Решение № 134903708, 10.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 563/1719/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

з участю представника позивача, адвоката Бацюк О.М.

представника відповідача, адвоката Удовиченко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 03.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5147505. 22.10.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір № 102678390.

13.01.2022 було укладено договір № 13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5147505.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5147505.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 5147505.

17.01.2022 було укладено договір № 17-01/2022-54, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102678390.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102678390.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 102678390.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Згідно розрахунку, наданого позивачем загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5147505 від 03.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 32925.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27375.00 грн., заборгованість за комісіями - 550.00 грн.

Згідно розрахунку, наданого позивачем загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №102678390 від 22.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 13280.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10700.00 грн., заборгованість за комісіями - 580.00 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

27.11.2025 від представника відповідача, адвоката Удовиченко О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в яких зазначає, що відповідач ОСОБА_1 жодних кредитних договорів з ТОВ "МІЛОАН" не укладав, кошти в позику (кредит) не брав, не подавав жодної заявки на веб-сайті ТОВ "МІЛОАН" на отримання коштів та такі кошти не отримував.

Про наявність у нього ніби-то заборгованості перед ТОВ "МІЛОАН" та його правонаступником (позивачем) за ніби-то укладеними вищевказаними договорами вперше дізнався із матеріалів даної судової справи.

До позовної заяви не додано належних та допустимих доказів надсилання відповідачу електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

У підтвердження ніби-то підписання договору №5147505 від 03.10.2021 відповідачем позивач надав Довідку про ідентифікацію кредитного договору №5147505 від 03.10.2021, а договору №102678390 від 22.10.2021 - Довідку про ідентифікацію кредитного договору № 102678390 від 22.10.2021.

Однак, це односторонні довідки ТОВ "МІЛОАН", які не містять жодних підписів (ні власноручного, ні електронного) відповідача, та не підтверджують те, що він прийняв пропозицію кредитодавця укласти договір.

Жодних скріншотів повідомлень, чи будь-яких інших доказів, які б підтвердили обмін повідомленнями, ідентифікаторами тощо між ТОВ "МІЛОАН" та відповідачем позовна заява не містить.

Окрім того, у матеріалах позовної заяви відсутні файли кредитних договорів, заяви-анкети тощо, підписані електронним цифровим підписом відповідача, більше того, такі взагалі не можуть існувати, бо відповідач нічого подібного не підписував.

Також відповідач не отримував ніяких коштів за вищевказаними кредитними договорами.

Додані до позовної заяви квитанції на суму 5000,00 грн. та на суму 2000,00 грн не є належними доказами надання відповідачу кредитів на підставі вказаних договорів, оскільки вони не відповідають за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у редакції чинній на дати перерахування коштів (Додаток 3). Дані квитанції не містять жодної інформації про те, що кошти були переведені саме ОСОБА_1 , а не іншій особі. У реквізитах відсутні дані про отримувача (П.І.Б., РНОКПП тощо), а також позовна заява не містить підтвердження того, що рахунок, на який переведено кошти такими квитанціями (НОМЕР_8), належить відповідачу.

За посиланням Перевірка документів ПриватБанку (як вбачається із квитанцій на них містяться штампи ПриватБанку) на офіційному сайті Приватбанку можна перевірити платіжні документи за їх номером. Так, шляхом перевірки вбачається, що додані квитанції до позову з ID платежів 1801155125 та 1782288075 не існують. Просить у позові відмовити, витрати по справі покласти на позивача.

02.12.2025 від представника позивача Ткаченко М.М. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти.

Факт ідентифікації відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію, згідно якої на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо.

Крім того, ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту.

Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, відповідачем не надані.

Просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

08.12.2025 від представника відповідача, адвоката Удовиченко О.Ю. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Крім того, у даному випадку, неможливо встановити, якими ж насправді могли бути умови кредитних договорів, адже в матеріалах справи відсутні договори з електронним чи власноручним підписом Відповідача, а долучені довідки про ідентифікацію не є належними доказами підписання відповідачем кредитних договорів, до того ж у таких редакціях, що долучені до позову, відтак у справі відсутні докази правильності та правомірності розрахунку нарахованих відсотків, зокрема, і поза межами строку кредитування.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2026 року клопотання представника позивача Ткаченко Марії Миколаївни про витребування доказів задоволено повністю.

Витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д):

- ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн., які 03.10.2021 року та 2 000,00 грн., які 22.10.2021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 03.10.2021 по 03.11.2021 року;

- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер картки;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжними картками № НОМЕР_1 за період із 03.10.2021 по 03.11.2021 року;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Представник позивача - адвокат Бацюк О.М., перебуваючи поза приміщенням суду в режимі відеоконференцзв`язку позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача - адвокат Удовиченко О.Ю. просила в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Судом встановлено, що 03.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5147505.

Відповідно до умов Договору, згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн.

Відповідно до 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2425.00 грн. в грошовому виразі та 12,184.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 7425.00 гривень.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1875.0 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 5147505 від 03.10.2021 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): S86938, Дата відправки ідентифікатора позичальнику 03.10.2021, Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_3.

Згідно довідки LiqPay Ідентифікатор еквайра АТ КБ ПриватБанк (АТ КБ ПриватБанк Ліцензія НБУ № 22 від 05.10.2011) встановлено отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5000.0 UAH, 2021.10.03 13:47, призначення платежу: кошти згідно договору 5147505, отримувач НОМЕР_8.

Згідно розрахунку, наданого позивачем загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5147505 від 03.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 32925.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27375.00 грн., заборгованість за комісіями - 550.00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що стягненню підлягає за даним договором орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, що складає 7425.00 гривень.

