Решение № 134635621, 06.03.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/103/26

Провадження № 2/135/233/26

РІШЕННЯ

іменем України

06.03.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.1. Виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року у розмірі 35 210 грн 92 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредиту № 955812761, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого кредитодавець на засадах платності, строковості та зворотності перерахував грошові кошти на рахунок позичальника у загальному розмірі 23 550 грн.

ОСОБА_1 свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» належні йому права вимоги до боржників. Надалі до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди, якими продовжувався термін дії договору факторингу.

05.05.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги за № 175, внаслідок чого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» належні йому права вимоги до боржників. Цього ж дня сторони на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги за № 1, внаслідок чого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року.

15.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року становить 35 210 грн 92 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 17 886 грн 35 коп.; відсотками за користування кредитом - 17 324 грн 57 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у зазначеному розмірі, а також судові витрати, що складаються з 2 662 грн 40 коп. судового збору та 7 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

1.2. Позиція відповідача. Відзив.

Представник відповідача - адвокат Немцева О.Л. у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 886 грн 35 коп. та судових витрат в їх пропорційній частині до розміру визнаних позовних вимог - 1352 грн 50 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог просить відмовити.

Аргументуючи свою позицію представник вказує, що позивачем не надано до суду доказів того, що зазначені кредитні договори дійсно були укладені сторонами (позичальником та первісним кредитором) в електронному вигляді з використанням електронного підпису відповідача й для підтвердження акцепту кредитного договору, що позичальник провів ідентифікацію з використанням аналогу електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефону позичальника. До позовної заяви не долучено жодного документа, який би надав можливість ідентифікувати такий електронний цифровий підпис (ідентифікатор) та підтвердив би його приналежність саме відповідачу.

Договір факторингу № 28/1118-01 укладений до укладення кредитного договору № 955812761 від 01.12.2021 року, а тому не відбувся належний перехід права вимоги від первісного кредитора на ТОВ «Таліон Плюс», а згодом - на ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», та на ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». Крім того повідомлення відповідача про відступлення права вимоги не були надані до суду та відсутні в матеріалах справи.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є на думку представника завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми та вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Заборгованість за нарахованими процентами становить - 17 324 грн 57 коп., що не є співрозмірним сумі тіла кредиту - 17 886 грн 35 коп., а отже є непропорційно великою сумою відсотків, що суперечить принципам розумності та добросовісності, та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Як на підставу своїх тверджень посилається на правову позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Стосовно заявлених витрат на правничу допомогу посилається на відсутність розрахунку таких витрат та взагалі документального підтвердження їх понесення. Зазначає, що у переліку документів, які були надані позивачем до суду відсутній будь-який первинний документ, який підтвердив би здійснення/ проведення оплати за надання правничої допомоги у даній судовій справі.

1.3. Позиція позивача. Відповідь на відзив.

Представник позивача Поляков О.В. у письмовій відповіді на відзив виклав свої заперечення стосовно наведених стороною відповідача у відзиві аргументів.

Аргументуючи свою позицію представник вказує, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. Доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору та призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV248MY направлено відповідачу 01.12.2021 о 12:06:45 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів, який відповідач ввів у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 01.12.2021 о 12:07:04. Враховуючи вищевикладене, позивач надав безспірні докази того, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Доводи щодо нібито несправедливих умов кредитного договору є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях самого договору. Умови нарахування процентів, визначені у розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», повністю відповідають умовам кредитного договору, з якими відповідач погодився при його укладенні. Також сторони засвідчили, що укладення цього договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна зі сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення, та умови договору є взаємовигідними для кожної зі сторін. За таких обставин положення договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, а сам договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності.

Позивач документально підтвердив законність набуття права вимоги за кредитним договором, а отже довів перехід права вимоги за договорами факторингу. Умови договору факторингу № 28/1118-01 сторони виконали належним чином, зокрема: підписали договір факторингу № 28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, у формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 05.05.2022, тобто після укладання кредитного договору № 955812761.

