Решение № 134746929, 25.02.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5544/25

Провадження №: 2/755/4923/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Церні В.А.

за участі:

представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_2 , у якому просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком у три місяці.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_3 , протягом усього життя вони близько спілкувалися, допомагали один одному, позивач мав тісні довірливі відносини із сім`єю ОСОБА_3 , зокрема, його співмешканкою ОСОБА_4 та її донькою ОСОБА_5 . Ще у 2018 році ОСОБА_3 після смерті його матері успадкував квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач є єдиним родичем померлого, а отже, за відсутності заповіту, є його єдиним спадкоємцем. Однак, ОСОБА_1 не мав можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини. На момент смерті дядька позивач через власну необізнаність не мав чіткого розуміння того, що є спадкоємцем померлого, не був обізнаний про те, що дядько не перебував у офіційному шлюбі з ОСОБА_4 , тому вважав, що дружина спадкодавця є спадкоємцем першої черги, тому із заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки був спадкоємцем п`ятої черги. З урахуванням введення на території України воєнного стану та положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», строк прийняття спадщини сплинув 13 грудня 2022 року. З початком повномасштабного вторгнення на територію України ОСОБА_1 вступив до лав Збройних Сил України і до сьогодні проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку із чим був позбавлений можливості звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса. Пізніше ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кияниці А.Ф. із заявою про прийняття спадщини. У відповіді нотаріуса від 20 лютого 2025 року за № 3/01-16 зазначено, що після смерті ОСОБА_3 21 жовтня 2022 року була заведена спадкова справа № 3/2022 на підставі заяви про прийняття спадщини, при визначенні родинних відносин було встановлено, що у померлого є брат. Також нотаріусом зазначено, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач вважає, що підстави пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними.

З огляду на викладене позов просив задовольнити та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком у три місяці.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року про залишення заяви без руху вручено позивачеві 14 квітня 2025 року.

23 квітня 2025 року від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О., до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано позовну заяву у новій редакції, квитанцію про сплату судового збору та докази направлення позовної заяви у новій редакції іншим учасникам справи, чим виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху у встановлений судом строк.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11 червня 2025 року на 10 год. 30 хв., учасникам справи роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.

11 червня 2025 року сторони у підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. Представник позивача - адвокат Ткаченко Ю.О., 10 червня 2025 року подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Наступне підготовче засідання призначено на 16 липня 2025 року на 11 год. 30 хв.

16 липня 2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, у зв`язку із відсутністю відомостей про повідомлення відповідача

ОСОБА_2 про день, час та місце проведення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено до 16 вересня 2025 року до 16 год. 00 хв.

16 вересня 2025 року у підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Ю.О., проти закриття підготовчого засідання не заперечувала, просила призначити судовий розгляд справи.

Відповідач - Київська міська рада, свого представника у підготовче засідання не направила, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про причини нявки не повідомив.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 розу закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 жовтня 2025 року на 12 год. 30 хв.

21 жовтня 2025 року (вхід. № 63522) до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, у якій відповідач зазначив, що повністю визнає позов ОСОБА_1 та погоджується з його вимогами. Розгляд справи просив провести без його участі.

22 жовтня 2025 року, судове засідання знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відрядженні. Наступне судове засідання призначено на 25 листопада 2025 року на 10 год. 30 хв.

25 листопада 2025 року у судове засідання, призначене на 10 год. 30 хв., сторони не з`явилися. Наступне судове засідання призначено на 20 січня 2026 року на 16 год. 30 хв.

19 січня 2026 року (вхід. № 2884) до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 від 09 січня

2026 року, у якій зазначив, що, з огляду на стан його здоров`я та відключення електропостачання, позбавлений можливості з`явитися у судове засідання, розгляд справи просив провести без його участі. Відповідач - пенсіонер, малозабезпечений, можливості звернутися за професійною правничою допомогою не має.

20 січня 2026 року у судове засідання сторони не з`явилися. Наступне судове засідання призначено на 25 лютого 2026 року на 14 год. 30 хв.

25 лютого 2026 року у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат

Ткаченко Ю.О., вимоги позову підтримала та просила задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач - Київська міська рада, свого представника у судове засідання не направила, про день, час та місце проведення розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі вручено відповідачеві 23 травня

2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи. Також ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 13 травня 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документу від 13 травня 2025 року. Правом на подання відзиву не скористалися.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі вручено члену сім`ї відповідача (дружині) 04 червня 2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи. Правом на подання відзиву відповідач не скористався. У заявах від 21 жовтня 2025 року (вхід. № 63522) та від 19 січня 2026 року (вхід. № 2884) розгляд справи просив провести без його участі.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі обставини, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 25 травня 1958 року Бюро записів громадянського стану Печерського району Управління міліції міста Києва зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 , 1936 року народження, та ОСОБА_7 , 1940 року народження, про що 25 травня 1958 року в Книзі запису актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис № 609 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 . Після реєстрації одруження чоловіку та дружині присвоєно прізвище - « ОСОБА_8 ».

