Постановление суда № 134864862, 16.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

16 березня 2026 р. справа № 520/7133/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши в порядку письмового провадження звіт щодо виконання рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 задоволено частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2022 року по 15.09.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 - залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі № 520/7133/24 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 року по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01.01.2020 року по 28.01.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.09.2022 по 16.03.2023 в сумі 92 672 грн. (дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят дві гривні) 00 коп.

В задоволенні решти вимоги - відмовлено.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі № 520/7133/24 - залишено без змін.

Судом встановлено, що постановою старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановою Яною відкрито виконавче провадження №77375392 від 04.03.2025 за виконавчим листом №520/7133/24.

Позивач через свого адвоката 08.09.2025 звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України, в якій просить суд зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення по справі № 520/7133/24 врахувавши той факт, що перерахунок та виплата ОСОБА_1 заборгованості з грошового забезпечення на рівні 634,49 грн. (після оподаткування 624,97 грн.) не є виконанням рішення у розумінні ст.370 КАСУ.

В обґрунтування заяви представник зазначає, що відповідач виконав рішення суду у справі №520/7133/24 не у повному обсязі, зокрема, відповідач не вірно розрахував розмір премії. Представник зазначає, що позивачем недоотримано розмір грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 по справі № 520/7133/24 - скасовано. Справу № 520/7133/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі №520/7133/24.

25 лютого 2026 року від відповідача надійшов звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено, що у рамках справи 520/7133/24 зобов`язано в/ч НОМЕР_2 НГУ ( надалі відповідач, боржник) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01.01.2020 по 15.09.2022 за механізмом первинної редакції п.4 ПКМУ 704. Вказане рішення примусово виконувалось в рамках ВП № 77375392 (ідентифікатор доступу 906672Г89902), ВП № 77375327 (ідентифікатор доступу 9Е9264866799), ВП № 77375281 (ідентифікатор доступу 41А0747ЕА0ВБ), ВП № 77375436 ( ідентифікатор доступу АБ1В67ЕДА819), по яким розмежовано задоволений судом період.

Відповідач на виконання рішення справи №520/7133/24 перерахував позивачу кошти на суму 624,97 грн., що за дійсними обставинами не є виконанням рішення за наступного.

Відповідач зазначає, що відповідно до довідки перерахунку, посадовий оклад позивача після перерахунку грошового забезпечення збільшився у порівнянні з тим, який був до перерахунку. Однак премія позивача, яка залежить від посадового окладу, попри збільшення посадового окладу після перерахунку, стала суттєво меншою тієї премії, яка була до перерахунку. Зазначене, у свою чергу, негативно вплинуло на підсумок належного позивачу грошового забезпечення за наслідками перерахунку та, відповідно і на розмір сум грошового забезпечення до видачі. Відповідач порахував у підсумку до видачі позивачу суму 634,49 грн та виплатив після оподаткування на рівні 624,97 грн.

Суддя перебував у відрядженні з 09.03.2026 по 13.03.2026.

Суд вирішує питання про затвердження звіту у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.382 КАС України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом №4094-ІХ, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин другої та третьої статті 382-2 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повнова

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних положень КАС України дає підстави дійти висновку, що у випадку подання до суду суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення він повинен бути оформлена відповідно до частини другої статті 382-2 КАС України, при цьому необхідно додати докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи.

Судом встановлено, що звіт поданий відповідачем оформлений відповідно до частини другої статті 382-2 КАС України з доказами про направлення позивачу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.382-3 за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

В постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що на рішення Харківським окружним адміністративним судом по справі №520/7133/25 виготовлено виконавчий лист, який видано позивачу 28.02.2025.

Листом Військової частини НОМЕР_2 повідомлено, що 19.06.2025 військовою частиною було здійснено перерахунок та виконано рішення у справі №520/7133/24.

До листа додано довідку перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 рішення суду №520/7133/24, відповідно до якого перерахована сума грошового забезпечення на виконання зазначеного рішення за період з 01.01.2020 -15.09.2022 становить 624,97 грн

Позивач зазначає, що наданої відповідачем довідки-розрахунку вбачається, що при перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 15.09.2022 відповідач зменшив його відсотковий розмір премії, який фактично був йому призначений та виплачений під час проходження служби.

Тобто, після перерахунку грошового забезпечення за рішенням суду посадовий оклад позивача збільшився, однак, боржником не правильно врахований відсотковий розмір премії, який був реально встановлений позивачеві у відповідних місяцях 2020-2022 років, що в свою чергу призвело до неправильного перерахунку грошового забезпечення в цілому.

Відповідачем без жодної аргументації зменшено під час проведення перерахунку грошового забезпечення розміри премії, які під час перебування на службі позивача були встановлені в інших розмірах, що призвело до виплати грошового забезпечення після проведеного перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду не в повному обсязі.

Отже, надані відповідачем розрахунки перерахованої суми грошового забезпечення з різницею до виплати усього 624,97 грн явно свідчать про те, що перерахунок грошового забезпечення був проведений відповідачем за помилковим алгоритмом, що призвело до нарахування суми грошового забезпечення вочевидь меншому розмірі, що є підставою для перевірки правильності виконання зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 оку №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

За результатами розгляду поданого відповідачем 25.02.2026 звіту суд приходить до висновку про те, що рішення суду відповідачем не виконано, що зумовлює висновок суду про відмову у затвердженні такого звіту та встановлення нового строку для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі № 520/7133/24, а саме протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали

Відтак, з огляду на те, що звіту про виконання судового рішення на підставі ухвали від 24.11.2025 не затверджено, суд приходить до висновку про наявність підстав про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі тридцяти прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-10, 49, 248, 256, 293, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у затвердженні звіту Військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2026 про виконання рішення суду у справі №520/7133/24.

Встановити Військовій частині НОМЕР_2 новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі №520/7133/24, а саме протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали.

Накласти на керівника Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідального за виконання рішення, штраф у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдеся) грн 00 коп.

Стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 16 березня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