Передача права вимоги до відповідача від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 відбулась в межах часових рамок чинності договору факторингу - до 31.12.2024. На підтвердження передачі права вимоги позивач надав витяг з реєстру права вимоги. Водночас жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували до моменту укладення договору.

На підтвердження передачі права вимоги до відповідача від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 надано підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором факторингу, а також витяг з вказаного реєстру боржників.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин є правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Також зазначає про те, що позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, зокрема долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання адвокатом наданих послуг з правничої допомоги.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

28 січня 2026 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк. Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача суд витребував докази від банківської установи, які надійшли на адресу суду 17 лютого 2026 року.

06 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву (див. п. 1.2 цього Рішення). Крім того у відзиві представник просить розглянути справу без участі її та відповідача.

11 лютого 2026 року представник позивача Поляков О.В. через систему «Електронний суд» подав відповідь відзив на позовну заяву (див. п. 1.3 цього Рішення). У позовній заяві представник просить розглянути справу без його участі.

Суд, враховуючи зазначені обставини та вказану вище позицію учасників справи щодо їх участі у судовому розгляді, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, оскільки учасники справи належним чином реалізували свої процесуальні права та обов`язки.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі частини другої статті 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

01 грудня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з паспортом споживчого кредиту на продукт «Смарт» (а.с. 17-18) та подав заявку на отримання кредитних коштів. У зазначеній заявці відповідач зазначив свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), номер телефону, адресу електронної пошти, фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , номер банківської картки для перерахування коштів ( НОМЕР_2 ) та місце реєстрації/проживання (а.с. 33). На а.с. 34-40 Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (в редакції від 13 травня 2021 року).

Того ж дня ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 955812761 (а.с. 18 зворотна сторона - 22) у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн (п. 1.1.), за умовами якого відповідачу було надано перший транш кредиту у сумі 3 000 грн (п. 1.3.), строком на 30 днів (дисконтний період) до 31.12.2021 (п. 1.7.). Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання по оплаті основної суми боргу відкладається кожен раз на наступний календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.1.12.1). Сторони погодили розмір процентів: на період строку визначеного в п. 1.7 - 0,83 % в день (п. 1.9.1); за умови продовження дисконтного періоду - 1,66 % в день (п. 1.9.2); після закінчення дисконтного періоду - 2,98 % в день (п. 1.12.2). В п. 1.9.3 визначено особливості нарахування процентів після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів.

Кредитний договір № 955812761 підписано відповідачем 01 грудня 2021 року о 12:07:04 шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV248MY в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 25). На а.с. 23-24, 26-32 алгоритм та порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (в редакції від 20 листопада 2021 року).

09 лютого 2026 року АТ КБ «Приватбанк» листом № 20.1.0.0.0/7-260130/85013-БТ (а.с. 179) повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 .

Номер телефону НОМЕР_1 був/є фінансовим, знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Також надано виписку по картковому рахунку № НОМЕР_4 за період з 01 грудня 2021 року по 02 лютого 2022 року (а.с. 180-188), яка підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів в загальній сумі 23 550 грн, та користування ними.

Кредитні кошти в загальній сумі 23 550 грн (сімнадцятьма траншами: 01.12.2021 - 3 000 грн; 09.12.2021 - 1 000 грн, 1 000 грн; 13.12.2021 - 1 050 грн; 19.12.2021 - 1 000 грн, 1050 грн; 21.12.2021 - 500 грн, 1 000 грн; 22.12.2021 - 1 000 грн; 23.12.2021 - 2 950 грн; 28.12.2021 - 1 950 грн; 30.12.2021 -900 грн; 12.01.2022 - 2 050 грн; 18.01.2022 - 2 000 грн; 20.01.2022 - 1 050 грн; 21.01.2022 - 1 050 грн; 28.01.2022 - 1 000 грн) були перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 95-103).