Відповідно до свідоцтва про народження від 13 лютого 1961 року серії НОМЕР_3 , виданого Печерським районним бюро ЗАГС міста Києва, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , про що 13 лютого 1961 в Книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис № 267. Батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

Зі свідоцтва про народження від 31 жовтня 1972 року серії НОМЕР_4 , виданого Дніпровським бюро ЗАГС міста Києва, встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Києві, про що 31 жовтня 1972 року в Книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 3169. Батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_9

27 березня 1982 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 27 березня 1982 року Відділом запису актів громадянського стану по Дарницькому та Дніпровському району Київської міської ради депутатів трудящихся в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 736 та видано свідоцтво про укладення шлюбу від 27 березня 1982 року № НОМЕР_5 . Після реєстрації шлюбу чоловіку та дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_8 .

Згідно із свідоцтвом про народження від 29 жовтня 1982 року серії НОМЕР_6 , виданим Дніпровським відділом запису актів цивільного стану міста Києва, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 29 жовтня 1982 року в Книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 4034. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .

Зі свідоцтва про смерть від 23 жовтня 2018 року серії НОМЕР_7 , виданого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 23 жовтня 2018 року складено відповідний актовий запис № 1920.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 14 лютого 2022 року серії НОМЕР_8 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що

14 лютого 2022 року складено відповідний актовий запис № 3478.

З листа Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кияниці А.Ф. від

20 лютого 2025 року, вих. № 3/01-16 встановлено, що 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , справжність підпису на якій 06 лютого 2025 року посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кістановим С.М., зареєстровано в реєстрі за № 23. У заяві ОСОБА_1 зазначив, що інші спадкоємці відсутні.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияницею А.Ф. на підставі заяви про прийняття спадщини 21 жовтня 2022 року заведено спадкову справу № 3/2022 після смерті ОСОБА_3 . При визначенні родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нотаріусом встановлено, що у померлого є брат.

З огляду на положення статті 1270 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України від

28 лютого 2022 року № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», нотаріусом зазначено, що заяви про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття після смерті ОСОБА_3 мали бути подані не пізніше 13 грудня 2022 року. З огляду на викладене нотаріусом встановлено, що ОСОБА_1 пропущено строк для прийняття спадщини та зазначено, що для прийняття спадщини після смерті дядька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду для встановлення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Також до матеріалів справи долучено копію військового квитка від 01 листопада 2000 року серії НОМЕР_9 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (сторінка 1 та сторінка 27). На сторінці 27 вказаного військового квитка містяться записи про проходження військової служби у період з 24 лютого 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 .

У довідці від 24 лютого 2025 року, вих. № 169, виданій Військовою частиною НОМЕР_1 , зазначено, що головний сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Стаття 1258 ЦК України визначає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (частина перша статті 1265 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Пропуск такого строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені положення у повній мірі відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц (провадження

№ 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Враховуючи викладене, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, тощо.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини суд також враховує таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із

05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався, та який діє на час розгляду справи.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від

24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні, 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29 червня 2022 року діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року

№ 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, 25 січня 2023 року Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.

Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - Закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 ЦК України).

Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином, можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (стаття

1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, що прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина перша статті 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть, що міститься в матеріалах справи.

24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року

№ 65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває станом на дату ухвалення рішення.

Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин на території України діяв правовий режим особливого періоду.

Згідно із статтею 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

З долучених до матеріалів справи військового квитка від 01 листопада 2000 року серії

НОМЕР_9 , що належить ОСОБА_1 , та довідки від 24 лютого 2025 року, вих. № 169, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , встановлено, що ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема, на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

З матеріалів справи встановлено, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , також є його брат, про що зазначено у листі Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кияниці А.Ф. від 20 лютого 2025 року, відомостей про наявність інших спадкоємців не зазначено.

Водночас, суд враховує, що матеріали справи не містять інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину щодо майна померлого ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, при вирішенні позову суд повинен виходити з таких об`єктивних обставин як: запровадження воєнного стану на території України та ведення бойових дій на території області, перебування позивача на військовій службі під час мобілізації та неприйняття спадщини іншими спадкоємцями.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень статті 81ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Задовольняючи позов суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд вважає, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений з поважних причин, оскільки позивачем у справі до суду подано належні та допустимі докази поважності причин пропуску подачі заяви про прийняття спадщини.

Що стосується додаткового строку, що може бути встановлений для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, то суд приходить до висновку про можливість встановлення строку в три місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України.

На підставі статей 1220, 1222, 1233, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись статтями

12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_9 , терміном в 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2 .

Відповідач - Київська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 09 березня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова