Постановление суда № 134844039, 10.03.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1847/26

Провадження №1-кп/369/1527/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження

№ 12026110000000067 від 22.01.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миронівка, Ямпільського району, Вінницької області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України,

встановив:

34 Державна пожежно-рятувальна частина є структурним підрозділом 2 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Київській області, і її діяльність, положення та порядок служби регулюються нормативно-правовими актами ДСНС України, місце розташовування якої: Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 2А.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Востаннє, на час вчинення кримінального правопорушення, Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб. Законом України № 4524-IX від 15.07.2025 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України

№ 2105-IX від 03.03.2022.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» № 3858-IX від 16.07.2024 сектор безпеки і оборони система органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України, сили безпеки правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України.

Згідно зі ст. 4 Кодексу цивільного захисту, цивільний захист комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до п. 2 Положення по порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 11.07.2013 (далі Положення № 593) служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Пунктом 3 Положення № 593 визначено, що особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Згідно з п. 7 Положення № 593 громадяни, які вперше приймаються на службу цивільного захисту, складають Присягу служби цивільного захисту відповідно до статті 108 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до п.п. 9-10 Положення № 593 загальний період служби цивільного захисту включає час перебування особи рядового і начальницького складу на службі цивільного захисту і встановлюється у календарному обчисленні, а у випадках, визначених законодавством, - у пільговому обчисленні.

Першим днем проходження служби цивільного захисту вважається день прийняття громадянина на службу цивільного захисту, зарахування його в кадри ДСНС, присвоєння йому відповідного спеціального звання та призначення на посаду в апарат ДСНС, її територіальні органи, підрозділи оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування, аварійно-рятувальні формування спеціального призначення, спеціальні авіаційні, морські та інші формування, державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини), навчальні центри, формування та підрозділи забезпечення), навчальні заклади цивільного захисту, наукові установи та інші підрозділи, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту

Згідно п. 31 Положення № 593, особи рядового і начальницького складу зобов`язані, зокрема: чесно і сумлінно додержуватися Присяги служби цивільного захисту, виконувати закони України; добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов`язки; проходити службу цивільного захисту в тих органах і підрозділах цивільного захисту і в тих місцях, де це викликано інтересами служби; додержуватися норм професійної та службової етики; постійно підвищувати рівень професійних знань, удосконалювати свою майстерність; виявляти повагу до колег по службі, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; сприяти підтриманню порядку і дисципліни; доповідати своєму безпосередньому керівникові (начальникові) про події та обставини, що стосуються виконання службових обов`язків, а також про зроблені їм іншими керівниками (начальниками) зауваження; своєчасно подавати відомості про себе, що мають значення для проходження служби цивільного захисту (зміна місця проживання, здобуття освіти, притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності тощо); повідомляти безпосередньому керівникові (начальникові) про місце свого перебування під час відпустки та у разі відсутності на службі з інших поважних причин (перебування на лікарняному тощо); з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час.

Однак сержант служби цивільного захисту ОСОБА_5 під час дії воєнного стану, в особливий період, вчинив кримінальне правопорушення у сфері забезпечення призову та мобілізації за наступних обставин.

Так, 01.07.2022 між Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі начальника Головного управління ДСНС України в Київській області та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки, укладено контракт № 534/22 про проходження служби цивільного захисту, який набрав чинності 09.07.2022, відповідно до якого останній обійняв посаду пожежного-рятувальника 34 державного пожежно-рятувальної частини 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області та останньому присвоєно спеціальне звання рядового служби цивільного захисту, у зв`язку з чим, ОСОБА_5 відповідно до Положення № 593, набув відповідних прав та обов`язків, пов`язаних з проходженням служби цивільного захисту.

09.07.2022 ОСОБА_5 складено Присягу працівника органів і підрозділів цивільного захисту.

Крім того, 16.06.2025 між Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі начальника Головного управління ДСНС України в Київській області та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки, укладено контракт № 444/25 про проходження служби цивільного захисту, який набрав чинності 09.07.2025, відповідно до якого останній обійняв посаду пожежного-рятувальника 34 державного пожежно-рятувальної частини 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області та останньому присвоєно спеціальне звання сержанта служби цивільного захисту.

Водночас, під час досудового розслідування встановлено, що пожежний-рятувальник 34 державного пожежно-рятувальної частини 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області, сержант служби цивільного захисту ОСОБА_5 , будучи обізнаним та достовірно знаючи вищевказані вимоги нормативно-правових актів, в порушення Присяги працівника органів і підрозділів цивільного захисту та укладеного контракту, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від проходження служби цивільного захисту в умовах особливого періоду, з мотивів небажання переносити труднощі такої служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів керівництва, без поважних причин та без відповідного службового відрядження, за відсутності законних підстав, в період з 24.09.2025 по 10.10.2025 не з`явився до місця розташування 34 ДПРЧ 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 2А, таким чином у зазначений період незаконно перебував поза межами 34 ДПРЧ 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області, тим самим ухилився від проходження служби цивільного захисту.

Протягом відсутності в період з 24.09.2025 по 10.10.2025 на території 34 ДПРЧ 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області, сержант служби цивільного захисту ОСОБА_5 обов`язки зі служби цивільного захисту за посадою не виконував, а також правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до служби цивільного захисту, про вчинене ним ухилення від служби цивільного захисту та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки. Просить кримінальне провадження відносно нього закрити. В обґрунтування клопотання заявив, що свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, ОСОБА_5 визнає повністю, раніше до кримінальної відповідальності він не притягувався. На даний час ОСОБА_5 звільнився з військової служби з ДСНС України у Київській області та з 14.10.2025 влаштований на посаду інженера-електроніка дільниці збирання акумуляторних батарей (АКБ) № 2 цеху збирання АКБ департаменту виробництва ТОВ «ГЛЕФА», яке працює на потреби ЗСУ. Вважає, що на даний час внаслідок зміни обстановки та вчинення ним нетяжкого злочину, вчинене ним діяння втратило суспільну небезпеку, а тому є всі підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, а провадження підлягає закриттю.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 клопотання захисника підтримав та просив звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України на підставі ст. 48 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що у справі є достатньо підстав, визначених ст. 48 КК України, для закриття провадження у справі та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Відповідно до вимог ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Так ст. 48 КК України передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, а саме: коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, передбачено, що судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не може розглядатися як суспільно небезпечне.

Така зміна обстановки може бути двох видів: масштабна або локальна. Масштабна зміна обстановки стосується змін у межах країни і може полягати, наприклад, у зміні економічного або політичного курсу країни, підходів держави до вирішення тієї чи іншої проблеми, тощо. Локальна зміна обстановки вчинення злочину це зміна обстановки в певному регіоні, місті, підприємстві, тощо і може виявлятися, наприклад, у прийнятті владою таких рішень, які істотно впливають на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільне небезпечного; зміні природних умов або умов господарювання в певному регіоні, що впливає на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільно небезпечного тощо. Масштабні та локальні зміни обстановки тягнуть за собою два види втрати суспільної небезпечності діяння.

Перший вид пов`язаний з втратою суспільної небезпечності не тільки конкретно вчиненого діяння даною особою, а й певного виду таких діянь. Масштабні та швидкі зміни у тих або інших сферах життя суспільства та держави можуть призвести до ситуації, за якої законодавець не встигає змінити ознаки відповідно складу злочину або зовсім виключити його із Кримінального кодексу України. Визнання судом того, що раніше вчинене певне злочинне діяння внаслідок масштабних змін обстановки в країні втратило суспільну небезпечність, свідчить про необхідність декриміналізації таких діянь взагалі. Тобто, під час вчинення такого діяння (до зміни обстановки) існувала підстава кримінальної відповідальності, оскільки особа вчинила суспільно небезпечне діяння, що містило склад певного злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, разом з тим під час розгляду справи в суді встановлено, що внаслідок зміни обстановки таке діяння на даний час позбавлене суспільної небезпеки - однієї з необхідних ознак злочину. Таким чином, суд констатує, що таке діяння лише формально містить ознаки певного складу злочину, а по суті не є суспільно небезпечним, тобто відсутня підстава кримінальної відповідальності.

Другий вид втрати діянням характеру суспільно небезпечного має місце при локальній зміні обстановки вчинення злочину, що тягне за собою втрату суспільної небезпеки лише окремого, конкретного діяння, вчиненого даною особою, хоча в цілому даний вид діянь, як і раніше, визнається злочинним. Така локальна зміна обстановки не відміняє законодавчої оцінки відповідного злочинного діяння. У цих випадках раніше вчинене особою діяння в конкретних умовах зміни обстановки визнається судом таким, що не заподіяло істотної шкоди конкретному об`єкту кримінально-правової охорони.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12 визначено, що для застосування ст.48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України це право, а не обов`язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.

Необхідною підставою для застосування статті 48 Кримінального кодексу України є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилася таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину.

Отже, для застосування положень ст. 48 КК України суду належить встановити як факт вчинення особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки за конкретних відповідних підстав (правова позиція Верховного Суду/ККС у справі № 161/1390/19 від 23 січня 2020 року).

На переконання суду, під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільно небезпечною, слід розуміти об`єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона в майбутньому не вчинятиме кримінально караних діянь.

Для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягає її зміна на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності.

Так, в ході судового засідання судом встановлено, що обвинувачений визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому нетяжкого кримінального правопорушення, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, та судом враховується, що ОСОБА_5 звільнений з Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області та з 14 жовтня 2025 року працює в ТОВ «ГЛЕФА» на посаді інженера-електроніка дільниці збирання АКБ № 2 цеху збирання АКБ департаменту виробництва, що працює на потреби Збройних Сил України, та крім цього, обвинувачений на момент звільнення з військової служби не досяг 25-річного віку, що свідчить про те, що він згідно з Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року не підпадає під категорію призовника та згідно з Законом України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» від 21.10.1993 року не підлягає мобілізації.

Таким чином, судом встановлено, що існує зміна обстановки відносно вчиненого

ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки останній звільнений з лав ДСНС України та на даний час офіційно працевлаштований в підприємство, яке працює безпосередньо на потреби ЗСУ. Зазначена обставина, на думку суду, перешкоджає подальшому притягненню ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення ним дій, що були пов`язані з ухиленням від проходження служби цивільного захисту в особливий період, та свідчить про те, що ОСОБА_5 перестав бути суспільно небезпечною особою.

Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

З урахуванням наведеного суд вбачає підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та для закриття кримінального провадження відносно нього.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 48, 336 КК України та

ст. ст. 124, 128, 129, 284-286, 288, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки.

Кримінальне провадження № 12026110000000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2026, по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 336-1 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з моменту проголошення ухвали суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя ОСОБА_7