Також, на підтвердження перерахування коштів відповідачу згідно кредитного договору № 955812761, позивач надав копію довідок, згідно яких кредитні кошти в загальній сумі 23 550 грн (сімнадцятьма траншами: 01.12.2021 - 3 000 грн; 09.12.2021 - 1 000 грн, 1 000 грн; 13.12.2021 - 1 050 грн; 19.12.2021 - 1 000 грн, 1050 грн; 21.12.2021 - 500 грн, 1 000 грн; 22.12.2021 - 1 000 грн; 23.12.2021 - 2 950 грн; 28.12.2021 - 1 950 грн; 30.12.2021 -900 грн; 12.01.2022 - 2 050 грн; 18.01.2022 - 2 000 грн; 20.01.2022 - 1 050 грн; 21.01.2022 - 1 050 грн; 28.01.2022 - 1 000 грн) були перераховані через АТ «ОТП Банк», АТ «Сенс Банк» та АТ КБ «Приватбанк» на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 (а.с. 41-49).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року, згідно з яким станом на 05 травня 2022 року загальна сума заборгованості становила 34 466 грн 92 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 17 886 грн 35 коп.; відсотками за користування кредитом - 16 580 грн 57 коп. (а.с. 10-11).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого первісний кредитор передав ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржників (а.с. 50-55).

Строк дії договору неодноразово продовжувався додатковими угодами, зокрема: 28.11.2019 (угода № 19) - до 31.12.2020 (а.с. 55 зворотна сторона); 31.12.2020 (угода № 26) - договір викладено у новій редакції (а.с. 56-60); 31.12.2021 (угода № 27) - до 31.12.2022 (а.с. 61); 31.12.2022 (угода № 31) - до 31.12.2023 (а.с. 61 зворотна сторона); 31.12.2023 (угода № 32) - до 31.12.2024 (а.с. 62).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 05 травня 2022 року (№ 175), ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року в розмірі 34 466 грн 92 коп. (а.с. 69-70). Цього ж дня сторонами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за реєстром прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року (а.с. 68 зворотна сторона). 31 грудня 2022 року сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року (а.с. 68).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Таліон Плюс» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року, згідно з яким станом на 23 лютого 2024 року загальна сума заборгованості становила 35 210 грн 92 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 17 886 грн 35 коп.; відсотками за користування кредитом - 17 324 грн 57 коп. (а.с. 9).

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прийняло зазначені права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги (а.с. 63-67).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 23 лютого 2024 року (№ 1) до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року у розмірі 35 210 грн 92 коп. (а.с. 80-81). ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжною інструкцією (а.с. 131).

15 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 71-76). Цього ж дня між сторонами був складений акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 79).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 15 липня 2025 року до договору факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року у розмірі 35 210 грн 92 коп. (а.с. 77-78). ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжними інструкціями (а.с. 12-16).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року, згідно з яким заборгованість за кредитом станом на 26.12.2025 становить 35 210 грн 92 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 17 886 грн 35 коп.; відсотками за користування кредитом - 17 324 грн 57 коп. (а.с. 94).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надав доказів належного виконання зобов`язань перед первісним кредитором.

ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Укладення електронного договору про споживчий кредит

Загальні вимоги до чинності правочину визначено статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним та відповідати їхній внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена прямо, але одна зі сторін чи інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається й виконується у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний електронний документ з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, вважається оригіналом такого документа.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення до нього. За умови надання доступу до таких документів їх включення не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положення статті 12 зазначеного Закону передбачають, що електронний правочин вважається підписаним у разі використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи іншого засобу), що дозволяє ідентифікувати користувача; аналога власноручного підпису (факсиміле) - за письмовою згодою сторін.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Суд встановив, що 01 грудня 2021 року відповідач у власному особистому кабінеті на вебсайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подав заявку на отримання кредиту та підтвердив укладення договору № 955812761 шляхом введення одноразового цифрового ідентифікатора, надісланого через SMS. Це підтверджує акцепт оферти на умовах, визначених кредитним договором.

