Решение № 134828816, 16.03.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4525/25

Провадження № 2/452/540/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

із участю: секретаря Кафтан О.Ю.,

розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України і за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги аргументує тим, що 23 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4758998, відповідно до умов якого товариство надало особі фінансовий кредит в сумі 2000грн із зобов`язанням повернути його разом із відсотками за користування терміном на 360 днів; надалі позичальником було підписано додатковий договір від 29.06.2024р. та відповідно додаткові кошти у розмірі 2000 гривень від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою картку споживача; ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором; ОСОБА_1 не повернув своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості; надалі на підставі Договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025р., укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», останнє набуло право вимоги за вказаним кредитним договором на суму 20097,64грн, з яких 3999,99грн - заборгованість за тілом кредиту, 14097,65грн - заборгованість за процентами, 2000грн - заборгованість за нарахованими штрафами; крім того, зазначає, що на час відчуження заборгованості за кредитним договором строк кредитування за таким не закінчився, а тому позивачем нараховано додаткові відсотки за 110 днів, які залишилися. Відтак, враховуючи порушення зобов`язання за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4758998 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 24697,62грн, з яких 3999,99грн - заборгованість за тілом кредиту, 14097,65грн - відсотки нараховані первісним кредитором, 6599,98грн - відсотки нараховані позивачем. Просять присудити стягнути із відповідача вказану суму та понесені судові витрати, в тому числі на правову допомогу.

Відзиву на позов від відповідача до суду не поступало, однак долучено до матеріалів справи копію військового квитка, що підтверджує його участь у бойових діях; позивачем подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача і у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами і ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, і, в даному конкретному випадку за наявних у справі доказів за одночасного існування передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України умов ухвалює заочне рішення.

У зв`язку з наведеним і, вивчивши матеріали справи, суд уважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав:

Судом установлено, що 23 червня 2024 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4758998 та Додаткову угоду, згідно з умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 4000грн терміном на 360 днів строком до 18 червня 2025 року із сплатою денної процентної ставки 1,5%, а він у свою чергу зобов`язувався повернути кошти із відсотками за користування.

Згідно Договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025р ТзОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

Із розрахунку заборгованості Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4758998 станом на час відчуження права вимоги 27.02.2025р. ОСОБА_1 має заборгованість 20097,64грн, з яких з яких 3999,99грн - заборгованість за тілом кредиту та 14097,65грн - заборгованість за процентами, 2000грн - заборгованість за штрафами.

Позивачем також подано розрахунок заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4758998 за 110 календарних днів (27.02.2025-18.06.2025), з якого вбачається заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем додатково на суму 6599,98грн - нараховані проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання. Даних про належне виконання відповідачем умов кредитного договору суду не представлено. Зазначене підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, що вбачається із копії військового квитка серії НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України в період з 2022 по теперішній час.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Оскільки відповідач має статус учасника бойових дій на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

За таких обставин суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та слід стягнути із відповідача заборгованість за основною сумою боргу 3999,99грн, що передбачено у поданому ним розрахунку виходячи із законодавчих норм, у стягненні нарахованих процентів слід відмовити, зважаючи на право відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг.

Також, позивачем на підставі ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України заявлено вимогу про зобов`язання органу (особи), які здійснюватимуть примусове виконання даного рішення проводити нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості.

За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

Згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Отже, статтею 265 ЦПК України нарахування інфляційних втрат не передбачене, а тому вимога позивача про нарахування інфляційних втрат в порядку, передбаченому ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частини десята, одинадцята статті 265 ЦПК України не є самостійним і новим видом заходів відповідальності, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов`язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується.

Таким чином, можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду.

Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання.

Відтак, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Разом з тим, позивачем не заявлялася вимога про стягнення з відповідача 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а лише стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, а тому у суду відсутні правові підстави для нарахування 3% річних в порядку, передбаченому ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.

Крім того слід зазначити, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних не ґрунтується на законі, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Українські фінансові операції» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2422грн 40коп, що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією №12406 від 26.11.2025р. Оскільки позовні вимоги ТзОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 387,58грн (3999,99 х 100% : 24697,62= 16%; 2422,4грн х 16% = 387,58грн).

У позовній заяві позивач ТзОВ «Українські фінансові операції» просив стягнути із відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн., що підтверджуються Договором про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024р., Актом прийому-передачі виконаних робіт від 1 серпня 2024 року на суму 10000грн, детальний опис робіт, Рахунок на оплату послуг адвоката на суму 10000грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також враховуючи виконання роботи адвокатом, задоволення позову частково, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 274, 280 ЦПК України, ст. 526, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ТОВ «Українські фінансові операції» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , - в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (04070, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення 19, літ. Н, П; ЄДРПОУ-40966896), - заборгованість в сумі 3999,99грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99коп) за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4758998 від 23 червня 2024 року, 387,58грн (триста вісімдесят сім гривень 58коп) сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000грн (чотири тисяч гривень), - ВСЬОГО: 8387,57грн (вісім тисяч триста вісімдесят сім гривень 57коп).

У решті частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача у порядок і строк, передбачений ст. 284 ЦПК України.

Суддя