Решение № 134967657, 16.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Справа № 160/33041/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.09.2025 № 914270131314 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в переході на пенсію за віком на пільгових умовах Список № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 15.09.2025 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву від 15.09.2025 року ОСОБА_1 та перевести з 15.09.2025року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах список № 1, згідно п.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу (підземні роботи) Список №1, періоди: з 29.07.1999 по 09.09.1999 - 0р. 1м. 12дн., навчання в УКК, посвідчення № 1505 від 24.09.1999 (гірник підземний); з 23.09.1999 по 24.09.1999 - 0р. 0 м. 02дн., навчання в УКК, посвідчення № 1505 від 24.09.1999 (гірник підземний); з 29.11.1999 по 24.04.2001 - 1р. 4м. 26дн., військова служба строкова, військовий квиток; з 01.05.2009 по 30.10.2009 - 0р. 6м. 0дн., запис 18, 19 трудова книжка НОМЕР_1 (гірничий майстер підземний); з 31.10.2009 по 15.09.2025 -15р. 10м. 16дн., знаходження на інвалідності (трудове каліцтво), довідки МСЕК 2009 - 2022 р. (Акт Форми Н-5 від 08.07.2009), всього: 17 років 10 місяців 26 днів.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, при цьому рішенням відповідача було відмовлено та вказано, що відмовлено в переході на пенсію за списком №1 через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки записи трудової книжки та надані документи підтверджують наявність у позивача необхідного пільгового та страхового стажу. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

24.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

30.01.2026 року та 16.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Копії ухвал та позовні матеріали були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.09.2025 № 914270131314 відмовлено позивачу у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вказано, що страховий стаж заявника станом на 15.09.2025 року становить 20 років 4 місяці 22 дні. Відмовлено у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 через відсутність необхідного страхового стажу.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача про відмову у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч .3 ст. 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Положення аналогічного змісту містяться у статті 14 Закону № 1788-XII.

За правилами ч. 5 ст. 114 Закону № 1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону № 1788-ХІІ.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Згідно із п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок № 637 також визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, тому лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (уточнюючі довідки, відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування тощо).

Порядок звернення за перерахунком пенсії регламентований статтею 44 Закону № 1058-IV.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2 ст. 40 цього Закону для призначення пенсії.

За правилами ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Так, спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення щодо відмови позивачу в переведенні з пенсії по інвалідності вперше на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Спірне рішення відповідача не містить періодів та підстав не зарахування певних періодів роботи позивача не містить розрахунку пільгового стажу, а містить лише посилання щодо відсутності необхідного страхового стажу у позивача.

Відповідно до Форма РС-право з розрахунком стажу в зв`язку з переходом з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах Список № 1 (Індивідуальний перерахунок: Перехід з виду на вид), де дійсно зазначено, що станом на 15.09.2025 рік, загальний страховий стаж позивача становить: 20 років 8 місяців 19 днів, до стажу позивача зараховано періоди: з 05.01.1999 по 18.06.1999 року (страховий стаж), з 10.09.1999 року по 22.09.1999 року (пільговий стаж), з 23.09.1999 року по 24.09.1999 року (страховий стаж), з 25.09.1999 року по 23.11.1999 року (пільговий стаж), з 29.11.1999 року по 24.04.2001 року (військова служба), з 09.07.2001 по 31.12.2003 року (пільговий стаж), з 01.01.2004 року по 28.03.2005 року (пільговий стаж), 29.03.2005 року по 31.03.2005 року (страховий стаж), з 01.04.2005 року по 03.04.2005 року (страховий стаж), з 04.04.2005 року по 30.11.2005 року (пільговий стаж), з 06.01.2006 року по 09.01.2006 року (страховий стаж), з 10.01.2006 року по 31.01.2006 року (пільговий стаж), з 01.02.2006 року по 15.07.2006 року (пільговий стаж), з 16.07.2006 року по 31.07.2006 року (страховий стаж), з 01.08.2006 року по 07.08.2006 року (страховий стаж), з 08.08.2006 року по 30.04.2009 року (пільговий стаж), 01.05.2009 року по 02.06.2022 року (страховий стаж), з 03.06.2022 року по 15.09.2025 року (пільговий стаж).

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 період його перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 31.10.2009 року по 15.09.2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону № 1058-IV.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (абз. 3 ч. 1 вказаного статті 24 Закону.

Положення аналогічного змісту викладені в ч. 5 ст. 56 Закону № 1788-XII, згідно із яким час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Відповідна гарантія встановлена також положеннями ч. 4 ст. 9 Закону України «Про охорону праці», якою передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року

Факт отримання трудкаліцтва по провідній професії прохідник підземний 5 розряду з повним робочим днем в шахті і як причинний зв`язок інвалідності підтверджено доказами, що є в електронній пенсійній справі та в матеріалах справи, а саме: Актом про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 05.06.2009 року.

Згідно актом про нещасний випадок Травма отримана на професії гірником підземним з повним робочим днем в шахті.

Вперше висновком МСЕК позивачу встановлена інвалідність з 01.10.2009 року з поступовим подовженням всі спірні роки по-довічно.

Таким чином, документально підтверджено перебування позивача на інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, та не заперечується відповідачем.

Отже, позивач має право на зарахування періоду перебування на інвалідності по дату звернення до пенсійного органу щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком до його стажу роботи для призначення пенсії (страхового стажу), а також до спеціального (пільгового) стажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII за працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Суд зазначає, що, абз. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо не пов`язує право особи з інвалідністю на зарахування (не зарахування) до пільгового стажу періодів роботи коли він працював, маючи при цьому групу інвалідності, пов`язану з нещасним випадком на виробництві. Відтак, право особи з інвалідністю працювати на інших посадах не впливає на застосування ч. 5 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 05 грудня 2019 року у справі № 185/8539/16-а, від 08 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а.

При цьому, із розрахунку стажу позивача вбачається, що йому було зараховано пільговий стаж з 03.06.2022 року по 15.09.2025 року, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо періодів з 29.07.1999 по 09.09.1999, навчання в УКК, посвідчення № 1505 від 24.09.1999 (гірник підземний); з 23.09.1999 по 24.09.1999 навчання в УКК, посвідчення № 1505 від 24.09.1999 (гірник підземний); з 29.11.1999 по 24.04.2001 - військова служба строкова, військовий квиток; з 01.05.2009 по 30.10.2009 , запис 18, 19 трудова книжка НОМЕР_1 (гірничий майстер підземний).

Так, в пункті 8 Порядку № 637 визначено, що час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 період навчання в ПТУ прирівнюється до роботи, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або в пільгових розмірах (п.»з» ч.1 та ч. 3 п. 109 розділу VIII)

Відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учнів, слухачів, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, згідно посвідчення №1505 від 24.09.1999 року ОСОБА_1 з 29.07.1999 року по 24.09.1999 року навчався без відриву від виробництва.

При цьому, період з 10.09.1999 року по 22.09.1999 року позивачу зараховано до пільгового стажу, про причини незарахування всього періоду відповідачем не зазначено.

3 огляду на викладене, періоди навчання з 29.07.1999 по 09.09.1999 та з 23.09.1999 по 24.09.1999 має бути зарахований до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач навчався без відриву від виробництва.

Тобто, позивач працював на посаді, що дає право на пільгову пенсію за Списком №1, що підтверджується трудовою книжкою позивача.

Щодо незарахування періоду військової служби до пільгового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою ст. 2 Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено строкову військову службу.

Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З вищенаведених законодавчих норм вбачається, що час проходження військової служби зараховується до стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому суд вважає за необхідне звернути увагу, що при зарахуванні періоду військової служби до пільгового стажу враховується саме попередня посада, з якої особу було призвано до військової служби. Тобто, на момент призову на військову службу особа мала працювати за професією, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком.

З форми РС-право позивача вбачається, що військова служба у період з 29.11.1999 по 24.04.2001 не зарахована до пільгового стажу роботи позивача.

З копії військового квитка серія НОМЕР_2 вбачається, що позивач з 29.11.1999 року по 24.04.2001 року був призваний на військову службу.

У трудовій книжці позивача та відомостях про розрахунок стажу, вбачається, що в період до та після проходження військової служби, було зараховані позивачу до пільгового стажу.

Таким чином, з урахуванням відомостей у трудовій книжці, військовому квитку та приймаючи до уваги, що на момент призову на військову службу позивач працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язковий державне пенсійне страхування», період проходження військової служби з 29.11.1999 року по 24.04.2001 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У спірному рішення відповідачем не вказано підстав незарахування вказаного періоду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, період військової служби з 29.11.1999 по 24.04.2001 повинен бути зарахованим до пільгового стажу позивача.

Також, згідно розрахунку стажу позивача, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.05.2009 по 30.10.2009, підстав незарахування відповідачем не зазначено.

Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача №18 та 19 містять посилання на те, що позивач працював гірником з повним робочим днем в шахті.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не вказано будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаного періоду, зазначеного у трудовій книжці, помилок у їх оформленні.

Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином та містяться відомості про проведення атестації робочого місця. Даний факт відповідачами не оспорюється.

Крім того, вказані професія позивача включені до Списку №1, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України, №162 від 11.03.1994 року від 16.01.2003 року №36, згідно Постанови №202 від 31.03.1994 року та відносяться до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію на пільгових умовах.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо витребування необхідних документів, а не вчинення органами Пенсійного фонду України таких дій, на думку суду, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача.

Щодо вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву від 15.09.2025 року ОСОБА_1 та перевести з 15.09.2025року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах список № 1, згідно п.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу (підземні роботи) Список №1, періоди: з 29.07.1999 по 09.09.1999 - 0р. 1м. 12дн., навчання в УКК, посвідчення № 1505 від 24.09.1999 (гірник підземний); з 23.09.1999 по 24.09.1999 - 0р. 0 м. 02дн., навчання в УКК, посвідчення № 1505 від 24.09.1999 (гірник підземний); з 29.11.1999 по 24.04.2001 - 1р. 4м. 26дн., військова служба строкова, військовий квиток; з 01.05.2009 по 30.10.2009 - 0р. 6м. 0дн., запис 18, 19 трудова книжка НОМЕР_1 (гірничий майстер підземний); з 31.10.2009 по 15.09.2025 -15р. 10м. 16дн., знаходження на інвалідності (трудове каліцтво), довідки МСЕК 2009 - 2022 р. (Акт Форми Н-5 від 08.07.2009), всього: 17 років 10 місяців 26 днів, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу Список №1, періоди: з 29.07.1999 року по 09.09.1999 року, з 23.09.1999 року по 24.09.1999 року - навчання в УКК, з 29.11.1999 року по 24.04.2001 року - військова служба строкова, з 01.05.2009 року по 30.10.2009 року - гірничий майстер підземний); з 31.10.2009 року по 06.06.2022 року знаходження на інвалідності (трудове каліцтво).

Вимоги в частині розрахунку днів трудового стажу задоволенню не підлягають, з огляду на їх передчасність.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача перевести позивача на інший вид пенсії, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, переведення та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про переведення на інший вид пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку повторно розглянути заяву позивача від 15.09.2025 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №1.401629953.1 від 14.11.2025 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 605,60 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29604, м.Хмельницький, вул.Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.09.2025 року № 914270131314 про відмову в переході на пенсію за віком на пільгових умовах Список № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1, періоди: з 29.07.1999 року по 09.09.1999 року, з 23.09.1999 року по 24.09.1999 року - навчання в УКК, з 29.11.1999 року по 24.04.2001 року - військова служба строкова, з 01.05.2009 року по 30.10.2009 року - гірничий майстер підземний; з 31.10.2009 року по 06.06.2022 року знаходження на інвалідності (трудове каліцтво).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2025 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв