Решение № 134778331, 12.03.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2026 р. справа № 300/2578/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Брайляк Є.Я., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення №092350009241 від 05.02.2025 щодо відмови в призначенні пенсії за віком; зобов`язати зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.11.1978 та призначити пенсію за віком, з моменту первинного звернення, а саме з 28.01.2025.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах щодо обліку трудового стажу та нарахування заробітної плати на конкретну посаду, яку позивач займала у той чи інший період її роботи на підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки й іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. У трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 05.11.1978 всі відомості, зазначені в записах, є читабельними та зрозумілими. Записи трудової книжки виконані у чіткій послідовності та відповідно до дат. Трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про періоди роботи: з 21.03.1983 по 30.09.1985, з 16.11.1992 по 03.05.1993, з 11.05.1993 по 31.05.1997, з 10.04.1999 по 30.11.2000, з 25.10.1985 по 04.11.1992 (робота в Росії). Ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу, внаслідок чого відсутні підстави для неврахування зазначених періодів роботи при визначенні страхового стажу. Стверджує, що Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи в Російській Федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу. Позивачка працювала в Російській Федерації в той час, коли міжнародні договори були чинними, а тому у відповідача немає підстав не зараховувати стаж роботи на території Російської Федерації. Факт роботи на території Російської Федерації у заявлені періоди підтверджується трудовою книжкою, дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що основною умовою визначення права особи на пенсію є наявність на момент звернення страхового стажу від 20 до 30 років. За доданими документами до страхового стажу не враховано, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 05.11.1978: період з 21.03.1983 по 30.09.1985, оскільки в документі наявне виправлення при прийнятті/звільненні, що є порушенням вимог Інструкції про ведення трудових книжок працівників; з 16.11.1992 по 03.05.1993, оскільки в документі наявне виправлення при прийнятті/звільненні, що є порушенням вимог Інструкції про ведення трудових книжок працівників; з 11.05.1993 по 31.05.1997, оскільки в документі дата звільнення не відповідає даті наказу при звільненні (30.05.1995), що є порушенням вимог Інструкції про ведення трудових книжок працівників; з 10.04.1999 по 30.11.2000, оскільки в документі відсутня підстава запису трудової діяльності при звільненні (тобто наказ, номер та дата). Для зарахування вказаного періоду роботи позивачу необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому працювала позивач, яка видана на підставі первинних документів за час виконання роботи. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 25.10.1985 по 04.11.1992, оскільки позивач працювала в росії, а саме Ноябрьскнефтегаз. Указом Президента України та Верховного головнокомандувача від 24.02.2022 №64/2022 та Законом України Про затвердження Указу Президента України Про ведення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України впроваджено воєнний стан, у зв`язку з військовою збройною агресією збройних сил російської федерації. З 24.02.2022 Укрпошта припинила поштове співробітництво з поштою росії та білорусі, в тому числі, посилки та перекази в ці країни не приймаються. Таким чином, листи/запити щодо витребування первинних документів або проведення зустрічної перевірки документів, наданих для призначення пенсії за період роботи в російській федерації, до відповідного органу Пенсійного фонду російської федерації не надсилались. Стверджує, що згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії, та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 12 років 4 місяці 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Враховуючи вищенаведене, прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу від 20 до 30 років. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.56).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 28.01.2025 у віці 64 роки 01 місяць 29 днів звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.02.2025 № 092350009241 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 05.11.1978 періоди з 21.03.1983 по 30.09.1985 - у документі наявне виправлення при прийнятті/звільненні що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, з 16.11.1992 по 03.05.1993 - у документі наявне виправлення при прийнятті/звільненні що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, з 11.05.1993 по 31.05.1997 - у документі дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення № 30.05.1995 що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, з 10.04.1999 по 30.11.2000 - у документі відсутня підстава запису про звільнення тобто наказ його номер та дата, з 25.10.1985 по 04.11.1992 - трудова діяльність у росії. Страховий стаж становить 12 років 04 місяці 16 днів (а.с.10).

Згідно наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розрахунку стажу, страховий стаж позивача становить 12 років 04 місяці 16 днів (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі також - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років (частина 2 статті 26 Закону 1058-IV).

Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

За змістом абзацу 1 частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пунктів 23 - 25 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.

20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла у період роботи позивача).

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

За змістом пунктів 2.5 - 2.8 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній в період роботи позивача по 22.05.1995).

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).

Відповідно до пунктів 2.4, 2.6 2.9 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.26 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.11.1978 у спірний період позивач (а.с.79):

- 21.03.1983 прийнята на посаду секретаря-діловода до Яремчанської школи мистецтв (наказ №20 від 20.03.1983);

- 30.09.1985 звільнена з роботи за власним бажанням (наказ №81 від 28.09.1985);

- 25.10.1985 прийнята на роботу вахтовим методом до ОРС «Ноябрьскнефтегаз» (наказ №186-к від 23.10.1985);

- 16.11.1992 прийнята на посаду експедитора по перевезенню вантажів до МП «Лелич», наказ №10 від 16.11.1992;

- 03.05.1993 звільнена з роботи за власним бажанням, наказ №8 від 03.05.1993;

- 04.11.1992 звільнена з роботи за власним бажанням, наказ №36-к від 26.10.1992;

- 11.05.1993 прийнята на посаду інструктора з організаційно-кооперативної роботи до Делятинського споживчого товариства (постанова №12 від 11.05.1993);

- 30.05.1995 звільнена у зв`язку зі скороченням чисельності працівників (наказ від 30.05.1995);

- 10.04.1999 прийнята на посаду продавця туристичного підприємства «Делятин» (наказ №5 від 10.04.1999);

- 30.11.2000 звільнена з посади продавця за власним бажанням.

Згідно із записами № 9 та № 10 трудової книжки, що містяться на аркуші 9 трудової книжки, позивач 21.03.1983 прийнята на роботу до Яремчанської школи мистецтв (наказ № 20 від 20.03.1983), а 30.09.1985 звільнена з роботи (наказ № 81 від 28.09.1985). На записі про звільнення з роботи міститься відбиток печатки та підпис директора Яремчанської школи мистецтв.

За змістом запису № 15 трудової книжки, що міститься на аркуші 11 трудової книжки, позивач 16.11.1992 прийнята на роботу до МП «Лелич» (наказ № 10 від 16.11.1992), а 03.05.1993 звільнена з роботи (наказ № 8 від 03.05.1993). На записі про звільнення з роботи міститься відбиток печатки та підпис директора підприємства.

Водночас у датах прийняття на роботу «21.03.1983», «16.11.1992» та у датах звільнення з роботи «30.09.1985», «03.05.1993» наявні виправлення, а саме відповідні цифри обведені ручкою більш жирним шрифтом.

Суд зауважує, що вказані виправлення не перешкоджають однозначному встановленню як дати прийняття на роботу, так і дати звільнення, оскільки записи є чіткими та зрозумілими.

Згідно із записами № 16 та № 20 трудової книжки, що містяться на аркуші 13 трудової книжки, позивач 11.05.1993 прийнята на роботу до Делятинського споживчого товариства, а 31.05.1997 звільнена з роботи (наказ № 19 від 30.05.1995).

Водночас, за твердженням пенсійного органу, зазначений період роботи не зараховано до страхового стажу з підстав невідповідності дати звільнення з роботи (31.05.1997) даті наказу про звільнення (30.05.1997).

Судом встановлено, що вказані дати дійсно різняться на один календарний день. Разом із тим записи № 16 та № 20 трудової книжки позивача виконані належним чином, без виправлень чи підтирань, містять послідовні відомості про прийняття та звільнення з роботи, зазначення посади, а також номери та дати відповідних наказів. Запис про звільнення скріплений підписом уповноваженої особи та відбитком печатки підприємства, що свідчить про його належне оформлення.

Розбіжність між датою видання наказу та датою фактичного звільнення, яка становить один день, сама по собі не спростовує факту перебування позивача у трудових відносинах у зазначений період. Така розбіжність може бути обумовлена особливостями оформлення кадрової документації (видання наказу напередодні дати звільнення).

Суд звертає увагу, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Відтак періоди роботи позивача з 21.03.1983 по 30.09.1985, з 16.11.1992 по 03.05.1993 та з 11.05.1993 по 31.05.1997 мають бути зараховані до її страхового стажу.

