Постановление суда № 135012213, 20.03.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 559/5293/25

Номер провадження 2/525/185/2026

УХВАЛА

Іменем України

20 березня 2026 року Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Ячало Ю.І., розглянувши заяву представника позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ''УМ ФАКТОРИНГ'' Сластнікової Л.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ''УМ ФАКТОРИНГ'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка надійшла на адресу суду 18 березня 2026, -

встановив:

Представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ''УМ ФАКТОРИНГ'' Сластнікової Л.В. звернулась до суду через систему ''Електронний суд'' із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить: накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ ''УНІВЕРСАЛ БАНК'', а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого відповідачем ОСОБА_1 талі кредиту 2000,00 грн.

Свою заяву мотивує тим, що в провадженні суду перебуває цивільна справа № 559/5293/25 за позовом ТОВ ''УМ ФАКТОРИНГ'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 1537370 від 30.05.2024. Предметом спору є невиконання відповідачем грошових зобов`язань щодо повернення кредитних коштів. На даний час судове рішення у справі не ухвалено. Звернення до суду із заявою про забезпечення позову є законним правом позивача, гарантованим ст. 149 ЦПК України. Водночас, для ТОВ ''УМ ФАКТОРИНГ'' цей крок є вимушеним, спровокованим виключно критичним та тривалим невиконанням своїх зобов`язань перед кредитором відповідача, яка створює реальну загрозу неможливості виконання майбутнього судового рішення. Поведінка відповідача безапеляційно свідчить про його умисне, злісне ухилення від виконання договірних зобов`язань та відверте нехтування нормами цивільного законодавства, зважаючи на те, що відповідно до ухвали суду про витребування доказів, отримано банківську виписку по рахунку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , відкритому в АТ ''УНІВЕРСАЛ БАНК''. При цьому позивач наголошує, що метою подання банківської виписки є підтвердження існування у відповідача діючого та пов`язаного із сплатою фінансового інструменту, а не доведення наявності на ньому певної суми станом на сьогодні. Інформація про рух коштів є доказом того, що рахунок активний і можу бути використаний для ухилення від виконання рішення, тоді як отримання даних про поточний баланс є неможливим для позивача через законодавчо встановлений режим банківської таємниці. Без накладення арешту саме зараз, існує високий ризик, що на момент набрання рішенням законної сили, грошові кошти на рахунках будуть відсутні. Це призведе до необхідності ініціювання позивачем нових судових процесів або тривалої процедури примусового виконання, що суперечить принципу процесуальної економії та ефективності судочинства.

Дослідивши заяву, подані в її обґрунтування матеріали, приходжу до переконання що в задоволенні поданої заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною першою ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 ''Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову'', суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, представник позивача звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ ''УНІВЕРСАЛ БАНК'', а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, інформацію про номери рахунків, окрім рахунку відкритого в АТ ''УНІВЕРСАЛ БАНК'', банківську установу де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надала.

Відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України ''Про банки і банківську діяльність'' (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. У даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту.

Представник позивача просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , однак не зазначає інформації про наявність у останнього банківських рахунків, окрім рахунку відкритого в АТ ''УНІВЕРСАЛ БАНК'', їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача ОСОБА_1 , навіть в межах суми тіла кредиту 2000,00 грн., може стати наслідком порушення вимог частини четвертої статті 150 ЦПК України.

З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви представника позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ''УМ ФАКТОРИНГ'' Сластнікової Л.В. про забезпечення позову, слід відмовити.

Суд роз`яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ''УМ ФАКТОРИНГ'' Сластнікової Л.В., яка надійшла на адресу суду 18 березня 2026 про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Ю.І. Ячало