Решение № 134824596, 10.03.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/12321/25

н/п 2-а/766/194/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 року м. Херсон

Херсонським міським судом Херсонської області в складі головуючого судді Скрипніка Л.А.,

секретаря судового засідання Бажанової В.М., позивача ОСОБА_1 розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної Поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного Управління Національної Поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №5347622 від 30 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.2 ст.122 КУпАП за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зіслався на те, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував. Підтвердив , що 29.07.2025р. був зупинений працівником поліції, зокрема в Кіровоградській області. Але при розгляді адміністративної справи за порушення п. 9.9.б ПДР та винесенні зазначеної постанови присутній не був. Про розгляд справи за даний вид порушення повідомлений не був тому йому не відомо яку статтю застосував поліцейський. Вважає дії працівника поліції щодо винесення постанови протиправними, а постанову не законною, оскільки КУпАП не передбачає штрафу за не увімкнення аварійної сигналізації під час зупинки на вимогу поліцейського, за вказаний вид порушення, якщо він мав місце, може бути застосовано попередження.

Підставою для скасування постанови серії ЕНА №5347622 від 30 липня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП є невідповідність обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

27.10.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зазначив що, 30.07.2025 поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Олександрівка) Відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Безносенко Юрієм Олексійовичем винесено постанову серії ЕНА № 5347622, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у розмірі 510 грн.

Так вказали, що 29.07.2025 о 13.30 годині Позивач керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , по дорозі Київ Знам`янка 242 км, в с-щі Олександрівка, Кіровоградської області, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Стоп контроль» та продовжив рух далі, та після зупинки транспортного засобу працівником поліції не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п. 9.9.б ПДР, і таким чином скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Тому вважають, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції частини 2 статті 122, статті 125 КУпАП, за якими позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов до відповідача про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, з підстав, викладених у ньому. Оскільки, постанова відповідачем не була скасована, тому для захисту своїх прав змушений звернутися в суд.

Представник відповідача в судове засідання нез`явився про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно. Заяв та клопотань до суду не було направлено.

Ухвалою Херсонського мііського суду Херсонської області від 11.08.2025 справу призначено до розгляду за правилами ст.286 КАС України, призначив судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. З метою забезпечення строків розгляду адміністративної справи, встановлених ст.286 КАС України, суд витребував від Головного управління національної поліції в Кіровоградській області належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, що стали підставою для складання постанови ЕНА № 5347622 від 30.07.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 510 грн.

На виконання ухвали від 11.08.2025 року Головне управління національної поліції в Кіровоградській області направили лист № 131006-2025 від 20.10.2025 року в якому зазначили, що на скасування постанови серії ЕНА № 5347622 від 30.07.2025 року СУНС № 766/12321/25 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної 30.07.2025 року відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень, повідомляємо, що надати відео доказ вчиненого адміністративного правопорушення з портативного відео реєстратора поліцейського неможливо так, як згідно п. п. 1 п.3 розділу VII Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, строк зберігання відеозаписів з портативних та відео реєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БПЛА, становить 30 діб. Разом з тим повідомили, що на підставі ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5347622 від 30.07.2025 було направлено до Білозерського ВДВС у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вих. 102445-2025 від 23.08.2025 року). Направлено лист про повернення виконавчого документа без виконання, в зв`язку з оскарженням вищевказаної постанови в Херсонському

міському суді Херсонської області.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

30.07.2025 поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Олександрівка) Відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Безносенко Юрієм Олексійовичем винесено постанову серії ЕНА № 5347622, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у розмірі 510 грн.

29.07.2025 о 13.30 годині Позивач керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , по дорозі Київ Знам`янка 242 км, в с-щі Олександрівка, Кіровоградської області, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Стоп контроль» та продовжив рух далі, та після зупинки транспортного засобу працівником поліції не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п. 9.9.б ПДР, і таким чином скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Отже, між сторонами виник спір відносно законності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача, яку позивач вважає неправомірною та просить про її скасування.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Суд, вислухавши учасників справи, надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові та оцінюючи зміст обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в ній, а також дослідивши наявні докази в матеріалах адміністративної справи, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити, з огляду на таке.

Суд встановив, що оскаржуваною постановою позивача ОСОБА_1 визнано винуватим за те, що особа, яка керувала транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 29.07.2025 по дорозі Київ Знам`янка 242 км, в с-щі Олександрівка, Кіровоградської області, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Стоп контроль» та продовжив рух далі, та після зупинки транспортного засобу працівником поліції не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п. 9.9.б ПДР, і таким чином скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач не погоджується з винесеною постановою, вказуючи у позовній заяві, що вона є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин справи.

Для встановлення істини у адміністративній справі слід дослідити докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а також дотримання суб`єктом владних повноважень вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Стаття 19 Конституції передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідачі) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приміткою до вказаної статті встановлено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з положеннями ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст.72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідачем не було вжито всіх заходів щодо доведення правомірності винесення постанови ЕНА № 5347622 від 30.07.2025, на ухвалу суду від 11.08.2025 року не надано витребувані доказів, що стали підставою для складання постанови, накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної 30.07.2025 року.

Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, за відсутності доказів його вини, за наявності обставин, які достовірно підтверджують, що правопорушення у зазначений в протоколі час та місці вчинив ОСОБА_1 , не відповідає чиному законодавству. Надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позивачем доведено допущення відповідачем порушень вимог КУпАП при винесені постанови серії ЕНА № 5347622 від 30.07.2025 щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду правопорушення, якому передує фіксування ( збирання доказів) цього правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5347622 від 30.07.2025, винесену поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Олександрівка) Відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Безносенко Юрієм Олексійовичем, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та піддано штрафу у сумі 510 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач при подачі позову було сплачено судови збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією №ВRE1-М82-М3КЕ від 08.08.2025 року. Водночас матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, у зв`язку з чим суд вважає, що витрати пов`язані зі сплатою судового збору необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись, ст.ст.7, 9, 122, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.2, 6, 19-20, 77, 139, 243, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної Поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5347622 від 30.07.2025, винесену поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Олександрівка) Відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Безносенко Юрієм Олексійовичем, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та піддано штрафу у сумі 510 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного Управління Національної Поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЛ. А. Скрипнік