Решение № 134759270, 17.02.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/25637/25

Провадження № 2/686/1645/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого2026 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Мазурок О.В.

при секретарі - Колісник Л.В.

за участі: представників відповідачів Терлич В.Г., ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Просить стягнути на користь АТ «УкрСиббанк» » солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 З % річних у сумі 46752.41 грн. та інфляційні у сумі 154183.74 грн. (за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022 року).

На обґрунтування свого позову представник позивача вказав, що АКІБ «УкрСиббанк» (поточне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») та ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11177798000 від 13.07.2007 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) в сумі 38500.00 дол. США, а відповідач зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору, але у будь - якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 02.07.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1, 1.2. кредитного договору) . Копія кредитного договору, як доказ, надається.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийняті порука ОСОБА_4 згідно договору поруки від 03.07.2007 року.

В зв`язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним договором. АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з позичальника та поручителя заборгованості за вказаним кредитним договором, що існувала станом на 23.12.2009 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.06.2010 року у справі №2-3064/10 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 317954 грн.74 коп., з яких 315134,74 гри. - заборгованість за кредитним договором, пеню в сумі 1000,00 грн., а також судові витрати в сумі 1820 грн. За період з 23.12.2009 року до 23.02.2022 року погашення заборгованості не здійснювалося. Рішення суду не виконується. Довідка розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 25.08.2025 року, що сформовані шляхом витягу зведеної інформації з електронних облікових систем бухгалтерського обліку банку та перенесення її на паперові носії, надається до позовної заяви як докази.

Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За прострочення погашення суми боргу, що підлягає стягненню за рішенням суду (з урахуванням сум погашення за відповідний період), необхідно стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних у сумі 46752.41 грн. та інфляційні у сумі 154183.74 грн. за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022 року.

Представник позивача направив до суду заяву про слухання справи за його відсутності та підтримання позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Направив до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що позивач не представив суду нічого окрім рішення суду за 11.06.2010 р., відсутні докази не виконання рішення суду або його часткового виконання. Відсутні докази отримання позивачем виконавчих листів для звернення в органи ДВС. Відсутні докази відкритих чи закритих виконавчих провадження про стягнення з відповідачів заборгованості по рішенню суду. Реєстр боржників не містить інформації, що відповідач ОСОБА_2 є боржником за виконавчими провадженнями стягувача-позивача. За таких обставин позивач не довів свого права на стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, із-за прострочення виконання рішення суду. Відповідач стверджують про відсутність в них заборгованості перед позивачем за невиконання судового рішення. Оскільки, як вбачається за даними реєстру боржників, доказів про відкрите виконавче провадження щодо відповідача в органах ДВС відсутні, тому позивач не довів суду факт не сплати коштів відповідачами. За аналогією - відсутність у стягувача оригіналу боргового документи - розписки - в даному випадку - оригіналів виконавчих листів - свідчать про відсутність боргового зобов`язання. Посилання позивача на строк, за який підлягають стягненню кошти з відповідачів, з 02.04.2017 р. мінус три роки з 02.04.2020 р. - дати набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), що продовжила строк позовної давності,по 23.02.2022 р. - початок дії в Україні воєнного стану, що був введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" N764/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що зупинило строк позовної давності, суперечить правовій нормі ст.625 ЦК України яка передбачає, що право на стягнення коштів з посиланням на ст. 625 ЦК України обмежується останніми трьома роками, які передували подачі та кого позову.., що підтверджено постановою ВП ВС від 16.01.2019 р. справа № 373/2054/16, від 08.11.2019 справа 127/15672/16. Таким чином, твердження позивача, що з урахуванням положень пункту 12, 18, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України вимоги Банку щодо стягнення 3% річних та інфляційних за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року заявлені в межах строку позовної давності, не відповідають діючому законодавству та судовій практиці.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача направив до суду відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об`єктивно встановлено, що АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11177798000 від 13.07.2007 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) в сумі 38500.00 дол.США, а відповідач зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору, але у будь - якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 02.07.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1, 1.2. кредитного договору) .

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 по кредитному договору 03 липня 2007 року укладено договір поруки між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.06.2010 року у справі №2-3064/10 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 317954 грн.74 коп., з яких 315134,74 гри. - заборгованість за кредитним договором, пеню в сумі 1000,00 грн., а також судові витрати в сумі 1820 грн.

Доказів тому, що рішення суду перебувало на виконанні у виконавчій службі, до суду не надано, що підтверджується повідомленням Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому ХМУ МЮ України від 14.10.2025 року №152391.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Тобто, за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі № 686/21962/15-ц та від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17.

Разом з тим, слід зазначити, що оскільки інфляційні втрати та 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, їх нарахування проводиться лише на суму основного боргу, яка у даному випадку відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11.06.2010 становить заборгованість за кредитним договором в еквівалентній сумі в гривні 315134,74 грн.

Згідно з доданими до позовної заяви розрахунками суми трьох процентів річних та інфляційної складової, які нараховувалися АТ "УкрСиббанк» виходячи із суми стягнення, зазначеної у рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.06.2010 в загальній сумі 317954,54 грн., що по суті була визначена кредитором як еквівалент заборгованості в доларах США . Також до вказаної суми було включено заборгованість як за кредитом та процентами, так і за пенею та судовим збором, на яку, у свою, чергу, не могли бути нараховані суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, за умовами договору споживчого кредиту№11177798000 від 03.07.2007 року, укладеного з ОСОБА_2 , було визначено кредитні зобов`язання у іноземній валюті - доларах США.

У свою чергу, за кредитним договором в іноземній валюті інфляційні втрати не нараховуються, оскільки втрати від знецінення національної валюти, що є наслідком інфляції, компенсуються еквівалентом в іноземній валюті.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що наведені АТ «Укрсиббанк» розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат не відповідають вимогам закону.

Крім того, суд враховує, що згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До того ж у силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексуУкраїни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду навищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 256, 257, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 30, 48, 76, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня виготовлення повного тексту судового рішення апеляційної скарги.

Позивач: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», місце знаходження: м.04070, м. Київ вул. Андріївська, 2/12, ідентифікаційний код в ЄДР 09807750;

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання

АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 10.03.2026 року.

Суддя: