Решение № 134882882, 11.03.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/10560/25

Номер провадження 2/725/3930/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2026 року.Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців із вказаними вище позовом.

Посилався на те, що 28.09.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 2750159.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» надало відповідачу кредит у розмірі 12000грн. зі сплатою процентів за користування кредитом.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 21 840,03грн., з яких: 12 000грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9840,03 грн. - заборгованість за відсотками.

10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило на користь ТОВ «Секвоя Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за Договором кредиту № 2750159 від 28.09.2019.

07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс»» укладено Договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс»» право грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за Договором кредиту № 2750159 від 28.09.2019, що укладений між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 .

Оскільки на даний час зобов`язання відповідачем не виконані, просив суд стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 840,03грн., а також 2422,40грн. сплаченого судового збору та 6000грн. витрат на правничу допомогу.

Розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи.

23.12.2025 через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 також подав до суду заяву, де просив розглядати справу у його відсутність. Додатково зазначив, що позовні вимоги визнає частково. Не заперечує факту укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів. Однак вважає вимоги позивача щодо стягнення з нього відсотків, штрафів та інших платежів необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані після закінчення строку дії кредитування.

Крім того, нарахований позивачем розмір штрафних санкцій є несправедливим, адже відповідно ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 50 відкостів суми фактично отриманого кредиту.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що 28.09.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 2750159 (а.с.18-20).

Згідно з пунктом 1.3 договору за договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України гривні.

Відповідно до пункту 1.4. Договору сума кредиту складає 12 000 грн.

Пунктами 1.5., 1.6. Договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється, відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, виходячи з Базової процентної ставки, Акцій, Програми лояльності Кредитодавця, Спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу Узгодженого строку повернення кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом за Акційними ставками і ставками Програми лояльності здійснюється тільки за умови повернення кредиту до спливу Узгодженого строку повернення кредиту, наведеного у п. 1.9. цього Договору. У випадку виникнення заборгованості проценти за користування кредитом за період Узгодженого строку повернення кредиту нараховуються, виходячи із Базової процентної ставки, а поза межами цього строку - виходячи із Спеціальної ставки, встановленої для періоду, що перевищує Узгоджений строк повернення кредиту. Базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7%. Акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом 1,02%. Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення я кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%.

Дата надання кредиту, Узгоджений строк повернення кредиту і відповідна узгоджена Дата повернення кредиту, сума кредиту (загальний розмір кредиту), Проценти за користування кредитом, Реальна процентна ставка за кредитом, абсолютне значення подорожчання кредиту вказані у Графіку платежів, що визначається у Додатку № 1 до цього Договору та є невід`ємною його частиною. Графік платежів складається окремо за умови дії Акцій і/або Програми лояльності у випадку повернення зобов`язань до спливу Узгодженого строку повернення кредиту та за умови дії Базової і Спеціальної процентної ставки у випадку погашення заборгованості поза межами Узгодженого строку повернення кредиту (п. 1.8. Договору).

Згідно п. 1.9., п. 1.10. Договору, сторони встановлюють Узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 28.10.2019 (включно). Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.4. Договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок Позичальника.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору строк дії Договору визначається з моменту його укладення між сторонами та діє до повного виконання сторонами обов`язків за ним. Датою укладання Договору є дата прийняття Оферти Заявником та підписання Договору Сторонами.

Згідно з п. 7.3. сторони підтверджують, що даний електронний договір, всі Додатки до нього, Додаткові угоди, Правила мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені у письмовій формі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому, на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 12000грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника (номер якої вказано при заповнені анкетних даних), що підтверджується копією листа ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6004-ВП від 22.09.2025 та листом від 16.12.2025, випискою АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н за період 28.09.2019 по 01.10.2019 (а.с.37).

Згідно детального розрахунку заборгованості, відповідач здійснював часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (процентів за користування кредитом), чим вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки (а.с.13).

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 (справа №127/23910/14-ц).

Крім того, відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту укладення кредитного договору з позивачем та отримання кредитних коштів у розмірі 12000грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ч.1 ст.530 ЦК України)).

Однак, як встановлено судом та підтверджується наданими позивачем доказами, позичальник не виконує умови договору, що призвело до утворення заборгованості.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

10 червня 2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Алекскредит» було укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Алекскредит» зобов`язується відступити ТОВ «Секвоя Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Секвоя Капітал» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «Алекскредит» ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (а.с.21-27).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року, ТОВ «Алекскредит» відступлено ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2750159 від 28.09.2019, сума заборгованості по якому становить 21840,03грн., із яких: 12000грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9840,03 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.11,13).

07 липня 2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Солвентіс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «Секвоя Капітал» ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с.28-35).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року, ТОВ «Секвоя Капітал» відступлено ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2750159 від 28.09.2019, сума заборгованості по якому становить 21840,03грн., із яких: 12000грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9840,03 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.12-13).

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту №2750159 від 28.09.2019 станом на 06.06.2025 сума заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаним договором становить 21840,03грн., із яких: 12000грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9840,03 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.13).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а також у ньому відображено часткове погашення відповідачем заборгованості, а тому приймається судом як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, враховуючи те, що відповідач неналежно виконує взяті зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 12000грн.

Щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Частиною 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 , під час укладання кредитного договору №2750159, погодили строк кредитування, який становить 30 днів (до 28.10.2019 (включно)).

При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що кредитний договір №2750159 продовжувався після 28.10.2019, шляхом підписання Додаткової угоди у порядку підписання Договорів.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості, ТОВ «ФК «Солвентіс» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами у розмірі 9840,03грн. після закінчення цього строку (28.10.2019).

Так, на день закінчення строку кредитування (28.10.2019) розмір заборгованості за кредитним договором складав 12000грн., з яких:12000грн. заборгованість за тілом кредиту.

При цьому, із вказаного розрахунку вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 була відсутня заборгованість по відсотках, оскільки 28.10.2019 ним сплачено кошти у розмірі 3672грн., які були враховані на погашення відсотків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, у зв`язку із чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1330грн. 98коп.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6000грн., то суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Солвентіс» та адвокатом Лівак І.М. було укладено договір про надання правової допомоги №43657029 та 30.09.2025 Додаткову угоду (а.с.15-17,36).

Згідно детального опису робіт, адвокатом Лівак І.М. було надано позивачу ТОВ «ФК «Солвентіс» послуги з правничої допомоги у даній справі на загальну суму в 6000грн. (а.с.14).

Таким чином, з огляду на приписи ЦПК України вказані документи є належним документальним підтвердженням розміру понесених позивачем судових витрат.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а також те. що відповідачем не було надано клопотання про неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивача такі витрати у розмірі 3296грн. 70коп.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за кредитним договором № 2750159 від 28.09.2019 у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч)грн., а також судовий збір та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4627 (чотири тисячі шістсот двадцять сім)грн. 67коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.