Решение № 134720751, 04.03.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/26475/25

Провадження № 2/638/4675/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гребенюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що 09.04.2025 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» кредитний договір № 09.04.2025-100000489, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 6000,00 грн.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 18600 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 6000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 8400 грн., заборгованість за комісією 12000 грн. та неустока 3000,00 грн., які разом з судовим збором ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача.

Ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова від 22.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, також було встановлено строки для реалізації права сторін на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

У відзові відповідач позовні вимоги визнав частково. Просив врахувати добровільне покашення основної суми боргу на підтвердження чого надав платіжну інструкцію та відмовити у стягненні процентів, комісії та неустойки. При цьому визнав, що між сторонами було укладено кредитний договір № 09.04.2025-100000489 від 09.04.2025 та умовах останнього відповідач отримав кредит в розмірі 6000,00 грн. Нараховані проценти, комісію та неустойку вважав неспівмірними з розміром основного боргу. Комісію вважав платою за надання кредиту, що не є фінансовою послугою.

Також, в клопотанні просив зменшити неустойку до нуля, як неспівмірну з основною сумою боргу.

Представник позивача у відповіді на відзив просив позов задовільнити в повному обсязі з тих підстав, що розмір відсоткової ставки відповідає приписам Закону України «Про споживче кредитування», розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано. Розмір комісії за обслуговування кредиту узгоджено при підписанні договору. Вона стягується за: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Зокрема, комісія також пов`язана з перерахуванням Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена, а в договорі договорі застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Неустойку, як вказав представник позивача, заявлено до стягнення законно, позаяк за договорами, укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки, пеедбаченої договором про споживчий кредит. Так, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування", в редакції закону № 3498-ХІІ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Представник позивача у відповіді на відзив просив справу розглянути за його відсутності, позов задовільнити.

Відповідача було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, однак він в судові засідання не з`явився, причини не повідомив, правом на подання заперечень не скористався.

Від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За таких обставин судом згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

09.04.2025між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір№ 09.04.2025-100000489 (далі за текстом - Кредитний договір). Укладення даного договору відбулося акцептуванням (прийняттям) відповідачем оферти (пропозиції) позивача на укладеня кредитного договору. Документи підписано з боку позивача електронним підписом, а відповідачем шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Е699.

Згідно позову одноразвий ідентифікатор направлено на телефоний номер: НОМЕР_1 . Даний телефоний номер вказано як належний відповіду у відзові на позов.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач мав надати відповідачу кредит на спожвчі цілі у розмірі 6000,00 грн. строком на 140 днів до 26.08.2025, на рахунок до електронного платіжного засобу: 4731-21ХХ-ХХХХ-7755, а відповідач мав повернути суму кредиту та сплатити відсотки за фіксованою ставкою - 1 % за день користування кредитними коштами та комісію, пов`язану з наданням кредиту - 20%, що дорівнює 12000 грн є платою за надання кредиту. За кожен день невиконання чи неналежне виконання кожного окремого зобов`язання сторонами договору встановлено неустойку у розмірі 60,00 грн. (п.п. 1-4, 7-9, 15 Заявки, п.п. 3.1 - 3.3, 4.1, 7.6, 9.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта)) .

Електронний кредитний договір, згідно умов п. 2.2 складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; 2.2.2. заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем, 2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Погоджено було і графік платежів (п. 12 Заявки).

Відповідачем у відзові визнано укладення Кредитного договору на вказаних умовах та отримання 6000,00 грн. кредиту.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем також надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 09.04.2025-100000489 від 09.04.2025. Згідно даної довідки заборгованість по кредитному договору складає: 6000 грн. основний борг; 8400 грн. проценти; 1200 грн. комісія за надання; 3000 грн. неустойка. Всього заборгованість складає: 18600 грн. Період нарахування відсотків: з 09.04.2025 по 26.08.2025.

Суми заборгованості узгоджуються з умовами Кредитного договору та не заперечуються відповідачем.

04.01.2026, як свідчить копія платіжної інструкції 0.0.4698052774.1 від назвної дати відповідачем сплачено 6000,00 грн.в рахунок погашення основної суми боргу (тіла кредиту) за кредитним договором № 09.04.2025-100000489 від 09.04.2025.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частинами другою і треттьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір позики, за правилами частини другої статті 1046 ЦК України, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про споживче кредитування» у пункті 1-1 статті 1 визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит визначено п. 11 названого закону, як грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбчено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом, крім іншого, включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Максимальний розмір денної процентної ставки, як передбачено частиною п`ятою названої статті Закону України «Про споживче кредитування»,не може перевищувати 1 %.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даній справі суд виходить з того, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).

Враховуючи викладене позивачем доведено укладення Кредитного договору та розмір заборгованості за відсотками і комісіями. Так, розмір відсотків не перевищує максимальний розмір, встановлений законом. Встановлення комісії, пов`язаної з наданням кредиту не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Крім того відповідачем не оспорювалися положення кредитного договору про встановлення комісії з у відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України за якою якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами п. 18 Розділу Прикінцеві і перехідні положення ЦК України встановлено, що період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє наразі.

Отже, сума нарахованої неустойки стягненню не підлягає, відповідно не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зменшення неустойки.

За встановлених обставин, з урахуванням сплати відповідачем заборгованості за тілом кредиту у 6000,00 грн., з нього на користь позивача підлягають стягненню нараховані за користування кредитом відсотки - 8400 грн. і сума комісії - 1200 грн., а всього 9600,00 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Як передбачено ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40грн., з яких підлягають стягненню на користь останнього з відповідача 1250,20 грн. (51,61% від розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264-265, 273-274, 279, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовільнити часково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.04.2025-100000489 від 09.04.2025 у розмірі 9600,00 грн.(дев`ять тисяч шістсот грн. 00 коп.), з яких: заборгованість за відсотками 8400,00 грн., комісію 1200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 1250,00 гривні (одну тисячу двісті п`ятдесят грн. 00 коп.).

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом даного судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ел. пошта: info@sgroshi.com, тел. 380630731405, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Повний текст судового рішення складено: 09.03.2026.

Суддя В. В. Гребенюк