Постановление суда № 135029856, 27.02.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/12214/25

Провадження № 1-кс/947/2071/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12016161480001974 від 23.07.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_5 про скасування арештів, накладених ухвалами Апеляційного суду Одеської області від 28.08.2017 року та 02.10.2017 року в рамках кримінального провадження № 12016161480001974 від 23.07.2016 року на автомобіль марки «Subaru Legacy», 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що на досудовому розслідуванні слідчого відділу ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12016161480001974. Вказане кримінальне провадження було відкрите за фактом шахрайських дій та незаконного заволодіння автомобілем автомобіля Subaru Legacy, 2005 року випуску, № кузова: НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль було придбано у 2015 році ОСОБА_5 у потерпілого ОСОБА_6 , і в подальшому продано ТОВ «Автокредит Плюс». Постановою Одеського апеляційного суду від 24.09.2020 року по справі №520/4990/18 було розірвано договір купівлі-продажу, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (код ЄДРПОУ №34410930) та ОСОБА_5 шляхом підписання заяви про приєднання до Договору купівліпродажу від 03.02.2017 року автомобіля Subaru Legacy, 2005 року випуску, № кузова: НОМЕР_1 зі скасуванням державної реєстрації права власності на автомобіль на ім`я товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс». Таким чином, власником транспортного засобу знову став ОСОБА_5 . Однак, через накладені ухвалами Апеляційного суду Одеської області №520/9335/17 від 28.08.2017 року та 02.10.2017 року арешти на зазначений транспортний засіб, ОСОБА_5 не має можливості зареєструвати за собою право власності та користуватись власним майном. Таким чином, у розумінні кримінального процесуального законодавства ОСОБА_5 наразі має статус володільця майна.

Звертає увагу, що з моменту арешту вищезазначеного майна минуло більше 8 років. За цей час у кримінальному провадженні №12016161480001974 не здійснювалось жодних дій, спрямованих на його завершення, не було оголошено жодної підозри, обвинувальний акт до суду не направлявся. Проте, кримінальне провадження не було закрито. Також, потерпілий ОСОБА_6 , за клопотанням якого було накладено арешт, не звертався до суду із позовом, аналогічним до поданого в межах кримінального провадження, у порядку цивільного судочинства. Окрім того, слід зазначити, що предметом цивільного позову потерпілого, поданого в межах кримінального провадження, є відшкодування майнової шкоди, а не розірвання договору чи витребування майна із чужого незаконного володіння. Тобто, метою позову було не повернення транспортного засобу Subaru Legacy, 2005 року випуску, № кузова: НОМЕР_1 у свою власність, а тільки отримання відшкодування у розмірі вартості зазначеного автомобілю. Водночас, у позасудовому порядку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дійшли до згоди про припинення будь-яких обтяжень транспортного засобу та про те, що ОСОБА_6 більше не має майнових інтересів і претензій щодо арештованого транспортного засобу. Окрім того, формальне не закриття кримінального провадження при відсутності будь-яких процесуальних чи слідчих дій протягом багатьох років у ньому свідчить про те, що оскаржувані арешти не слугують легітимній меті, а лише безпідставно обтяжують майнові права ОСОБА_5 та не дають йому вільно володіти своїм майном.

На думку заявника, більш ніж 10 років було цілком достатньо для того, щоб орган досудового розслідування міг зробити висновки про наявність чи відсутність в діях власника майна чи інших осіб кримінально карних дій. А також мав можливість здійснити всі необхідні слідчі дії для притягнення винних осіб до відповідальності. За таких обставин, подальше збереження арешту на майно матиме характер надмірного тягаря, невиправдано обмежуватиме права власника і порушуватиме справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. А тому, потреба у подальшому арешті та зберіганні арештованого майна на майданчику тимчасового утримання відпала.

У судовому засіданні:

Представник заявника адвокат ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити посилаючись на доводи викладені у клопотанні. На його думку апеляційний суд незаконно наклав арешт на транспортний засіб, тому наполягав на його скасуванні.

Прокурор Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання, повідомила, що досудове розслідування триває проводяться слідчі (розшукові) дії, автомобіль визнано речовим доказом в рамках даного кримінального провадження.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, приймаючи до уваги заяву прокурора, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В силу положень частини 2 статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого відділу ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12016161480001974 від 22.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за фактом шахрайських дій та незаконного заволодіння автомобілем Subaru Legacy, 2005 року випуску, № кузова: НОМЕР_1 ..

Як вбачається із доданих до клопотання ухвал Апеляційного суду Одеської області, від 02.10.2017 та 28.08.2017 арешт на автомобіль Subaru Legacy, 2005 року випуску, № кузова: НОМЕР_1 в рамках вказаного кримінального провадження було накладено з метою збереження його в якості речового доказу, оскільки він імовірно є предметом вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження.

Вищевикладене вказує на те, що арешт на транспортний засіб було накладено обґрунтовано.

Разом з тим, що стосується подальшої дії арешту слідчий суддя приймає до уваги той факт, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, в свою чергу автомобіль Subaru Legacy, 2005 року випуску, № кузова: НОМЕР_1 є об`єктом кримінально-протиправних дій, а від так має відношення до обставин пов`язаних з вчиненням кримінального правопорушення, наразі встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення, а тому, на даний час існує потреба в продовженні дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вищевказаного транспортного засобу.

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про скасування арешту майна не долучені докази, які б підтверджували те, що в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба.

Посилання заявника на ту обставину, щоз часу накладення арешту пройшло досить тривалий проміжок часу, та те що ОСОБА_5 не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, не спростовує той факт, що обставини даного провадження підлягають ретельній перевірці органом досудового розслідування.

Ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відтак, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Також слідчий суддя не може надати оцінку доводам представника власника майна, відносно незаконного накладення судом апеляційної інстанції арешту на даний транспортний засіб.

Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, автомобіль є об`єктом кримінально-протиправних дій, досудове розслідування триває, кінцеве рішення не прийняте, а тому є вагомі підстави вважати, що існує ризик відчуження або перереєстрації його на іншу особу.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що досудове розслідування триває, рухоме майно відповідає критеріям речових доказів, прокурор заперечує прорти скасування арешту, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про скасування арешту майна є передчасним, а тому задоволенню не підлягає.

При цьому, слідчий суддя роз`яснює, що заявник не позбавлений процесуальної можливості повторно ініціювати питання скасування арешту майна, попередньо долучивши відповідні матеріали, якими правова позиція заявника буде підтверджуватися.

Таким чином, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1