Решение № 134842637, 16.03.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1181/24

Провадження № 2/935/46/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Василенка Р.О., зі секретарем - Криворучко Я.В., за участю позивача - відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Хільчевського С.О., відповідача-позивача ОСОБА_2 , представника відповідача-позивача ОСОБА_2 - адвоката Горлова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Коростишівської міської ради про визначення місця проживання дитини та звільнення від сплати аліментів та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 у якому просить суд звільнити від сплати аліментів на дітей та визначити постійним місцем проживання відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним.

В обґрунтування позову вказує, що 20.03.2018 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в період перебування у шлюбі в сторін народились діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 Згідно з рішенням суду діти залишились на вихованні матері. Баранівським районним судом було прийнято рішення від 25.02.2013 року по справі №273/166/13-ц про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на користь відповідача на утримання старшої дитини - ОСОБА_4 07.12.2011 грн, в фіксованій сумі, по 200 грн щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, Баранівським районним судом було прийнято рішення від 21.12.2017 року по справі №273/1403/17 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь відповідача на утримання меншої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в фіксованій сумі, по 900 грн щомісяця, до досягнення дитиною ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 та видано відповідний виконавчий лист. Згідно мирової домовленості між сторонами у справі останні три роки і по даний час включно менший син ОСОБА_6 фактично проживає з позивачем в м.Коростишів та навчається в ліцеї №1 м.Коростишів, а в 2022 році сторони нотаріально оформили відповідний договір від 10.11.2020 року (номер в реєстрі №1275, про те, що син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 буде і надалі проживати зі батьком. Таким чином, після прийняття судом рішення про стягнення аліментів з батька, обставини, на підставі яких судом було задоволено позовні вимоги, змінились, оскільки змінилась особа з якою проживає дитина. Хоча відповідач і не вимагає від нього на даний час сплати будь яких аліментів, але Коростишівський ВДВС постійно це робить, керуючись наявністю відкритого виконавчого провадження, блокує банківський рахунок та забороняє вчиняти будь які дії з майном за кожне прострочення терміну сплати аліментів. Враховуючи, що менший син проживає з позивачем з вересня 2021, перестав проживати з матір`ю, старший син ОСОБА_7 також проживає з батьком, тому просить припинити стягнення аліментів на утримання дітей та визначити місце проживання меншого сина ОСОБА_3 з ним.

ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву в якій просить розірвати договір між сторонами щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, що укладений між позивачем та відповідачем і зареєстрований в реєстрі за №1275 та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю. В обґрунтування зустрічної позовної заяви вказує, що вищезгаданий договір був укладений під морально-психологічним тиском з боку ОСОБА_1 на ОСОБА_2 який здійснював погрози та маніпулювання задля його укладення, після розірвання шлюбу позивач за зустрічним позовом продовжила проживати за адресою: АДРЕСА_1 , де наразі проживає відповідач за зустрічним позовом з дітьми. Однак восени 2024 року відповідач самовільно без наявності судового рішення та будь-яких правових підстав виселив її. Відповідно до договору при зміні місця проживання дитини батько зобов`язується попереджувати матір письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання, в тексті первісної заяви у даній справі вказано, що з 01.09.2021р. син ОСОБА_6 перестав проживати з матір`ю і став проживати з батьком, а також позивач за первісним позовом просить визначити адресу проживання АДРЕСА_1 . Отже, має місце зміна фактичної адреси проживання дитини без повідомлення про це матері відповідно до умов укладеного договору, що є істотним порушенням визначених сторонами умов договору. ОСОБА_2 вказала, що орендує квартиру і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , остання не має шкідливих звичок, не притягувалась до адміністративної відповідальності, має стабільний дохід, має орендоване житло право на проживання в якому відповідно до договору має як сама, так і з дітьми. В свою чергу батька характеризує з негативної сторони, методи виховання якого полягають в суворості і грубості по відношенню до дітей, без прояву будь яких емоцій, ніжності та батьківської турботи відносно дітей та розуміння їх психоемоційного стану. Також, негативно характеризує ОСОБА_5 той факт, що відносно нього було кримінальне провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого ч 2 ст.125 Кримінального Кодексу України, яке постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 21.12.2023 по справі №280/20/13-к було закрито на підставі п. 6 ст. 6 Кримінально процесуального кодексу України. Проживання дитини з батьком необхідно останньому для відстрочки від мобілізації як свого роду «гарантія».

Позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Хілчевський С.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, зазначили, що зміну місця проживання дитини позивач повідомляв матір дитини, їй відомо місце проживання дитини, підстави розірвання договору про місце проживання дитини надумані, у відповідача немає можливості забезпечити їхніх дітей, її заробітна плата 8 000 грн, а також вона винаймає житло, квартира в якій вона проживає є однокімнатною, у дітей не буде особистого простору та власних кімнат. Також, вона працює з 08.00 год до 18.00 год., а тому займатись ними їй не буде коли. А позивач з дітьми проживає в 3-х кімнатній квартирі, з ним проживає мати ОСОБА_5 , він має достатньо доходів і заробітку для забезпечення дітей, зазначив, що має відстрочку до кінця мобілізації, а тому визначення місця проживання дитини немає на меті отримання відстрочки. Крім того, відповідач добровільно підписала договір про місце проживання дитини, який підписано нотаріально, в якому сторони домовились про місце проживання дитини з батьком, висновок органу опіки та піклування є не обґрунтованим, оскільки навіть не було опитано дитину. Просили позовні вимоги задовольнити, а в задовленні зустрічних позовних вимог відмовити.

Відповідач - позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнали, зазначили, що договір про місце проживання дітей був підписаний під тиском, щоб отримати відстрочку від мобілізації, він має доходи, але вони отримані шахрайським шляхом, він вигнав з дому ОСОБА_2 , без речей і документів, з дітьми зустрічаються, діти в неї ночують, не має можливості дітей возити до школи, однак діти самостійно ходять на навчання, школи знаходиться не далеко, договір просить розірвати бо не може бачити дітей, вона відвідує школу та батьківські збори, одяг та взуття дітям купує, їй фінансово також допомагають батьки. Діти до неї заходять практично кожного дня, обідають, а потім ідуть на тренування. Також, вона голова батьківського комітету у класі ОСОБА_6 , за школу вона також платить, проти визначення місця проживання з батьком заперечує. Просили зустрічні позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Представник третьої особи - ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що в прийнятті рішення по справі щодо позовних вимоги та зустрічних позовних вимог покладається на розсуд суду.

Дитина ОСОБА_10 , в судовому засіданні за участю шкільного психолога ОСОБА_11 , повідомила, що він живе і з мамою і татом, всім необхідним для навчання і життя забезпечений, займається спортом, фактично більше часу проживає з батьком, де проживає і його старший брат, періодично відвідує маму та ночує в неї.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Згідно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається що батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення Баранівського районного суду Житомирської області у справі № 273/166/13 вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Кропивня Коростишівського району, Житомирської області на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 200 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 28 січня 2013 року і до досягнення дитиною ОСОБА_12 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6

Відповідно до рішення Баранівського районного суду Житомирської області у справі № 273/1403/17 виіршено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 900 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду 24.11.2017 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з рішення Баранівського районного суду Житомирської області у справі № 273/203/18 шлюб, зареєстрований 20 лютого 2015 року відділом держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Коростишівського районного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №30 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , розірвано та залишено ОСОБА_2 на виховання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до їх повноліття.

Згідно з договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, засвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенком О.І., зареєстрованого в реєстрі № 1275, зазначено, що місце проживання ОСОБА_3 батьки визначили місце проживання (реєстрації) батька за адресою: АДРЕСА_3 . У разі зміни місця проживання батька дитини, змінюється місце проживання дитини. При зміні місця проживання дитини, Батько зобов`язується попереджувати матір письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.

Відповідно до акта депутата Коростишівської міської ради Вячеслава Чернявського, зареєстрованого за №914 від 13.05.2024 року, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . без реєстрації та самостійно виховує свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з довідки № 03-32/378 Коростишівської міської ради від 15.05.2024 за адресою: АДРЕСА_1 проживає сім`я у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 син.

Відповідно до довідки Коростишівської міської ради Ліцею № 1 Коростишівської міської ради від 21.05.2024 ОСОБА_3 , 11.03.2015 року дійсно навчається у 3-А класі ліцею № 1 Коростишівської міської ради з 02.06.2021 року по теперішній час за освітньою програмою НТП «Інтелект України».

Згідно з висновком рішенням органу опіки і піклування № 218 від 11.07.2025 щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 зроблено висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .

Згідно з висновком рішенням органу опіки і піклування № 219 від 11.07.2025 щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_2 зроблено висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики № 2790 на ОСОБА_1 яка видана депутатом Коростишівської міської ради восьмого скликання, ОСОБА_13 , вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 3 2018 року. На даний час проживає за вказаною адресою разом з мамою та двома синами ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , з якими постійно займається спортом та спільним дозвіллям. За час проживання у їхньому будинку ОСОБА_14 зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Він завжди спокійний, врівноважений, ввічливий, чуйний і готовий прийти на допомогу сусідам у складних ситуаціях. В спілкуванні з сусідами підтримує рівні, добросусідські стосунки. Конфліктних ситуацій за його участі ніколи не виникало. Він користується повагою та авторитетом серед мешканців.

Згідно з актом депутата Коростишівської міської ради восьмого скликання ОСОБА_13 , від 13.01.2025 р. проведено обстеження по факту утримання неповнолітніх дітей та хворої матері. В ході обстеження встановлено, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 ., де доглядає за своєю матір`ю, яка, згідно висновку ЛКК №3605 від 09.10.2024 року потребує постійного стороннього догляду, ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_11 та самостійно виховує своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Щодо припинення стягнення аліментів.

Відповідно до частини першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 682/690/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зроблено висновок про те, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що проживання дітей разом з ним є тією істотною обставиною, яка припиняє його обов`язок сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання дітей, а тому позовні вимоги про припинення стягнення аліментів на утримання синів ОСОБА_12 та ОСОБА_6 підлягають задоволенню.

Щодо розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи умови договору та те, що сторони виконують належним чином його умови, дитина проживає більшість часу з батьком, матері відмомо про адресу проживання дітей, доказів істотних порушень умов договору суду не надано, як доказів того, що договір укладено під тиском на ОСОБА_16 з боку ОСОБА_17 , а тому суд зустрічні позовні вимоги ОСОБА_18 щодо розірвання договору здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини не задовольняє.

Щодо визначення місця проживання дитини.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Положеннями частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я в якому вона проживає.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: - особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності); - відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); - можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); - стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); - стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо. Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19).».

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд зауважує, що висновки органу опіки та піклування Коростишівської міської ради, № 219 від 11.07.2025 та № 2187 від 11.07.2025 суд не приймає як належним та достатній доказ, оскільки він необґрунтованим та вказаному висновку відсутнє мотивування щодо підстави визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 з матір`ю та про недоцільність встановлення місця проживання з батьком, так як у ньому лише зазначені пояснення сторін та не заслухана думка дитини ОСОБА_6 , зазначено, що діти проживають з батьком. Тому висновки органу опіки та піклування Коростишівської міської ради, № 219 від 11.07.2025 та № 2187 Від 11.07.2025, які мають рекомендаційний характер, надано із порушенням вимог законодавства, принципів права, суперечить правам батька і дитини та є необґрунтованим.

Враховуючи вищевказане, суд бере до уваги те, що обоє батьків цікавляться навчанням ОСОБА_6 , відповідально ставляться до його виховання, проживають за різними адресами, однак мають належні умови для проживання сина, фактично дитина проживає з батьком, що не заперечується сторонами у справі та наданими доказами, однак ОСОБА_6 також періодично буває та ночує у мами, обоє батьків забезпечують дитину всім необхідним.

В ході розгляду справи встановлено, що фактично між батьками наявні конфлікті відносини, заявлені сторонами негативні характеристики про один одного не підтверджено належними доказами, суд враховує також, те, що молодший син фактично проживає зі своїм батьком та старшим братом ОСОБА_19 , на підставі пояснень дитини вбачається, що ОСОБА_6 спілкується з обома батьками, але більшість часу знаходиться з батьком.

Враховуючи ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків та дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд дійшов висновку, що так як питання щодо місця проживання вирішено на підставі договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 10.11.2020, вказаний договір сторонами виконується, підстави для його розірвання відсутні, а також те, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати та те, що фактично син ОСОБА_6 за власним бажанням також ночує і буває у мами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 також відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 114, 141, 150, 160, 161 СК України, ст.ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 273, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та звільнення від сплати аліментів задовольнити частково.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 900 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі виконавчого листа від 21.12.2011 р по справі № 273/1403/17 та на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 в фіксованій сумі 200 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі виконавчого листа від 25.02.2013 по справі № 273/166/13-ц, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору між батьками щодо здійснення батькіських прав від 10.11.2020 року та визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2

Третя особа: Орган опіки та піклування Коростишівської міської ради, код ЄРДПОУ 04053660, місцезнаходження Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул. Дарбіняна, 11 .

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО