Решение № 134863379, 16.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 рокусправа № 640/31563/21Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 24716,93 грн, премії за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 вересня по 01 жовтня 2021 року в розмірі 145% посадового окладу, а також надбавки за особливості проходження служби в розмірі 80% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 вересня по 01 жовтня 2021 року в розмірі 145% посадового окладу, у розмірі 17092,80 грн;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби в розмірі 80% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі 9427,20 грн;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби у сумі 24716,93 грн;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України середній заробіток за весь час затримки у розрахунку при звільненні, за період з моменту звільнення 01.10.2021 на користь ОСОБА_1 по дату винесення рішення у справі або по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати у розмірі 803,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 02.10.2018 по 01.10.2021 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №194 від 01.10.2021 старшого солдата ОСОБА_1 відповідно до підп. а п.2 ч.5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (у зв`язку із закінченням строку контракту). Вказаному наказі зазначено про виплату премії за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01.09.2021 по 01.10.2021 в розмірі 145% посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 80% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 24716,93 грн. Позивач вказує, що відповідачем не було здійснено нарахування, які зазначені у витягу із наказу №194 від 01.10.2021 щодо грошової компенсації за вартість неотриманого речового майна, премії за особистий внесок у загальні результати служби, надбавки за особливості проходження служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що позивачу було виплачено премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01.09.2021 по 01.10.2021 у розмірі 145 % посадового окладу та надбавку з особливості проходження служби у розмірі 80% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Згідно з розрахунком на видачу грошового забезпечення при звільненні від 01.10.2021 ОСОБА_1 станом на дату звільнення було виплачено : посадовий оклад нарахований з 01.10.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 90,97 грн; оклад за військове звання, нарахований з 01.10.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 19,35 грн; надбавку за вислугу років нараховану з 01.10.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 27,58 грн; надбавку за особливості проходження суми, нараховану з 01.10.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 110,32 грн (дана виплата обраховується шляхом врахування 80% від суми розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років); премію за особистий внесок у загальні результатами служби, нараховану з 01.09.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 4120,90 грн (премія обраховується у розмірі 145% посадового окладу, який, згідно займаної посади становив 2820,00 грн); індексацію, нараховану з 01.09.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 557,45 грн. Станом на день звільнення позивачу було нараховано 4951,17 грн та згідно платіжного доручення №2788 від 04.10.2021 і відомості розподілу витрат від 05.10.2021 кошти надійшли на його рахунок. Про розрахунок при звільненні Позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується його особистим підписом на вищезазначеному розрахунку. будь-яких зауважень чи заперечень під час виключення позивача із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ним не заявлялось.

Ухвалою суду від 10.02.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою суду від 09.02.2026 витребовано додаткові докази від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.10.2021 №194 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до вищезазначеного наказу позивачу підлягає виплаті (окрім іншого):

премія за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 вересня о 01 жовтня 2021 року у розмірі 145% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 80% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

- компенсація вартості за неотримане речове майно у розмірі 24716,93 грн.

Як зазначав позивач у позовній заяві, на момент звернення до суду, грошову компенсацію за вартість неотриманого речового майна, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 145% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 80% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років позивачу не була виплачена.

Разом з тим відповідно до інформації наданої відповідачем у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що відповідно до платіжного доручення №2788 від 04.10.2021 і відомостей розподілу витрат від 05.10.2021 позивачу нараховано та виплачено премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01.09.2021 по 01.10.2021 у розмірі 145% (4120,90 грн) посадового окладу та надбавку з особливості проходження служби у розмірі 80% (110,32 грн) посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

На виконання вимоги ухвали суду про витребування доказів від 09.02.2026 відповідачем надано довідку , відповідно до якої, грошова компенсація за неотримане речове майно була перерахована ОСОБА_1 07.12.2021 у розмірі 24 346,18 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неповноти нарахування усіх сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII).

У відповідності до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-XII продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі грошова компенсація (далі - Порядок №178).

Згідно із пунктом 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсція виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

У той же час, завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначає Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898 (далі - Інструкція №232).

Згідно із пунктом 2 розділу I Інструкції №232 основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарногосподарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Пунктом 4 розділу III Інструкції №232 регламентовано, зокрема, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до ПКМУ №178 від 16.03.2016 у розмірі 24346,18 грн перерахована на картку ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_2 07 грудня 2021 року.

Тобто грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 отримав.

Тобто, за встановлених обставин у справі бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно відсутня.

Згідно ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Розміри основних видів грошового забезпечення регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Ця постанова затверджує:

тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу, осіб рядового і начальницького складу;

схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу;

розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу;

додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Також постанова встановлює структуру та делегує повноваження щодо визначення порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу яке покладається на Міністерство оборони України.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт.

Структура грошового забезпечення - це співвідношення окремих складових в загальному обсязі. На підставі організацій і функцій грошового забезпечення в умовах побудови ринкових відносин створюється певна організація. Під організацією грошового забезпечення розуміємо його побудову, тобто приведення елементів в певну систему, що забезпечує взаємозв`язок кількості її якості праці і розмірами грошового забезпечення.

На вимогу суду відповідачем були надані відповідні розрахунки, щодо порядку та розміру нарахування позивачу грошового забезпечення.

Згідно з розрахунком на видачу грошового забезпечення при звільненні від 01.10.2021 ОСОБА_1 станом на дату звільнення було виплачено : посадовий оклад нарахований з 01.10.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 90,97 грн; оклад за військове звання, нарахований з 01.10.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 19,35 грн; надбавку за вислугу років нараховану з 01.10.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 27,58 грн; надбавку за особливості проходження суми, нараховану з 01.10.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 110,32 грн (дана виплата обраховується шляхом врахування 80% від суми розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років); премію за особистий внесок у загальні результатами служби, нараховану з 01.09.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 4120,90 грн (премія обраховується у розмірі 145% посадового окладу, який, згідно займаної посади становив 2820,00 грн); індексацію, нараховану з 01.09.2021 по 01.10.2021 включно у розмірі 557,45 грн.

Станом на день звільнення позивачу було нараховано 4951,17 грн та згідно платіжного доручення №2788 від 04.10.2021 і відомості розподілу витрат від 05.10.2021 кошти надійшли на його рахунок.

З урахуванням вище викладених розрахунків судом встановлено, що відповідачем у повному обсязі виплачено щомісячну премію у розмірі 145% та надбавку 80%, що є предметом розгляду даної справи.

Доводи позивача викладені у позовній заяві, де позивач вважає, що він повинен був отримати більшу суму є не обґрунтованими, оскільки позивач жодним чином не спростовує розрахунки відповідача. Окрім того суд зазначає, що предметом розгляду даної справи не є інші складові грошового забезпечення, окрім вище викладених.

Щодо іншої позовної вимоги зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час неповного розрахунку при звільненні з дня звільнення -01.10.2021 по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

В силу частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Ні Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, ні іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Разом з тим, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Так, статтею 117 Кодексу законів про працю України (станом на час виникнення правовідносин) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 підсумувала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13ц.

Крім того у вищевказаній постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Тому, Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.

З огляду на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України з урахуванням таких критеріїв.

Судом встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу з 01.10.2021, а виплата щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 145% посадового окладу та надбавки за особливості проходження служби 80% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, була здійснена 05.10.2021 та виплата грошової компенсації за неотримане речове майно здійснена 07.12.2021.

Вказані обставини відповідач жодним чином не заперечує та не спростовує, а тому суд з врахуванням позиції Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеної у постанові від 27 січня 2021 року по справі №340/680/20 зазначає, що загальний період затримки розрахунку при звільнені складає 67 днів (з 01.10.2021 по 06.12.2021).

Відповідно до наданої відповідачем довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що за останні два місяці перед звільненням позивачу було виплачено грошове забезпечення: у серпні 2021 року 23746,41 грн, у вересні 2021 року 12139,17 грн.

При цьому, суд враховує, що згідно п.4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховується, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

З довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що у серпні 2021 року йому виплачено допомогу на оздоровлення в розмірі 11784,00 грн.

Ураховуючи норми пункту 4 Порядку №100, відсутні правові підстави для включення такої одноразової грошової допомоги до грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення середнього заробітку за період затримку розрахунку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що середньоденне грошове забезпечення позивача за останні два повні місяці служби становить 395,11 грн, що обчислюється наступним чином: (11962,41 грн + 12139,17 грн) : (31 день серпня + 30 днів вересня) = 24101,58 грн : 61 день = 395,11 грн.

Згідно наданого розрахунку, середній заробіток, у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, має становити 26472,37 грн. (395,11 грн. - розмір середнього заробітку позивача * 67 - кількість днів затримки розрахунку з 01.10.2021 по 06.12.2021 включно).

Під час судового розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що право позивача на отримання коштів, які підлягали виплаті у день звільнення було відновлено відповідачем 05.10.2021 та 07.12.2021, що, своєю чергою, є підставою для відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01.10.2021 по 06.12.2021, в сумі 26472,37 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна