Постановление суда № 134629656, 06.03.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 березня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4925/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом Окружної прокуратури міста Чернівці, в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєснік" про зобов`язання укласти охоронний договір,-

В С Т А Н О В И В:

Окружна прокуратура міста Чернівці, в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради (далі-позивач) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєснік" (далі - відповідач-2), в якому просить:

- зобов`язати ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ТзОВ «Лєснік», (код ЄДРПОУ: 45888645) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради охоронний договір на нежитлові приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 2493785773060, загальною площею 1408 кв.м., що являється частиною пам`ятки архітектури місцевого значення за адресою: АДРЕСА_1 пол. ХІХ ст., охоронний номер 2594-Чв на умовах і в порядку визначеними постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001 року.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника окружної прокуратури міста Чернівці надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі ст. 189 та ст. 238 КАС України.

Розглянувши клопотання окружної прокуратури міста Чернівці про закриття провадження, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лєснік" укладено охоронні договори на пам`ятку культурної спадщини чи її частину.

У відповідності до ч.1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 2 ст. 189 КАС України визначено до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно ч.3 ст. 189 КАС України про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Частиною 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Згідно частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Оскільки відповідачами укладено охоронні договори на пам`ятку культурної спадщини чи її частину, у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без зобов`язання відповідачів щодо укладення договору.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про вичерпаність спору між сторонами даної справи та, відповідно, про наявність правових підстав для закриття провадження у справі відповідно до ч.1 ст. 189 КАС України.

Отже, подане представником окружної прокуратури міста Чернівці клопотання про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Крім цього, за змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 29.08.2022 в справі №826/16473/15 відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов`язку відшкодування понесених позивачем - суб`єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз змісту частин 1-3 статті 139 КАС України свідчить про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення вказує зміст частини 3 статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат стосується тих випадків, коли позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав про повернення судового збору, сплаченого за подання цього позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника окружної прокуратури міста Чернівці про відмову від позову та закриття провадження у справі за позовом окружної прокуратури міста Чернівці, в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєснік" про зобов`язання укласти охоронний договір - задовольнити.

2. Провадження у справі за позовом окружної прокуратури міста Чернівці, в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєснік" про зобов`язання укласти охоронний договір - закрити.

3. В задоволенні клопотання про повернення судового збору - відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя І.В. Маренич