Постановление суда № 134792713, 12.03.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа №337/1440/26

Номер провадження 2/337/1368/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 рокум. Запоріжжя

Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Бредун Д.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОККАРТ» про стягнення грошових коштів внаслідок неналежного виконання умов договору,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, в якій просить стягнути на свою користь з відповідача ТОВ «ЛОККАРТ» заборгованість в сумі 53690 гривень за сплачене ним, проте не отримане, дизельне паливо.

Вивчивши дану позовну заяву та додані документи, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для виправлення недоліків з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Документ, що підтверджує сплату судового збору, до позовної заяви не додано.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що він звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 42 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Часиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дійсно визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Однак, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

За приписами частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Як вбачається з обґрунтування позовної заяви, між ОСОБА_1 і ТОВ «ЛОККАРТ» укладено договір №СК9 від 26.01.2024 року, специфікації №0009/0000126-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0009/0000126-С від 26.01.2024 року, згідно якого ТОВ «ЛОККАРТ» взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 у власність 50 скретч-карток на 1000 літрів, номіналом по 20 літрів.

Крім того, ТОВ «ЛОККАРТ» взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 через АЗС дизпаливо, згідно специфікації №0009/0000147-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0009/0000147-С від 30.01.2024 року. Товар дизпаливо, купюри 20, кількість скретч-карток 50, кількість в літрах 1000, номінал 20 літрів.

Після отримання частини товару, ОСОБА_1 перерахував ТОВ «ЛОККАРТ» оплату за договорами, однак на цей час ТОВ «ЛОККАРТ» не надало пальне, згідно копій невикористаних скретч-карток, в кількості 1180 літрів, вартістю 53690 гривень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підставою виникнення спірних правовідносин, є невиконання договірних зобов`язань між сторонами, а не порушення прав ОСОБА_1 як споживача.

Отже, оскільки позов не пов`язаний із захистом прав споживача, ОСОБА_1 не може бути звільнений від сплати судового збору в порядку ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, що підлягає сплаті при зверненні фізичної особи до суду з позовною заявою майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3328 гривень.

Таким чином, ставка судового збору у справі становить 1331,20 гривень, від сплати якого позивач не звільнений.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначення недоліків, способу і строку їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у звільненні позивача від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОККАРТ» про стягнення грошових коштів внаслідок неналежного виконання умов договору залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 5 (п`ять) днів з дня отримання ним копії даної ухвали та роз`яснити, що судовий збір необхідно сплатити в дохід держави в будь-якій установі банку за наступними банківськими реквізитами: Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО): 899998; Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Хортиц./22030101; Код ЄДРПОУ отримувача: 37941997; Номер рахунку отримувача: UA578999980313171206000008514.

Повідомити позивачу, що в разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.С. Бредун