОБА_14 обґрунтовуються зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: матеріалами НС(Р)Д (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно не доступних місць, візуальне спостереження за місцем, візуальне спостереження за особою та ін. ), висновками експертиз, допитами свідків, протоколами обшуку, протоколами затримання особи, оглядами мобільних телефонів.

Відповідно до ч. З ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу на даний час спливає, а ризики які були підставою застосування запобіжного заходу продовжують існувати, наявна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу ОСОБА_14 на час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Необхідність в продовженні ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом винуватим.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_14 обвинувачується за ч. 2 ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збут психотропних речовин у великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, або будь-яким чином перешкоджати повному та всебічного дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (К.-Р. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСГІЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Згідно із позиції ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи обвинуваченого. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту,

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, обставини вчинення злочинів, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження під час судового розгляду.».

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити з наведеним у ньому підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_19 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_14 строку тримання під вартою, та подала клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, своє клопотання мотивує тим, що дане клопотання не обґрунтоване, не вмотивоване, є завідомо упередженим відносно мого підзахисного, крім цього подане з порушенням ст.199 КПК України.

Прокурор обґрунтував своє клопотання наявністю ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

В даному випадку нічим не встановлено та не підтверджено наявність даного ризику, тобто щодо переховування від органів досудового розслідування або суду. ОСОБА_14 раніше не судимий, має намір розібратись в пред`явленому обвинуваченні, та доказувати свою невинуватість, та готовий нести відповідальність.

Сумуючи вищевказане стверджує про відсутність будь-яких ризиків, які б могли нашкодити проведенню судового розгляду.

Рахує, що є всі підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який народився та проживає в Закарпатській області в Мукачево, більш м`який запобіжний захід непов`язаний з гриманням під вартою, передбачений ч.1 ст. 181 КПК України у вигляді домашнього арешту, так як мій підзахисний не судимий, має постійне місце проживання, має неповнолітніх дітей, в тому числі дитину з інвалідністю, над якою здійснює опіку, має міцні соціальні зв`язки.

З моменту затримання та обрання запобіжного заходу дитина інвалід проживає разом з батьками обвинуваченого, так як мати дитини працює за кордоном. Батьки обвинуваченого також хворіють, є особами похилого віку, а дитина з аутичними розладами особистості потребує особливу увагу, догляд, сили, опіки та піклування.

Отже, застава хоч є, однак її розмір є непомірним для ОСОБА_14 та його сім`ї.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Обвинувачений ОСОБА_14 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_19 підтримав, та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, оскільки він не має наміру ухилятися від суду чи будь-яким іншим способом перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_14 , посилаючись на те що ризики, які були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку:

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2025 року, відносно підозрюваного ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави, у розмірі 998 400,00 гривень.

На даний час, судове провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке перебуває на стадії судового розгляду не завершене, а строк тримання під вартою спливає - 20.03.2026 року.

ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 (десяти) років.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Як встановлено у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_14 , у відповідності до ст. 89 КК України не судимий,має постійне місце проживання, як батько одинак виховує малолітнього сина 2021 року народження, який згідно витягу з протоколу ЛКК від 04.12.2024 року, має розлад особистості та поведінки з аутистичними рисами.

Матеріали клопотання прокурора не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Прокурором належно не мотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення процесуальних дій, а посилання прокурора у клопотанні на те, що перебуваючи на волі ОСОБА_14 , може незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чим перешкоджатиме повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, мають характер припущення та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Мотиви прокурора щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов`язаних із продовженням строку дії запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_14 ..

Вимоги ч.1 ст.183 КПК України передбачають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КК України.

Суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

З урахуванням викладеного суддя вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, не виправдовують подальше тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вплинути на свідків, чи ухилитись від суду.

Стороною обвинувачення не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин, суддя, що з урахуванням ризику переховування від суду, у тому числі й впливу на свідків, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілою, свідками та носити електронний засіб контролю.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суддя вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю строком на два місяці, а також покладенням на обвинуваченого, обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч. 5 ст.194 КПК України.

Керуючись: статтями 176-178, 181- 184, 193-196, 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1) Клопотання прокурора про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначених ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 05.03.2026 року, - задоволити.

Продовжити строк дії обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, покладених на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області Мукачівського району, с. Станово, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, у відповідності до ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, у зв`язку із внесенням ним 06.03.2026 року застави в розмірі 1 497 600,00 (мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот) гривень, - визначеної в ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.03.2026 року, «про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави», строком два місяці, до 18 травня 2026 року, включно, а саме:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає та/або місця роботи, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до ГУ ДМС України у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.

Ухвала в цій частині оскарженню не підлягає.

2) У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.209, ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 27.10.2025 року, - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_22 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжних захід у вигляді домашнього арешту у нічний час задоволити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.209, ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю строком на два місяці, тобто до 18 травня 2026 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово заборонити залишати місце фактичного проживання будинок АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або суду;

3) носити електронний засіб контролю.

4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю, покласти на ВП № 1 Мукачівський РУП ГУНП в Закарпатській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення та направити учасникам судового провадження для відому.

Ухвала в цій частині оскарженню не підлягає.

3) Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 27.10.2025 року, - задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, застосованого ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 27.10.2025 року, відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, строком на 60 днів, тобто по 16 травня 2026 року, включно.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжних захід у вигляді домашнього арешту у нічний час або визначення застави у мінімальному розмірі, відмовити.

Ухвала в цій частині набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти діб з дня проголошення.

4) У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.1 ст.209, ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2026 року, - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжних захід у вигляді домашнього арешту у нічний час задоволити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого в АДРЕСА_5 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.1 ст.209, ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю строком на два місяці, тобто до 18 травня 2026 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово заборонити залишати місце фактичного проживання будинок АДРЕСА_5 , без дозволу прокурора або суду;

3) носити електронний засіб контролю.

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із носіння електронного засобу контролю, покласти на Мукачівський РУП ГУНП в Закарпатській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення та направити учасникам судового провадження для відому.

Ухвала в цій частині оскарженню не підлягає.

5) Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, - задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, застосованого ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, строком на 60 днів, тобто по 16 травня 2026 року, включно.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_18 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжних захід у вигляді домашнього арешту у нічний час або визначення застави у мінімальному розмірі, відмовити.

Ухвала в цій частині набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти діб з дня проголошення.

6) У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_23 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжних захід у вигляді домашнього арешту у нічний час задоволити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю строком на два місяці, тобто до 18 травня 2026 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово заборонити залишати місце реєстрації та фактичного проживання будинок АДРЕСА_7 , без дозволу прокурора або суду;

3) носити електронний засіб контролю.

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із носіння електронного засобу контролю, покласти на ВП №1 Мукачівський РУП ГУНП в Закарпатській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення та направити учасникам судового провадження для відому.

Ухвала в цій частині оскарженню не підлягає.

7) Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 26.10.2025 року, - задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, застосованого ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 26.10.2025 року, відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, строком на 60 днів, тобто по 16 травня 2026 року, включно.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_20 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави , - відмовити.

Ухвала в цій частині набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти діб з дня проголошення.

8) Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, ОСОБА_10 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, - задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, застосованого ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, строком на 60 днів, тобто по 16 травня 2026 року, включно.

Усне клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_21 про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, з наданням можливості ОСОБА_10 продовжити військову службу у ЗСУ, - відмовити.

Ухвала в цій частині набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти діб з дня проголошення.

9) Клопотання прокурора про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, ОСОБА_11 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначених ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 25.10.2025 року, - задоволити.

Продовжити строк дії обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, покладених на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , фактично проживаючого в АДРЕСА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України, у зв`язку із внесенням ним 12.12.2025 року застави в розмірі 1 211 200,00 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) гривень, - визначеної в ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2025 року, «про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави», строком до 18 травня 2026 року, включно, а саме:

- прибувати за кожною вимогою прокурора , слідчого або суду на першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає та/або місця роботи, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до ГУ ДМС України у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.

Ухвала в цій частині оскарженню не підлягає.

10) Клопотання прокурора про продовження обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, ОСОБА_12 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначених ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 14.11.2025 року, - задоволити.

Продовжити строк дії обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, покладених на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_12 ,фактично проживаючого в АДРЕСА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України, у зв`язку із внесенням ним 15.11.2025 року застави в розмірі 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, - визначеної в ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2025 року, «про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави», строком до 18 травня 2026 року, включно, а саме:

- прибувати за кожною вимогою прокурора , слідчого або суду на першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає та/або місця роботи, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до ГУ ДМС України у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.

Ухвала в цій частині оскарженню не підлягає.

11) У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначення застави, ОСОБА_13 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 05.02.2026 року, - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_22 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжних захід у вигляді домашнього арешту у нічний час задоволити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю строком на два місяці, тобто до 18 травня 2026 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_13 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово заборонити залишати місце реєстрації та фактичного проживання будинок АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або суду;

3) носити електронний засіб контролю.

4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із носіння електронного засобу контролю, покласти на ВП №1 Мукачівський РУП ГУНП в Закарпатській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення та направити учасникам судового провадження для відому.

Ухвала в цій частині оскарженню не підлягає.

12) У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначення застави, ОСОБА_14 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.2 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 27.10.2025 року, - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_19 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжних захід у вигляді домашнього арешту у нічний час задоволити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_14 , фактично проживаючого в АДРЕСА_15 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч.2 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю строком на два місяці, тобто до 18 травня 2026 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_14 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово заборонити залишати місце реєстрації та фактичного проживання будинок АДРЕСА_15 , без дозволу прокурора або суду;

3) носити електронний засіб контролю.

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із носіння електронного засобу контролю, покласти на Мукачівський РУП ГУНП в Закарпатській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення та направити учасникам судового провадження для відому.

Ухвала в цій частині оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_77