Зі змісту трудової книжки позивача видно, що 10.04.1999 (наказ № 5 від 10.04.1999) позивач прийнята на роботу на посаду продавця до туристичного підприємства «Делятин», а 30.11.2000 звільнена з роботи.

При цьому відсутня підстава для внесення запису про звільнення, а саме немає номера та дати наказу. Крім того, відсутній підпис керівника підприємства або уповноваженої ним особи. Запис про звільнення завірений печаткою.

Отже, запис під № 24 у трудовій книжці позивача не містить підстав внесення, а саме номера та дати наказу про звільнення з роботи, а також не засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи, що свідчить про грубе недотримання вказаних вище вимог законодавства щодо порядку заповнення трудової книжки та викликає обґрунтовані сумніви у достовірності внесених записів щодо стажу роботи позивача у спірному періоді.

Як зазначалося судом вище, відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто у зв`язку з неточностями та невірними записами у трудовій книжці, що підтверджують наявний трудовий стаж, підтверджуючими документами можуть бути довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи або довідки архівних установ.

Однак позивач не надала відповідачу жодних додаткових документів на підтвердження спірних періодів роботи в туристичному підприємстві «Делятин». Такі докази не надані позивачем і суду.

Також позивачем не доведено належним чином обставину неможливості видачі відповідною архівною установою документів для підтвердження стажу роботи в період з 10.04.1999 по 30.12.2000.

Покликання лише на записи в трудовій книжці у цьому випадку є недостатніми.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 10.04.1999 по 30.12.2000 у туристичному підприємстві «Делятин», тому в задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Водночас суд зауважує, що негативні наслідки для позивача пов`язані виключно з відсутністю необхідних додаткових підтверджуючих документів періоду роботи позивача з 10.04.1999 по 30.12.2000 у туристичному підприємстві «Делятин».

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" від 25 квітня 2024 року за №3674-IX (надалі також - Закон 3674-IX) Закон 1058-IV доповнено статтею 24-1 періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу і статтею 261 умови включення періодів роботи особи в інших державах до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною 1 статті 24-1 Закону 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 24-1 Закону 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 26-1 Закону 1058-IV, у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 51 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" від 25.04.2024 за №3674-ІХ набрав чинності 23.06.2024.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562, яка набрала чинності 20.05.2025. Пунктом 1 цієї постанови затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі також - Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Порядок №562 поширюється на підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.

Станом на дату подання заяви від 28.01.2025, Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562 ще не набрала чинності, та така не містить положень про зворотність її дії в часі.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною і російською федерацією та, відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

За приписами частини 2 статті 24 Закону України Про міжнародні договори України припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України Про міжнародні договори України припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Міністерство юстиції України повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено, що Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (надалі також - Закон №2783-IX), яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР. Цей Закон набрав чинності 23.12.2022.

Положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, а також Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією підлягають застосуванню при зарахуванні стажу роботи позивача в період їх чинності.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. Надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Таким чином в спірному випадку стаж, набутий на території російської федерації до денонсації Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватись при встановленні права позивача на пенсію і її обчисленні.

Відтак, підстави незарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи на території РРФСР та російської федерації згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.11.1978, наведені у рішенні від 05.02.2025, є протиправними.

Таким чином, трудова книжка серії НОМЕР_2 від 05.11.1978 може підтверджувати факт офіційного працевлаштування позивача в росії у період з 25.10.1985 по 04.11.1992.

У досліджуваному випадку відповідачу також слід зважати на те, що у період роботи позивача в російській федерації, існував правовий механізм за допомогою якого, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди від 13.03.1992 враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно зазначеної Угоди обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

З огляду на вказане вище суд висновує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно прийнято рішення від 05.02.2025 за №092350009241 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу та досліджувати документи, яким не надана оцінка відповідачем, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії та обраховувати страховий стаж позивача.

Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не дослідило належно та добросовісно вказаних обставин щодо наявності в позивача страхового стажу за період її трудової діяльності на території російської федерації, то ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

За встановлених у справі обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 847,84 грн. (70% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.02.2025 за №092350009241.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 21.03.1983 по 30.09.1985, з 16.11.1992 по 03.05.1993, з 11.05.1993 по 31.05.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 28.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 847,84 грн (вісімсот сорок сім гривень 84 копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.