Решение № 134698913, 09.03.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4170/25

Провадження № 2-др/345/36/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.03.2026 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кардаш О.І.

за участю секретаря Боднар Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Плискань Ірини Олегівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.02.2026 позов задоволено частково та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 452563541 від 17.08.2024 у розмірі 39 908,92 гривень, 1590,60 грн. судового збору та 3283,10 витрат за надання професійної правничої допомоги.

25.02.2026 представник ОСОБА_1 адвоката Плискань І.О. звернулася до суду з письмовою заявою про винесення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4924,66 грн. Вимоги заяви мотивує тим, що 20 лютого 2026 року рішення було надіслано до Електронного кабінету представника Відповідача. З огляду на те, що повний текст рішення було надіслано представнику Відповідача не в день його складання, а 20 лютого 2026 року, то вважають, що п`ятиденний строк для подання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу спливає 25 лютого 2026 року і має бути поновлений судом.

12.11.2025 року між Відповідачем та Адвокатським бюро «Ірини Плискань» було укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 1.1 договору Адвокатське Бюро зобов`язується надати Клієнту послуги представництва інтересів Клієнта справи № 345/4170/25. Згідно з пунктом 3.1 договору гонорар Адвокатського бюро було встановлено у фіксованому розмірі 7 500 гривень 00 копійок. На виконання вимог вказаного пункту Клієнтом на рахунок Адвокатського бюро було здійснено оплати: 13.11.2025 року 3 500,00 грн. 28.11.2025 року 4 000,00 грн., про що свідчать інформаційні повідомлення банку про зарахування коштів. 24.02.2026 року між клієнтом та Адвокатським бюро було підписано акт приймання передачі наданих послуг, відповідно до якого за період з 12.11.2025 року до 24.02.2026 року Адвокатським бюро Клієнту було надано послуги, загальна вартість яких склала 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, а саме: підготовка та подача заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді; аналіз заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області по справі № 345/4170/25; визначення перспективи скасування заочного рішення; проведення консультацій з клієнтом; підготовка та подача заяви про перегляд заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області по справі № 345/4170/25; підготовка та подача відзиву на позовну заяву; підготовка та подача заперечень (на відповідь на відзив).

Так, у позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 60 779,24 грн., а рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року по справі № 345/4170/25 з Відповідача було стягнуто 39 908,92 грн. Тобто, оскільки по даній справі позов задоволено частково, то наявні підстави для стягнення з Позивача на користь Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 924,66 грн. (39 908,92 Х 7500 : 60 779,24). Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу є реальними та підтвердженими, тому існують всі підстави для покладення цих витрат на Позивача у порядку частини 3 статті 142 ЦПК України.

09.03.2026 року від представника позивача Дорошенко О.В. надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якого просить визнати Акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 12.11.2025 року - недопустимим доказом, відмовити представнику Відповідача ОСОБА_2 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Таліон Плюс» витрат на правову допомогу у зв`язку з її необґрунтованістю та не доведенням належними доказами, розгляд справи проводити у відсутності представника Позивача. Заперечення обґрунтовує тим, що стороною Відповідача заявлявся орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, але до суду в строк до закінчення судових дебатів у справі не наведено попередній розрахунок витрат на відшкодування оплату правничої допомоги, так і не наведено поважність причин на не подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. Вказані обставини свідчать про порушення з боку сторони Відповідача строків, передбачений процесуальним законодавством, та порядку подання доказів на підтвердження відшкодування судових витрат, що в свою чергу виключає можливість їх подальшого розподілу. Крім того, згідно ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відтак, розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним, документально не підтвердженим та неспівмірним відносно складності справи. Представником Відповідача не надано документів, що підтверджують деталізовану вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Відтак, розмір витрат на професійну правничу допомогу є документально не підтвердженим. Зазначає, що спір виник саме внаслідок протиправної поведінки Відповідача , пов`язаної з тривалим не виконанням умов Договору. Отже, стягнення витрат на правову допомогу з Позивача не можна вважати як розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства. У цій справі позивач фактично виграв спір, а позов задоволено частково (зменшені відсотки), не через безпідставність позовних вимог, а з урахуванням того, що судом були застосовані вимоги ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, сторона Позивача вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача (невиконання договірних обов`язків щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами у строк, передбачений Договором кредитної лінії № 452563541 від 25 січня 2025 року), а відтак, відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК, суд вправі покласти на відповідача всі судові витрати на правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи. Таким чином, можна прийти до висновку, що вартість виконаних робіт представником Відповідача є завищеною, необґрунтованою (а акті виконаних робіт не відображено вартість за кожну надану послугу адвокатом) та такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України є неспівмірною зі складністю справи, докази на її відшкодування подані до суду з порушеннями процедури та строків на їх подання, а також, не можуть бути задоволені судом, у зв`язку з тим, що спір виник саме внаслідок неправильних дій Відповідача, щодо неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо строку звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, матеріалами справи встановлено, що рішення по вказаній справі судом прийнято 18.02.2026 року, а у відповідності до довідки про доставку електронного документу рішення по справі від 18.02.2026 року було доставлено до електронного кабінету представника відповідача Плискань І.О. 20.02.2026 року (а.с.169).

Тобто, рішення по справі представник Відповідача отримала 20 лютого 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки, повний текст рішення було отримано представником Відповідача 20 лютого 2026 року, то суд вважає, що п`ятиденний строк для подання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу спливає 25 лютого 2026 року, коли і було подано заяву про ухвалення додаткового рішення і підлягає поновленю судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

При цьому, ст. 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПКУ інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

На підтвердження понесених відповідачем витрат за надання правової допомоги, адвокатом надано копію договору про надання правової допомоги від 12.11.2025 року, де у відповідності до пункту 1.1 договору Адвокатське Бюро зобов`язується надати Клієнту послуги представництва інтересів Клієнта справи № 345/4170/25, а пунктом 3.1 договору визначений гонорар Адвокатського бюро та встановлений у фіксованому розмірі 7 500 гривень 00 копійок (а.с.155).

У відповідності до інформаційних повідомлень банку про зарахування коштів ОСОБА_1 на рахунок Адвокатського бюро було здійснено оплати: 13.11.2025 року 3 500,00 грн. 28.11.2025 року 4 000,00 грн. (а.с.156,157).

24.02.2026 року між клієнтом та Адвокатським бюро було підписано акт приймання передачі наданих послуг, відповідно до якого за період з 12.11.2025 року до 24.02.2026 року Адвокатським бюро Клієнту було надано послуги, загальна вартість яких склала 7 500 гривень 00 копійок, а саме: Підготовка та подача заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. Аналіз заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області по справі № 345/4170/25; Визначення перспективи скасування заочного рішення; Проведення консультацій з клієнтом; Підготовка та подача заяви про перегляд заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області по справі № 345/4170/25. Підготовка та подача відзиву на позовну заяву. Підготовка та подача заперечень (на відповідь на відзив) (а.с.158).

При цьому, судом встановлено, що у позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача грошові кошти в загальному розмірі 60 779,24 грн. Суд рішенням від 18.02.2026 року задовольнив позовні вимоги частково, а саме стягнув з Відповідача заборгованість у розмірі 39 908,92 грн. Повний розмір витрат Відповідача на правничу допомогу становить 7 500, 00 грн. Таким чином, з Позивача на користь Відповідача представник відповідача адвокат Плисконь І. просить стягнути грошові кошти у розмірі 4924,66 грн. (7 500 грн. Х 39 908,92 : 60 779,24) .

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 4924,66 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, беручи до уваги те, що спір виник внаслідок невиконання договірних обов`язків щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами у строк передбачений Договором зі сторони відповідача, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у сумі 2 000,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача слід стягнути 2 000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги .

Керуючись ст. 141, ст. 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Поновити представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Плискань Ірині Олегівні строк для пдання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Плискань Ірини Олегівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши у резолютивній частині рішення:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя: