Постановление суда № 134989974, 19.03.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/184/26

провадження № 2-к/0285/1/26

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Мозгового В.Б.

за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.

розглянувши клопотання ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Звягельський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернулася до суду із клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, в якому просить визнати на території України рішення окружного суду міста Ерінгер від 12.11.2024 року (справа №6F 100/24), яке набрало законної сили 24 грудня 2024 року, у сімейній справі за заявою ОСОБА_4 про встановлення наявності зв`язку між батьками та дитиною, яким встановлено, що ОСОБА_5 являється батьком дитини ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання вказує, що на рішенням окружного суду міста Ерінгер від 12.11.2024 року (справа №6F 100/24), яке набрало законної сили 24 грудня 2024 року, встановлено, що зацікавлена особа ОСОБА_3 являється батьком дитини ОСОБА_7 , якій народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона з дитиною та її батьком ОСОБА_8 проживають у ФРН. На день народження дитини вони не перебували у шлюбі та народження дитини у встановленому законом порядку не зареєстрували. Згідно законодавства ФРН вона звернулася до місцевого суду із заявою про встановлення зв`язку між батьком та дитиною.

Необхідністю визнання зазначеного рішення потрібно в отриманні актового запису про народження дитини, оскільки після народження у встановленому законом порядку цього зроблено не було.

Судом 15.01.2026 року на адресу заінтересованих осіб було направлено повідомлення про надходження клопотання, та запропоновано у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

24.02.2026 року від представника заінтересованої особи ОСОБА_9 надійшла заява, в якій зазначає, що ОСОБА_3 повністю згідний з клопотанням ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та просить його задовольнити.

Ухвалою Звягелського міськрайонного суду Житомирської області від 27.02.2026 року клопотання ОСОБА_1 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, призначено до судового розгляду.

В судове засідання заявниця та її представник не з`явилися, від представника надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності, подане клопотання підтримує, та просить задовольнити.

Від заінтересованих осіб надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності, проти задоволення клопотання не заперечували.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали клопотання, суд доходить висновку про його задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 , народила син у Новоград-Волинському пологовому будинку (а.с. 9).

Відповідно до перекладу судового рішення у сімейній справі №6F 100/24 окружного суду міста Ерінгер, яке набрало законної сили 24 грудня 2024 року, встановлено, що зацікавлена особа ОСОБА_3 являється батьком дитини ОСОБА_7 , якій народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 5-7).

Відповідно до ст. 462 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд визнає в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ст. 471 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Встановлено, що між що між Україною та ФРН міжнародні договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах не укладалися, а тому визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності. Таким чином, принцип взаємності полягає в тому, що держава, що дотримується цього принципу, надає на своїй території аналогічні права і бере на себе аналогічні зобов`язання. Крім того, Україна та ФРН є Договірними Державами Конвенції.

Цілями Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року (далі - Конвенція) є: визначити державу, органи якої мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини; визначити, яке право застосовується такими органами при здійсненні їхньої юрисдикції; визначити право, що забезпечується до батьківської відповідальності; забезпечити визнання та виконання таких заходів в усіх Договірних Державах; запровадити таке співробітництво між органами Договірних держав, яке може бути необхідним для досягнення цілей цієї Конвенції.

Відповідно до пункту 1 статті 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було винесено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з цією Конвенцією, а в не передбачених нею випадках - відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції установ юстиції останньої. Положення цієї статті відносяться і до рішень з опіки і піклування, а також до рішень про розірвання шлюбу, винесеними установами, компетентними відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої винесене рішення.

Згідно з статтею 2 Конвенції вона застосовується до дітей з моменту їхнього народження до досягнення ними 18 року.

У статті 3 Конвенції визначено, що заходи, згадані у статті 1, можуть стосуватися, зокрема, права опіки, у тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини.

Відповідно до статті 5 Конвенції судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини. З урахуванням статті 7, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання.

Відповідно до статті 24 Конвенції без шкоди для пункту 1 статті 23, будь-яка зацікавлена особа може звернутися до компетентних органів Договірної Держави з проханням про прийняття рішення щодо визнання або невизнання заходу, ужитого в іншій Договірній Державі. Процедура визначається правом Держави, в якій було подано прохання.

Ужиті органами Договірної Держави, визнаються в силу закону в усіх інших Договірних Державах (пункт 1 статті 23 Конвенції).

У пункті 2 статті 23 Конвенції у визнанні, однак, може бути відмовлено: a) якщо захід було вжито органом, юрисдикція якого не ґрунтувалася на одній з підстав, передбачених у Розділі II; b) якщо заходу було вжито, за винятком невідкладних випадків, у рамках судового або адміністративного провадження, без надання дитині можливості бути заслуханою в порушення основних принципів процедури Держави, в якій було подано прохання; c) на прохання будь-якої особи, яка стверджує, що захід порушує її батьківську відповідальність, якщо такого заходу було вжито, за винятком невідкладних випадків, без надання такій особі можливості бути заслуханою; d) якщо таке визнання явно суперечить публічному порядку Держави, в якій було подано прохання, з урахуванням найвищих інтересів дитини; e) якщо захід є несумісним із заходом, ужитим пізніше в не-Договірній Державі звичайного місця проживання дитини, у разі, якщо останній задовольняє вимоги визнання в Державі, в якій було подано прохання; f) якщо не дотримано процедури, передбаченої в статті 33.

Таким чином, судом не встановлено зазначених у ст.468 ЦПК України та Конвенції підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню на території України.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.468-473 ЦПК України, ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», Конвенцією, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання клопотання ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Звягельський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - задовольнити.

Визнати на території України рішення окружного суду міста Ерінгер від 12.11.2024 року (справа №6F 100/24), яке набрало законної сили 24 грудня 2024 року, у сімейній справі за заявою ОСОБА_4 про встановлення наявності зв`язку між батьками та дитиною, яким встановлено, що ОСОБА_5 являється батьком дитини ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 19 березня 2026 року.

Головуючий