Судом встановлено, що 22.10.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір № 102678390.

Відповідно до умов Договору, згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 2000.00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 900.0 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 102678390 від 22.10.2021 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): F52142, Дата відправки ідентифікатора позичальнику 22.10.2021, Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_3.

Згідно довідки LiqPay Ідентифікатор еквайра АТ КБ ПриватБанк (АТ КБ ПриватБанк Ліцензія НБУ № 22 від 05.10.2011) встановлено отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 2000.0 UAH, 2021.10.22 23:04, призначення платежу: кошти згідно договору 102678390, отримувач НОМЕР_8.

Згідно розрахунку, наданого позивачем загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №102678390 від 22.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 13280.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10700.00 грн., заборгованість за комісіями - 580.00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що стягненню підлягає за даним договором сума (загальний розмір) кредиту, що становить 2000.00 грн. та проценти за користування кредитом: 900.0 грн.

Згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ухвалу суду про витребування доказів від 21.01.2026 встановлено запитувану інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ).

Ідентифікацікаційні дані власника картки: - прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , серія та номер паспорта НОМЕР_6 , - адреса місця проживання ОСОБА_3 факт.: АДРЕСА_1 , - контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) НОМЕР_7 , Номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 , Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій у період з 03-10-2021 - 03-11-2021 р.: фінансовий номер телефону НОМЕР_3 .

Повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 5000 UAH за період 03.10.2021-03.10.2021 р.: від 03.10.2021 р.

Повідомлено, що по рахунку (ах) НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 2000 UAH за період 22.10.2021-22.10.2021 р.: від 22.10.2021 р.

Додатково направлено виписку у додатку по рахунку (ax) НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 03-10-2021 - 03-11-2021 р.

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 03-10-2021 - 03-11-2021 p. встановлено, що відповідач користувався наданими коштами та погашав заборгованість, оскільки існують транзакції: Переказ коштів. Коментар: Viplata zaima Kachay. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу 1783442132, Переказ коштів. Коментар: Viplata zaima Miloan. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу 1782288075.

Інформація по виписці: Дата складання: 15.02.2026 р. Усього витрат: 35 587,56, Баланс на початок періоду: 459,89, Виписка за договором № б/н за період 03.10.2021 - 03.11.2021, ОСОБА_1 , Валюта рахунку: UAH, Усього надходжень: 35 131,03, Баланс на кінець періоду: 3,36, РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України (ID картка) НОМЕР_6 , виданий 5610 18.10.2022, Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, суд вважає доведеним факт укладення договорів з відповідачем, надання кредитних коштів, з`ясовано те, що відповідач користувався кредитними коштами і наявність договірних відносин між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином вбачається, що укладений кредитний Договір між первісним кредитором та відповідачем відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

З наданих документів вбачається, що Договір було підписано одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку відповідача та докази отриманння (зарахування) кредитних коштів підтверджують отримання та користування відповідачем кредитними коштами, а тому в останнього виник обов`язок щодо повернення позивачу наданих кредитних коштів (тіла кредиту) та плати за користування кредитними коштами (відсотків).

До того ж відповідач тривалий час користувався кредитом, здійснював часткове погашення заборгованості та виконував умови договору, що свідчить про визнання ним кредитних правовідносин.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо вказаних істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Згідно статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. В матеріалах справи наявні виписки по рахунку Позичальника та розрахунку заборгованості, здійснені як первісним кредитором, так і фактором. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі № 756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано.

Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісними кредиторами та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених Договором; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

13.01.2022 було укладено договір № 13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5147505.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5147505.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 5147505.

17.01.2022 було укладено договір № 17-01/2022-54, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102678390.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102678390.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 102678390.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаними договорами за тілом кредиту та в межах строку кредитування, передбаченого умовами договору п. 1.5.2. - проценти за користування кредитом, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення КонституційногоСуду України від 10листопада 2011року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Щодо стягнення комісій за вказаними договорами, суд зазначає таке.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) ВП ВС зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, а відтак заборгованість за комісіями в розмірі 1130 грн стягненнню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, до стягнення підлягає заборгованість за Договором № 5147505 від 03.10.2021 в розмірі орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, та становить суму 7425.00 гривень, а за Договором № 102678390 від 22.10.2021 до стягнення підлягає заборгованість в розмірі тіла кредиту 2000 грн. та процентів за користуванння кредитом в розмірі 900 грн., що разом становить 10325 грн.

Отже, позовні вимоги, викладені в позовній заяві є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.

Судом задоволено 22,34% позовних вимог, а тому стягненню підлягають судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. Суд виходив з таких розрахунків: судовий збір розрахований за формулою 10325 грн * 100% / 46205 грн та правнича допомога розрахована за формулою 16000 грн * 100% / 46205 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 541 грн 31 коп.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, Заявку на надання юридичної допомоги №1514 від 01 серпня 2025 року, Витяг з Акту №13 про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2025 року з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на суму 16000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому до стягнення підлягає 3574 грн 40 коп.

Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість за Договорами № 5147505 від 03.10.2021 та за № 102678390 від 22.10.2021 у розмірі 10325 грн. (десять тисяч триста двадцять п`ять грн)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судовий збір в розмірі 541 грн. 31 коп. (п`ятсот сорок одна грн. 31 коп)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3574, 40 (три тисячі п`ятсот сімдесят чотири грн. 40 коп)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 16.03.2026.

Суддя Н. Г. Кучина