Перед укладенням договору відповідач отримав у своєму особистому кабінеті проєкт договору та додатки, а також ознайомився з Правилами кредитування, що відповідає вимогам частин першої та другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, суд вважає, що кредитний договір № 955812761від 01 грудня 2021 року укладено належним чином, у формі та порядку, які відповідають вимогам законодавства. Цей договір містить усі істотні умови, а використання одноразового ідентифікатора є належним способом підтвердження волевиявлення сторін.

З аналогічною правовою позицією виступив Верховний Суд у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, де підтверджено, що договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять платіжні документи про перерахування відповідачу сімнадцятьма траншами в загальній сумі 23 550 грн на вказаний ним банківський рахунок. Платіж здійснено через платіжну систему, яка відповідає вимогам стандарту безпеки PCI DSS.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20, відповідно до якої належним доказом надання кредиту є підтвердження переказу коштів на рахунок позичальника через платіжну систему. Переказ коштів підтверджується також випискою по банківському рахунку відповідача.

За таких обставин, відповідач отримав обумовлені договором кошти, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки. Указані обставини стороною відповідача не спростовано належними та допустимими доказами.

Відступлення права вимоги (заміна кредитора)

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2664-III), факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III, договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання для фізичної особи, найменування та місцезнаходження для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У постанові КЦС Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 за подібних обставин зроблено висновок що:

- допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

- наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

- майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

- у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

- майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Слід звернути увагу, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Відповідно до п.8.6 якого додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. У подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до вказаного договору факторингу, зокрема продовжувався строк його дії: 28.11.2019 (угода № 19) - до 31.12.2020 (а.с. 55 зворотна сторона); 31.12.2020 (угода № 26) - договір викладено у новій редакції (а.с. 56-60); 31.12.2021 (угода № 27) - до 31.12.2022 (а.с. 61); 31.12.2022 (угода № 31) - до 31.12.2023 (а.с. 61 зворотна сторона); 31.12.2023 (угода № 32) - до 31.12.2024 (а.с. 62).

Згідно з п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру права вимог.

Реєстр відступлення прав за кредитним договором, укладеним із відповідачем, підписаний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 05 травня 2022 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01. Відповідно до п. 8.6 якого додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

Згідно з п. 4.1 договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру права вимог.

Реєстр відступлення прав (№1) за кредитним договором, укладеним із відповідачем, підписаний між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 23 лютого 2024 року, тобто у межах строку дії договору факторингу від 23 лютого 2024 року.

15 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до п. 9.3. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.2. цього договору, та закінчується 31 грудня 2028 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Отже, за обставин справи, право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними, в межах чинного договору факторингу. Окрім цього, невід`ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договорів факторингу.

З урахуванням визначених строків дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01 та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 753/20537/18 відображений правовий висновок, згідно з яким належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Водночас суд звертає увагу, що позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за реєстром прав вимоги від 05 травня 2022 року (№ 175) до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; платіжну інструкцію щодо сплати фінансування по реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року; платіжну інструкцію щодо сплати фінансування по реєстру боржників від 15.07.2025 до договору факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, що підтверджують фінансування на кожному етапі переходу права вимоги.

Акт звірки взаєморозрахунків є документом, що підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку та прийняття ними інформації щодо наявності або відсутності заборгованості.

Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги є самостійними та достатніми доказами заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують факт сплати фактором суми фінансування клієнту, що вказує на узгодженість та послідовність правової позиції позивача.

Отже, суд вважає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги, платіжні інструкції щодо оплати фінансування за відступлення прав вимоги, а також акт звірки взаєморозрахунків є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах і в порядку, визначеному чинним законодавством.

Надаючи відповідь на твердження сторони відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаними договорами, суд зауважує, що згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі № 278/1679/13-ц, який зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 зазначено, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Судом встановлено, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 01 грудня 2021 року за № 955812761 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Враховуючи викладене, посилання сторони відповідача на недоведеність переходу права вимоги у зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази, є помилковим.

За таких обставин ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року до відповідача ОСОБА_1 .

Розрахунок заборгованості та доказування її розміру

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час ухвалення рішення суд встановлює: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року в розмірі 35 210 грн 92 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 17 886 грн 35 коп.; відсотками за користування кредитом - 17 324 грн 57 коп.

Відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 23 550 грн. Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» матеріали справи не містять.

Також відповідачем частково було сплачено кредит, а саме: 09.12.2021 (відсотки - 240 грн 70 коп., тіло кредиту - 1 721 грн 30 коп.); 19.12.2021 (відсотки - 350 грн 16 коп., тіло кредиту - 650 грн 84 коп.); 21.12.2021 (відсотки - 107 грн 88 коп., тіло кредиту - 393 грн 12 коп.); 23.12.2021 (відсотки - 153 грн 61 коп., тіло кредиту - 2 898 грн 39 коп.); 18.01.2022 (відсотки - 3 927 грн); 28.01.2022 (тіло кредиту - 1 000 грн), що підтверджується розрахунками заборгованості.

Із розрахунку заборгованості, який наданий ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що останнім здійснено нарахування заборгованості за відсотками. Водночас згідно із умовами договору факторингу від 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01 та додаткових угод до нього, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», до останнього перейшло, зокрема, право нараховувати боржникам після відступлення Права вимоги проценти та інші обов`язкові платежі за кредитними договорами (п. 5.3.4 в редакції додаткової угоди № 26 від 31.12.2020).

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що вони відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є чіткими, зрозумілими та узгоджуються з умовами договору. Щоденні нарахування процентів за договором здійснювалися виключно в межах строку його дії та за процентною ставкою, погодженою сторонами.

Водночас суд звертає увагу, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 правова позиція, на яку посилається у відзиві сторона відповідача, як на підтвердження своїх аргументів про можливість зменшення нарахованих процентів у зв`язку з їх непропорційністю, не є ревалентною обставинам у цій справі, оскільки касаційною інстанцією виснувалась можливість зменшення загального розміру процентів, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання,тобто процентів нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, водночас у даній справі вирішується питання щодо правомірності нарахування позивачем відсотків, які нараховані в межах строку кредитування на підставі частини першої статті 1048 ЦК України. Водночас регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).

Відповідачем не було спростовано надані позивачем розрахунки заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності.

Враховуючи викладене, а також те, що в ході розгляду справи знайшло своє об`єктивне підтвердження факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, що призвело до заборгованості перед позивачем, твердження позивача не спростовані, а відтак позов є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат

Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги державою.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 89); копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 90 - 91); копію додаткової угоди № 25770986041 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 93); копію акту приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 92).

Вказані докази є належними та допустимими на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Надаючи відповідь на твердження сторони відповідача про те, що позивачем не надано платіжних документів, які підтверджують сплату позивачем витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу, що за змістом пункту 1 частини другої статті 137 та частини восьмої статті 141ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Отже, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року та 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.

Отже за обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи в суді позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» надавалася професійна правова допомога адвокатським бюро «Соломко та Партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. З вказаних вище наданих адвокатом документів слідує, що предметом наданої правничої допомоги є: складання позовної заяви; вивчення матеріалів справи; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів.

Проаналізувавши кожну складову наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості і розумності, суд керуючись принципами справедливості та пропорційності, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення заяви та стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Щодо судового збору

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2?662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 26.02.2026 (а.с. 131).

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2?662 грн 40 коп.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2-5, 7, 8, 10-13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 955812761 від 01 грудня 2021 року у розмірі 35 210 (тридцять п`ять тисяч двісті десять) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094, ЄДРПОУ 42986956;

- відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення складено та підписано суддею 06.03.2026.

Суддя