Решение № 134923766, 17.03.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/23044/25

Провадження № 2/638/144/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17.03.2026 м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Штих Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Черкашиної А. П.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Представник ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 71489164 від 25.04.2025 у розмірі 16 166,30 грн, також просив стягнути понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 4 500,00 грн.

25.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924) (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_1 ) (надалі - Позичальник/Відповідач) укладено Договір про надання коштів у кредит №71489164 (надалі - Договір кредиту), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 6 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 25.04.2025 по 24.05.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.275 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 900,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '66681, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - sasha1979rozko@gmail.com) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. (Договір кредиту №71489164 від 25.04.2025 року - додається).

24.05.2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15007206 до Договору позики №71489164, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 60 днів (до 23.06.2025 року) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 0,275 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису '37255, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - sasha1979rozko@gmail.com).

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71489164 від 25.04.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку.

Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту №71489164 від 25.04.2025 р. та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 4816,06 грн.,заборгованість останнього за договором кредиту складає 16 166,30 грн. (розрахунок заборгованості - додається), зокрема: - 5 346,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 0 грн. - сума заборгованості за процентами; - 0 грн. - сума заборгованості за комісією; - 10 820,30 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; - 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

В подальшому, Позикодавцем/Первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище Договором позики.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71489164 від 25.04.2025.

З метою відновлення своїх порушених прав та законних інтересів ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 01.12.2025 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 06.01.2026 задоволено клопотання про витребування доказів.

15.01.2026 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшло підтвердження про емісію платіжної картки на ім`я ОСОБА_1 та надано інформацію про рух коштів по картці відповідача, за період 25.04.2025 по 28.04.2025.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але подав заяву в якій зазначив, що просить суд розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно.

Так, відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 25.04.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали Договір надання коштів у кредит №71489164 за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0.275 % в день (фіксована), пеня становить 4,00% в день.

Комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 900,00 грн.). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 66681.

Відповідно до Додаткової угоди до Договору позики №71489164, сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 60 днів (до 23.06.2025 року) та змінити денну процентну ставку (фіксовану) з 0,275 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 37255.

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "monobank" за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав електронні підписи одноразові ідентифікатори для підписання документів, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71489164 від 25.04.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6 000,00 за посередництвом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» яка діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000130 від 12.02.2021 та Витягу з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з наданні фінансових послуг №37 від 29.01.2016 року. Відповідно до платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, було здійснено наступну успішну платіжну операцію: 1) Дата 25.04.2025 року; 2) Номер платежу 4f4fbe5a-d5bc-42e1-8325-5a7dda15c13d; 3) Сума 6000.00 грн.; 4) Отримувач ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_2 . Наведене вище, підтверджується Довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» про успішне проведення платіжної операції.

Згідно відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 15.01.2026 підтверджено інформацію щодо емісії ОСОБА_1 картки з відповідним номером та підтверджено надходження 25.04.2025 о 20:16 переказу у розмірі 6000 грн.

Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту №71489164 від 25.04.2025 та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 4816,06 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 16 166,30 грн., зокрема: - 5 346,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 0 грн. - сума заборгованості за процентами; - 0 грн. - сума заборгованості за комісією; - 10 820,30 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Отже, Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71489164 від 25.04.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 16.10.2025 року до договору факторингу №16/10/25-02 від 16.10.2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16 166,30 грн., з яких: 5346,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 0 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 10 820,30 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення договору про надання банківських послуг, в тому числі погодження всіх умов та правил, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у низці постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Щодо правової природи укладеного договору, то він являється кредитним договором, відповідно до якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, що стосуються позики, якщо інше не встановлено цим параграфом розділу про кредит і не випливає із суті самого кредитного договору.

Відповідачем не спростовано факту отримання ним коштів від позивача, не спростовано факту неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, а також факт наявності заявленої у позові заборгованості.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за тілом кредиту та відсотками обґрунтованими. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення нарахованої пені/неустойки у розмірі 10820,30 грн суд зазначає.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Щодо стягнення заборгованості в частині комісії.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті першої та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це серед іншого витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19(провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 8 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки банк не надав доказів надання послуг, за які передбачена сплата комісії, суд не вважає доведеним факт надання послуг, що передбачені в 6.2 кредитного договору.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості комісією в розмірі 900,00 гривень.

Отже сума доведеної позивачем заборгованості складається з тіла кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до умов договору та становить 6000,00 грн тіла кредиту + 2295,00 грн нарахованих відсотків - 4816,06 грн, які відповідач сплатив. Сума заборгованості становить 3478,94 грн.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. Позивач надав перелік доказів, які підтверджують отримання ним правничої допомоги, зокрема: договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, акт приймання-передачі та витяг з акту № 5-ФП від 21.10.2025 року відповідно до якого зазначено перелік робіт та прізвище відповідача і вказана сума у розмірі 4500 грн. з підписами сторін, копію свідоцтва та ордер.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Заявлені позовні вимоги становлять 16 166,30 грн, задоволено позовні вимоги на суму 3478,94 грн, що становить 22% від ціни позову, отже суд відшкодовує позивачу витрати на професійну правничу допомогу в сумі 990,00 грн.

Також суд стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 532,93 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265, ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33) заборгованість за договором надання коштів у кредит №71489164 від 25.04.2025 у розмірі 3478,94 грн (Три тисячі чотириста сімдесят вісім гривень дев`яносто чотири копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33) витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,93 грн (П`ятсот тридцять дві гривні дев`яносто три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 990,00 грн (Дев`ятсот дев`яносто гривень).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 березня 2026 року.

Суддя: Т. В. ШТИХ